На головну

Методи аналізу прибутку і рентабельності організації

  1. I. Методи підрахунку показників
  2. III. Методи визначення митної вартості оцінюваних (вивозяться) товарів
  3. III. Вимоги до водопостачання і каналізації
  4. IX. Вимоги до водопостачання і каналізації
  5. IX. Вимоги щодо організації освітлення місць виконання робіт

У сучасній економічній практиці популярними методиками, що застосовуються при аналізі фінансових результатів, прибутку та рентабельності є методики наступних авторів: В. В. Ковальова, Л. Т. Гіляровський, Г. В. Савицької, І. А. Бланка, Є. Станіславчика і ін .

Мета аналізу фінансових результатів - визначити реальну величину чистого прибутку, стабільність основних елементів балансового прибутку, тенденції їх зміни і можливості використання для прогнозу прибутку, оцінити «заробляє» здатність підприємства.

Основні завдання аналізу фінансових результатів діяльності підприємства:

- Систематичний контроль за виконанням планів реалізації продукції й одержанням прибутку;

- Визначення впливу як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів на обсяг реалізації продукції і фінансові результати;

- Виявлення резервів збільшення обсягу реалізації продукції і суми прибутку;

- Оцінка роботи підприємства по використанню можливостей збільшення обсягу реалізації продукції, прибутку і рентабельності;

- Розробка заходів по використанню виявлених резервів.

Ефективність діяльності - ступінь реалізації цілей організації при мінімальних, але необхідних витратах. Це відношення результату діяльності до витрат на його досягнення, т. Е. Результат порівнюється з витратами. На думку С. І. Крилова і Ілишевой Н. Н. аналіз ефективності починається з розрахунку і порівняльної оцінки (з даними попередніх періодів, плановими даними, даними інших аналогічних підприємств, середньогалузевими значеннями) показників (коефіцієнтів) рентабельності, що характеризують ефективність діяльності комерційної організації [ 10, c.8].

Комплексний аналіз прибутку рекомендують проводити в певній послідовності, аналізуючи різні види прибутку, в залежності від їх формування, класифікацію яких можна представити у вигляді схеми (Додаток 1).

Основне джерело грошових надходжень - виручка. Тому важливе завдання кожного господарюючого суб'єкта - одержати більше прибутку при найменших витратах шляхом дотримання економії у витрачанні коштів і найбільш ефективного їх використання.

Валовий прибуток дорівнює різниці виручки і собівартості

П вал = N - C, (1)

де П вал - валовий прибуток,

N - виручка;

C - собівартість.

Валовий прибуток аналізують за її складових елементів.

Прибуток від продажів вдає із себе різницю валового прибутку і управлінських і комерційних витрат:

Ппр = П вал - Ур - Дор, (2)

де Ппр - Прибуток від продажів;

Ур - Управлінські витрати

Кр - комерційні витрати.

Прибуток до оподаткування повчає після вирахування з прибутку від продажів інших витрат і додавання інших доходів:

П до готівка = Ппр - Рін - П до у + П до пів + Д ін + Д орг, (3)

де П до готівка - Прибуток до оподаткування;

Рін - Інші витрати;

П до в - Відсотки до сплати;

П до пів - відсотки до отримання;

Д ін інші доходи;

Д орг - Доходи від участі в інших організаціях.

Чистий прибуток виходить їх прибутку до оподаткування після зміни її на суму поточного податку на прибуток та інших виплат і компенсацій.

ПП = П до готівка - Нпр, (4)

де ЧП - чистий прибуток;

Нпр - податок на прибуток.

Прибутковість або прибутковість підприємства, може бути оцінена за допомогою як абсолютних, так і відносних показників. Абсолютні показники виражають прибуток, і вимірюються у вартісному вираженні, т. Е в рублях. Відносні показники характеризують рентабельність і вимірюються у відсотках або у вигляді коефіцієнтів. Показники рентабельності в набагато меншій мірі знаходяться під впливом інфляції, ніж величини прибутку, оскільки вони виражаються різними співвідношеннями прибутку і авансованих коштів (капіталу), або прибутку і зроблених витрат (витрат).

При аналізі розраховані показники рентабельності зіставляють з плановими, з відповідними показниками попередніх періодів, а також з даними інших підприємств (організацій).

Ефективність роботи підприємства характеризується наявністю прибутку. Чим більше прибуток, що припадає на одиницю використаних ресурсів, тим ефективніше працює підприємство. Показником, що відображає результативність діяльності підприємства, виступає рентабельність.

Перерахуємо систему показників рентабельності.

- Коефіцієнт рентабельності продажів;

- Коефіцієнт рентабельності власного капіталу;

- Коефіцієнт рентабельності поточних активів;

- Рентабельність необоротних активів;

- Рентабельність інвестицій.

Коефіцієнт рентабельності продажів:

 . (5)

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу:

 (6)

де СК - власний капітал.

Розрахунок основних показників рентабельності наведено в додатку 2.

Рентабельність як вказує. Е. Н. Станіславчик продажів демонструє частку прибутку в обсязі продажів підприємства (рисунок 1) і характеризує ефективність його діяльності [32, c.110].

Малюнок 1 - Формування показника рентабельності продажів

За допомогою рентабельності можна оцінити прибутковість не тільки всієї діяльності, а й окремих видів.

Рентабельність власного капіталу є критерієм ефективності використання інвестованих підприємством коштів. Найбільш значимий показник діяльності підприємства, що характеризує ефективність використання майна, що знаходиться в його власності. На основі цього показника власник активів може вибрати місце їх вкладення. При розрахунку приймається до уваги не операційний дохід, а кінцева чистий прибуток, яка буде розподілена між власниками (акціонерами) підприємства.

Коефіцієнт рентабельності поточних активів:

 (7)

де ОС - оборотні кошти.

Чим вище значення коефіцієнта, тим більше ефективно використовуються оборотні кошти.

Коефіцієнт рентабельності поточних активів:

 (8)

де ВА - необоротні активи.

Рентабельність необоротних активів показує здатність підприємства забезпечити достатній обсяг прибутку по відношенню до основних засобів компанії. Характеризує ефективність використання основних засобів [11, c.14].

Ковальов В. В. зазначає, що рентабельність інвестицій відображає попит на продукцію підприємства. Зниження даного показника свідчить про падаючому попиті. Коефіцієнт рентабельності інвестицій показує, скільки грошових одиниць треба підприємству для отримання однієї грошової одиниці прибутку. Цей показник є одним з найбільш важливих індикаторів конкурентоспроможності [14, c.187].

Факторний аналіз рентабельності витрат за методикою Л. Т. Гіляровський [8, c. 318].

Детермінована модель залежності рентабельності витрат від чинників:

 (9)

де Р - рентабельність витрат;

Расх - витрати;

Дох - доходи;

N - виручка.

Найчастіше порівнюють показники рентабельності попереднього і звітного періодів, відстежуючи зміни фінансових результатів. Порівняння планових показників з фактичними дає можливість оцінити виконання поставлених завдань. Не менш важливо зіставити показники рентабельності підприємства та його конкурентів (при наявності інформації).

Як узагальнюючий виступає рентабельність, розрахований по відношенню до всіх ресурсів (економічним потенціалом) і поточних витрат (витрат на реалізацію).

Рентабельність економічних ресурсів (Rер):

Rер = П • 100: (ОФ + ОС + РОТ), (10)

де П - прибуток за звітний період;

ОФ - середньорічна вартість основних засобів;

ОС - середньорічна вартість оборотних коштів, р .;

РОТ - витрати на оплату праці;

ОФ + ОС + РОТ - вартість економічних ресурсів (ЕР).

Показник рентабельності витрат більш повно відображає ефективність використання власних та орендованих ресурсів [8, c.111].

Ковальов В. В. вказує, що велике значення в процесі управління фінансовими результатами відводиться економічному аналізу, основними завданнями якого є:

- Систематичний контроль за формуванням фінансових результатів;

- Визначення впливу як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів на фінансові результати;

- Виявлення резервів збільшення суми прибутку і рівня рентабельності та прогнозування їх величини;

- Оцінка роботи підприємства по використанню можливостей збільшення прибутку та рентабельності;

розробка рекомендацій щодо використання виявлених резервів [12, c.24].

Шолохова В. І. описує структуру методики вивчення прибутку і рентабельності діяльності конкретного підприємства в наступному вигляді:

- Аналіз динаміки прибутку;

- Аналіз структури прибутку;

- Факторний аналіз прибутку від продажів;

- Аналіз рентабельності;

- Факторний аналіз рентабельності [37, c. 117].

Таким чином, вивчення теоретичних основ дозволило обрати методику аналізу прибутку і рентабельності діяльності конкретного торгового підприємства. Для підвищення ефективності діяльності підприємства фінансова служба підприємства може використовувати різні методи аналізу прибутку, пропоновані фахівцями або на їх основі розробити власні найбільш підходящі для даного підприємства.

Зв'язок прибутковості з фінансовим аналізом організації зазначає Є. Станіславчик, автор вказує, що для обгрунтованих висновків за результатами розрахунку показників рентабельності необхідно також брати до уваги такі фактори:

1. Часовий аспект, важливий фактор при розрахунку показників рентабельності. Коефіцієнти рентабельності статичні, відображають результативність роботи окремого періоду і не враховують перспективну віддачу від довгострокових інвестицій, тому при переході на нові технології їх значення можуть знижуватись, необхідно оцінювати розвиток підприємства в динаміці, прогнозуючи грошові потоки.

2. Несумісність розрахунків. Чисельник і знаменник рентабельності виражені в «нерівноцінних» грошових одиницях. Прибуток відображає поточні результати, а сума капіталу (активів) складалася протягом кількох років, є книжковою (облікової) і не збігається з поточною оцінкою. Тому для прийняття рішень необхідно враховувати також індикатори ринкової вартості компанії.

3. Проблема ризику. Висока рентабельність можна досягти ціною ризикованих дій, тому паралельно аналізують структуру поточних витрат, коефіцієнти фінансової стійкості, операційний і фінансовий важелі [31, c. 22].

Н. В. Войтоловський, А. П. Калініна і І. І. Мазурова вказують, що управління рентабельністю - це складова частина тактики управління фінансовим рівновагою або фінансовою стійкістю. Динамічний розвиток бізнесу і фінансову рівновагу як умова реалізації стратегічних і тактичних цілей досягаються балансуванням між прагненням до високої прибутковості і ухиленням від ризику, між рентабельністю і ліквідністю.

Опорою фінансової рівноваги служать стратегічні рішення про інвестиції та фінансування для фінансової стійкості (малюнок 2).

Малюнок 2 - Складові фінансової рівноваги

Кантор К. Л. вказує, що досягнення високої рентабельності за рахунок спрямування ресурсів в будь-яку одну, найбільш прибуткову, сферу діяльності може призвести до втрати ліквідності, а саме - до переривання процесів виробництва і обігу товарів і подовженню фінансового циклу, а зайве зв'язування фінансових коштів (наприклад, в запасах) подовжує фінансовий цикл і означає відносний відтік коштів з більш рентабельною поточної діяльності. Відмова від використання позикового капіталу з метою запобігання ризику означає разом з тим упущену можливість підвищити рентабельність власного капіталу, використовуючи дію фінансового важеля [31, c. 23].

Таким чином, для підвищення ефективності діяльності підприємства фінансова служба підприємства може використовувати різні сучасні методи аналізу прибутку, рентабельності та методи управління цими показниками, пропоновані фахівцями або на їх основі розробити власні найбільш підходящі для кожного конкретного підприємства.

 



Прибуток і рентабельність, як показники ефективності діяльності організацій | Шляхи збільшення прибутку і рентабельності послуг на ринку громадського харчування в Росії

ВСТУП | Загальна характеристика організації | Захід щодо підвищення ефективності діяльності за рахунок використання індукційних печей | Захід щодо підвищення прибутку за рахунок оптимізації системи управління запасами | Захід щодо підвищення прибутку і рентабельності за рахунок поведінки кулінарного шоу | ВИСНОВОК | Список використаних джерел | Анотація. | Додаток 1 | Додаток 2 |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати