загрузка...
загрузка...
На головну

Кламер першого типу (Аккера).

  1. ВИБІР ОПОРНИХ ЗУБІВ ДЛЯ КЛАМЕРНОЇ ФІКСАЦІЇ
  2. З'ЄДНАННЯ КЛАМЕРА З ПРОТЕЗОМ
  3. КЛАМЕРНА СИСТЕМА ФІКСАЦІЇ БЮГЕЛЬНОГО ПРОТЕЗА

Даний кламер використовується у разі типового розміщення межової лінії, коли вона проходить по щічній або язи-ковш поверхні зуба приблизно посередині коронки, в зоні, яка прилягає до дефекту, та дещо наближаючись до ясен у пришийковій ділянці зуба.

Конструктивними особливостями його є те, що він складається із двох пле-чей з оклюзійною накладкою, що

з'єднані між собою монолітно, а також тіла, розташованого з боку дефекту зубного ряду та відростка (мал. 109).

Плечі кламера охоплюють 3/4 поверхні зуба, виконують опорну, стабілі-зувальну та фіксувальну функції. Оклюзійна накладка міститься у фісурі і виконує опорну функцію.

Кламер Аккера застосовують у разі середнього розташування межової лінії. За такої умови опорні елементи кламера не заважатимуть оклюзійним співвідношенням, а утримувальні зони опорних зубів досить добре виражені з присінкової та ротової поверхні. Це можливо за відсутності чи мінімального нахилу опорних зубів.

За наявності дефектів зубного ряду наявність жорсткого з'єднання кламера з базисом протеза сприяє передачі тиску під час жування переважно на опорний зуб, що наближує його до незнімних консольних протезів; це є причиною функціонального перевантаження тканин пародонта опорних зубів. У зв'язку з цим кламер Аккера найчастіше застосовують тоді, коли необхідно відновити обмежені дефекти зубного ряду та ненахилені чи з мінімальним нахилом (до 0,5 мм) моляри і премоляри з добре вираженим поясом.

Жорстка частина кламера становить 2/3, а еластична - 1/3 довжини плеча.

Опорні зуби, розміщені дистально, можна покривати штучними коронками без небезпеки порушити зовнішній вигляд, а опорні зуби, які видно під час усмішки та розмови, за несприятливих умов для фіксації кламера першого типу не слід покривати коронками, а потрібно використовувати інші види кламерів. Для визначення ретенційної частини на опорному зубі використовують калібри 1 та 2.

Кламер другого типу (Роуча) складається із оклюзійної накладки, яка з'єднана з тілом, та двох Т-подібних плечей, які прикріплені до сідла з боку язикової або піднебінної дуг. Цей кламер називають ще роздвоєним, або розщепленим (мал. ПО).

Відомо багато різних варіантів цього кламера.

Місце закінчення плеча утриму-вальної частини визначають за допомогою калібру № 1.

Кламер четвертого типу одно-плечий, зворотної дії, з однією оклю-зійною накладкою (мал. 112).

Застосовують його на зубах з атиповим розміщенням межової лінії, що спостерігається за наявності щічного або язикового нахилу премолярів, ікол, також у разі їх конічної форми або низьких

клінічних коронок.

У разі нахилу зуба межова лінія високо піднімається на боці нахилу (язиковому), одночасно опускаючись на протилежному (присінковому). У разі при-сінкового нахилу, навпаки, межова лінія високо піднімається на щічній поверхні й низько опускається на язиковій. Таким чином, на одному боці зуба створюються умови для розміщення жорсткої частини кламера і немає можливості и для розміщення ретенційної частини плеча.

У разі розміщення кламера на подібних зубах роблять так. Жорстку частину кламера розміщують вище межової лінії, наприклад, на щічній поверхні, де є більша опорна площина, яка дозволяє розміщувати цю частину без порушення оклюзії. Потім кламер охоплює дистальну контактну поверхню зуба, його оклюзійна ланка розташовується у фісурі та переходить на язикову поверхню. Тут він пересікає межову лінію і його кінець, що прилягає, розміщується у при-шийковій частині, яка забезпечує фіксацію протеза.

Кламер четвертого типу з'єднаний з каркасом протеза підпоркою, яка залежно від нахилу зуба може розміщуватися з боку язикової (піднебінної) або присінкової поверхні. Коли підпорка кламера розміщується з боку язикової або піднебінної поверхні, його називають кламером зворотної дії, якщо з присінкової поверхні - говорять про зворотний кламер.

Оберненозворотні кламери з успіхом застосовуються у разі кінцевих дефектів без дистальної опори. їхні оклюзійні накладки створюють добру опору, а плече фіксує протез.

Оскільки такий кламер забезпечує однобічну ретенцію, для посилення фіксувальної дії кламерної системи показано застосування ще одного подібного або іншого кламера, але з протилежного боку. Місце закінчення плеча утри-мувальної частини визначають за допомогою калібру 2.

Кламер п'ятого типу - кільцевий, одноплечий, складається з довгого плеча, яке охоплює майже всю поверхню зуба, та двох оклюзійних накладок у маргінальній і дистальній фісурах (мал. 113).

Від медіальної оклюзійної накладки опорна частина плеча іде по поверхні зуба, протилежній нахилу, на рівні межової лінії і, охоплюючи дистальну поверхню, віддає на жувальну поверхню зуба ще одну оклюзійну накладку. Спускаючись з боку нахилу зуба під межовою лінією, плече закінчується в утриму-вальній зоні і створює пункт ретенції, але досить слабкий.

Кламер забезпечує добру опору, але його здатність до фіксування виражена слабко. Тому передбачається посилення фіксування кламером з другого боку. Для збільшення жорсткості кільцевого кламера створюють друге плече, яке йде від дуги чи сідла і відходить від ясенного краю на 1,5-2 мм.

Кільцевий кламер застосовують на окремих молярах, які обмежують дефект зубного ряду, і на верхній щелепі нахилені у бік щік, а на нижній - язика.

Оклюзійні накладки забезпечують рівномірне передавання тиску, що виникає під час жування, по осі зуба навіть тоді, коли зуб нахилений у бік дефекту. Для визначення місця утримувальної частини плеча кільцевого кламера використовують калібр 2-у разі включених дефектів зубного ряду та калібр

№ З у разі комбінованих.

Крім описаних типів кламерів системи Нея для конструювання бюгель-них протезів застосовують інші види литих кламерів.

Кламер Джексона - перекидний опорно-утримувальний кламер з подвоєним плечем (мал. 114).

Подвоєне плече може виконувати стабілізаційну й ретенційну функцію. Кламер застосовують на бічних зубах і передусім - на ділянках суміжних. З боку щоки утворюють кільце, яке охоплює присінкову поверхню опорного зуба. Застосовують у разі безперервного зубного ряду і за наявності місця для розташування перекидної частини кламера без підвищення висоти прикусу. Для визначення ретенції користуються калібром № 1.

Кламер Бонвіля - подвійний, двоплечий з оклюзійними накладками у фісурах суміжних зубів (мал. 115).

Застосовують для протезування у разі однобічних кінцевих дефектів зуб-



ного ряду, поміщають у неперервному зубному ряді, між молярами. Для визначення ретенції використовують калібр № 1.

Кламер Райхельмана - поперечний кламер з оклюзійною накладкою у вигляді поперечної перегородки, яка проходить через жувальну поверхню у присінково-ротовому напрямку і з'єднує два плеча - присінкове і ротове (мал. 116).

Показанням до його застосування є однобічні кінцеві дефекти. Показання звужуються через необхідність у спеціальній підготовці зуба: на жувальній поверхні треба створити місце для поперечної накладки. Для визначення ретенції використовують калібр № 1.

Кламер системи Роуча має вигляд пружинистих Т-подібних відростків, які відходять від каркаса протеза і розташовуються у заглибинах (мал. 117).

Оригінальність їх конструкції полягає у тому, що для фіксації бюгель-них протезів потрібні мінімальні ре-тенційні зони на опорних зубах. Кла-мери мають розгалужену форму і випинаються з бюгельного каркаса у вигляді шипів та лапок. Оскільки вони дотикаються до поверхні зуба мінімальною площею, то меншою мірою спричиняють розвиток карієсу. Добре фіксують протези, відповідають естетичним вимогам. Але через те що їх важко розмістити, використовуються вони рідко, зате знайшли широке застосування як окремі деталі кламерів.

. Кламери системи Балтерса. Балтерс запропонував ажурні кламери, які дозволяють використовувати найменші анатомічні ретенційні пункти зуба для здійснення функцій опори й утримування (мал. 118).

Кламер Боніхарта складається із Т-подібного плеча з подовженим тілом

у вигляді пружини, яка приєднується до бюгеля і розташовується з при-сінкового боку в ділянці шийки зуба (мал. 119).

Плече є частиною кламера, що розміщується на горбках передніх зубів. Для визначення ретенції користуються калібром № 2.

Неперервний (багатоланковий) кламер має вигляд з'єднаних між собою плечей кількох кламерів (мал. 120). Розташовують його з боку при-сінка чи рота, він прилягає до кожного природного зуба в ділянці горбка чи пояса. Неперервні кламери мають ширину майже 3 мм, товщину 1 мм. Форма їх напівовальна. За ступенем охоплення зубів багатоланкові кламери можуть мати вигляд вузької (багатоланковий кламер Кеннеді) чи широкої смужки (шинувальна смужка) або з амбразурними кігтиками (кламер Кросе-Кредера). Можуть служити для зв'язку між складовими частинами протеза і стабілізації, а також виконувати обидві функції.

Неперервні кламери охоплюють від 2 до 8 зубів чи половину зубного ряду з метою стабілізації протеза у разі потреби відновити бічні й кінцеві дефекти зубного ряду і для іммобілізації зубів за наявності захворювань тканин пародонта.

Кламер С. С. Березовського забезпечує передачу навантаження на 2-3 зуби, що обмежують дефект зубного ряду. Опорні плечі кламера охоплюють зуб з ротового боку. Оклюзійні накладки поміщають у міжзубних проміжках медіально від дефекту. Плече кламера охоплює контактну поверхнюю зуба й переходить на присінкову, закінчуючись нижче від межової лінії

у ретенційній зоні. Відросток кламера приєднується до дуги - на нижній щелепі чи до каркаса - на верхній (мал. 121).

Завдяки опорам, що розташовані медіально від дефекту, цей кламер під

час жування розподіляє тиск на кілька зубів, а також запобігає вивиху зуба, який обмежує дефект.

Телескопічний кламер складається з телескопічних коронок - внутрішньої і зовнішньої (мал. 122).

Перша покриває опорний зуб і має вигляд металевого ковпачка ци-лшдричноі форми, друга - виражену анатомічну форму і нормальні ок-люзійні співвідношення з антагоністами. Зовнішні коронки спаюють з каркасом протеза, таким чином забез-печуючи стабільне з'єднання. За принципом передавання під час жування тиску на опорні зуби телескопічні коронки слід зарахувати до опорно-утримувальних. Телескопічні коронки застосовують у разі низьких клінічних коронок, коли звичайні опорно-утримувальні кламери не забезпечують задовільної фіксації протеза, а також тоді, коли немає можливості виготовити суцільнолиті каркаси бюгельних протезів.


ПЛАНУВАННЯ КОНСТРУКЦІЇ БЮГЕЛЬНИХ ПРОТЕЗІВ

Планування конструкції бюгельних протезів грунтується на вивченні, об'єднанні та аналізі клінічних даних і клініко-лабораторних можливостей його виготовлення. Зокрема, етап планування передбачає: визначення межової лінії для усіх опорних зубів за допомогою паралелометрії, виявлення на кожному опорному зубі величини ретенційної зони та вибір кламерів; визначення місця розташування дуги бюгельного протеза на верхній і нижній щелепах; визначення розмірів, форми базиса і найголовніше - визначення шляхів уведення та виведення бюгельних протезів.

Шляхом уведення протеза називається той, який відповідає рухові протеза від початкового контакту його кламерних елементів з опорними зубами до кінцевого розташування на тканинах протезного ложа. Коли обрано правильний шлях, то оклюзійні накладки розташовуються у своїх ложах, а базис - точно на поверхні протезного ложа.

Шляхом виведення протеза називається той, по якому він рухається у зво-ротному напрямку, тобто від моменту відривання базису від слизової оболонки протезного ложа до повної втрати контакту утримувальних елементів з опор-ними зубами.

Найкращим шляхом уведення і виведення протеза слід вважати такий, коли протез легко, з мінімальними перешкодами накладається та знімається з опорних зубів. Відомі такі шляхи уведення бюгельного протеза:

1) вертикальний, у разі якого повинна бути добра ретенція, оскільки протез може зміщуватися під час розмикання зубів;

2) вертикальний правий (зміщується праворуч від справжнього

вертикаль ного);

3) вертикальний лівий;

4) вертикальний задній;

5) вертикальний передній.

Слід ураховувати стан тканин та органів ротової порожнини, з якими протез контактує і взаємодіє.

Під час вибору опорних зубів для кламерної фіксації під бюгельні протези мають значення форма і розмір коронки зуба, його положення у зубному ряді, характер нахилу, стійкість:

1. Опорні зуби повинні бути високими та стійкими.

2. Опорні зуби повинні мати добре виражені анатомічну форму, пояс та природні фісури.

3. На верхівках коренів зубів, вибраних під опори, не повинно бути хронічних запальних процесів.

4. Опорні зуби повинні мати певне співвідношення з зубами-антагоністами. Дно ротової порожнини повинно бути глибоким, піднебіння високим, з

добре розвинутими горбами на верхній щелепі.

Під час вибору опорних зубів слід дотримуватися правила: якнайменше ушкоджувати тканини здорових зубів, розміщувати кламери таким чином, щоб не розхитувати опорні зуби, опорно-утримувальні кламери конструювати з розподільниками навантаження або розподіляти його на більшу кількість опорних зубів.

Під час огляду коміркових відростків і частин визначають їх форму, ступінь атрофії, наявність кісткових виступів. Найсприятливішими для протезування є добре виражені, заокруглені відростки і частини, укриті здоровою податливою слизовою оболонкою. У разі добре збереженого коміркового відростка чи частини бічні зміщення нейтралізуються їх нахилом. У разі атрофії коміркових відростків чи частин, коли сідло розташоване на плоскій основі, збільшується амплітуда зміщення вбік, сідло через кламер негативно діє на опорний зуб. Крім того, бічні рухи сідла під час жування несприятливо діють на комірковий відросток, прискорюючи атрофію його бічних поверхонь. Для вибору типу бюгельного протеза Кеннеді запропонував класифікацію дефектів зубного ряду та конструкції бюгельних протезів (мал. 123).

До першого класу Кеннеді відносить двобічні кінцеві дефекти. Він пропонує конструкцію протеза з лабільним з'єднанням базису протеза з опорними зубами. Кламери або замкові фіксатори фіксуються у протезі за допомогою

шарніру.

Другий клас включає однобічні кінцеві дефекти зубного ряду. За такої топографії дефектів Кеннеді рекомендує жорстку фіксацію протезів з боку, де зберігається дистальна опора, та лабільну - з боку кінцевого дефекту.

Третій клас за Кеннеді - це включені дефекти зубного ряду в бічних відділах. Такі дефекти є показаннями для застосування знімного мостоподіб-ного протеза на опорно-утримувальних кламерах.

Четвертий клас за Кеннеді - це відсутність зубів фронтальної ділянки. Залежно від клінічної картини можна запропонувати незнімні мостоподібні

протези або знімні мостоподібні протези з опорними та опорно-утримувальни-ми кламерами.

Для розуміння принципів конструювання часткові дефекти зубних рядів у бічних відділах доцільно ділити на дві великі групи, бюгельні протези для яких істотно відрізняються як за конструкцією, так і за характером дії на опорні зуби та слизову оболонку протезного ложа.

До першої групи належать дефекти, обмежені зубами з двох боків (третій клас за Кеннеді) - медіально й дистально. За наявності такого виду дефектів доцільно виготовляти бюгельний протез із двобічною опорою на збережені зуби. У такому разі тиск під час жувальних рухів передається на щелепу способом, близьким до фізіологічного, тобто через періодонт опорних зубів, а кламерна система фіксації забезпечує найбільшу стійкість протеза і найкращі умови для функціонування як протеза, так і збережених природних зубів

(мал. 124).

Другу групу складають дефекти, обмежені лише медіально (мал. 125).

Складні завдання лікар стоматолог-ортопед змушений вирішувати у разі

конструювання бюгельних протезів, які заміщають кінцеві дефекти, адже необхідно раціонально розподілити навантаження між опорними зубами та слизовою оболонкою коміркових відростка і частини. Втрата молярів та премо-лярів призводить до ускладнення клінічної картини, через втрату природних жувальних центрів процес розчавлювання їжі переноситься на фронтальні зуби.

Під час вибору конструкції у такому разі слід ураховувати стан зубів та коміркових відростка і частини. Навантаження під час жувальних рухів може розподілятися між двома опорними зубами, кількома чи всіма зубами, що збереглися, добре вираженими комірковими відростком і частиною та горбами, високим склепінням твердого піднебіння, високими клінічними коронками. У такому разі для фіксації бюгельних протезів достатньо застосувати опорно-утримувальні кламери.

У разі втрати других премолярів довжину кінцевого сідла бюгельного протеза збільшують і, відповідно, зростає небезпека його відвисання на

верхній щелепі, особливо в задніх відділах, під дією маси бюгельного протеза. Для запобігання відвисанню протеза в його конструкцію необхідно ввести неперервний кламер, який надає протезу стійкості під час його зміщення вбік.

У разі вираженої атрофії коміркової частини нижньої щелепи та кінцевих дефектів раціональною конструкцією кламера на премоляри є однопле-чий кламер задньої дії, який охоплює зуб з ротової, дистальної та присінкової поверхонь.

Подовжене плече кламера і вертикальний стержень зменшують навантаження та послаблюють горизонтальний тиск на опорні зуби. У разі розміщення оклюзійних накладок на медіально-жувальній поверхні зуба дія перевер-тальної сили зменшується і вона спрямовується у бік природних зубів, а не в напрямку кінцевого базису.

Якщо ікла є опорними у разі кінцевих дефектів, розташування накладки з дистального боку посилює дію перевертального моменту на зуб. Тут доцільно поєднати неперервний кламер з кламером 3 або 4. Усі зуби протистоятимуть силам тиску, що утворюється під час жування.

Неперервні кламери, уведені в конструкцію протеза, відіграють різну роль на верхній і нижніх щелепах.

На нижній щелепі неперервний кламер є опорою для зубів, посилюючи їхній опір тиску антагоністів у передньозадньому напрямку, а на верхній щелепі крім шинування зубів він запобігає відвисанню протеза й робить його стійкішим під час зміщення вбік.

У разі розширення кінцевих дефектів унаслідок втрати молярів протезування на верхній щелепі бюгельним протезом можливе лише за сприятливих умов, а саме: за наявності високих клінічних коронок премолярів та ікол, виражених коміркового відростків та горбів, а також високого піднебінного склепіння.

Уведення неперервного кламера в конструкцію протеза обов'язкове. У разі кінцевих дефектів, коли опорними є ікла, в конструкцію протеза потрібно додати допоміжні розвантажувальні пристрої і такі, що запобігають перевертанню (пальцеподібні відростки, подовжені й неперервні кламери).

Якщо немає ікол, протезування стає неможливим через небезпеку перевантаження зубів, а базис бюгельного протеза нагадує пластинковий. Відтак бюгельний протез втрачає свої переваги перед пластинковим.

Клініка однобічних кінцевих дефектів (другий клас за Кеннеді) не так чітко виражена, як двобічних.

Функція жування у разі втрати жувальних зубів з одного боку порушується незначно, бо компенсується за рахунок навантаження зубів зі здорового боку. Дистальне розташування дефекту мало позначається і на загальному вигляді. Вади стають помітними лише після видалення першого премоляра. Таким чином, якщо мати на увазі лише порушення функції жування, мови й естетичних норм, то в разі однобічних кінцевих дефектів, які з'явилися унаслідок втрати всіх молярів, показань до протезування наче й не виникає.

Однак слід ураховувати, що коли втрачені, наприклад, нижні моляри, через вертикальне переміщення.


7.Матеріали активізації студентів під час викладення лекції: 1. Незнімні ортодонтичні апарати функціональної, механічної та комбінованої дії. 2. Показання, протипоказання до застосування незнімних профілактичних, лікувальних та ретенційних ортодонтичних апаратів. 3.3. Конструктивні особливості незнімних апаратів: коронок, кілець, кап, трубок, дуг, пружин, похилих площин тощо.4. Призначення, характеристика, принцип дії та огляд клінічних і лабораторних етапів виготовлення ортодонтичних апаратів: профілактичних (розпірок), лікувальних (коронки Катца, Коркгауза, Позднякової, капи Шварца, дуг Енгля) та ретенційних.

8.Матеріали для самопідготовки студентів:

а) по темі, що викладена в лекції.

Література: Фліс П. С. Ортодонтія. - Київ-Вінниця: Нова книга, 2007.Власенко А. З., Стрелковський К. М. Технологія виготовлення зубних протезів з використанням керамічних і композитних матеріалів. - К.: Здоров'я, 2005.Удовицька О. В. Дитяча стоматологія. - К.: Здоров'я, 2000.Стрелковський К. М., Філіпчик Й. С., Варава Г. М. Ортодонтія і технологія виготовлення ортопедичних конструкцій для дітей. - К.: Здоров'я, 1997.Стрелковський К. М., Варава Г. М. Техніка виготовлення щелепно-лицьових протезів. - К.: Вища школа, 1992.

Рожко М. М., Неспрядько В. П. Ортопедична стоматологія. - К.: Книга плюс, 2001

б) по темі наступної лекції

Література: Фліс П. С. Ортодонтія. - Київ-Вінниця: Нова книга, 2007.Рожко М. М., Неспрядько В. П. Ортопедична стоматологія. - К.: Книга плюс, 2001.Мастеров Ю.І., Скрипнікова Т. П., Семенець В. Г. Захворювання зубів і порожнини рота. - Полтава, 2002.

Перелік основних питань:

1. Огляд брекет-систем, різновиди, характеристика. 2. Догляд за порожниною рота та незнімними ортодонтичними апаратами під час лікування. 3. Роль гігієніста зубного.

 



  13   14   15   16   17   18   19   20   21   22   23   24   25   26   27   28

МЕХАНІЧНІ ЗАСОБИ ФІКСАЦІЇ ПРОТЕЗІВ | ЗАМКОВІ І СУГЛОБОВІ КРІПЛЕННЯ | З'ЄДНАННЯ КЛАМЕРА З ПРОТЕЗОМ | ВИБІР ОПОРНИХ ЗУБІВ ДЛЯ КЛАМЕРНОЇ ФІКСАЦІЇ | ЧАСТКОВИХ ЗНІМНИХ ПЛАСТИНКОВИХ ПРОТЕЗІВ | ТЕХНІКА ПОСТАНОВКИ ШТУЧНИХ ЗУБІВ | ЧАСТКОВІ ЗНІМНІ ПЛАСТИНКОВІ ПРОТЕЗИ З МЕТАЛЕВИМ БАЗИСОМ | ВІДНОВЛЕННЯ ЗУБНИХ РЯДІВ БЮГЕЛЬНИМИ ПРОТЕЗАМИ У РАЗІ ЇХ ДЕФЕКТІВ | ДО ВИКОРИСТАННЯ БЮГЕЛЬНИХ ПРОТЕЗІВ | БАЛКОВА СИСТЕМА ФІКСАЦІЇ БЮГЕЛЬНОГО ПРОТЕЗА |

загрузка...
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати