Головна

Поняття, класифікація, визнання доходів і витрат в організації

  1. II. Рахунок утворення доходів
  2. III. Рахунок первинного розподілу доходів
  3. III. Рахунок розподілу первинних доходів
  4. IV Рахунок утворення доходів
  5. IV. Рахунок перерозподілу доходів у грошовій формі
  6. IX. Вимоги щодо організації освітлення місць виконання робіт
  7. IХ. ПОРЯДОК РЕОРГАНІЗАЦІЇ І ЛІКВІДАЦІЇ УНІВЕРСИТЕТУ

Основним показником фінансово-економічної діяльності організації є фінансовий результат, який являє собою приріст (зменшення) вартості власного капіталу організації за звітний період. Фінансовий результат складається з доходів і витрат організації за всіма видами діяльності за звітний період.

Доходи і витрати являють собою основні елементи фінансової звітності, базові категорії бухгалтерського обліку.

Вперше поняття доходів і витрат були сформульовані для цілей бухгалтерського обліку в концепції бухгалтерського обліку в ринковій економіці Росії, схваленої 29 жовтня 1997 року Методологічною радою з бухгалтерського обліку при Мінфіні РФ Президентською радою Інституту професійних бухгалтерів Росії.

Облік доходів здійснюється відповідно до ПБО 9/99 «Доходи організації», затвердженим наказом МФ РФ № 32н від 06.05.1999г. (В редакції від 08.11.2010 № 144н)

Облік витрат здійснюється відповідно до ПБО 10/99 «Витрати організації», затвердженим наказом МФ РФ від 06.05.1999г. (В редакції від 08.11.2010 № 144н).

Доходи і витрати за своїм складом не однорідні. Доходи і витрати в залежності від їх характеру, умови отримання і напрямів діяльності організації поділяються на:

- Доходи і витрати від звичайних видів діяльності;

- Інші доходи і витрати.

Відповідно до ПБО 9/99 і ПБУ 10/99 доходи і витрати організації класифікуються за напрямками, представленими на малюнку 1:

 Доходи і витрати організації
 Доходи і витрати від звичайних видів діяльності
 Інші доходи і витрати

Малюнок 1. Структура доходів і здійснюваних витрат

Доходами організації визнається збільшення економічних вигод у результаті надходження активів (грошових коштів, іншого майна) і (або) погашення зобов'язань, що приводить до збільшення капіталу цієї організації, за винятком внесків учасників (власників майна).

Не визнаються доходами організації надходження від інших юридичних і фізичних осіб: сум податку на додану вартість, акцизів, податку з продажів, експортних мит і інших аналогічних обов'язкових платежів; за договорами комісії, агентськими та іншим аналогічним договорами на користь комітента, принципала і т. п .; в порядку попередньої оплати продукції, товарів, робіт, послуг; авансів в рахунок оплати продукції, товарів, робіт, послуг; завдатку; в заставу, якщо договором передбачена передача заставленого майна заставодержателю; в погашення кредиту, позики, наданого позичальнику.

Доходи від звичайних видів діяльності.

Сферою підприємницької діяльності є продаж товарів, продукції, виконання робіт, надання послуг, і доходи від цієї діяльності організації визнаються виручкою від продажу продукції і товарів, надходженнями, пов'язаними з виконанням робіт, наданням послуг (далі - виручка), т. Е доходами від звичайних видів діяльності.

Зокрема, це виручка від продажу: готової продукції та напівфабрикатів власного виробництва; робіт і послуг промислового характеру; робіт і послуг непромислового характеру; покупних виробів (придбаних для комплектації); будівельних, монтажних, проектно - вишукувальних, геолого - розвідувальних, науково - дослідних і тому подібних робіт; товарів; послуг з перевезення вантажів і пасажирів; транспортно - експедиційних і навантажувально-розвантажувальних операцій; послуг зв'язку.

По окремих видах операцій організації можуть визначити самостійно, чи є надходження від них виручкою або вони відносяться до інших надходжень. До числа таких видів операцій відносяться: надання організаціями за плату в тимчасове користування (тимчасове володіння і користування) своїх активів за договором оренди; надання за плату прав, що виникають з патентів на винаходи, промислові зразки та інших видів інтелектуальної власності; участь в статутних капіталах інших організацій.

При цьому слід мати на увазі, що доходи від надання за плату в тимчасове володіння (тимчасове володіння і користування) слід розглядати як доходи від звичайних видів діяльності.

Виручка визнається в бухгалтерському обліку при наявності таких умов: а) організація має право на отримання цієї виручки, що випливає з конкретного договору або підтверджений іншим відповідним чином; б) сума виручки може бути визначена; в) є впевненість в тому, що в результаті конкретної операції відбудеться збільшення економічних вигод організації (дана впевненість є у випадку, коли організація отримала в оплату актив або відсутня невизначеність відносно одержання активу); г) право власності (володіння, користування і розпорядження) на продукцію (товар) перейшло від організації до покупця або робота прийнята замовником (послуга надана); д) витрати, які вироблені або будуть проведені у зв'язку з цією операцією, можуть бути визначені.

Якщо по відношенню до грошових коштів та інших активів, отриманих організацією в оплату, не виконано хоча б одне з названих умов, то в бухгалтерському обліку організації визнається кредиторська заборгованість, а не виручка.

Іншими доходами є:

1. надходження, пов'язані з наданням за плату в тимчасове користування (тимчасове володіння і користування) активів організації (з урахуванням положень пункту 5 цього Положення);

2. надходження, пов'язані з наданням за плату прав, що виникають з патентів на винаходи, промислові зразки та інших видів інтелектуальної власності (з урахуванням положень пункту 5 цього Положення);

3. надходження, пов'язані з участю в статутних капіталах інших організацій (включаючи відсотки та інші доходи за цінними паперами) (з урахуванням положень пункту 5 цього Положення);

4. прибуток, отриманий організацією в результаті спільної діяльності (за договором простого товариства);

5. надходження від продажу основних засобів та інших активів, відмінних від грошових коштів (крім іноземної валюти), продукції, товарів;

6. відсотки, отримані за надання в користування коштів організації, а також відсотки за використання банком грошових коштів, що знаходяться на рахунку організації в цьому банку;

7. штрафи, пені, неустойки за порушення умов договорів;

8. активи, отримані безоплатно, у тому числі за договором дарування;

9. надходження до відшкодування заподіяних організації збитків;

10. прибуток минулих років, виявлена ??у звітному році;

11. суми кредиторської і депонентської заборгованості, за якими минув строк позовної давності;

12. Курсові різниці;

13. сума дооцінки активів;

14. інші доходи.

Іншими доходами також є надходження, що виникають як наслідки надзвичайних обставин господарської діяльності (стихійного лиха, пожежі, аварії, націоналізації і т. П): вартість матеріальних цінностей, що залишаються від списання непридатних до відновлення і подальшого використання активів, і т. П

Витратами по звичайних видах діяльності є витрати, пов'язані з виготовленням продукції і продажем продукції, придбанням і продажем товарів. Такими витратами також вважаються витрати, здійснення яких пов'язане з виконанням робіт, наданням послуг.

Це витрати по діяльності, заради якої і була утворена організація, і які носять систематичний характер.

Іншими витратами є:

1. витрати, пов'язані з наданням за плату в тимчасове користування (тимчасове володіння і користування) активів організації (з урахуванням положень пункту 5 цього Положення);

2. витрати, пов'язані з наданням за плату прав, що виникають з патентів на винаходи, промислові зразки та інших видів інтелектуальної власності (з урахуванням положень пункту 5 цього Положення);

3. витрати, пов'язані з участю в статутних капіталах інших організацій (з урахуванням положень пункту 5 цього Положення);

4. витрати, пов'язані з продажем, вибуттям та іншим списанням основних засобів та інших активів, відмінних від грошових коштів (крім іноземної валюти), товарів, продукції;

5. відсотки, сплачувані організацією за надання їй в користування грошових коштів (кредитів, позик);

6. витрати, пов'язані з оплатою послуг, що надаються кредитними організаціями;

7. Відрахування в оціночні резерви, створювані відповідно до правил бухгалтерського обліку (резерви по сумнівних боргах, під знецінення вкладень у цінні папери та ін.), А також резерви, створювані в зв'язку з визнанням умовних фактів господарської діяльності;

8. штрафи, пені, неустойки за порушення умов договорів;

9. Відшкодування заподіяних збитків;

10. збитки минулих років, визнані у звітному році;

11. Суми дебіторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, інших боргів, нереальних для стягнення;

12. Курсові різниці;

13. сума уцінки активів;

14. Перерахування коштів (внесків, виплат і т. Д.), пов'язаних з благодійною діяльністю, витрати на здійснення спортивних заходів, відпочинку, розваг, заходів культурно-просвітницького характеру та інших аналогічних заходів;

15. інші витрати.

У складі інших витрат відображаються витрати, що виникають як наслідки надзвичайних обставин господарської діяльності (стихійного лиха, пожежі, аварії, націоналізації майна і т. П).

При визначенні до якого виду діяльності віднести ті чи інші доходи / витрати, слід виходити з принципу суттєвості: якщо доходи від того чи іншого виду діяльності досить великі, то їх слід відносити до доходів від звичайних видів діяльності.

Витрати визнаються в бухгалтерському обліку при наявності таких умов: 1) витрата проводиться відповідно до конкретного договором, вимогою законодавчих і нормативних актів, звичаями ділового обороту; 2) сума витрат може бути визначена; 3) є впевненість в тому, що в результаті конкретної операції відбудеться зменшення економічних вигод організації.

Якщо по відношенню до будь-яких витрат, здійснених організацією, не виконано хоча б одне з названих умов, то в бухгалтерському обліку організації визнається дебіторська заборгованість.

У МСФЗ (IAS) 18 для кожного з видів надходжень (доходу від продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) та від використання активів компанії третіми сторонами) наведено критерії їх визнання. Спільними для всіх видів доходу є два критерії: можна надійно оцінити отримані доходи; існує висока ймовірність отримання компанією економічних вигод від проведеної операції.

Однак крім перерахованих раніше критеріїв для кожного виду доходу в МСФЗ (IAS) 18 існує набір додаткових умов, дотримання яких необхідно з метою відображення у фінансовій звітності компанії в якості доходу тих чи інших надходжень економічних вигод.

Розглянемо ситуацію з реалізацією продукції. У разі надходження коштів від реалізації продукції повинні виконуватися наступні додаткові умови для визнання виручки: організація перевела на покупця значні ризики і винагороди, пов'язані з володінням товарами; організація більше не братиме участі в управлінні в тій мірі, яка зазвичай асоціюється з правом володіння, і не контролює продані товари; сума виручки може бути достовірно оцінити; виникнення відповідного припливу в компанію економічних вигод, пов'язаних з операцією, є ймовірним; понесені або очікувані витрати, пов'язані з угодою, можуть бути достовірно оцінити.

У РСБУ не передбачено аналіз істотних ризиків, пов'язаних з власністю на товари. На відміну від російських стандартів, основним моментом в яких є факт переходу права власності, в МСФЗ акцент робиться на економічний зміст угоди. Якщо організація зберігає значні ризики, угода не вважається продажем і дохід по ній не визнається.

Іншим важливим моментом в МСФЗ є оцінка виручки. Відповідно до МСФЗ (IAS) 18 виручка повинна оцінюватися за справедливою вартістю отриманого або підлягає отриманню зустрічного надання.

Справедлива вартість - це сума коштів, на яку можна обміняти актив або врегулювати зобов'язання під час здійснення угоди між добре обізнаними, зацікавленими та незалежними одна від одної сторонами.

Якщо оплата за договором здійснюється грошовими коштами або їх еквівалентами за фактом поставки, то справедлива вартість доходу, відображена в звітності, дорівнює, як правило, сумі отриманої винагороди. У ситуації, коли оплата коштами проводиться значно пізніше поставки товарів, винагороду дисконтируется з урахуванням безвідсоткового кредиту, наданого постачальником. Як ставки дисконтування слід використовувати один з наступних показників, який може бути визначений найбільш ясно і чітко: ставка відсотка, під яку покупець або інший позичальник міг би залучити такі кошти за аналогічною угоді; ставка відсотка, отримана шляхом порівняння номінальної суми винагороди за цією операцією з вартістю реалізації товару, поставленого без відстрочки платежу на умовах оплати товару грошовими коштами.

Різниця між справедливою вартістю та номінальною сумою відповідного зустрічного надання визнається в якості процентного доходу відповідно МСФЗ (IAS) 18. Таким чином, вартість контракту зменшується на величину умовної процентної ставки, а різниця визнається доходом майбутніх періодів.

Далі розглянемо ситуацію, пов'язану з отриманням доходів від виконання робіт або надання послуг. В даному випадку виручка визнається в залежності від ступеня завершеності операції і можливості оцінити витрати: сума виручки може бути достовірно оцінити; ступінь завершеності операції може бути надійно визначена; понесені або очікувані витрати можуть бути надійно оцінені.

Наступна ситуація пов'язана з відсотковим доходом, ліцензійними платежами і дивідендами. Вони зізнаються з таких підстав: відсотки мають визнаватися на пропорційно тимчасовій основі, що враховує реальний дохід активу; ліцензійні платежі повинні визнаватися за методом нарахувань відповідно до змісту відповідного договору; дивіденди повинні визнаватися тоді, коли встановлено право акціонерів на отримання виплати.

На відміну від МСФЗ в РСБУ відсутні деякі особливості визнання різних видів доходу, наприклад застосування ефективної ставки відсотка при отриманні процентних доходів.

Критерії визнання витрат відповідно до МСФЗ і російською практикою представлені в додатку 2.

Порівнюючи критерії визнання витрат в звітності по МСФО і РСБУ, також можна відзначити їх схожість. Відповідно до п. 70 Принципів підготовки та складання фінансової звітності витрати - це зменшення економічних вигод протягом звітного періоду, що відбувається у формі вибуття або виснаження активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення капіталу, не пов'язаного з виплатами власникам. Це визначення повністю збігається з російським.

Як видно з додатка 2, критерії визнання витрат багато в чому можна порівняти.

Однак в ПБО 10/99 «Витрати організації» включено додаткову умову, що витрата визнається в обліку, якщо «проводиться відповідно до конкретного договору, вимогою законодавчих і нормативних актів, звичаями ділового обороту». Тобто на відміну від МСФЗ витрата не може бути визнаний тільки на підставі професійного судження бухгалтера про зменшення економічних вигод і має бути підтверджений документально. Виникаючі через це розбіжності у термінах обліку операцій призводять до значних розбіжностей між МСФЗ та РСБО в Звіті про прибутки і збитки.

Таким чином, незважаючи на помітне зближення МСФЗ і російських стандартів все ще залишаються невирішеними деякі проблеми, які найчастіше в умовах діючих стандартів є невід'ємними, а саме, жорстке нормативне регулювання багатьох питань обліку фінансових результатів підприємства. Таким чином, сьогодні зберігаються істотні проблеми, що стосуються відображення елементів фінансової звітності відповідно до МСФЗ.

ВСТУП | Нормативне регулювання обліку доходів і витрат


Особливості обліку доходів і витрат організації | Аналіз доходів і витрат | ГЛАВА 2. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ДОХОДІВ І ВИТРАТ | Методичні основи аналізу доходів і витрат організації | Вплив доходів і витрат на фінансовий результат | Рекомендації по оптимізації витрат | У таблиці 8 наведені основні економічні показники з урахуванням можливості оптимізації витрат. | ВИСНОВОК | | Звіт про фінансові результати |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати