Головна

Ознайомлення з числом і навчання лічби

Перед вихователем середньої групи стоїть головне завдання - навчити дітей лічити в межах п'яти на основі порівняння конкретних множин. У цій групі продовжується робота з уточнення уявлень про множину, диференціювання множин за кількістю і найменування кожної з них числівником (підсумковим числом) на основі лічби. Однак особливе значення надається навчанню дітей лічильній діяльності: діти вчаться перелічувати елементи множин у межах "П'яти; відлічувати меншу кількість елементів множини від більшої за відомим числом. Значна увага приділяється порівнянню множин та відповідних їм суміжних чисел (три і чотири; чотири і п'ять). Продовжується зіставлення множин поелементно, за заданим числом і без лічби, знаходження множини з більшою і меншою кількістю елементів, утворення рівності з нерівності збільшенням або зменшенням кількості елементів однієї із множин.

Так, на одному із занять вихователь пропонує дітям порівняти дві невпорядковані множини: літаки і вертольоти (шість і сім).

«Чого більше, літаків чи вертольотів?» - запитує вихователь. «Як дізнатись, чого більше, не рахуючи їх?» Розмістити одні предмети навпроти інших - попарно (вихователь підводить дітей до необхідності упорядкування множини). Викликає дитину і пропонує їй розмістити на верхній частині фланелеграфа всі літаки в один ряд. Інша дитина розміщує під елементами першої множини елементи другої так, щоб їх можна було порівняти. Діти порівнюють і встановлюють, яких предметів більше, яких менше.

Саме практичні дії дітей з конкретними множинами: вилучення з множини окремих елементів, створення множин (сукупностей) із окремих елементів, безпосереднє встановлення взаємно-однозначної відповідності між двома множинами сприяють формуванню у дітей початкових уявлень про число.

Обов'язковою умовою ознайомлення дітей з утворенням чисел є порівнювання двох множин. Вихователь звертає увагу дітей на «галявинку», де росте ялинка. «Скільки ялинок?»- «Одна». «Під ялинку прибіг зайчик. Скільки зайчиків?» - «Один». «Що можна сказати про кількість ялинок і зайчиків?» - «їх порівну, по одному». - «Але ось прибіг під ялинку ще один зайчик. Тепер їх стало два».

Вихователь лічить: «Один, два. Всього два зайчики». Потім повторюють діти: «Один, два; всього два зайчики» - «Як стало два зайчики?» - «Був один, прибіг ще один і стало два зайчики». - «Погляньте і скажіть: чого більше - ялиночок чи зайчиків? А тепер скажіть, чого менше?»

Підсумовуючи порівняння, вихователь підкреслює: «Зайчиків більше - їх два, ялинок менше - вона одна. Два більше, ніж один». На першому етапі такі узагальнення робить лише сам вихователь. Дітям покищо важко це зробити. Проте для формування уявлень про утворення чисел така підготовка необхідна.

Визначивши кількість елементів у множині, вихователь пропонує встановити рівність між ними. Діти використовують прямий (збільшенням меншої кількості елементів множини) і зворотний прийоми порівняння множин (зменшенням). «Один зайчик погрався, погрався і побіг, - каже вихователь. - Скільки зайчиків залишилось?» - «Залишився один зайчик». «Що тепер можна сказати про кількість ялинок і зайчиків?» - «їх порівну, по одному».

Далі вихователь ознайомлює дітей з утворенням числа три. Тепер початковою множиною може бути множина, яка складається з двох предметів.

На одному із занять вихователь пропонує дітям допомогти ляльці Марійці накрити стіл для гостей. «Спочатку Марійка поставила на стіл два блюдця. Хто хоче допомогти Марійці? Скільки ти поставив блюдець?» - «Два блюдця» - «Тепер треба поставити стільки ж чашок. Скільки треба поставити чашок?» - «Дві».- «Правильно, дві чашки»,-- уточнює вихователь. «Піди, Олю, постав. Полічи».- «Одна, дві. Всього дві чашки».- «А що можна сказати про кількість блюдець і чашок?» - «їх порівну, їх по два».- «Марійка згадала, що подруг прийде більше і поставила на стіл ще одне блюдце. Тепер блюдець стало три. Полічимо їх разом: одне, два, три».

Далі діти порівнюють множини з двома і трьома елементами, встановлюють між ними рівність: чашок і блюдець порівну, їх по два (їх по три). Спочатку вихователь лічить сам, а діти тільки називають число, потім обидві операції об'єднують.

Вихователь звертає увагу, що лічити предмети можна як зліва направо, так і навпаки. Діти п'ятого року життя, перелічують предмети, беруть їх у руки і переставляють на певну відстань, при цьому голосно називають числівники по порядку.

У цей період найскладнішим для дітей є оволодіння підсумковою лічбою (скільки всього?). Інколи дитина помиляється або поспішає назвати наступне число, а рухи руки відстають від лічби, або навпаки - одним числом позначає відразу два предмети.

У процесі формування числових уявлень великого значення набуває словникова робота. Діти вчаться погоджувати числівники з іменниками в роді, числі та відмінку. Вихователь звертає увагу на те, що по-різному називаємо числа залежно від того, що лічимо. Наприклад, одна лялька, але один м'яч; дві мотрійки, але двоє яблук тощо. Особливу увагу слід приділити тому, щоб діти правильно називали числівники - «один», а не замінювали його словом «раз».

Для того щоб діти усвідомили значення (особливість) останнього числівника під час лічби, вихователь учить дітей, закінчуючи її, робити обвідний рух рукою: «всього дві ялинки або всього три мотрійки».

Після того як діти оволодіють лічбою предметів у межах трьох, можна їм запропонувати лічити звуки, рухи, порівнювати множини предметів та звуків за ознакою числа. «Постав стільки мотрійок, скільки разів я плесну в долоні. Скільки ти поставив мотрійок?» Такі вправи сприяють встановленню міжаналізаторних зв'язків і формування знань про число.

Внаслідок наочного практичного зіставлення діти бачать, що з приєднанням одного предмета змінюється кількість їх а отже, і число. На основі порівняння двох конкретних множин з трьома і чотирма елементами, з чотирма і п'ятьма елементами у дітей виникають відповідні зв'язки між множинами і числами, що відповідають їм. Діти при цьому засвоюють, що не всі числа, які називає вихователь, рівнозначні. Останнє назване ним число характеризує чисельність всієї множини в цілому. Це дуже важливий висновок, до якого треба підвести дітей.

На заняттях такого типу дуже цінним є запитання: «Чому ялинок менше, ніж грибів?» (Тому що ялинок три, а грибів чотири). На підставі порівняння діти встановлюють, що у множині, яка характеризується числом чотири, більше елементів, ніж у множині, що складається із трьох елементів. «Чи можна, перелічуючи гриби, сказати, що їх три? Адже перелічуючи, ми називали число три (один, два, три, чотири)? «Ще не всі діти розуміють, чому, полічивши один, два, три, чотири, не можна сказати «а всього три». Проте вже сама постановка запитання спонукає дитину до осмислення того, що останній названий числівник узагальнює всю множину, він є показником загальної кількості елементів.

Таких занять, де лічба виконується вихователем, а підсумок підбивають діти, можна провести на самому початку року не більше одного-двох. На наступних заняттях дітей навчають лічби і поглиблюють уявлення про число. На цьому етапі навчання важливо вчити дітей називати числівники по порядку, зіставляти кожен числівник лише з одним предметом; розуміти значення остаточного числа, і, отже, зіставляти останнє, назване під час лічби число з останнім об'єктом.

Рахуючи предмети, діти можуть доторкатись до предмета або вказувати на нього пальцем, супроводити кожен елемент голосним називанням числівників по порядку, робити узагальнюючий жест у вигляді обвідного руху, а в кінці лічби обов'язково називати добутий результат: всього чотири ялинки або п'ять каченят. При цьому діти практично переконуються, хоч і не відразу, що число три менше від чотирьох, а число чотири більше від трьох, тобто вони починають розуміти взаємозв'язок суміжних чисел. Будь-яке число можна порівняти з попереднім і' наступним. Число завжди більше від попереднього на одиницю і водночас воно менше від наступного також на одиницю. А це підводить дітей до розуміння відносності понять «більший - менший», що дуже важливо для розумового розвитку дитини.

У цій групі значна увага приділяється роботі з перетворення множин: як із триелементної множини зробити чотириелементну, і навпаки. У цих умовах діти бачать, що з приєднанням лише одного елемента до множини її потужність збільшується, і вона характеризується вже новим числом, наступним, а якщо із цієї множини вилучити один елемент (предмет), то вона характеризуватиметься меншим числом (попереднім).

Розвиток лічильної діяльності у дітей п'ятирічного віку здійснюється не тільки внаслідок збільшення потужності множин (до п'яти), а й через ускладнення характеру цієї діяльності: перелічуються однорідні і різнорідні сукупності, збільшується відстань між предметами та між предметами і дитиною. Лічильна діяльність набуває більш розгорнутих форм: тепер діти можуть лічити предмети, не доторкуючись до них, тихо називають числівники по порядку, а голосно тільки підсумкове число.

У навчанні дедалі більшого значення набувають пояснення, вказівка, словесна інструкція вихователя: відкласти на верхній смужці набірного полотна три предмети, а на нижній смужці - чотири; порівняти їх за кількістю.

Увага дітей звертається на те, що кількість предметів не залежить від якісно-просторових ознак множини: розміру, форми предмета, їхнього розміщення. Цьому слід присвятити одне-два спеціальних заняття. Наприклад, вихователь зліва розміщує щільно чотири ведмедики, а справа на відстані один від одного чотири зайчики і запитує: «Чи порівну ведмедиків та зайчиків? Що треба зробити, щоб дізнатися про це?» Діти лічать іграшки.

Вихователь пропонує поставити іграшки попарно. Діти з'ясовують, що зайчиків стільки, скільки ведмедиків, бо зайвих не залишилось. Зайчиків повертають на попереднє місце. Діти разом з вихователем перелічують їх і переконуються, що їх порівну - по чотири. «Чому ж здається, що зайчиків більше?» - звертається до дітей вихователь ї пояснює, що вони розміщені далеко один від одного, займають багато місця, тому й здається, що їх більше. Ведмедики стоять щільно і займають менше місця, тому здається, що їх менше. Насправді їх порівну, їх по чотири. Отже, дітей підводять до того, що показником потужності множини є число.

У цій групі одним із завдань є навчання дітей умінню вилучати певну кількість предметів із більшої. Діти цього віку завдання перелічити і вилучити сприймають як неоднакові (різні) за складністю. При переліченні множина ніби обмежує дії дитини, а при вилученні дитина має сама створити множину за вказаним числом, тобто довільно припинити лічбу. А це значно складніше. Навчати вилученню доцільно у звичайних для дітей умовах, , де менше моментів, які відволікають увагу. Як завдання вихователь може пропонувати: відібрати на столі потрібну кількість предметів; полічити задану кількість предметів і принести вихователю. Найскладніше завдання - одночасне вилучення двох множин (вилучити дві собачки і два півники).

Систематично навчаючись, діти поступово оволодівають лічбою, вчаться й самостійно створювати групи за певним числом. Так, на одному із занять вихователь заздалегідь на столах, стільчиках групами по одній, дві, три, чотири розкладає іграшки (ті самі іграшки подано у різних кількостях).

Педагог пояснює дітям, як знаходити стільки іграшок, скільки кружечків на картці. Діти повинні поставити свою картку біля відповідної групи іграшок і встати із-за столу або зі стільчика. Викликають відразу три-чотири дитини. Інші діти перевіряють, чи правильно виконано завдання, рахуючи іграшки та кружечки на картках. «Як ще можна перевірити, чи правильно підібрані картки?» - запитує вихователь. Діти прикладають (накладають) іграшки до кружечків картки.

Одночасно з кількісною лічбою діти оволодівають і порядковою. Ці два види лічби розрізняються за метою діяльності:

кількісна лічба дає змогу визначити кількість, потужність даної множини;

порядкова лічба визначає місце будь-якого предмета у ряду інших. При цій лічбі не перелічуються всі предмети, а рахунок ведеться тільки до того предмета, який нас цікавить.

Психологи зазначають, що для дітей порядкове значення числа є сильною ознакою.

Кількісна і порядкова лічба відрізняються одна від одної не тільки метою, але і формулюванням запитання. При кількісному рахунку ставимо запитання «скільки?», при порядковому - «який за лічбою?» або «на якому місці стоїть цей предмет?»

При навчанні дітей лічби треба мати на увазі такі правила:

діяти (розкладати, пересувати, вказувати на предмети) тільки правою рукою;

рахувати зліва направо, особливо при порядковій лічбі;

при лічбі називати числівник (число), співвідносити його з кожним елементом перелічуваної множини. Для цього спочатку навчання використовується «розгорнута лічба»;

при лічбі предметів називають тільки останнє (підсумкове) число;

погоджувати числівники та іменники у роді, числі і відмінку;

лічбу можна вести за допомогою як кількісних, так і порядкових числівників;

предмети для лічби необхідно розміщати в ряд, додержуючись визначених інтервалів.

На п'ятому році діти мають знати цифри.

Ознайомлення п'ятирічних дітей з цифрами починається з другого кварталу і відбувається протягом усього навчального року. Діти повторюють, уточнюють свої знання про числа і лічбу в межах п'яти. При цьому поступово вихователь підводить їх до усвідомлення необхідності зображати числа на письмі особливими знаками - цифрами. Кожне число записується по-своєму. Діти називають рівні числа, а вихователь показує їм цифри, якими вони записуються.

На першому занятті вихователь формує уявлення про цифри і докладніше спиняється на цифрі 1 (один).

Методику ознайомлення з цифрою розглянемо на прикладі одного із занять.

Мета заняття. Вчити дітей лічити предмети в межах трьох. Ознайомити з цифрою 1. Продовжувати формувати поняття «більше», «менше».

Хід заняття. Вихователь кладе на стіл три іграшки, пропонує дітям полічити їх і покласти на верхню смужку картин таку саму кількість зображень предметів. «Скільки іграшок ви поклали на верхню смужку? Чому? Покладіть на нижню смужку картки іграшку». Діти виконують завдання. «Скільки іграшок ви поклали на нижню смужку? Покажіть на пальцях, на скільки іграшок тут менше, ніж на верхній смужці. Що треба зробити, щоб іграшок на верхній і нижній смужках стало порівну?» Аналогічні завдання повторюють три-чотири рази з іншими іграшками.

Вихователь кладе па стіл одну іграшку. «Скільки іграшок на столі? Правильно, одна. Щоб написати, скільки тут іграшок, пишуть цифру 1. Ось вона». (Показує). Діти розглядають картку із зображенням цифри 1, аналізують її начертания: цифра 1 складається з двох прямих паличок. Одна паличка довша, друга - коротша. Ці палички сполучають під кутом угорі. Зверніть увагу, з якого боку пишуть коротку паличку. Правильно, зліва.

«Давайте цифру 1 викладемо із смужок паперу. У вас на столі є смужки різної довжини. Викладіть цифру І. Обведіть пальцем, мовби ви пишете цю цифру. Напишіть її у повітрі».

Під час показу начертания цифри у повітрі вихователь використовує дзеркало, або стає впівоберту до дітей і показує правою рукою. Далі він пропонує поряд із цифрою викласти стільки іграшок, скільки позначено цією цифрою. «Чому ви поклали тільки одну іграшку?»

Вихователь пропонує дістати з конверта картку з цифрою. Діти вказівним пальцем правої руки обводять цифру, зображену на картці. При цьому вихователь стежить за напрямом руху руки дитини.

Потім вихователь пропонує заштрихувати контурне зображення цифри 1 на аркуші паперу (ширина цифри приблизно дорівнює 0,5 см). Діти виконують завдання, а вихователь допомагає їм. У цій роботі використовуються різноманітні прийоми навчання. Так, дітей ознайомлюють з кожною окремою цифрою, співвідношенням її з числом через дії з предметними множинами. Для цього вихователь демонструє цифру, пропонує дітям розглянути її форму, діти відкладають відповідну кількість предметів. Діти обводять вказівним пальцем правої руки по контуру цифри, засвоюючи її форму. Цей процес, тісно пов'язаний з формуванням у дітей уміння співвідносити цифру з певним числом через дії з предметними множинами. Для закріплення здобутих знань використовуються різні дидактичні ігри типу «Доручення»,. «Магазин», а також вправи. Наприклад, визначити число, яке більше (менше) на один, ніж... (слід показати цифру).

При ознайомленні з цифрами широко використовуються спеціально виготовлені картки. Картка поділена на дві нерівні частини: ліва - менша, права - більша. Внизу картки по всій її довжині приклеємо смужку паперу так, що утворюється кишенька. У ліву частину вкладають картки з цифрою, у праву - аркуш чистого паперу, на якому дитина має намалювати стільки предметів, скільки показує цифра.

У дитячому садку не навчають писати цифри. Проте дуже важливо, щоб діти засвоїли правильно напрям руху руки при написанні різних цифр. Ефективним щодо цього є обведення контуру цифри за вихователем: діти вказівним пальцем обводять цифру, зберігаючи напрям руху, запропонований їм. Після цього діти вправляються в написанні цифри у повітрі, викладають її з лічильних паличок, ліплять з пластиліну. Під час прогулянки можна запропонувати дітям написати цифру паличкою на піску, на землі, на снігу, викласти її з природного матеріалу тощо.

Діти легко засвоюють цифри. Проте нерідко у них виникають труднощі у розрізненні цифр, подібних за на писанням: 1 і 4; 2 і 5. Тому при вивченні цифри 4 треба, розглянувши її написання, запропонувати дітям пригадати, на яку знайому їм цифру вона схожа, порівняти їх за написанням, виділити спільне і те, чим вони відрізняються. Так само порівнюють цифри 2 і 5.

Наприклад, при порівнянні цифр 2 і 5 дітям пропонують полічити спочатку одну групу предметів на столі у вихователя і підняти відповідну цифру,- потім другу і також пов'язати кількість іграшок з певною цифрою. Начертания виділених цифр аналізують і порівнюють. Звертають увагу на те, що у цифри 2 неповне коло вгорі, а у цифри 5 - воно внизу справа; коротка лінія зліва - направо у цифри 2 - внизу, а у цифри 5 - вгорі.

Отже, в процесі систематичного навчання п'ятирічних дітей у них розвивається лічильна діяльність, формується уявлення про число як абстрактне узагальнене поняття, Що характеризує кількісно навколишню дійсність, про цифру.



Орієнтування в часі | Формування уявлень про розмір предметів

Блок самоперевірки. | Розвиток методики формування елементарних математичних уявлень у дітей дошкільного віку | Сприйняття і відтворення множин | Раннє запозичення дітьми слів-числівників з мови дорослих | Особливості формування елементарних математичних уявлень у дітей другого року життя | Формування елементарних математичних уявлень у дітей третього року життя | Формування, уявлень про кількість | Ознайомлення з розмірами предметів | Ознайомлення з формою предметів | Орієнтуванняв просторі |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати