Головна

Прояви полярної асиметрії в атмосфері

  1. Возникшем среди людей, и о том, кто его проявил
  2. Прояви людської особистості
  3. Прояви полярної асиметрії у біосфері та природній зональності
  4. Розрахунок показників асиметрії та ексцесу

Асиметрія в розподілі водної та суходільної поверхонь є однією з основних причин, яка обумовлює своєрідну асиметрію кліматичних умов північної та південної півкуль. Сутність кліматичної полярної асиметрії формулюється так: клімат північної півкулі тепліший і континентальніший, ніж південної. Наочно відмінності термічного режиму цих півкуль доцільно показати у вигляді таблиці.

Півкулі Січень Липень Рік Амплі туда
Північна +9° С +22° С +16° С 13°
Південна +17° С +11° С +14° С
Земля в цілому +13° С +17° С +15° С -

Пояснюється відмінність кліматичних умов північної та південної півкуль комплексом причин. Північна полярна область зайнята океаном, який зв'язаний з іншими океанами і одержує тепло внаслідок механічного перенесення течіями. Крім того, в зимовий період в субарктичних широтах посилюється циклонічна діяльність. Циклони приносять тепло в Арктику шляхом повітряної адвекції. А влітку кільце сусідніх розігрітих материків ще більше утеплює Арктику, яка сама по собі влітку одержує велику кількість сонячної радіації. Отже, полярні райони північної півкулі не дуже охолоджені в силу указаних причин. У південній полярній області все навпаки. Потужний постійний льодовиковий покрив Антарктиди (на відміну від океанічної криги Арктики, яка на значних площах існує лише в зимовий період), обумовлює від'ємні значення радіаційного балансу за рахунок великого (до 95 %) альбедо та аномально великого ефективного випромінювання криги. До того ж Антарктида практично ізольована від надходження тепла із сусідніх, більш теплих районів. Вона оточена суцільним кільцем Течії Західних вітрів, яке не дає можливості океанічної адвекції тепла. Панування стаціонарних антициклонів над охолодженою Антарктидою обумовлює переважно стокові вітри, що дмуть із середини материка на периферію, практично виключаючи повітряну адвекцію тепла. Таким чином, Антарктида зберігає свій аномальний холод і охолоджує усю південну півкулю порівняно з більш віддаленою від неї північною.

Крім того, в "океанічній" південній півкулі на випаровування витрачається більше енергії (86% радіаційного балансу), ніж у "материковій" північній півкулі (77% радіаційного балансу). Тому у південній півкулі менше сонячної радіації залишається на нагрівання повітря і температури тут нижчі, порівняно з північною півкулею. До того ж випарувана у південній півкулі водяна пара за рахунок перенесення повітря через екватор у зоні внутрішньотропічної конвергенції (зміщеної в північну півкулю, тобто асиметричної), конденсується в північній півкулі (5-10° пн.ш.) і там віддає в атмосферу тепло, забране із поверхні південної півкулі при випаровуванні.

Північна півкуля не лише тепліша, але й континентальніша, ніж південна. Унаслідок переважання суходолу північна півкуля влітку більше нагрівається, а взимку більше охолоджується, ніж південна. Тому річна амплітуда температури приземного шару повітря у північній півкулі складає 13° С, що у 2 рази більше, ніж у південній півкулі (6° С).



Морфоструктурна диференціація природних комплексів | Прояви полярної асиметрії у біосфері та природній зональності

Світовий кругообіг води | Біологічні кругообіги | Закономірність ритмічності у географічній оболонці | Причини зональності | Поясно-зональні структури на суходолі і океані | Чинники фізико-географічної диференціації азонального характеру | Циркумокеанічні структури | Секторність природи материків | Циркумконтинентальні структури | Висотна поясність |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати