Головна

Тема 6* Основні закономірності і принципи виховання

  1. Oslash; Основні види інтерактивних методів навчання
  2. Oslash; Особливості змісту гендерної технології фізичного виховання дітей М. Єфименко
  3. Oсновні принципи побудови назв сполук з аніонними, катіонними та нейтральними комплексами
  4. Quot;Критика здатності судження" - основні ідеї.
  5. Quot;Критика практичного розуму" - основні ідеї.
  6. Quot;Критика чистого розуму" - основні ідеї.
  7. Акціонерне товариство: основні риси і види.

1. Закономірності процесу виховання.

2. Основні принципи виховання.

1. Закономірності виховання - це стійкі, повторювані, об'єктивно існуючі суттєві зв'язки у ньому, реалізація яких сприяє забезпеченню ефективності розвитку особистості школяра.

Перша закономірність полягає в органічному зв'язку виховання із суспільними потребами і умовами виховання. Значні зміни в житті народу ведуть за собою і зміни в його виховній системі. У зв'язку з розбудовою незалежної держави України


настала потреба формування в підростаючого покоління української національної свідомості, любові до України, української мови, свого народу, його традицій, історії, культури.

Друга закономірність виявляється в тому, що людина виховується під впливом різноманітних факторів. Не дарма говорять, що виховує все: і люди, і речі, і явища. Серед цих факторів насамперед і найбільше виховують люди. І в першу чергу - батьки і педагоги. Це накладає на них особливу

відповідальність.

Третя закономірність полягає в тому, що найбільш успішно проходить процес виховання в природному для нього національному руслі з врахуванням національного менталітету вихованця. З огляду на це дитину має оточувати рідна мова, природа, національна культура, звичаї, традиції тощо.

Четверта закономірність виявляється в тому, що результати виховання є залежними від виховного впливу на внутрішній світ дитини, її духовну зокрема на формування її думок, поглядів, переконань, ціннісних орієнтацій, емоційну сферу. Виховний процес має постійно трансформувати зовнішні виховні впливи у внутрішні, духовні процеси особистості (її мотиви, установки, орієнтації, ставлення).

П'ята закономірність полягає у визначальній ролі діяльності і спілкування у вихованні. Діяльність виступає як головний фактор єдності свідомості і поведінки, коли учнем здійснюється певна система видів діяльності (навчальна, трудова, ігрова, спортивна і ін.). За таких умов можливий всебічний розвиток особистості.

Закономірні зв'язки проявляються у вихованні в усьому розмаїтті взаємозв'язків і взаємоперетворень. Під час організації будь-якої виховної ситуації їх необхідно враховувати.

Усвідомлення закономірних зв'язків дозволяє педагогу не просто механічно, а свідомо відпрацювати задану схему дій, щоб прийти до поставленої мети.

Врахування закономірностей допомагає педагогу у процесі його виховної роботи (в ході планування, організації, оцінки процесу виховання) перетворити можливість, що випливає із закономірних зв'язків, у дійсність.

2. Принципи виховання - це керівні положення, які відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту, організації і методів виховного процесу.

Основними принципами виховання є:

1. Ц іл е спрямованість (підпорядкованість всієї виховної роботи загальній
меті, знання цієї мети вихователями і вихованцями, нетерпимість до стихійності у
вихованні, наявність перспективи, проектування рівня вихованості
особистості відповідно до запланованої мети).

2. Зв'язок з життям (використання у виховній роботі краєзнавчого
матеріалу, систематичне ознайомлення учнів із суспільно-політичними
подіями в країні, залучення їх до посильної участі в громадське корисній роботі).

3. Єдність свідомості і поведінки (правильне співвідношення методів
формування свідомості і суспільної поведінки, попередження відхилень у
свідомості та поведінці учнів, вироблення несприйнятливості до будь-яких
негативних впливів, готовності вести проти них боротьбу).

4. Виховання в праці (праця - єдине джерело задоволення матеріальних і
духовних потреб людей, праця як фактор всебічного розвитку особистості,
сумлінне ставлення до праці - важлива риса людини, нетерпимість до порушень


трудової дисципліни, розкрадання народного добра І Т. Д.).

5. Комплексний підхід (єдність мети, завдань і змісту виховання; єдність форм,
методів і прийомів виховання; єдність виховних впливів школи, сім'ї, громадськості,
засобів масової інформації, вулиці; врахування вікових та індивідуальних
особливостей учнів у вихованні; єдність виховання і самовиховання;
постійне вивчення рівня вихованості учня і внесення корективів у виховну
роботу).

6. Виховання особистості в колективі (колектив - могутній засіб виховання,
певні риси особистості формуються тільки в колективі, значення згуртованості
колективу і його громадської думки для виховання школярів, участь учнів у
роботі самоврядування сприяє розвитку самостійності, самодіяльності,
ініціативи іт. Д.).

7. Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою і самодіяльністю учнів
(педагогічне керівництво зумовлюється відсутністю життєвого досвіду в учнів;
виховання творчої особистості можливе, якщо створюються умови для прояву їх
самостійності і творчості, схвалюються прояви ініціативи і самодіяльності).

8. Повага до особистості вихованця з розумною вимогливістю до нього
(єдність вимог до вихованців з боку педагогів, контроль за поведінкою
вихованців, гуманне ставлення до учнів, повага до їхньої думки і т. Д.).

9. Індивідуальний підхід (індивідуальні відмінності у школярів, знання психіки
кожного учня і врахування їх особливостей у виховній роботі.

10. Наступність (молодші школярі - підлітки - юнаки, переведення із класу
в клас чи в іншу школу, зміна класних керівників, поєднання виховання
на уроці і в позакласній виховній роботі).

11. Єдність педагогічних вимог школи, сім'ї і громадськості (взаємна
інформація між учасниками виховного процесу про результати виховних впливів).

Концепція національного виховання розглядає такі принципи виховання:

Народність - єдність загальнолюдського і національного. Національна спрямованість виховання, оволодіння рідною мовою, формування національної свідомості, любові до рідної землі і свого народу; прищеплення шанобливого ставлення до культури, спадщини, народних традицій і звичаїв, національно-етнічної обрядовості усіх народів, що населяють Україну.

Природ овід повід ність - врахування багатогранної і цілісної природи людини, вікових та індивідуальних особливостей дітей, учнівської молоді, їх анатомічних, фізіологічних, психологічних, національних та регіональних особливостей.

Культуровідгіовідність - органічний зв'язок з історією народу, його мовою, культурними традиціями, з народним мистецтвом, ремеслами і промислами, забезпечення духовної єдності поколінь.

Гуманізація - створення умов для формування кращих якостей і здібностей дитини, джерел її життєвих сил; гуманізація взаємин між вихователями та вихованцями, постановка виховання в центр навчально-виховного процесу, повага до особистості, розуміння її запитів, інтересів, гідності, довір'я до неї; виховання гуманної особистості, щирої, людяної, доброзичливої, милосердної.

Демократизація - усунення авторитарного стилю виховання. Сприйняття особистості вихованця як вищої соціальної цінності, визначення його права на свободу, на розвиток здібностей і виявлення індивідуальності. Формування глибокого усвідомлення взаємозв'язку між ідеалами свободи, правами людини і громадською відповідальністю.


Етнізація - наповнення виховання національним змістом, спрямованим на формування самосвідомості громадянина. Принцип етнізації однаково стосується всіх народів України. Створення можливості всім дітям навчатися у рідній школі, виховувати національну гідність, національну свідомість, відчуття етнічної причетності до свого народу. Відтворення в дітях менталітету свого народу, увічнення в підростаючих поколіннях специфічного, що є в кожній нації, виховання дітей як типових носіїв національної культури, продовжувачів справи батьків. Принцип етнізації - невід'ємна складова соціалізації дітей.

Народна педагогіка про принципи виховання: "Діти, як квіти: полий, то ростимуть" (гуманізм), "Гни дерево, доки молоде, вчи дитя, поки мале" (природовідповідність), "У всякої пташки свої замашки", "Од тиха все лихо" (індивідуальні особливості), "Розумний батько сина питати не соромиться", "Дитині волі не давай", "Хто дітям потаче, той сам плаче" (вимогливість), "У семи няньок дитина без носа (єдність вимог), "Батьків хліб не навчить, як треба жить" (самостійність).

Запитання і завдання

1. Яке з тверджень не є закономірністю процесу виховання?

L Зумовленість виховання суспільними потребами та умовами.

2. Взаємозалежність процесів виховання і розвитку.

3. Зв'язок виховання з життям.

4. Визначальна роль діяльності і спілкування у вихованні.

5. Взаємозв'язок вихователя і вихованців у вихованні.

2. Обґрунтуйте, що загальні принципи виховання включають в себе і принципи
педагогіки народознавства.

3. Охарактеризуйте шляхи реалізації принципів виховання у процесі виховної
роботи школи.

Консультації. 1. Зв'язок виховання з життям є не закономірністю, а принципом виховання.

Рекомендована література: 3; 17; 28; 37; 46.



РОЗДІЛ П. ТЕОРІЯ ВИХОВАННЯ Тема 5. Суть процесу виховання | Тема 7. Характеристика основних напрямів змісту виховання

ПЕРЕДМОВА | Тема L Предмет і завдання педагогіки | Тема 2. Розвиток і формування особистості | Тема 3. Мета та ідеал виховання | Дослідження | Тема 8. Загальні методи виховання | Тема 9. Організаційні форми виховної роботи | Тема 10* Вибрані проблеми теорії виховання | РОЗДІЛ IIL ДИДАКТИКА Тема 11. Процес навчання, його структура, методологія | Тема 12. Зміст освіти в національній школі |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати