Головна

Діяльність академічної групи

Студентська група - спільність автономна й самодостатня. Вона здатна сама вирішувати свої внутрішні проблеми, а її активність пов'язана з соціальним життям факультету, університету, вирішенням проблем соціального характеру (студентські будівельні загони, участь у роботі органів студентського самоврядування тощо).

Студентська академічна група - первинний тимчасовий колектив студентів за кількістю до 30 осіб у структурі курсу, факультету, вищого навчального закладу; відносно постійна в межах навчального року сукупність студентів, що об'єднані завданням гуртової навчально-професійної діяльності та перебувають у безпосередньому контакті один із одним. Вона становить собою один із основних елементів навчально-виховної системи внщої школи. Студентська академічна група - це не просто об'єднання індивідів. Тут виникають і здійснюють свій вплив взаємодії, які мають характер співробітництва, змагання, конкуренції, конфліктів, напруженості тощо. Доведено, що як безпосередньо, так і опосередковано вони сприяють, а інколи заважають діяльності групи.

Студентська академічна група формально-логічно характеризується як первинна, реальна, мала група, офіційно створена (зовнішньо організована), яка може вміщувати в себе й неформальні мікрогрупи. Вона створюється у вищому навчальному закладі, що обумовлюється потребами управління (як і клас у школі, група в дошкільному навчальному закладі).

У структурі студентської групи є дві підструктури:

- офіційна (характеризується цільовим призначенням - професійна підготовка, сприяння становленню майбутнього фахівця, ґрунтується на авторитетності (ділова сфера). Є офіційний керівник - староста групи (профорг), який призначається деканатом або обирається групою. Він здійснює рольове управління, організує ділові стосунки між членами групи.

- Неофіційна (у групі виникають неофіційні угрупування на основі інтересів один до одного або симпатії - антипатії (емоційна сфера)).

Емоційні (неформальні) взаємини у студентській академічній групі формуються та проявляються в усій своїй повноті та глибині. Це пояснюється сенситивністю юнацького віку до інтимно-особистісних стосунків, бурхливим проявом потреби в емоційно-насиченому спілкуванні, у коханні та дружбі. Тривалість спільного проведення вільного часу в колі своїх ровесників найдовша саме в цьому віці.

Студент, звичайно, входить до складу різних соціальних груп. Виділяється 7 видів малих груп (за Л. І. Марісовою), в одній або в декількох із яких перебуває за період навчання студент, а саме:

- студентська академічна група (існування обумовлене специфікою організації навчального процесу у ВНЗ);

- студентські наукові гуртки, науково-теоретичні семінари й проблемні групи (функціонування обумовлене необхідністю залучати всіх студентів сучасного ВНЗ до того чи іншого виду науково-дослідницької діяльності);

- студентські групи (існування зумовлене формою організації позанавчального виховного процесу та необхідністю розвитку громадсько-політичної й організаторської активності молоді, формування її політичної свідомості);

- трудові студентські групи (існування зумовлене необхідністю організації трудового виховання студентів і забезпечення їх потреби у праці);

- групи художньої самодіяльності та спортивні команди (організація зумовлена необхідністю естетичного та фізичного виховання студентів і задоволення їх потреб в активній художній діяльності та фізичному розвитку);

- побутові малі групи (пов'язані з веденням домашніх справ, підтриманням родинних стосунків, проведенням культурного дозвілля та реалізації "хобі", розваг; ситуативні, епізодичні чи довготривалі групи, існування яких пов'язане з проведенням організованого спільного відпочинку та оздоровлення студентів, спільного проживання в гуртожитку);

- студентські групи (виникають несанкціоновано на основі особистих симпатій, приязні, взаємної привабливості та носять лише неформальний характер).

Студентів у групі поєднує:

- спільна мета;

- спільна навчально-професійна діяльність;

- зв'язки ділового та особистісного характеру (активна участь кожного студента в житті групи - хороша школа надбання належного досвіду жити й працювати в будь-якому виробничому колективі);

- однорідність складу групи за віком;

- висока поінформованість один про одного (і про успіхи, і про особисте життя);

- високий рівень самоврядування;

- обмежений час існування.

Показниками згуртованості групи є:

- рівень взаємної симпатії в міжособових стосунках (чим більша кількість членів групи подобається один одному, тим вища її згуртованість);

- міра привабливості (корисності) групи для її членів (чим більшелюдей, які задоволені перебуванням у групі, тим вища сила її притягування, а отже згуртованість).

Згуртованість студентської групи вищого навчального закладу - це і результат процесу гуртування, і показник рівня розвитку студентської групи як суспільного мікросередовища, що сприяє підвищенню ефективності формування професійних рис майбутнього фахівця. Згуртованість - це й одна з важливих ознак колективу студентської групи, яка відображає міру єднання студентів і заснована на співпаданні їх ціннісних систем.

До причин, що впливають на рівень симпатії (згуртованості) відносять:

- частоту взаємодії індивідів, стиль керівництва групою (переважно демократичний);

- фрустрацію та загрозу перебігу групового процесу (як наслідок міжгрупових відносин);

- статусні й поведінкові характеристики членів групи;

- різноманітні прояви подібності між людьми (за установками, віком, професію, в етнічному плані тощо);

- успіх у виконанні групового завдання та ін.

До основних педагогічних умов гуртування студентської групи відносяться: спільний характер діяльності;

- спрямованість діяльності на досягнення спільної мети - стати кваліфікованим фахівцем;

- різноманітність видів діяльності;

- опосередкованість взаємин спільною діяльністю;

- педагогічні впливи щодо оптимізації взаємин;

- навчання студентів основам взаємин у колективі;

- поєднання різних типів спілкування у навчально-виховному процесі;

- цілеспрямоване оволодіння студентами навичками спілкування;

- удосконалення техніки спілкування викладачів;

- педагогічне керівництво гуртуванням студентської групи;

- поєднання індивідуальних, групових та масових форм навчання;

- володіння викладачем педагогічною майстерністю;

- дієвість студентського самоврядування;

- співорієнтація офіційної та неофіційної структури групи;

- педагогічне керівництво діяльністю студентського самоврядування.



Права й обов'язки студентів | Староста як організатор і координатор діяльності академічної групи

ЗАВДАННЯ НА ЗАКРІПЛЕННЯ ЛЕКЦІЙНОГО МАТЕРІАЛУ | Тема 1. Виховання студентів у вищих навчальних закладах як педагогічне явище | Сутність, основні функції та мета виховання | Принципи, методи, засоби, прийоми, форми виховання у вищих навчальних закладах | Виховна робота у вищому навчальному закладі: сутність, особливості | Технологія виховання студентів вищих навчальних закладів | Основні напрями виховання студентської молоді | Критерії вихованості особистості | Тема 2. Студент і студентство як об'єкт і суб'єкт виховання | Формування студента, студентського колективу |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати