Головна

Розділ сьомий

За дверима розриваючи плоть людей бігали Недрези. Різко видихнувши Костя впав без свідомості.

-Бежім !!! - Джеймс ривком закрив двері і повернувшись кинувся бігти.

-Ні ні ні ні! Стій, а як-же Костя?! - Вказуючи сльозяться очі показував Саша.

-Наплевать! Він все рівно здохне !!! Ти не встигнеш дотягнути його до ліфта!

-ліфти? .. Пофіг коротше!

Сказавши це Саша схопив за футболку Костю і з усієї сили почав тягнути того.

-Саша! Побігли! Джеймс прав! -сказав Це Леля побігла за Джеймсом який наближався до ліфта.

Ліфт був оброслий плющем, здавалося, що ліфта прийдется рватися через плющ. Коли Леля і Джеймс забігли в ліфт Джеймс смикнув важіль і кинув останню фразу:

-Саша ... Прости ...

Саша щосили намагався дотягнути Костю. Ззаду Саші почулися стуки. Коли Саша був на півдорозі до ліфта ззаду, з зламаних дверей виліз Недрез.

-Млинець! Костя! Костя, Костя! Прокинься, блін!

Трохи пройшовши далі він впав. Ззаду лунав скрегіт лап Недреза. Саша лежав і ревів. Як тільки Недрез ще раз ступив, як пролунав виття відкриваються дверей. Саша спробував підняти голову і подивитися хто там, але не зміг і втратив свідомість.

Ско ... Ль ... Ко ... Паль ... ців? ..- Пролунав жіночий, каламутний в голові у Саші голос. Він намагався розглянути пальці, але нічого не виходив. Через кілька секунд каламутні, розмиті пальці зникли з поля зору, але в очі, щось засвітило.

-Ліхтарик, что-ли? -Він намагався це сказати, але вийшло тільки в думках. -Реально ліхтарик! - У Саші очі починали фокусуватися.

-Я ... Де ... Я? ..

-Ти В Неіте.-Пролунав той же жіночий голос. Через кілька хвилин його очі повністю сфокусувалися і він зрозумів, що ця жінка це Леля, а позаду неї сиділи Джеймс і Костя.

-Що сталося? Як ви нас з Костею витягли?

-спокійно-Заговорив Джеймс-Все добре, ті люди яких ти по ідеї чув-це військові нашого Рейта. Вони швидко відбули Недрезов і врятували вас.

-Так Недрези мертві?

-Ха-Ха-Ха! Вони жодного не вбили! А навіть якби вбили, то в нашому Розвівайтеся одна тисяча Недрезов! Це всього 5 відсотків від усіх.

-Зрозуміло, Не кричи. Так де ми зараз? Я забув.

-Неіт-Нагадав Джеймс.

-Джеймс ... Це нормально? -Зі Страхом в голосі сказав Костя і показав руку.

-Офігеть ...- Джеймс підбіг до стіни на якій висіла зелена кнопка. Він стукнув по ній і через деякий час вбігли люди. Вона повністю була в зеленому костюмі, на очах були натяжні окуляри. Вони підбігли до Кості, схопили його за пахви і понесли.

-Що? Що відбувається? Джеймс!

-Саша, Спокійно! Все буде добре! Його вкусив ... Недрез.

-Що З ним буде?

-Не Бійтеся це не смертельно.-С цими словами Джеймс пішов за незнайомцями. Саша опустив голову і пробурчав:

-Лель, Скільки часу?

-Фіг Його знає. З тих пір як ти залишився з Костею біля Недрезов пройшло годин так п'ять.

Саша виглянув з вікна. Вікно був маленьке і готово було вивалитися. За вікном була ніч.

-Годинник Одинадцять ... Може спати?

-Ти Знаєш де? Нас сюди привезли і закинули в цю кімнату, а за її межі з нас хтось не виходив.

-Ну ... Запитаємо.

-Ну, Підемо ...

Як тільки вони вийшли з кімнати до них підбіг якийсь чоловік виглядав чоловік на років сорок. Він був одягнений в халат, а на ногах були капці:

-Ти ... Розуміти ... Па ... Па ... Людина ... Україн ...- Незнайомець намагався вимовити фразу, але явно не міг згадати як вона йдеться.

-Ти мене розумієш? Хм ... You speak Russia?(Ви розумієте по російськи?) - Сказав Саша на мові який залишився чомусь в пам'яті.

-Я ... Так ... Трохи ... трохи ...

-Так, Ладно. Чого Ви хотіли?

-Ви Йду ... спати? Я показати де ...

-Так, Давайте.-Якось нервово вимовила Леля.

Після цього незнайомець пішов кудись, а хлопці за ним. У скоре вони дійшли до якихось дверей.

-Нам Туди? -Саша Доторкнувся до ручки.

-Так.

Вони зайшли у великий зал. Стояло багато на вигляд нових ліжок, на них лежали судячи з усього новенькі як вони з Плекай. Хлопці зайшли в кімнату. Обкидали її ще раз поглядом Саша зауважив сходи на верх:

-Що там?

-лестниц. Вона ... Вгору ... Там. Дах.

-Ясно.-Леля скривилася.

Трохи походивши по кімнаті хлопці полягали спати. Як не дивно очі не хотіли ні як звикати до темряви.

-Як Думаєш ... Що з Костею? -Леля По голосу дуже турбувалася.

-Фіг Його знає. Нічого не сказав. Та й Джеймс, як-то сильно занепокоївся, що мене і напугало.-Видихнувши Саша продолжіл.-І хто ці люди в зеленому? Все дуже дивно. До речі як ми сюди потрапили?

-Вас З Костею врятували і принесли до нас. Потім вас і нас з Джеймсом посадили і машину. Ну і все ... Ми тут.

-І, Що тепер буде з Рейт?

-Не знаю. Людей там жили не кто не забирав ...

-Добре Давай спати. На добраніч.

-спокійно-Сказавши це Леля як мабуть заснула. А Сашу мучили думки про Костю. Незабаром і сам Саша заснув.

Він сидить за столом. Перед ним Леля, збоку стоїть Костя.

-Ну Давай же! -Кричить Костя дивлячись в стіл. З очей у нього капають сльози.

-Ми Намагаємося! - Саша по відчуттях почервонів.

- «Ну ... А» .- Різко заболіла голова і Саша почув жіночий, Лелін голос який прямо розривав мозок.

У тілі він відчув наче вогонь. Біль голови і йому захотілося втекти з кімнати.

-А-А-а! -різання Вставши і впавши з ліжка прокричав Саша.

Він подивився навколо він все ще перебував у кімнаті де вчора заснув. Трохи посидівши на підлозі Саша зрозумів. Це був сон.

Розділ шостий | Розділ восьмий


Розділ другий | Розділ третій | ГЛАВА ЧЕТВЕРТА | Розділ п'ятий | Розділ дев'ятий | Розділ десятий | Розділ одинадцятий | Розділ дванадцятий |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати