Головна

Методичні рекомендації до вивчення теми

1. Особливості фінансової санації і банкрутства

У процесі становлення ринкових відносин в Україні всі ланки фінансової системи опинилися у глибокій кризі. На межі банкрутства перебуває сьогодні багато підприємств, які не мають змоги вчасно виконувати свої зовнішні та внутрішні зобов'язання.

Ряд категорій юридичних осіб потребує спеціального правового регулювання процедур відновлення діяльності та банкрутства підприємств. Причинами є необхідність врахування інтересів суспільства та держави, а також особливостей діяльності функціонування окремих суб'єктів господарювання. Законодавством про банкрутство України регулюються відносини, пов'язані з банкрутством містоутворюючих, особливо небезпечних, сільськогосподарських підприємств, страховиків, інших категорій суб'єктів підприємницької діяльності (статті 41-50 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"). Аналізуючи спеціальний порядок розгляду справ про банкрутства зазначених підприємств, визначимо основні ознаки, що визначають особливості законодавчого розгляду таких справ.

Як основні ознаки, що визначають особливий підхід до санації ряду визначених законодавством підприємств, ми визначили такі: учасники провадження справи, компетенція прийняття рішення щодо санації та обрання кандидатури керуючого санацією, строки санації, спеціальні умови санаційних заходів. Охарактеризуємо кожну ознаку.

Додатково учасником провадження у справі про банкрутство містоутворюючих та особливо небезпечних підприємств визнається орган місцевого самоврядування відповідної територіальної громади адміністративно-територіальної одиниці та центральні органи виконавчої влади. Розгляд справи про банкрутство особливо небезпечного підприємства також передбачає присутність державного органу з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, з питань охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, з питань геології та використання надр, що, в свою чергу, повинно забезпечити кваліфікаційний нагляд при доборі та організації виконання санаційних чи ліквідаційних заходів.

Для страхових компаній обов'язковим є присутність державного органу у справах нагляду за страховою діяльністю, метою якого є нагляд за недопущенням порушення прав клієнтів страховиків.

Особливістю прийняття рішення щодо санації містоутворюючих, особливо небезпечних, сільськогосподарських підприємств є те, що, окрім комітету кредиторів, компетенцію прийняття такого рішення має орган місцевого самоврядування відповідної територіальної громади при умові укладення ними з кредиторами договору поруки за зобов'язаннями боржника. При наявності такої угоди зазначений орган також має компетенцію обрання кандидатури керуючого санацією.

За критерієм регламентації строків санації, найбільш тривалою ця процедура може бути для містоутворюючих та особливо небезпечних підприємств, оскільки законодавець дозволяє збільшення класичних термінів (12 міс. +/- 6 місяців) до 10 років при виконання певних умов (ст..41,42 Закону). Для сільськогосподарських підприємств санація вводиться на строк до закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт з урахуванням часу, необхідного для реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) сільськогосподарської продукції. У разі, якщо протягом строку санації погіршилося фінансове становище сільськогосподарського підприємства у зв'язку із стихійним лихом, з епізоотіями та іншими несприятливими умовами, строк санації, може бути продовжений на один рік.

Спеціальні умови санаційних заходів полягають у тому, що при продажі майна містоутворюючих, особливо небезпечних підприємств обов'язковими умовами конкурсу є: збереження робочих місць для не менш як 70 відсотків працівників, зайнятих на підприємстві на момент його продажу та забезпечення перепідготовки чи працевлаштування працівників підприємства відповідно до законодавства в разі зміни профілю діяльності підприємства. Для особливо небезпечних підприємств додатковою обов'язковою умовою є збереження умов щодо підтримання безпеки виробничої діяльності, охорони праці та запобігання заподіянню можливої шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу.

2. Стратегія і тактика фінансової санації і банкрутства підприємств різних форм власності і видів діяльності

Під сільськогосподарськими підприємствами розуміють юридичні особи, основним видом діяльності яких є вирощування сільськогосподарської продукції, виручка від реалізації яких складає не менше 50%.

Специфіка санації сільськогосподарських підприємств полягає у наступному:

- рішення про звернення з клопотанням до суду про санацію приймається комітетом кредиторів за участю представника органу місцевого самоврядування;

- санація вводиться на строк до закінчення періоду сільськогосподарських робіт із урахуванням часу, необхідного для реалізації сільськогосподарської продукції (строк до 15 міс.)

Якщо протягом санації фінансовий стан с/г підприємства погіршився у зв'язку із стихійним лихом і іншими несприятливими умовами, строк санації може бути продовжено на 1 рік.

Особливості ліквідаційної процедури сільськогосподарських підприємств:

- переважне право на придбання об'єктів нерухомості, які використовуються для цілей сільськогосподарського виробництва, належить сільськогосподарському підприємству розташованому в даній області;

- рішення щодо земельних ділянок, що є у власності підприємства- банкрута, приймається відповідно до Земельного кодексу України, за яким переважне право на отримання земельних ділянок поруч з населеним пунктом мають власники земельних ділянок, що проживають у цих населених пунктах;

- не сільськогосподарські угіддя розподіляються у відповідності до установчих документів сільськогосподарських підприємств;

- при введенні процедури розпорядження майном боржника, аналіз фінансового стану сільськогосподарських підприємств має здійснювати з урахуванням сезонності виробництва і його залежності від природних кліматичних умов.

Фермерське господарство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями у межах майна, яке є власністю цього господарства. Підставою для визнання фермерського господарства банкрутом є його неспроможність задовольнити протягом 6 міс. вимоги кредиторів та зобов'язання щодо сплати податків і зборів.

Санація страховика може здійснюватися за рішенням:власників чи менеджменту (досудова санація); уповноваженого органу, що здійснює державний нагляд за страховою діяльністю; господарського суду у процесі провадження справи про банкрутство.

Примусова санація за рішенням уповноваженого органу вводиться у разі: невиконання страховиком зобов'язань перестрахувальниками протягом 3 міс.; недосягненням страховою компанією визначеного законом розміру статутного капіталу.

Примусова санація страхової компанії передбачає: проведення комплексної перевірки фінансово - господарської діяльності; встановлення заборони на вільне користування майном страховика та прийняття страхових зобов'язань без дозволу уповноваженим органом; встановлення обов'язковим для виконання графіка розрахунків із страхувальниками; прийняття рішення про реорганізацію страховика.

У разі санації страховика в судовому порядку для відновлення платоспроможності план санації може передбачати продаж майна страховика як цілісного майнового комплексу.

Цілісний майновий комплекс страховика може бути проданий у разі згоди покупця взяти на себе зобов'язання за договорами страхування.

Покупцем цілісного майнового комплексу страховика може бути тільки страховик.

Порядок санації та банкрутства страховика врегульовано Законом України «Про страхування» і Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Специфіка банкрутства страхової компанії:

- учасником провадження справи про банкрутство є державний орган у справах нагляду за страховою діяльністю. Представники цього органу включаються до складу ліквідаційної комісії;

- за визнанням страховика банкрутом всі договори страхування, за якими страховий випадок не настав, припиняються;

- страхувальники мають право вимагати повернення частини виплаченої страхової премії пропорційно різниці між строком, на який був укладений договір, і строком, протягом якого фактично діяв договір.

Порядок задоволення претензій кредиторів співпадає за черговістю задоволення вимог кредиторів для звичайних підприємств. Особливості стосуються лише вимог кредиторів 4 черги. Ці вимоги задовольняються в такому порядку:

- вимоги кредиторів за договорами обов'язкового страхування;

- вимоги кредиторів за іншими договорами обов'язкового страхування;

- вимоги інших кредиторів страхувальників;

- вимоги інших кредиторів.

На вимоги страхувальника до страховика щодо здійснення страхових виплат позовна давність не поширюється.

При розгляді справ про банкрутство учасників ринку цінних паперів, учасником провадження у справі про банкрутство є державний орган з питань регулювання ринку цінних паперів.

Розпорядник майна професійних учасників ринку цінних паперів має мати ліцензію арбітражного керуючого та ліцензію, що видається державним органом з питань регулювання ринку цінних паперів.

Особливості банкрутства професійних учасників ринку цінних паперів:

- цінні папери та інше майно клієнтів, які передані в управління професійному учаснику ринку і не перебувають в його власності, не включені до складу ліквідаційної маси;

- з дня введення процедури санації боржника чи визнання його банкрутом цінні папери клієнтів підлягають поверненню їм, якщо інше не передбачено угодою керуючого санацією або ліквідатора з клієнтом;

- якщо вимоги клієнтів щодо повернення їм належних цінних паперів на пред'явника одного виду, одного емітента перевищує кількість таких цінних паперів, що є у розпорядженні учасника ринку цінних паперів, повернення зазначених цінних паперів клієнтам здійснюється пропорційно до вимог клієнтів;

- вимоги клієнтів у незадоволеній їх частині видаються грошовими зобов'язаннями і задовольняються в порядку черговості задоволення вимог кредиторів;

- при проведенні санації професійних учасників ринку цінних паперів керуючий санацією має право передати цінні папери, які є у розпорядженні боржника, іншим суб'єктам підприємства, які мають відповідну ліцензію професійного учасника ринку цінних паперів.

Порядок санації і банкрутства банків регламентується Законом України «Про банки та банківську діяльність». У разі загрози платоспроможності банку з метою його фінансового оздоровлення Національний Банк України призначає тимчасову адміністрацію. Метою діяльності тимчасової адміністрації та головним її завданням є приведення справ банку у відповідність до чинного законодавства, відновлення платоспроможності, забезпечення усунення порушень, причин і умов, які призвели до погіршення фінансового стану.

Тимчасовий адміністратор має право: продовжити або припинити будь - які операції банку; виконувати будь-які дії, рішення від імені банку; розривати будь-які угоди, які на думку тимчасової адміністрації є збитковими чи непотрібними для банку; зупинити розподіл капіталу банку чи виплату дивідендів; продавати активи і повернути пасиви банку з метою збереження платоспроможності банку за згодою Національного Банку України; продаж чи реорганізацію банку.

Для створення сприятливих умов для санації Національний Банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Мораторій передбачає заборону стягнення на підставі виконавчих документів; припинення нарахування неустойки, інших фінансових санкцій.

Мораторій може бути введений на строк не більше 6 місяців.

Тимчасовим адміністратором може бути:

- юридична особа, яка здійснює професійну діяльність щодо тимчасової адміністрації або ліквідації банків, щодо надання аудиторських, юридичних або консультаційних послуг і має не менше 3 працівників із сертифікатом Національного Банку України;

- незалежний експерт (згідно з договором);

- службовець Національного Банку України, призначений відповідним рішенням банку.

Діяльність тимчасової адміністрації припиняється після закінчення строку дії повноважень тимчасового адміністратора; у разі відкликання банківської ліцензії та прийняття рішення про призначення ліквідатора; у разі реорганізації банку.

Особливості ліквідації банку:

- право звернення до суду із заявою про визнання банку неплатоспроможним і його ліквідацію мають кредитори банку або НБУ;

- при підготовці справи до розгляду суддя отримує обґрунтований висновок Національного Банку України щодо доцільності ліквідації банку або рішення про відкликання банківської ліцензії і призначення ліквідатора;

- з дня свого призначення ліквідатор має повне право управляти і контролювати банком, вживати будь-яких заходів для ефективної ліквідації банку;

- ліквідатором банку може бути: фізична особа, яка відповідає вимогам, що висуваються до тимчасової адміністрації;

- юридична особа, яка здійснює професійну діяльність щодо тимчасової адміністрації і ліквідації банку.

Черговість задоволення вимог до банку. Кошти одержані від ліквідації банку спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у такій черзі:

- вимоги забезпечені заставою;

- вимоги фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банку;

- витрати, пов'язані з роботою ліквідатора:

- на оплату державного мита;

- публікацію оголошення про ліквідацію банку;

- на проведення аудиту, оплату праці працівників залучених до ліквідації;

- задовольняються вимоги вкладників фізичних осіб в частині перевищення суми, передбаченої системою гарантування вкладів фізичних осіб;

- інші вимоги.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги. За недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно.

Громадянин-підприємець може бути визнаний банкрутом. Він несе відповідальність не лише в межах майна, задіяного в підприємницькій діяльності, а й рештою приватного майна. До складу ліквідаційної маси не включаються не лише майно, на яке згідно з Цивільним кодексом не може бути звернено стягнення. Загальна вартість такого майна не може перевищувати 2000 грн. Громадянин-підприємець, що перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями усім своїм особистим майном і часткою спільної сумісної власності подружжя.

Якщо підприємець звертається до суду із заявою про порушення справи про банкрутство з власної ініціативи, до заяви може бути доданий план погашення боргів. За відсутності заперечень кредиторів, суд може затвердити план, що є підставою для зупинення провадження у справі про банкрутство на строк більше 3 місяців.

План погашення боргів має включати: строк його виконання; розмір суми, яка щомісячно залишається боржнику і членам його сімї на споживання; розміром суми, яка буде щомісячно направлятися на задоволення вимог кредиторів.

Угоди громадянина-підприємця, пов'язані з відчуженням майна заінтересованим особам протягом року до порушення справи про банкрутство, можуть бути визнані судом недійсними за заявою кредиторів.

За наявності відомостей про відкриття спадщини суд має право призупинити провадження у справі для вирішення питання про спадщину.

Кошти, отримані від продажу майна громадянина - банкрута вносять на рахунок нотаріальної контори і використовуються за рішенням суду в такому порядку: з початку відшкодовуються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство.

Вимоги кредиторів задовольняються в такій черговості:

- громадян, перед якими підприємець несе відповідальність за заподіяння шкоди життю та здоров'ю;

- проводяться розрахунки щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором;

- за зобов'язаннями, забезпеченими заставою;

- щодо сплати податків і зборів;

- проводяться розрахунки з іншими кредиторами.

У разі визнання громадянина - підприємця банкрутом, протягом 5 років після завершення розрахунків з кредиторами такий громадянин не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів.

3. Стратегія і тактика в антикризовому управлінні

Антикризове управління - це управління, що найчастіше використовується на невеликих підприємствах, керівництво яких спеціально не здійснює моніторингу середовища, а також прогнозування. Реагування починається з моменту, коли зібрані дані свідчать про те, що погіршення результатів діяльності підприємства незворотні і необхідно вжити спеціальних заходів. При цьому немає попередніх планів чи сценаріїв можливих дій у разі виникнення певних кризових ситуацій. Тому спочатку, спираючись на результати діяльності в минулому, вибирають, а далі впроваджують найоптимальніші оперативні дії. Тільки за негативного результату починають розглядати можливості використання стратегічних заходів. Застосовуючи такий порядок дій, часто втрачають час, необхідний для простих та недорогих заходів, що можуть вивести з кризи, або й саму можливість виходу з кризи.

Необхідними кроками подолання кризових явищ на підприємстві є:

- оперативні заходи планування та впровадження - ідентифікація типу кризових явищ, первинний аналіз, проектування та здійснення позачергових заходів із пом'якшення (ліквідації, запобігання) кризових явищ;

- тактична стабілізація - оцінювання результатів здійснення позачергових заходів, точний діагноз кризових явищ і виявлення причин кризи та пов'язаних з ними проблем, розробка й упровадження тактичних стабілізаційних заходів;

- надійна стабілізація - оцінювання результатів упровадження тактичних антикризових заходів;

- стратегічний крок - вибір стратегії зростання, стабільного функціонування, переходу до зростання, скорочення / «збору врожаю», ліквідації.

Наступним проблемним питанням є визначення концепції подолання кризи, яка охоплює три етапи: комплексне оцінювання стану підприємства; реструктуризацію підприємства; розробку стратегії з остаточної стабілізації, подолання наслідків криз і перехід до зростання.

Антикризове управління базується як на загальних закономірностях, притаманних управлінським рішенням, так і на специфічних особливостях, які пов'язані зі здійсненням антикризових процедур.

Проблематика антикризового управління підприємствами містить декілька напрямків. Головними об'єктами впливу антикризового управління є проблеми розпізнавання передкризових ситуацій, проблеми запобігання кризі, проблеми життєдіяльності організації у кризовому становищі, проблеми виходу з кризи, проблеми ліквідації наслідків кризи, методологічні проблеми антикризового управління, фінансово-економічні проблеми антикризового управління, правові проблеми антикризового управління, проблеми організації антикризового управління, соціально-психологічні проблеми антикризового управління.

Питання для самоконтролю

1. Особливості санації та банкрутства сільськогосподарських підприємств.

2. Особливості санації та банкрутства страховиків. Особливості санації та банкрутства страховиків.

3. Санація та банкрутство професійних учасників ринку цінних паперів.

4. Специфіка санації та банкрутства банків. Тимчасова адміністрація банків.

5. Банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи.

6. Стратегія і тактика в антикризовому управлінні.

Завдання до самостійної роботи

1. Вивчення теоретичного матеріалу відповідно до програми навчальної дисципліни.

2. Засвоєння основних понять і термінів щодо особливостей фінансової санації і банкрутства, необхідності, стратегії і тактики фінансової санації і банкрутства підприємств різних форм власності і видів діяльності, стратегія і тактика в антикризовому управлінні.

3. Вивчення законодавчих та інструктивних документів щодо антикризового управління.

4. Конспектування першоджерел, підготувати відповіді на контрольні запитання.

5. Здійснити огляд періодичної та наукової літератури.

6. Підготуватись до практичних занять.

Термінологічний словник ключових понять

Антикризова програма -координувальний плановий документ, що містить систему заходів, спрямованих на виведення підприємства з кризи.

Антикризове управління - це аналіз внутрішнього та зовнішнього потенціалу конкурентних переваг підприємства для вибору стратегії його розвитку відповідно до прогнозу його фінансового стану. Це система заходів та засобів, спрямованих на недопущення банкрутства, забезпечення відродження підприємств, що потрапили у скрутне фінансове становище.

Банківські консорціуми - тимчасові об'єднання банків, які створюються для координації дій під час виконання різного роду банківських операцій або для кредитування однієї, але великої та ризикованої угоди і засновуються банками на паритетних засадах. Банківські консорціуми для надання санаційних кредитів можуть створюватися з метою об'єднання кредитних ресурсів, диверсифікації кредитного ризику, підтримання ліквідності балансу банку.

Емісійний дохід - сума перевищення доходів, отриманих від емісії (випуску) власних акцій та інших корпоративних прав над номіналом таких акцій (інших корпоративних прав). Тобто це різниця між курсом емісії і номінальним курсом акцій. Емісійний дохід є одним із джерел формування додаткового капіталу підприємства.

Емісія акцій або облігацій підприємств - сукупність дій емітента щодо здійснення передплати на акції або продажу облігацій.

Кредитний ризик - ризик несплати позичальником основного боргу і відсотків за ним.

Маржинальний прибуток - різниця між виручкою від реалізації та змінними витратами. Це та сума прибутку, який спрямовується на покриття постійних витрат та на формування прибутку. Маржинальний прибуток можна розраховувати як на весь обсяг реалізації, так і на одиницю продукції. Цей показник використовується в ході аналізу точки беззбитковості.

Режим фінансового оздоровлення комерційного банку - система непримусових та примусових заходів впливу на комерційний банк, спрямованих на збільшення обсягу капіталу до необхідного рівня протягом визначеного НБУ періоду з метою відновлення ліквідності й платоспроможності та усунення порушень, які призвели комерційний банк до збиткової діяльності або скрутного фінансового стану, а також наслідків цих порушень. Комерційний банк переводиться в режим фінансового оздоровлення відповідно до постанови Правління НБУ за наявності підстав, підтверджених висновками системи банківського нагляду та відповідного регіонального управління НБУ.

Стабілізаційна позика - позика, яка може надаватись НБУ комерційному банку на визначений Правлінням НБУ строк для оперативного забезпечення його платоспроможності і ліквідності та підтримання виконання заходів фінансового оздоровлення. Стабілізаційна позика може надаватися лише за умови її забезпечення заставою високоліквідними активами комерційного банку або під гарантію чи поручительство інших фінансово стабільних банків.

Факторинг - операція з перевідступлення першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору (фактору) з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору.

Бібліографічний список

Основна література:

[1]; [5]; [17]; [21]; [43]; [46]; [52]; [60]; [64]; [67]; [68]

Додаткова література:

[2]; [3]; [4]; [5]; [13]; [14]




Методичні рекомендації до вивчення теми | Методичні рекомендації

ББК 65.291.931 | Передмова | МОДУЛЬ І . ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОЇ САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ 1 страница | МОДУЛЬ І . ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОЇ САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ 2 страница | МОДУЛЬ І . ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОЇ САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ 3 страница | МОДУЛЬ І . ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОЇ САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ 4 страница | МОДУЛЬ І . ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОЇ САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ 5 страница | Методичні рекомендації до вивчення теми | Методичні рекомендації до вивчення теми | Оцінка показників раннього попередження, реагування, прогнозування банкрутства підприємства |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати