На головну

Тип заняття : Практичне

  1. В чому практичне значення психології?
  2. Виконання студентами тестових завдань з питань теми заняття.
  3. Виконання студентами тестових завдань з питань теми заняття.
  4. Виконання студентами тестових завдань з питань теми заняття.
  5. Виконання студентами тестових завдань з питань теми заняття.
  6. Виконання студентами тестових завдань з питань теми заняття.
  7. Виконання студентами тестових завдань з питань теми заняття.

ДИСЦИПЛІНА: Малювання та ліплення

ТЕМА : Тематичне та ілюстративне малювання.

Тип заняття : Практичне

Мета заняття : Познайомитизособливостями жанрових сюжетних картин;

особливостями дитячих тематичних малюнків; послідовністю виконання малюнка на теми з оточуючого життя (спеціальні спостереження за природою, навколишньою дійсністю).

Навчитись передавати сюжетні особливості, знаходити різні композиційні рішення.

Розвивати мислення, пам'ять, увагу, спостережливість.

Виховувати інтерес до малювання.

Забезпечення заняття :

* наочно-демонстраційний матеріал

Таблиці, динамічні таблиці з послідовністю виконання роботи.

* Роздатковий матеріал

Інструкційні карти, таблиці.

* ТЗН

ЛІТЕРАТУРА :

Основна

Кириченко М. А. Основи образотворчої грамоти. - К., 1982.

Кузин В. с. Изобразительное искусство и методика его преподавания в начальных классах. -М., 1987.

Костерин Н. п. Учись рисовать.- М.,1981.


Практичне заняття.

ТЕМА. Тематичне та ілюстративне малювання.

МЕТА. Познайомитись з

- особливостями жанрових сюжетних картин;

- послідовністю виконання малюнка на теми з оточуючого життя (спеціальні спостереження за природою, навколишньою дійсністю).

Навчитись передавати сюжетні особливості, знаходити різні композиційні рішення.

Матеріали і обладнання. олівець, папір, фарби, склянка з водою, динамічні таблиці, інструкційні карти, малюнки, репродукціі сюжетних картин.

Література.

1. Бучинський С. л. Основи грамоти з образотворчого мистецтва.- К., 1981.

2. Кириченко М. а. Основи образотворчої грамоти. -К.,1982.

3. Ростовцев Н. н. Учебный рисунок.-М.,1985.

4. Горлева Н. а. Первые шаги в мире искусства. -М.,І99І.

5. Беда Т. в. Живопись.- М.,1986.

6. Глинская И. п. Изобразительное искусство.- К.,1981.

Хід роботи.

1. Підготовча частина.

1.1. Тематична композиція: малювання на теми з оточуючого життя.

Ознайомлення майбутніх педагогів з основами композиції передбачено програмою, згідно з якою розглядаються теоретичні питання композиції, пояснюється процес роботи художника над картиною, розкривається послідовність роботи над сюжетним малюнком на основі спостережень навколишньої дійсності і за уявленням, а також над ілюстрацією до літературних творів.

Основи композиції розглядаються, щоб усвідомити створення художнього образу, виявити ідейний задум і передати змістові зв'язки у сюжетному малюнку.

Щоб успішно засвоїти навчальний матеріал з розділу композиції, слід виконати ескізи сюжетної композиції за пам'яттю, на основі попередніх спостережень і малюнків навколишнього життя і за уявленням, а також ескізи ілюстрацій за уявленням до прочитаних літературних творів (казок, байок, оповідань) теле- і кінофільмів.

Ці завдання відіграють важливу роль як в ідейному вихованні тих, хто малює, так і в розвитку їхньої творчої та просторової уяви, у виробленні елементарних умінь з композиції.

Композиція щ (від лат. складання, упорядкування) - розміщення образотворчих форм в єдності із змістом. За допомогою композиції художник на основі законів лінійної та повітряної перспектив, світлотіні, пластичної анатомії передав на картинній площині навколишню дійсність, розподіляє і розміщує постаті і предмети на предметній площині картини, виявляє їхній взаємозв'язок у просторі, визначивши композиційний центр твору і підпорядкувавши йому другорядні образи.

Термін «композиція» застосовується до багатофігурних і малофігурних картин, ілюстрацій, пейзажів, натюрмортів і навіть до малюнків окремих предметів, де композиція залежить від формату (картинної площини) і відіграє важливу роль.

В реальній дійсності просторове середовище сприймається в певних межах, тобто воно обмежене полем зору. В малюнку просторове середовище обмежується форматом паперу, тобто середовище втиснуто в певні рамки площини, яка є немовби полем зору.

При таких співвідношеннях предмета і простору, коли простору навколо предмета дуже мало, зображений предмет сприймається занадто великим, немовби «вивалюється» з картинної площини . При цьому зорове сприйняття обрису предмета, наприклад казкового будинку, ускладнюється дуже близькими до предмета межами картинної площини.

Коли простору навколо предмета дуже багато, предмет сприймається надто малим . Якщо в першому випадку предмет «поглинув» простір на картинній площині, то в другому - простір «поглинув» предмет. Оволодіння основами композиції починається з розміщення на картинній площині зображення одного предмета, потім двох і більше, з урахуванням просторових зв'язків між ними, їхньої цільності й рівноваги з площиною.

Найвищим ступенем оволодіння основами композиції є тематична картина художника. Майстри образотворчого мистецтва минулого - І. Рєпін, В. Суриков, В. Маковський, П. Федотов, В. Перов, І. Шишкін, Т. Шевченко, С. Васильківський, М. Пимоненко, О. Мурашко та сучасні - А. Пластов, Б. Йогансон, О. Герасимов, С. Григор'єв, К. Трохименко, В. Пузирьков, О. Лопухов, В. Шаталін, Т. Яблонська - створили багато класичних полотен, на яких навчається і виховується молодь не лише художніх навчальних закладів, а й загальноосвітніх шкіл, училищ та інститутів. Аналіз картин художників, знання їхніх творчих біографій допомагав педагогам пояснити не лише творчий процес роботи над картиною, а й найважливіші правила та елементи композиції.

Розглянемо основні елементи композиції: сюжетно-композиційний центр; рівновагу, симетрію і асиметрію; контрасти і зіставлення, ритм, формат картини розмір зображення, точку зору, освітлення та колір.

В художній картині мав бути сюжет-но-композиційний центр (головне в композиції), якому підпорядковані всі інші елементи твору. Цільність композиції картини не повинна порушуватись кількома рівнозначними композиційними центрами, якщо вони не оправдо-вують ідею твору. Цього потребує і специфіка зорового сприйняття. Вона полягав в тому, що органи зору в навколишній дійсності виділяють головне, на що ми звернули увагу. Це головне перебуває в центрі поля зору, сприймається воно чітко і з деталями. Інші предмети поля зору, що перебувають не в зоровому центрі, сприймаються узагальнено, без деталей.

Головне в картині можна виділити кольором, тоном і виразністю форми. Другорядні образи зображують більш узагальнено, менш чітко, щоб вони не привертали до себе багато уваги, лише доповнювали і допомагали розкривати ідейний зміст картини.

Рівновагу, симетрію і асиметрію, як і решту елементів композиції, художник використовує для виявлення задуму картини.

Рівновага композиції характеризується, рівномірним розподілом образів на картинній площині, особливо зліва і справа, а також вгорі і внизу. Урівноважене розміщення образів у композиції відповідає зоровому сприйняттю дійсності. У навколишній дійсності предмети в зоровому полі розподілені рівномірно, оптичний центр міститься майже посередині. Аналогічно і в картині недалеко від геометричного центра знаходять місце композиційному центру (головному в картинах) і розміщують навколо образи, дотримуючись рівноваги. Не слід розміщувати композиційний центр картини точно посередині (його звичайно зміщують трохи в бік) і допускати надуманої геометричної симетричності в передачі рівноваги композиції. Рівноваги в композиції добиваються не тільки величиною предметів, а й їхнім тоном та кольором.

Симетрію в композиції художники використовують для виявлення стану спо-кою, асиметрію - для виявлення тривоги, руху.

Контрасти й зіставлення в композиції підсилюють виразність її.

Будуючи композиції на зіставленні великого і малого, старого і молодого, сильного і слабого, гарного і невродливого, доброго і злого, багатого і бідного, великі майстри пензля добивалися незвичайної гостроти в передачі характеру образів у художніх творах.

Формат картини й розмір зображення відіграють неабияку роль у творчій роботі над композицією. Формат картини повинен відповідати її композиції, зміст якої добре компонується не в будь-якому розмірі картинної площини.

Кожен з форматів картини надає відповідним зображенням різний характер: прямокутний формат, витягнутий вгору, підвищує монументальність зображення; формат, витягнутий по горизонталі, принижує й сковує його.

Разом з тим, до витягнутого по горизонталі формату звертаються художники, щоб передати в пейзажі безмежність і широчінь його просторів (В. Панфілов - «На колгоспному ставу»).

Отже, для кожної тематичної композиції художник знаходить відповідний формат, який сприяє виявленню ідейного змісту картини (сприяє розкриттю задуму). Розмір картини має відповідати його змістові, а зміст в свою чергу вимагає для свого розкриття картинну площину потрібної величини.

Так, твори на історично-батальні теми виконують на форматі, який більше, ніж формат картин на побутові теми чи формат портретів.

Розмір композиційного центра картини не повинен . бути великим відносно формату картини, щоб не виступати з нього. Композиційний центр малого розміру поглинається в просторі великого формату. Тому хороша композиція повинна бути побудована і виконана так, щоб розмір картини, головних і другорядних образів відповідав тільки даному формату художнього твору і не потребував би зміни його при сприйманні глядачем картини.

Точка зору в картині є важливим елементом побудови композиції. Правильний вибір її залежить від сюжету картини і допомагає художнику урівноважити образи композиції відносно простору картинної площини, знайти в ній лінію горизонту, яка впливає на перспективну побудову композиції, сприйняття її.

Низький горизонт у композиції, нижче середини фігур першого плану, створює передусім відчуття монументальності фігур першого плану, величавості зображених в ній образів.

Освітлення та колір як елементи композиції мають велике значення. Вони допомагають виявити композиційний центр, кольорове і тонове вирішення образів композиції та загальний колорит її. Освітлення і колір допомагають художнику передати радість, сум. Радісні події художники передають звичайно яскравими, теплими контрастними тонами

Глибоке розуміння найважливіших правил та елементів композицій відомих художників допоможе майбутнім педагогам прищеплювати дітям любов до тематичного малювання та художніх творів образотворчого мистецтва.

1.2. Послідовність виконання малюнка на теми з оточуючого життя.

2. Основна частина.

2.1. Виконання малюнка на теми з оточуючого життя за
інструкційною картою та динамічною таблицею.

Інструкційна карта.

Малювання на теми з оточуючого життя.

1. Вибір сюжету.

2. Попереднє компонування сюжету.

3. Передача об'єктів на передньому, середньому та дальньому планах, враховуючи закони лінійної та повітряної перспективи.

4. Виконання композиції в кольорі.

3. Заключна частина.

3.1. усний порівняльний аналіз студентських робіт, визначення та обговорення типових помилок.

3.2. Здача робіт на перевірку.


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ КОЛЕДЖ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ім. О. гОНЧАРА

 



Технические характеристики | Тип заняття : Практичне
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати