Головна

А. О. Капелюшний.

  1. А О. Капелюшний.
  2. А. О. Капелюшний.
  3. А. О. Капелюшний.
  4. А. О. Капелюшний.
  5. А. О. Капелюшний.
  6. А. О. Капелюшний.
  7. А. О. Капелюшний.

І. ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ КУРСУ "РЕДАГУВАННЯ В ЗМІ"

1. Редагування як наукова й навчальна дисципліна. Предмет "Редагування в ЗМІ". Редагування - важливий етап праці над підготовкою рукопису до друку, взагалі підготовка тексту й нетекстового матеріалу до друку. Але й не тільки ця діяльність. Упродовж останнього часу сформовано різні підходи до предмета, змісту поняття наукової й навчальної дисципліни, курсу "Редагування". У радянські часи цей курс уперто називали "Літературне редагування", оскільки навчальні плани й програми надсилали з Москви, а там не могли дозволити, щоб до його складу входили теми, що порушують інші, крім літературного, аспекти редагування. Аспекти редагування- поняття, тісно пов'язане з питанням про предмет і завдання курсу "Редагування в ЗМІ". Нерідко окремі дослідники абсолютизують один з аспектів редагування, вважаючи, що саме він і становить предмет розгляду в навчальному курсі й у науковій дисципліні "Редагування". Є три аспекти редагування: політичний, науковий і літературний. Найчастіше дехто з науковців абсолютизує саме останній, визначаючи предмет редагування в ЗМІ як мовностилістичне вдосконалення тексту, не беручи до уваги політичний і науковий аспекти.

13елінська Н. В. Теоретичні засади роботи редактора над літературною формою тексту (літературне опрацювання тексту). - К.: УМК ВО, 1989. - С.4-5. 2 Там само.-С.5. 3Там само. 4 Сенкевич М. П., Феллер М. Д. Литературное редактирование (Лингвостилистические основьі). - М.: Вьісш. шк., 1968. - С.5. 5 Там само.

Скажімо, як уважає Н. В. Зелінська, зміст літературного редагування полягає в тому, що при "підготовці до друку матеріалів масової і спеціальної інформації чимала роль належить їх літературному опрацюванню, тобто приведенню до належної літературної форми"1. Тут же вона пише про "прагнення до удосконалення мовностилістичної зображально-виражальної тканини творів"2, про "втручання в текст з метою поліпшення його форми"3. М. П. Сенкевич і МДФеллер вважають, що літературне редагування - це "редагування мови і стилю твору"4. Щоправда, одразу вони як синонім до "літературного редагування" вживають термін "літературне опрацювання"5, що, на наш погляд, найповніше визна-


... Редагування в засобах масової інформації...

чає зміст цього поняття. Є й інший погляд на предмет і зміст редагування. Досить поширеним є уявлення: редагування - це виправляння помилок (фактичних, логічних, мовностилістичних). Скажімо, в багатьох сучасних російських довідкових джерелах досі панує такий підхід до трактування поняття редагування: "перевірка й виправляння тексту під час підготовки до друку"1. Той самий підхід зауважуємо й в українських масових довідкових виданнях: "Редагування. Дія за знач, редагувати. Редагувати: 1. Перевіряти і виправляти або відповідно оформляти певний текст. 2. Бути керівником якого-небудь видання"2.

Без сумніву, дослідники теорії та практики редагування здебільшого заперечують проти такого трактування змісту ключового для себе поняття. Проте, критикуючи такий підхід, скажімо, Р. Г.Іванченко не пропонує іншого, а тільки обурюється: не можна правити всіх без розбору -і визнаних майстрів, і початківців3. М. П. Сенкевич (а її підтримує й Н. В. Зелінська4) дає таке визначення, "що найбільш точно відповідає характеру літературного опрацювання тексту": "Літературне редагування - це форма мовної діяльності, процес редагування мови, стилю, композиції і, ширше, усієї структури рукопису, процес поліпшення форми твору з урахуванням його змісту"5. Треба зауважити, що тільки для літературного редагування це визначення є зашироким. Якщо ж зважити на те, що літературним редагуванням називали подеколи процес редагування загалом, то з цього погляду визначення Сенкевич-Зелінської є завузьким.

1 Большая знциклопедия Кирилла и Мефодия -2003. - "Кирилл и Мефодий"; БРЗ, 2003 (СО). 2 Великий тлумачний словник сучасної української мови: 170 тис. слів. - К.: Ірпінь; ВТФ "Перун", 2001. - С.1021. 3 Іванченко Р. Г. Літературне редагування. - К.: Вища шк., 1983. - С.9. 4 Зелінська Н. В. Теоретичні засади роботи редактора над літературною формою тексту (літературне опрацювання тексту). - К.: УМК ВО, 1989. - С.8. 5Сенкевич М. П. Стилистика научной речи и литературное редактирование научньїх произведений.-М.: Вьісш. шк., 1984.-С.21.

Специфічним підходом до визначення предмета редагування відзначається один з найвідоміших сучасних дослідників теорії редагування А. Е. Мільчин. Він зазначає: "Редагування -1. Процес, головна мета якого - на основі аналізу призначеного до видання твору встановити міру його суспільної цінності й торговельних перспектив, тобто міру відповідності змісту й форми цього твору його громадському, соціально-функціональному призначенню та читацькій адресі, порівнюючи прогнозований уплив твору на читача загалом і в деталях з тим, якому йому, на погляд редакто-


... А О. Капелюшний...

ра, бути бажано, і властивості, які твір має, з тими, які можуть забезпечити йому успіх на книжковому ринку, а також допомогти авторові придатного до видання твору посилити його позитивні риси й усунути хиби, виявлені в процесі редакторського аналізу. 2. Керівництво підготовкою й випуском періодичного чи такого, що триває, видання"1. Повністю повторює думку А. Е. Мільчина у своєму визначенні предмета редагування Е.І. Огар, замінюючи "торговельні перспективи" на "комерційну успішність"2. Не полемізуватимемо з приводу комерціалізованого підходу до редагування у видавництві, наведемо лише вислів Томаса Фуллера "Наука найбільше збагатилася завдяки тим книгам, на яких утратили видавці"3. Але не можемо не зауважити, що загалом підхід до визначення об'єкта редагування в наведених дефініціях хибує на однобічність, на неповноту охоплення всіх сфер діяльності редактора в засобах масової інформації. Не заперечуємо того, що, можливо, у видавництві саме цю роботу й виконує редактор. Але водночас не можемо погодитися, коли одна з дослідниць, що репрезентує цей напрям у теорії редагування, Н. В. Зелінська називає "занадто розширеним"4 визначення В. С. Терехової. Остання, зокрема, пише, що "редагування - це галузь суспільно-політичної та ідеологічної праці, яка включає всі аспекти роботи над рукописом, тобто це єдиний творчий процес, до якого входять оцінка теми, перевірка й виправлення викладу з погляду ідеологічного і фактичного (наукового, технічного, спеціального), перевірка та виправлення розробки теми і, нарешті, літературне опрацювання тексту"5.

1 Мильчин А. З. Издательский словарь-справочник. - М.: Юристь, 1998. - С.331-332. 2 Огар Е.І. Українсько-російський та російсько-український словник-довідник з видавничої справи. - Львів: Палітра друку, 2002. - С.152. 3 Капелюшний А. О. Енциклопедія афоризмів і крилатих фраз "Журналістика - це спосіб життя": Близько 4100 висловів 1270 авторів. - Львів: ПАЮ, 2004. - С.21. 4 Зелінська Н. В. Теоретичні засади роботи редактора над літературною формою тексту (літературне опрацювання тексту). - К.: УМК ВО, 1989. - С.8. 5Терехова В. С. Литературное редактирование. - Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1975. -С. З-^. 6 Сикорский Н. М. Теория и практика редактирования. - М.: Вьюш. шк., 1980. - С.9.

Загалом дослідники теорії та практики редагування, які тією чи іншою мірою аналізують редакторську працю в мас-медіа, є авторами таких "розширених" визначень з погляду вчених, що розглядають об'єкт редагування у видавничій справі. Скажімо, М. М. Сікорський погоджується, що редагування-це "суспільно-літературна й ідеологічна робота, пов'язана з діяльністю органів преси, радіомовлення і телебачення"6, а також


... Редагування в засобах масової інформації...

"частина науково-літературної роботи, якою більшою чи меншою мірою сьогодні займається кожний науковий працівник"1.

В. В. Різун зауважує, що виокремлення трьох аспектів редагування - це значною мірою спадщина тоталітарної епохи "коли зі змісту поняття "літературний редактор" було вихолощено все, що зачіпало інтереси партії, а залишено лише право коригувати правопис та мову твору і тільки в тих межах, які не зачіпали ідеологічні устої тоталітарної держави. Так поступово поняття "літературний редактор" редукувалося до поняття "мовник", "коректор"2. Дослідник доходить висновку: "Предметом науки і курсу "Літературне редагування" є редакторська праця, спрямована на аналіз і підготовку журналістського матеріалу до друку, яку виконує літредактор"3. Зауважимо на цей раз занадто розширене трактування понять "літературний аспект редагування", "літературне редагування", адже ніщо не заважає тут замість "літературне редагування", "літредактор" уживати терміни "редагування", "редактор". І тоді збережеться повністю зміст усіх аспектів редагування - політичного, наукового, літературного. Тільки всі три види редагування виконуватиме одна людина - редактор.

1 Сикорский Н. М. Теория и практика редактирования. - М.: Вьісш. шк., 1980. - С.9. 2 Різун В. В. Літературне редагування. - К.: Либідь, 1996. - С.8. 3Там само.-С.9.

Звісно, всі ці визначення ґрунтуються на різних підходах, на різному розумінні змісту, предмета редагування. Але вони ще й обумовлені різними аспектами редагування, а ще більше - різними спеціальностями й спеціалізаціями, різними умовами діяльності редактора. Скажімо, редагування технічної літератури, редагування реклами, редагування у видавництві й редагування в ЗМІ багато в чому різняться. Тому з трьох аспектів редагування - політичного, наукового й лггератур-ного - дехто з дослідників виокремлює лише останній і вважає його основою змісту дисципліни "Редагування". Ми ж уважаємо за потрібне пристати на думку К. М. Накорякової, М. М. Сікорського, Д. С. Григораша, В.І. Свинцова й частково А. Е. Мільчина, які ще в радянські часи, незважаючи ні на які приписи, ні з ким не полемізуючи, просто виключили з назв своїх посібників і монографій слово "літературне" й писали про "редагування", "редагування тексту", "редагування газети", "редагування матеріалів масової інформації" та ін. У практиці ЗМІ аж ніяк термін "редагування" не означає тільки "аналіз і виправляння хиб мови і стилю". Редагування в ЗМІ - це насамперед розгляд тексту з погляду по-




А. О. Капелюшний. | А О. Капелюшний.

А. О. Капелюшний. | А О. Капелюшний. | А. О. Капелюшний. | А. О. Капелюшний. | А. О. Капелюшний. | А. О. Капелюшний. | А. О. Капелюшний. | А. О. Капелюшний. | А. О. Капелюшний. | А. О. Капелюшний. |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати