Головна

Безпеки фірми щодо забезпечення безпеки бізнесу

Організаційна структура служби безпеки фірми свідчить про широке коло питань, які можуть вирішувати її працівники, для чого розробляється комплекс заходів, спрямованих на забезпечення безпеки бізнесу. Всю сукупність вказаних заходів поділяють на дві групи:

- заходи загального забезпечення безпеки, що спрямовані на запобігання, утруднення та обмеження можливостей проведення протиправних діянь стосовно фірми чи банку з боку невстановлених зловмисників. Ці заходи є превентивними, носять загальнопопереджувальний характер та здійснюються гласно;

- заходи, безпосередньо спрямовані на запобігання протиправним діянням суб'єктів загроз. Ці заходи призначені для виявлення, недопущення та локалізації конкретних акцій кримінальних елементів і конкурентів стосовно фірми чи банку і проводяться негласно.

Розглянемо зміст цих заходів.

До заходів загального забезпечення безпеки належать:

- запровадження на фірмі (банку) різних режимів безпеки, розроблення інструкції з питань забезпечення режиму конфіденційності, фізичної охорони керівників та окремих працівників та об'єктів, збереження комерційної таємниці тощо;

- здійснення гласного контролю за виконанням встановлених на об'єктах режимів;

- організація заходів протидії промисловій розвідці з боку суб'єктів загроз (складання легенди про характер і місце виробництва продукції, якою цікавиться конкурент; використання засобів масової інформації для доведення до конкурентів та інших суб'єктів загроз вигідної фірмі інформації про її діяльність, продукцію, фінансовий стан тощо; застосування маскування виробництва чи виробів для приховування їх реального призначення);

- організація заходів протидії технічній розвідці з боку суб'єктів загроз (періодичне застосування приладів для виявлення електронних закладок в усіх приміщеннях і особливо в місцях проведення переговорів, а також перевірка стану ліній засобів зв'язку; підготовка приміщень, в яких планується проведення переговорів і нарад (із таких приміщень виносять всі електронні й електричні прилади, в них не повинно бути вікон, що виходять на вулицю, і неконтрольованих стін; приміщення має бути екранованим, або на час проведення переговорів, нарад у ньому повинні працювати прилади, що створюють загальне фонове випромінювання (магнітофон, радіоприймач); перед і після переговорів, нарад приміщення повинно ретельно перевірятися електронними засобами;

- здійснення захисту засобів зв'язку з використанням таких способів: встановлення на об'єктах фірми (банку) автономних і захищених засобів зв'язку - телефонних підстанцій тощо; застосування спеціальних шифрувальних пристроїв до телефонів і персональних ЕОМ для кодування інформації, що передається; використання оптико-волоконних засобів зв'язку, що виключають зовнішнє випромінювання;

- здійснення запобігально-профілактичного впливу на співробітників банку, фірми, з метою виконання ними встановлених на фірмі режимів. Порушення цих режимів, а також вчинення окремими співробітниками злочинів зазвичай зумовлені різними причинами. Важливими чинниками, що сприяють зниженню ризику порушень установлених режимів і вчинення злочинів, є правильний добір персоналу і створення на фірмі здорового морально-психологічного й етичного клімату (з цією метою важливо вивчати й, у міру можливостей, переймати з урахуванням менталітету наших співвітчизників японський, американський та інший передовий зарубіжний досвід створення в комерційних структурах відповідної атмосфери патріотизму, гордості, дотримання фірмового кодексу честі, відданості фірмі); адекватне моральне і матеріальне оцінювання результатів праці і рівня компетенції працівників; знання і дотримання співробітниками основних вимог запроваджених на фірмі режимів;

- застосування примусових заходів економічного та морального характеру. До економічних заходів належать: пониження в посаді; зменшення зарплати; позбавлення відповідних матеріальних пільг; звільнення з роботи. Моральні заходи впливу можуть бути такими: бесіди з керівництвом фірми; переведення у менш комфортні умови роботи; не запрошення на переговори, зустрічі, симпозіуми тощо.

Група заходів, безпосередньо спрямованих на запобігання протиправних дій суб'єктів загроз бізнесу, здійснюється з використанням конфіденційних зв'язків окремих співробітників банку, фірми і включає:

- здійснення конфіденційного контролю за станом забезпечення безпеки фірми, насамперед за додержанням його персоналом установлених режимів. Одержані в такий спосіб службою безпеки відомості доводяться до керівника фірми для ознайомлення й усунення виявлених недоліків і порушень, зокрема через прийняття відповідних наказів, розпоряджень, вказівок тощо;

- здійснення конфіденційного контролю за обстановкою в колективах підрозділів банку, фірми (цьому напрямку діяльності приділяється особлива увага в японських компаніях). Служба безпеки фірми повинна відслідковувати процеси, що відбуваються в колективі, знати їх причини і брати участь в їх локалізації під керівництвом керівника фірми. Обстановка в колективах прямо пов'язана із забезпеченням збереження комерційної таємниці та інших аспектів безпеки банку, фірми. Тому питанням добору, підготовки, висування та звільнення кадрів потрібно приділяти більше уваги, аніж засекречуванню інформації;

- виявлення можливих каналів витоку конфіденційних відомостей. За таких умов служба безпеки повинна виявляти інформацію про характер устремлінь суб'єктів загроз стосовно банку, фірми і їх співробітникам, а також про рівень поінформованості кримінальних елементів, конкурентів, інших юридичних і фізичних осіб про фірму;

- виявлення і перевірку співробітників банку, фірми, підозрюваних у співпраці з кримінальними елементами і конкурентами; '

- здійснення через конфіденційні зв'язки запобігально-профілактичного впливу на співробітників, що порушили встановлені на фірмі режими;

- забезпечення безпеки керівників, провідних спеціалістів і рядових співробітників фірми, що виїжджають за кордон, із метою запобігання залучення їх до співпраці з іноземними спеціальними службами, недопущення їхньої дискредитації. До виїзду за кордон співробітники банку, фірми мають пройти правову, країнознавчу і психологічну підготовку;

- організацію проникнення у конкурентне середовище, що є найскладнішим напрямом у діяльності служби безпеки фірми, який передбачає наявність високого рівня професіоналізму;

- конфіденційне розслідування фактів втрати документів співробітниками банку, фірми. Служба безпеки у таких випадках зазвичай з'ясовує питання: яким чином зник документ (украдено, передано, знищено); яку інформацію про банк, фірму містив документ (ступінь конфіденційності і важливості інформації, обсяг інформації, час, значущості інформації); які небезпечні для банку, фірми дії можуть розпочати суб'єкти загроз на підставі вказаної інформації та протягом якого часу. Виходячи з цього служба безпеки починає дії щодо компрометації зниклого документа і каналу витоку інформації за допомогою дезінформування документа та каналу;

- конфіденційне розслідування надзвичайних подій, що мають ознаки акцій вчинених кримінальними елементами і конкурентами. У процесі розслідування важливо переконатися, чи мають стосунок до надзвичайної події суб'єкти загроз.

Якщо такі припущення підтверджуються, служба безпеки фірми вдається до таких заходів:

- домагається офіційного розслідування надзвичайної події державними правоохоронними органами;

- компрометує причетну до надзвичайної події структуру на підставі даних офіційного розслідування;

- організовує розшук зниклих співробітників фірми. У таких випадках служба безпеки має з'ясувати такі питання: яким чином і коли зник співробітник (загинув, захоплений злочинцями як заручник, виїхав у невідомому напрямку, перейшов до конкурентів); який статус обіймав на фірмі зниклий співробітник; якою інформацією про фірму він володів. Якщо в ході розслідування встановлено, що співробітник перейшов до конкурентів, проводяться заходи щодо компрометації його і відомої йому інформації. У разі захоплення співробітника злочинцями як заручника, зусиллями співробітників Управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України (УБОЗ) проводяться потрібні заходи щодо його звільнення;

- здійснення конфіденційного контролю пожежо- і вибухонебезпечних ділянок, а також контроль за переговорами з використанням відкритих каналів зв'язку, пошти.

Підготовка до кризової ситуації припускає, насамперед, створення спеціального «тривожного» комітету (у складі віце-президента, начальника служби безпеки, керівників відділу кадрів, юридичного, фінансового) зі встановлення контактів із громадськістю та засобами масової інформації тощо. «Тривожний» комітет розробляє план заходів превентивного характеру на час кризової ситуації та після неї: відділ кадрів спільно зі службою безпеки повинен особливу увагу приділяти перевірці та контролю за прийнятими на роботу працівниками. При цьому, насамперед, потрібно вивчати ділові й особистісні якості тих категорій осіб, що інформовані про розпорядок дня і місце перебування першого керівника (такими є секретарі, помічники, референти, водії тощо). До превентивних заходів відносять також постійний контроль за формуванням і підтримуванням безконфліктних стосунків між керівниками і рядовими співробітниками; підтримування контактів із фірмами, що спеціалізуються на ліквідації конфліктних ситуацій у колективах; можливу евакуацію персоналу з підприємства і вивезення матеріально-технічних цінностей і документів; координацію дій служби безпеки і державних правоохоронних органів.

При виникненні кризової ситуації, викликаної, наприклад, нападом злочинців на фірму, вибухом, підпалом, служба безпеки зобов'язана:

- негайно включити сигнал тривоги;

- спробувати запобігти залишенню злочинцем об'єкта нападу;

- терміново повідомити місцеві державні правоохоронні органи про надзвичайну подію;

- зберегти докази вчинення злочину;

- посприяти в терміновій доставці поранених і потерпілих до найближчої лікарні з обов'язковим зазначенням їх повних даних й адреси;

- запобігти залишенню території фірми присутніх при надзвичайній події працівників до прибуття представників державних правоохоронних органів, за винятком поранених і потерпілих;

- не допускати на територію й у приміщення фірми сторонніх осіб, крім співробітників державних правоохоронних органів; не допустити витоку інформації в засоби масової інформації до закінчення слідчих дій та без консультацій з адвокатом;

- провести, з використанням заздалегідь розробленої і розмноженої анкети, опитування співробітників фірми про злочинців, використаного ними транспорту тощо.

Після завершення надзвичайної події служба безпеки зобов'язана підготувати для керівника фірми й органу міліції інформацію із зазначенням таких даних, як:

- особи, що причетні до надзвичайної події (співробітники фірми, клієнти, свідки злочину, випадкові перехожі із зазначенням їхніх прізвищ й адреси);

- відомості про злочинців (прикмети, тактика дій, використовувана ними зброя і спеціальні засоби, транспорт тощо);

- наслідки надзвичайної події;

- відомості про співробітників охорони підприємства (з числа працівників служби безпеки, підрозділів міліції тощо);

- інформація про поранених і потерпілих осіб, стан їхнього здоров'я, надання їм першої медичної допомоги, адреси лікарень, куди вони направлені на стаціонарне лікування.

Розділ 10. СИСТЕМА ЕКОНОМІЧНОЇ РОЗВІДКИ ТА КОНТРРОЗВІДКИ ПІДПРИЄМСТВА (ФІРМИ)

10.1. Поняття, зміст і планування розвідувальної діяльності та інформації

Бізнесова діяльність передбачає формування фінансово-господарських відносин із широким колом партнерів, які не завжди в основу співпраці закладають чесність, порядність і дотримання норм чинного законодавства, хоча такою групою бізнесменів представлено немалий їх загал. Разом з тим, цілком об'єктивно може виникнути ситуація, за якої платоспроможність надійного сьогодні партнера не дає змоги виконати йому взяті на себе фінансові зобов'язання. Відтак керівники фірм вимушені відслідковувати не лише свої фінансово-господарські справи, формуючи цим самим систему власної безпеки фірми, але й намагатися бути в курсі справ своїх партнерів, клієнтів, а також і конкурентів.

Виходячи з цього, пошук, аналіз та використання об'єктивної інформації про навколишній світ у плані функціонування суб'єкта бізнесу є переконливою потребою щодо зниження ризиків, якими наповнений ринковий світ. А саму організаційну структуру, що займається збиранням, перевіркою, обробкою й аналізом інформаційних даних із різних аспектів зовнішньоекономічної діяльності фірми з подальшим використанням інформації для вирішення конкретних завдань її фінансово-господарської діяльності, розглядають як систему економічної розвідки, яка є елементом системи економічної безпеки фірми, адже від успішності її діяльності значно залежить ефективність функціонування всієї системи безпеки фірми.

Зміст системи економічної розвідки є достатньо складним у силу важливості тих завдань, що постають перед розвідниками. Економічну розвідку визначають основною зброєю забезпечення економічної безпеки фірми. Власне тому можна стверджувати, що зміст визначається метою проведення розвідувальних заходів, однак у будь-якому разі це пошук, аналіз, узагальнення та використання інформації про зовнішнє та внутрішнє оточення відповідного суб'єкта підприємництва, що полягає:

- в пошуку та зіставленні інформації про конкурентоспроможність продукції, товарів і послуг, що виробляє та надає фірма, а також конкурент;

- перевіркою добропорядності, платоспроможності та законослухняності партнерів і клієнтів, а також кандидатів на роботу та працівників фірми, щодо яких у керівництва фірми виникли обґрунтовані сумніви;

- формуванні та розповсюдженні масиву вигідної для фірми інформації під виглядом «конфіденційної»;

- проведенні заходів щодо змивання «чорного піару» з авторитету фірми, шляхом пошуку переконливих фактів щодо спростовування неправдивої інформації про фірму;

- проведенні контррозвідувальних заходів щодо можливого впливу розвідників із зовнішнього середовища та виявлення з-поміж власного персоналу осіб-шпигунів, котрі працюють на інтереси іншого власника.

Як наголошують вітчизняні вчені, без економічної розвідки науково-технічний прогрес суспільства відбувався б значно повільніше. Відомо, що у світі найбільш ефективні технології поширювалися, в основному, за допомогою розвідки. Секрети виробництва китайського шовку, фаянсу, грецького вогню, даманської сталі, атомної зброї, інтернет-технологій тощо розповсюджувалися завдяки діловій розвідці.

У сьогоденні досить поширеним є вислів «Хто володіє інформацією, той володіє світом», а інформацію здобуває розвідка, тому мудрий керівник держави насамперед дбає про високий рівень професійної підготовленості розвідки. А вже після цього, про речі, які на думку Н. Макіавеллі є надважливими: «...так належить чинити всім мудрим правителям, тобто думати не лише про день сьогоднішній, а й про день прийдешній, та намагатися всіма силами запобігти можливим бідам, що неважко зробити, якщо своєчасно вжити заходів, але якщо очікувати поки біда гримне, тоді жодні заходи не допоможуть, адже недуга стане невиліковною».

Відтак і не дивно, що найціннішим товаром у сучасному світі є інформація, а особливо - втаємничена, а тому підвищується значущість спеціальних служб - розвідки та контррозвідки. Щоправда, ними користувалися ще 2000 р. до нашої ери, однак сенс роботи спецслужб змінився, та й ціна результатів їх пошуків стала набагато вищою.

Різні джерела по-різному визначають дату народження розвідки, приміром, американські джерела подають таку інформацію: «Супутники-шпигуни... Перше фото передав американський сателіт Дискавері у серпні 1960 року - військове літовище на північному сході Сибіру. Техніка надавала можливість ідентифікувати лише об'єкти розміром не менше за 13 метрів, тоді як сьогодні відрізняють предмети у ЗО сантиметрів. На супутникових знімках вдалося виявити контрабандні партії зброї для учасників балканського конфлікту, пересування військ в Іраку, підготовку до ядерного вибуху в Китаї. З 1994 року Президент США Вілл Клінтон вперше дозволив використовувати супутники-шпигуни і з комерційними цілями.

Перше прадавнє розвідувальне донесення датується 2000 р. до нової ери: патруль у пустелі знайшов ознаки повстання в довколишніх селищах. Глиняна дошка з рекомендаціями посилити охорону міських мурів була доставлена у Фіви, столицю тодішнього Єгипту... Організоване у межах державних структур шпигунство бере початок лише в 1909 році, коли Велика Британія створила свою спецслужбу, Німеччина у 1913 році, Росія - у 1917 році, Франція - у 1935 році та США - у 1947 році. Британські «першопрохідники» обмежувалися одним кабінетом, їх річний бюджет становив 7 000 фунтів стерлінгів. Сьогоднішнє ЦРУ витрачає 30 млрд дол., КДБ мав 1,65 млрд дол. щорічно, британці - 600 млн фунтів. До середини 70-х років спецслужби світу мали загалом персонал у 1,25 млн чоловік».

Що стосується потреби формування економічної розвідки сучасної фірми, то її можна пояснити:

- нестабільністю політичної, економічної та соціальної обстановки у країні, та потребою у зв'язку з цим формування адекватного реагування фірми на вплив навколишнього середовища задля забезпечення її успіху в конкурентній боротьбі;

- потребою якісного інформаційного забезпечення конкретних осіб керівництва фірми, що приймають управлінські рішення;

- ймовірністю функціонування в конкурентів аналогічної економічної розвідки, які за певних обставин можуть вдатися до протиправних методів роботи, і у зв'язку з цим потребу формування контррозвідувальних заходів;

- можливістю отримання керівництвом фірми зацікавленої інформації від професіоналів-розвідників, та відмовою у зв'язку з цим від потреби звернення до протиправних й неетичних методів збору інформації;

- можливістю системного підходу до збирання інформації з різних відкритих і закритих джерел, що на перший погляд, може видатися малоефективними, однак за умови подальшого її аналізу та порівняння дає змогу приймати слушні управлінські рішення;

- можливістю відмовитися від рутинного нагромадження даних і видачі звітів, перейти до забезпечення керівних осіб фірми такою інформацією, яка б допомагала обирати оптимальний варіант вирішення проблем, що стоять перед фірмою.

Водночас головна мета розвідувальної діяльності на рівні
окремої фірми полягає:

- у своєчасному забезпеченні керівництва фірми надійною, перевіреною і різноманітною інформацією щодо процесів внутрішнього і зовнішнього середовища, в рамках якого функціонує фірма;

- в організації та забезпеченні максимально ефективної розвідувальної і контррозвідувальної інформаційної діяльності підрозділів фірми, що виключає ймовірність дублювання ними окремих функцій;

- у моніторингу чинників господарських ризиків і сприятливих чинників впливу навколишнього середовища на фінансово-господарську діяльність фірми;

- у розробленні та реалізації коротко- і довгострокових прогнозів впливу зовнішніх та внутрішніх загроз і небезпек на фінансово-господарську діяльність фірми.

Отже, вочевидь, головне призначення діяльності системи економічної розвідки фірми полягає в забезпеченні керівництва достовірною, об'єктивною і повною інформацією про наміри партнерів, клієнтів, конкурентів, а також співробітників фірми, у відданості яких є сумнів; збиранні відомостей, завдяки яким можна впливати на позиції опонентів у ході ділових переговорів; інформуванні про ймовірність виникнення кризових ситуацій; здійсненні моніторингу та контролю за ходом реалізації укладених договорів і досягнутих раніше домовленостей.

Звичайно, розгляд моделі майбутньої економічної розвідки фірми має залежати від масштабів і кількості коштів, що спрямовуються на її формування, виходячи з фінансово-матеріальних можливостей самої фірми і завдань, що стоять перед нею.

Тобто в основі формування повноцінної економічної розвідки головним має бути принцип плановості, що дає змогу відповісти на такі окремі питання, як-то:

- визначення мети здійснення розвідувальних та контррозвідувальних заходів;

- встановлення обсягу інформації, в якій зацікавлено керівництво фірми, для прийняття відповідних управлінських рішень;

- визначення джерел отримання потрібної інформації.

Потрібно також розуміти, що рівень успішності функціонування фірми залежить від майстерності прийняття різнорівневих рішень, що й забезпечує інформаційно система економічної розвідки. Природа цих різнорівневих рішень полягає в їх єдності та відособленості, тобто існує рівень управління поточними справами фірми, а також управління стратегічними питаннями розвитку фірми. Звичайно кожен із цих рівнів становить систему управління, однак якщо перший передбачає вирішення поточних питань сьогодення, то другий спрямований на майбутнє фірми, відтак характер інформації, що використовується при цьому разюче відрізняється і дає підстави розглядати макро- та мікроекономічну складові економічної розвідки.

Макроекономічна складова спрямована на пошук й аналіз стратегічної інформації щодо глобальних процесів у політиці, економіці та соціальній сфері, розробки новітніх технологій, міждержавної безпеки та екологічної рівноваги у світі. Завдяки стратегічному рівню управління приймаються рішення щодо формування нових та згортання малоперспективних виробництв, запровадження енергозберігаючих технологій, завоювання ринків окремих товарів, що загалом дає можливість керівництву фірми зорієнтуватися на ринку, визначитися з перспективами свого розвитку.

Говорити про ефективність прийняття макроекономічних рішень у сучасному вітчизняному бізнесі, на жаль, передчасно, що, на думку автора, можна пояснити природою походження капіталу бізнесменів. Адже в Україні відсутні історичні традиції бізнесу, не так давно спроба підприємця ошукати іншого не викликала обурення серед населення, а сам горе-бізнесмен мало не хизувався своєю поведінкою. Плани керівника фірми зазвичай полягали в бажанні якомога швидше увірвати побільше прибутку, не думаючи при цьому про мораль, закон і честь бізнесмена. Звичайно, немала заслуга в скасуванні таких принципів ведення бізнесу в Україні належить іноземним підприємцям і правоохоронним органам. Але таке ганебне явище в бізнесі, напевно, зникло і саме по собі, як це властиво періоду нагромадження первинного капіталу, через що пройшли практично всі ринкові країни.

Власне, цим можна пояснити і відсутність досвіду та бажання керівників вітчизняних фірм щодо потреби формування стратегічного управління. їх діяльність сьогодні нагадує, по суті, пожежну команду, яка намагається загасити щойно виниклу пожежу. Керівники займаються рутинними питаннями вирішення поточних проблем, які не дають змоги зосередитися на пошуку прийняття рішень на перспективу. Тим часом саме такий підхід є єдино правильним у баченні фірми через 5-10 років, що вимагає прорахувань всіх можливих варіантів розвитку політичних подій, як у межах країни, так і за її кордоном.

Мікроекономічна складова передбачає інформування керівництва фірми задля правильності прийняття ними управлінських рішень щодо розв'язання поточних проблем. Саме мікроекономічна складова економічної розвідки забезпечує правильність стратегічних рішень, і саме цим можна пояснити єдність двох рівнів управління. Через поінформованість керівництва щодо потреби в підвищенні кваліфікації персоналу, будівництві нових виробничих площ, купівлі пакетів цінних паперів або ж їх продажу, розширенні та виробництві нових товарів і наданні нових послуг можна досягти поточного успіху та закласти міцний фундамент на перспективу фірми.

Потреба у проведенні мікроекономічних підходів щодо економічної розвідки фірми пояснюється також саме її здатністю здійснити збирання, обробку й аналіз поточного масиву інформації, яка становить інтерес для окремої фірми. Тобто вміння охопити максимум джерел інформації й отримати від них саме ту інформацію, що може спрацювати на фірму, якраз і засвідчує важливість мікроекономічної складової розвідки фірми.

Отож, діяльність економічної розвідки є складним управлінським процесом, що з одного боку забезпечує керівництво фірми потрібною інформацією для прийняття рішення, а з іншого - становить зміст управлінської діяльності.

Такі особливості діяльності економічної розвідки можна пояснити: метою (отримання та використання лише тієї інформації, яка дає змогу вплинути на економіку); відсутністю носія інформації, якому віддається перевага; невеликою значущістю міжособистісних контактів і тому майже повною відмовою від шантажу, інтриг та інших інструментів контактного впливу для отримання потрібної інформації; неприйняттям, а часто й неприпустимістю використання силових методів впливу; мінімізацією використання стеження та інших методів військової та політичної розвідки (одержання максимальної кількості потрібної інформації з відкритих джерел); використанням розвідниками знань та розуміння культури інших країн; наявністю спеціальних методів аналітичної та математичної обробки інформації; використанням загальнодержавних превентивних засобів для захисту економіки у разі застосування проти неї економічної зброї (зокрема, переведення економіки у закритий режим функціонування; тимчасова зупинка роботи фондових бірж, введення спеціального режиму в'їзду до країни; жорстка фіксація обмінного курсу іноземних валют, а іноді й повне припинення процесів обміну тощо) тощо.

 



Вимоги до працівників служби безпеки фірми | Організація системи економічної розвідки та збирання інформації

Особливості забезпечення безпеки бізнесмена при його пересуванні залізничним транспортом | Особливості забезпечення безпеки бізнесмена при його пересуванні водним або повітряним транспортом | Забезпечення особистої безпеки у квартирі | Забезпечення особистої безпеки на вулиці | Забезпечення особистої безпеки під час поїздки в автомобілі | Забезпечення особистої безпеки під час проживання в готелі | Забезпечення особистої безпеки в разі надходження загроз по телефону | Забезпечення особистої безпеки в разі намагання зґвалтування | Заходи безпеки в разі захоплення літака терористами | Порядок створення служби безпеки фірми |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати