Головна

Методичні вказівки

Основні етапи методу Дельфи такі:

1) уточнення проблем або об'єктів для експертизи;

2) формування групи експертів;

3) розробка анкети для опитування експертів;

4) індивідуальне анкетне опитування експертів;

5) математичне опрацювання результатів опитування;

6) уточнення експертами своїх оцінок.

Для формування стійкої узагальненої оцінки, етапи 4, 5, 6 можуть проводитися 3-4 рази.

Конкретний склад і чисельність групи експертів визначається характером аналізованих проблем, можливістю притягнення до експертизи компетентних спеціалістів.

Ступінь компетентності експертів можна визначити за формулою:

,

де Кз - коефіцієнт ступеня знайомства експерта з проблемою; Кз £ 1;

Ка - коефіцієнт аргументованості рішень експерта, Ка £ 1.

Коефіцієнт ступеня знайомства Кз визначається самооцінкою експерта за десятибальною шкалою і множенням оцінки на 0,1.

Може бути використана така шкала оцінок ступеня знайомства експерта з проблемою:

0 балів - експерт не знайомий із проблемою;
1 - 3 бали - погано знайомий, але проблема входить до кола інтересів;
4 - 6 балів - задовільно знайомий, але практично не займається;  
7 - 9 балів - добре знайомий і займається практично;  
10 балів - вузький фахівець із проблеми.  

Для одержання значення Ка може бути використана шкала аргументованості, приведена в таблиці 1.

Експерт відмічає відповідну графу по кожному виді джерел, а потім числа з відзначених граф підсумовуються.

Таблиця 1 - Шкала оцінок аргументованості думок експертів.

Джерело аргументів Ступінь впливу аргументів
високий середній низький
Теоретичний аналіз 0,3 0,2 0,1
Досвід 0,5 0,4 0,2
Література 0,1 0,08 0,04
Інтуїція 0,05 0,04 0,02

При упорядкуванні анкети необхідно додержуватися таких вимог:

- анкета не повинна містити багато питань; відповіді на питання не повинні займати багато часу;

- відповіді повинні даватися суворо в заданій шкалі оцінок;

- анкета, як правило, повинна бути анонімною.

Доцільно застосовувати 10 або 100 - бальні шкали оцінок із невеличким числом градацій, кожна градація повинна бути однозначно описана.

Всі оцінки, отримані в ході опитування групи експертів, зводяться в матрицю:

При цьому деякі з оцінок можуть бути відсутніми, якщо експерт утримався від оцінки якогось чинника.

Узагальнена оцінка важливості чинника обчислюється за формулою:

, j = 1, n,

де Mj - узагальнена оцінка важливості j-го чинника;

mj - кількість експертів, що оцінили j-ий чинник, (mj £ m);

сij - оцінка в балах, дана i-м експертом j-му чиннику .

Сума рангів оцінок, отриманих кожним чинником, дорівнює:

, j = 1, n

де m1 - кількість експертів, що оцінили хоча б один чинник;

Rij - ранг оцінки cij;

Ранг Rij визначається у такий спосіб:

- якщо оцінка cij експертом не поставлена, то приймається cij = mj;

- всі оцінки i-го експерта, що він виставив n чинникам, упорядковуються по зменшенню розміру оцінки і нумеруються від 1 до n;

- серед пронумерованих оцінок виявляються однакові оцінки, кожній із який присвоюється однаковий ранг, рівний середньому арифметичному номерів оцінок;

- ранги інших оцінок рівні номерам оцінок.

Сума рангів Sj може бути обчислена після того, як проранжировані оцінки всіх експертів. Очевидно, що чим важливіший чинник, тим менше відповідна йому сума рангів.

Крім узагальненої оцінки чинника може бути обчислений ступінь узгодженості думок експертів. Для цього визначають коефіцієнт варіації Vj оцінок, даних кожному чиннику.

,

де Gj - середньоквадратичне відхилення оцінок.

Чим менше значення Vj , тим вище узгодженість думок експертів, ближче до об'єктивної істини.

Приклад 1.За результатами експертизи проранжирувати часткові критерії за ступенем значимості. Кількість критеріїв n = 7. Вихідні дані для ранжирування наведені у наступній таблиці.

Вихідні дані для рішення прикладу

Експерти Часткові критерії
  f1 f2 f3 f4 f5 f6 f7
Ri

Критерії проранжировані за значимістю наступним образом:

f2 > f1 > f7 > f5 > f4 > f6 > f3.

Якщо вирішується задача визначення відносних коефіцієнтів значимості часткових критеріїв, то використовується простої функції ранжирування:

, ;

Приклад 2.За результатами попереднього ранжирування часткових критеріїв {fi} визначити відносні коефіцієнти їх значимості.

Рішення:Визначаємо відносні коефіцієнти значимості критеріїв методом простої функції ранжирування:

; ;

; ;

; ;

;

 



Приклад вибору форми розробки і реалізації управлінського рішення (УР) у конкретній виробничій ситуації. | Уточнення проблем або об'єктів експертизи.

Л. М. Бандоріна, зам. зав. кафедрою ЕІ, канд. екон. наук, доц. | Методичні вказівки | Формування групи експертів. | Методичні вказівки | Методичні вказівки | Індивідуальні завдання на контрольну роботу з дисципліни | Варіанти завдань для виконання контрольної роботи |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати