На головну

Розділ VI. Права громадян при наданні медико-соціальної допомоги

  1. A) все майно, включаючи грошові кошти, закріплене на праві оперативного управління або господарського відання за підприємствами та організаціями;
  2. A) проект розділу Балкан між Росією і Австрією
  3. D) процес поділу однорідних сипучих матеріалів на фракції (класи) за розмірами складових їх частинок
  4. I. Організаційно-методичний розділ
  5. I. ЦІЛЬОВОЇ РОЗДІЛ
  6. II. СТАН міжетнічних відносин І ЦИВІЛЬНОГО ЄДНОСТІ В РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

Стаття 30. Права пацієнта

При зверненні за медичною допомогою та її отриманні пацієнт має право на:

1) шанобливе і гуманне ставлення з боку медичного та обслуговуючого персоналу;

2) вибір лікаря, в тому числі лікаря загальної практики (сімейного лікаря) та лікаря, з урахуванням його згоди, а також вибір лікувально-профілактичного закладу відповідно до договорів обов'язкового і добровільного медичного страхування;

3) обстеження, лікування та утримання в умовах, відповідних санітарно-гігієнічним вимогам;

4) проведення на його прохання консиліуму і консультацій інших фахівців;

5) полегшення болю, пов'язаного з захворюванням і (або) медичним втручанням, доступними способами і засобами;

6) збереження в таємниці інформації про факт звернення за медичною допомогою, про стан здоров'я, діагноз та інших відомостей, отриманих при його обстеженні та лікуванні, відповідно до статті 61 цих Основ;

7) Інформована згода пацієнта на медичне втручання відповідно до статті 32 цих Основ;

8) відмова від медичного втручання у відповідності зі статтею 33 справжніх Основ;

9) отримання інформації про свої права та обов'язки і стан свого здоров'я відповідно до статті 31 цих Основ, а також на вибір осіб, яким в інтересах пацієнта може бути передана інформація про стан його здоров'я;

10) отримання медичних та інших послуг в рамках програм добровільного медичного страхування;

11) відшкодування збитків відповідно до статті 68 цих Основ у разі заподіяння шкоди його здоров'ю при наданні медичної допомоги;

12) допуск до нього адвоката чи іншого законного представника для захисту його прав;

13) допуск до неї священнослужителя, а в лікарняному закладі на надання умов для відправлення релігійних обрядів, в тому числі на надання окремого приміщення, якщо це не порушує внутрішній розпорядок лікарняного закладу.

У разі порушення прав пацієнта він може звертатися зі скаргою безпосередньо до керівника або іншою службовою особою лікувально-профілактичного закладу, в якому йому надається медична допомога, у відповідні професійні медичні асоціації або в суд.

Стаття 31. Право громадян на інформацію про стан здоров'я

Кожен громадянин має право в доступній для нього формі отримати наявну інформацію про стан свого здоров'я, включаючи відомості про результати обстеження, наявності захворювання, його діагноз і прогноз, методи лікування, пов'язаному з ними ризик, можливі варіанти медичного втручання, їх наслідки та результати проведеного лікування .

Інформація про стан здоров'я громадянина надається йому, а щодо осіб, які не досягли віку, встановленого частиною другою статті 24 цих Основ, і громадян, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними, - їх законним представникам лікуючим лікарем, завідуючим відділенням лікувально-профілактичного закладу або іншими фахівцями, які беруть безпосередню участь в обстеженні та лікуванні.

Інформація про стан здоров'я не може бути надана громадянину проти його волі. У випадках несприятливого прогнозу розвитку захворювання інформація повинна повідомлятися в делікатній формі громадянину і членам його сім'ї, якщо громадянин не заборонив повідомляти їм про це і (або) не призначив особу, якій повинна бути передана така інформація.

Громадянин має право безпосередньо знайомитися з медичною документацією, що відбиває стан його здоров'я, і ??отримувати консультації по ній у інших фахівців. На вимогу громадянина йому надаються копії медичних документів, що відображають стан його здоров'я, якщо в них не зачіпаються інтереси третьої сторони.

Інформація, що міститься в медичних документах громадянина, становить лікарську таємницю і може надаватися без згоди громадянина лише з підстав, передбачених статтею 61 цих Основ.

Стаття 32. Згода на медичне втручання

Необхідною передумовою медичного втручання є інформована добровільна згода громадянина.

У випадках, коли стан громадянина не дозволяє йому висловити свою волю, а медичне втручання невідкладно, питання про його проведення в інтересах громадянина вирішує консиліум, а при неможливості зібрати консиліум - безпосередньо лікуючий (черговий) лікар з наступним повідомленням посадових осіб лікувально-профілактичного закладу.

Згода на медичне втручання щодо осіб, які не досягли віку, встановленого частиною другою статті 24 цих Основ, і громадян, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними, дають їх законні представники після повідомлення їм відомостей, передбачених частиною першою статті 31 цих Основ. При відсутності законних представників рішення про медичне втручання приймає консиліум, а при неможливості зібрати консиліум - безпосередньо лікуючий (черговий) лікар з наступним повідомленням посадових осіб лікувально-профілактичного закладу і законних представників.

Стаття 33. Відмова від медичного втручання

Громадянин або його законний представник має право відмовитися від медичного втручання або вимагати його припинення, за винятком випадків, передбачених статтею 34 цих Основ.

При відмові від медичного втручання громадянину або його законному представнику в доступній для нього формі повинні бути роз'яснені можливі наслідки. Відмова від медичного втручання із зазначенням можливих наслідків оформляється записом в медичній документації і підписується громадянином або його законним представником, а також медичним працівником.

При відмові батьків або інших законних представників особи, яка не досягла віку, встановленого частиною другою статті 24 цих Основ, або законних представників особи, визнаного в установленому законному порядку недієздатним, від медичної допомоги, необхідної для порятунку життя зазначених осіб, лікарняний заклад має право звернутися в суд для захисту інтересів цих осіб.

Стаття 34. Надання медичної допомоги без згоди громадян

Надання медичної допомоги (медичний огляд, госпіталізація, спостереження та ізоляція) без згоди громадян або їх законних представників допускається щодо осіб, які страждають захворюваннями, що представляють небезпеку для оточуючих, осіб, які страждають на тяжкі психічні розлади, або осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння, на підставах і в порядку, встановлених законодавством Російської Федерації.

Рішення про проведення медичного огляду і спостереження громадян без їх згоди або згоди їх законних представників приймається лікарем (консиліумом), а рішення про госпіталізацію громадян без їх згоди або згоди їх законних представників - судом.

Надання медичної допомоги без згоди громадян або згоди їх законних представників, пов'язане з проведенням протиепідемічних заходів, регламентується санітарним законодавством.

Огляд і госпіталізація осіб, які страждають на тяжкі психічні розлади, проводяться без їх згоди в порядку, що встановлюється Законом Російської Федерації "Про психіатричну допомогу й гарантії прав громадян при її наданні".

Щодо осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння, можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру на підставах і в порядку, встановлених законодавством Російської Федерації.

Перебування громадян у лікарняному закладі триває до зникнення підстав, за якими проведена госпіталізація без їх згоди, або за рішенням суду.

Розділ VII. Медична діяльність з планування сім'ї і регулювання репродуктивної функції людини

Про застосування методів допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) в терапії жіночого і чоловічого безпліддя см. Наказ МОЗ РФ від 26.02.2003 N 67.

Стаття 35. Штучне запліднення та імплантація ембріона

Кожна повнолітня жінка дітородного віку має право на штучне запліднення та імплантацію ембріона.

Штучне запліднення жінки та імплантація ембріона здійснюються в установах, які отримали ліцензію на медичну діяльність, при наявності письмової згоди подружжя (самотньої жінки).

Відомості про проведені штучне запліднення та імплантації ембріона, а також про особу донора складають лікарську таємницю.

Жінка має право на інформацію про процедуру штучного запліднення та імплантації ембріона, про медичні і правові аспекти її наслідків, про дані медико-генетичного обстеження, зовнішніх даних і національності донора, що надається лікарем, який здійснює медичне втручання.

Незаконне проведення штучного запліднення та імплантації ембріона тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законодавством Російської Федерації.

Стаття 36. Штучне переривання вагітності

Кожна жінка має право самостійно вирішувати питання про материнство. Штучне переривання вагітності проводиться за бажанням жінки при терміні вагітності до 12 тижнів, за соціальними показниками - при терміні вагітності до 22 тижнів, а при наявності медичних показань та згоди жінки - незалежно від терміну вагітності.

Штучне переривання вагітності проводиться в рамках програм обов'язкового медичного страхування в установах, які отримали ліцензію на медичну діяльність, лікарями, які мають спеціальну підготовку.

Перелік медичних показань для штучного переривання вагітності визначається уповноваженим Кабінетом Міністрів України центральним органом виконавчої влади.

Незаконне проведення штучного переривання вагітності тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законодавством Російської Федерації.

Стаття 37. Медична стерилізація

Медична стерилізація як спеціальне втручання з метою позбавлення людини здатності до відтворення потомства або як метод контрацепції може бути проведена лише за письмовою заявою громадянина не молодше 35 років або має не менше двох дітей, а при наявності медичних показань і згоді громадянина - незалежно від віку та наявності дітей.

Перелік медичних показань для медичної стерилізації визначається федеральним органом виконавчої влади, що здійснює нормативно-правове регулювання в сфері охорони здоров'я.

Медична стерилізація проводиться в установах державної або муніципальної системи охорони здоров'я, які отримали ліцензію на медичну діяльність.

Незаконне проведення медичної стерилізації тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законодавством Російської Федерації.



Розділ V. Права окремих груп населення в галузі охорони здоров'я | Розділ VIII. Гарантії здійснення медико-соціальної допомоги громадянам

Глава 5. Федеральні Збори | Глава 6. Уряд Російської Федерації | Глава 7. Судова влада | Глава 8. Місцеве самоврядування | Глава 9. Конституційні поправки та перегляд Конституції | Програма державних гарантій надання громадянам Російської Федерації безкоштовної медичної допомоги на 2009 рік | РОЗДІЛ II. ФЕДЕРАЛЬНІ ЗАКОНИ | Розділ II. Повноваження Федеральних органів державної влади, органів державної влади суб'єктів РФ і органів місцевого самоврядування в галузі охорони здоров'я | Розділ III. Організація охорони здоров'я громадян у РФ | Розділ IV. Права громадян у сфері охорони здоров'я |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати