Показники ефективності використання фінансових ресурсів | Оптимізація фінансових ресурсів ППБФ "Золотий ключ " за критерієм максимізації фінансової рентабельності | Оптимізація структури капіталу ППБФ "Золотий ключ" за критерієм мінімізації його вартості та мінімізації фінансових ризиків | Висновки | Список використаних джерел |

загрузка...
загрузка...
На головну

Сутність фінансових ресурсів та їх призначення у фінансово-господарській діяльності підприємства

  1. Gt; ПК як засіб підвищення ефективності науково-дослідницької діяльності всіх учасників НВП.
  2. Puc. 2.8.3.Kлacuфiкaцiя ринків за призначенням і cmpукmуpою
  3. Quot;Обхід" підприємства.
  4. R зміна діяльності.
  5. WEB - сайт підприємства в Інтернет
  6. Аварійність та травматизм на підприємствах вугільної промисловості.
  7. Аксіоми безпеки життєдіяльності

Фінансові ресурси є об'єктивно необхідною умовою здійснення процесу розширеного відтворення на всіх його стадіях і у всіх формах.

Створення й використання фінансових ресурсів одночасно передбачає їхній рух. При переміщенні фінансові ресурси відокремлюються від матеріальних цінностей. Проте рух матеріальних цінностей завжди передує рухові фінансових ресурсів [40].

В свою чергу фінансові ресурси є матеріальними носіями фінансових відносин, що дає змогу виділити фінанси із сукупності інших економічних категорій, жодна з яких не характеризується матеріальним носієм. Ця особливість характерна для фінансів будь-якої економічної системи, проте в кожній із них застосовуються різні форми й методи створення та використання фінансових ресурсів [5]. Тому введення в науковий обіг поняття "фінансові ресурси" дає змогу точніше визначити об'єкт фінансового прогнозування й балансових розрахунків, а за його допомогою обґрунтувати форми й методи впливу фінансів на весь відтворювальний процес. Тут можна виявити таку взаємозумовлену залежність: фінанси як сукупність економічних відносин знаходять своє безпосереднє вираження в фінансових ресурсах. Отже, процес створення й використання фондів фінансових ресурсів є об'єктом фінансового прогнозування та балансових розрахунків і наукових досліджень [10].

Місце й роль фінансових ресурсів у розширеному відтворенні можна чітко визначити лише тоді, коли матимемо їхнє теоретичне обґрунтування як економічної категорії. В економічній літературі й досі немає єдиної думки щодо визначення фінансових ресурсів, їхнього змісту, методів впливу на ефективність господарювання.

На нашу думку, для науково обґрунтованого визначення поняття фінансових ресурсів необхідно чітко визначити ті критерії, яким воно повинно відповідати. До них належать джерела створення, форми виявлення, цільове призначення.

В спеціальній літературі під фінансовими ресурсами частіше за всього розуміють грошові фонди, які створюються в процесі розподілу, перерозподілу й використання валового внутрішнього продукту, що створюється упродовж певного часу в державі [6, 25].

Значна група авторів, зокрема Балабанов І., Балабанов А. [8, с.26], Бланк І. [9, с.32], Поддєрьогін А. [66, с.112] та інші, трактують фінансові ресурси підприємства як кошти, наявні у розпорядженні суб'єкта, що господарює. Бланк І. підкреслює, що дана сукупність коштів формується з метою фінансування розвитку підприємства в майбутньому періоді [9, с.32].

Кірейцев Г. Г. наводить такі позиції науковців щодо визначення фінансових ресурсів [65, с.13], зокрема:

- розуміння фінансових ресурсів як грошових нагромаджень. Грошові фонди створюються підприємствами, об'єднаннями, організаціями, державою в порядку розподілу й перерозподілу суспільного продуту і національного доходу;

- фінансові ресурси у розумінні як сукупність доходів, відрахувань та надходжень, що перебувають у розпорядженні підприємств, організацій та держави і спрямовуються на задоволення суспільних потреб з метою розширення виробництва і зростання матеріального добробуту суспільства. Дані визначення фінансових ресурсів вказують на місце створення ресурсів і належність їх до суб'єктів фінансових відносин. Але не вказується джерело їх створення та призначення;

- фінансові ресурси як централізовані й децентралізовані грошові фонди цільового призначення, які формуються в процесі розподілу й перерозподілу національного багатства, сукупного суспільного продукту і національного доходу й призначаються для використання відповідно із завданнями соціально-економічного розвитку суспільства та окремих підприємств. В цьому визначені чіткіше вказується цільове призначення фінансових ресурсів, але не визначається джерело їх створення.

На думку Гриньової В. М., Коюди В. О. фінансові ресурси підприємства - це грошові прибутки та надходження, які перебувають у розпорядженні підприємства. Вони призначені для виконання фінансових зобов'язань перед усіма суб'єктами господарювання (бюджетом, банками, страховими та іншими організаціями), з якими підприємство має взаємовідносини. Фінансові ресурси необхідні для виготовлення продукції, розширення, відновлення виробництва, економічного стимулювання робітників та ін., тобто для здійснення необхідного руху коштів у виробничій діяльності підприємства [22, с.17].

Деякі науковці ототожнюють фінансові ресурси і капітал, а іноді й підміняють одне поняття іншим. Так, Опарін В. М. розглядає фінансові ресурси як суму коштів, спрямованих в основні та оборотні засоби підприємства" [45, с.69]. Гриньова В. М. рoзглядає капітал як частину фінансових ресурсів, вкладених у виробництво, які приносять прибуток із завершенням виробничого циклу [22, с.16].

Капітал є реальним об'єктом, на який можна постійно впливати з метою отримання нових доходів підприємства та використання нею своїх зобов'язань. Тобто, капітал - це об'єктивний фактор виробництва, частина фінансових ресурсів, які використовуються підприємством у своїй діяльності [31, с.86]. Отже, капітал є перетвореною формою фінансових ресурсів. І тому ототожнювати поняття "фінансові ресурси" і "капітал" не можливо.

Принципова різниця між капіталом і фінансовими ресурсами полягає в тому, що на будь-який момент часу фінансові ресурси більші або дорівнюють капіталу підприємства. При цьому, якщо "фінансові ресурси" дорівнюють "капіталу", то це означає, що у підприємства немає ніяких фінансових зобов'язань.

В реальному житті не може бути рівності між фінансовими ресурсами і капіталом. Але за стандартною звітністю неможливо прослідкувати різницю між цими двома поняттями, тому що в ній представлені не фінансові ресурси, а їх перетворені форми - зобов'язання і капітал [56, с.181].

Складовими фінансових ресурсів підприємства є: статутний капітал; додатково вкладений капітал; резервний капітал; нерозподілений прибуток; амортизаційні відрахування; довготермінові та короткотермінові кредити банків; кредиторська заборгованість усіх видів (зі страхування, за авансами одержаними, за векселями виданими, з оплати праці, за розрахунками з бюджетом, учасниками тощо) [46, с.17].

Статутний капітал являє собою зафіксовану в установчих документах загальна вартість активів, яка є внеском власників у капітал підприємства.

Статутний капітал є основною частиною власного капіталу та основним джерелом власних фінансових ресурсів підприємства. За рахунок його коштів формуються основні фонди і оборотні активи підприємства. Отже, під власним капіталом розуміють власні джерела фінансування підприємства, які без визначення терміну повернення внесені його засновниками або залишені ними на підприємстві з чистого прибутку [18, с.77].

До складу власного капіталу (власних фінансових ресурсів) крім статутного (пайового) включають також додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний, нерозподілений прибуток, цільове фінансування та ін.

Додатковий вкладений капітал відображає суму перевищення вартості реалізації випущених акціонерним товариством акцій над їх номінальною вартістю.

Інший додатковий капітал включає суму дооцінки оборотних активів, вартість активів, отриманих підприємством безоплатно від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

Резервний капітал відображає суму резервів, створених за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства відповідно до чинного законодавства або засновницьких документів [71, с.213].

Нерозподілений прибуток є сумою прибутку, що залишився на підприємстві та реінвестований у його господарську діяльність [64, с.14-15].

Економічна категорія "ресурси" має ряд основних особливостей:

- потреба в ресурсах пов'язана з процесом суспільного виробництва та створення споживчої вартості;

- структура ресурсів динамічна й залежить від розвитку продуктивних сил і виробничих відносин;

- використання будь-якого виду ресурсів передбачає їх вартісне відтворення (ресурси переходять у вартісну або фінансову форму) [65, с.14].

Фінансові ресурси, що формуються на рівні підприємств, забезпечують можливість здійснення виробництва продукції, інвестування, формування оборотних коштів, створення фондів економічного стимулювання, виконання зобов'язань перед бюджетом, фінансово-кредитною системою, постачальниками та працівниками, здійснення міжгосподарських розрахунків. Їх рух опосередковує рух матеріальних та трудових ресурсів, необхідних складових організації виробничого процесу [48, с.97].

Під час реалізації продукції, робіт, послуг на рахунки підприємств надходять грошові кошти у вигляді виручки від реалізації. Кошти надходять також від фінансово-інвестиційної діяльності підприємств (дивіденди та доходи від придбаних акцій, облігацій та інших видів цінних паперів; від вкладання коштів на депозитні рахунки; від здавання майна в оренду) [30, с.326]. Однак підприємство розпоряджається не всіма грошовими коштами, які воно одержує. Так, у складі виручки від реалізації продукції підприємству надходять суми акцизного збору, податок на додану вартість, котрі підлягають внесенню в бюджет. Реальним платником цих податків є споживач, а переказує їх у бюджет підприємство, яке реалізує продукцію [37, с.302]. Частина грошових надходжень, що залишилася після відрахувань у бюджет акцизного збору, податку на додану вартість, спрямовується на заміщення коштів, авансованих в оборотні та основні засоби, на виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, позабюджетними фондами, банками, страховими організаціями та іншими суб'єктами господарювання [66, с.9-10].

Підприємство використовує фінансові ресурси за багатьма напрямами, головні серед яких такі [22, с. 19]:

- платежі організаціям фінансово-банківської системи у зв'язку з виконанням зобов'язань (внесення податків до бюджету, сплата банкам за користування кредитом, погашення позичок, страхові платежі тощо);

- інвестування власних коштів у капітальні витрати на розширення виробництва, технічне відновлення;

- інвестування ресурсів у цінні папери інших фірм, придбанні на ринку;

- спрямування ресурсів на утворення грошових фондів заохочувального і соціального характеру;

- використання ресурсів на добродійні цілі, спонсорство.

Фінансові ресурси господарюючого суб'єкту виявляють собою грошові кошти, що маються в його розпорядженні. Ці грошові кошти можуть бути спрямовані на розвиток виробництва, на утримання і розвиток об'єктів невиробничої сфери, на особисте використання робітниками, а також у резерв (грошовий запас) [12, с.63]. В той же час, поняття "грошові засоби" значно ширше ніж "фінансові ресурси". Фінансові ресурси завжди виступають у грошовій формі. А грошові засоби стають фінансовими ресурсами тоді, коли вони акумулюються у відповідних фондах, які мають певний порядок створення і використання. Характерною рисою фінансових ресурсів є те, що вони, на відміну від грошових засобів, виражають не зміну форм вартості, а фінансовий результат процесу відтворення. Фінансові ресурси свідчать про наявні можливості економічного і соціального розвитку [17, с.42].

Враховуючи специфічність категорії фінансів, для визначення поняття фінансових ресурсів можна навести ті критерії, яким воно повинно відповідати, а саме: джерело створення фінансових ресурсів, форма виявлення фінансових ресурсів, цільове призначення фінансових ресурсів [69, с.78].

На формування та використання фінансових ресурсів підприємств впливають різноманітні чинники, які по відношенню до суб'єктів підприємницької діяльності доцільно поділяти на внутрішні (несистематичні), пов'язані безпосередньо з діяльністю окремого підприємства та зовнішні (систематичні), не пов'язані.

До внутрішніх чинників можна віднести [39, с.28]:

рівень досконалості фінансової структури підприємства (деталізація фінансових завдань);

якість організації управління фінансовими ресурсами;

оптимізація потоків сировини/готової продукції з метою мінімізації запасів та відповідних витрат;

вироблення оптимальної структури виробничого циклу з метою забезпечення найбільшої віддачі обладнання, зниження впливу сезонності виробництва шляхом випуску альтернативних видів продукції;

налагодження роботи з посередницькими організаціями, забезпечення зв'язку збутової стратегії із виробничою;

позиціонування, вибір сегментів ринку згідно виробничих можливостей;

визначення критеріїв цінової політики, позиціонування продукції в координатах "ціна - якість";

аналіз існуючого ринку продукції;

якість фінансового, управлінського та податкового обліку;

планування дистриб'юторської мережі, планування роботи з контрагентами та її узгодження з фінансовим планом підприємства;

планування рекламної кампанії;

здійснення цінової політики виходячи із витрат на виробництво, пошук шляхів їх зниження, аналіз цін конкурентів;

аналіз структури витрат та шляхів її оптимізації;

загальна оцінка ефективності функціонування виробництва та узгодження його із фінансовим планом підприємства;

визначення критеріїв відповідності кваліфікації персоналу займаним посадам згідно організаційної структури, делегування повноважень, визначення межі відповідальності;

характеристика персоналу згідно організаційної структури та фінансового плану підприємства.

До зовнішніх чинників слід відносити [39, с.28]:

інфляцію;

зміну ціни на ресурси;

зміну політичного курсу влади;

зміну правового поля;

стан розвитку фінансового ринку;

стан економіки в цілому.

Усі вище перераховані чинники мають вплив на формування та використання фінансових ресурсів через регулювання структури та потужності різноманітних фінансових джерел.

Структура та розмір фінансових ресурсів залежить від обсягу виробництва та його ефективності. Зв'язок між розміром фінансових ресурсів та обсягом виробництва є двояким, оскільки основним регламентуючим фактором збільшення обсягів виробництва є величина фінансових ресурсів, як і навпаки. Наприклад, недостатній розмір фінансових ресурсів веде до скорочення обсягу виробництва та неможливості його розширення, зниження рівня використання виробничих потужностей, недостатнього забезпечення матеріальними, трудовими та іншими ресурсами і, як наслідок, до ще більшого скорочення фінансових ресурсів [21, с.112].

Достатній розмір фінансових ресурсів забезпечує: фінансову стійкість, платоспроможність, стабілізацію обсягів виробництва, а також можливість його розширення; високий, проте не повний рівень використання виробничих потужностей; достатній рівень забезпечення організації матеріальними ресурсами, а, отже, здатність в процесі виробництва відшкодувати авансовані фінансові ресурси в обсязі, що не буде поступатися використаному.

Надлишковий обсяг фінансових ресурсів сприяє тенденції збільшення обсягів виробництва, розширення асортименту продукції, що випускається, освоєння нових видів продукції, повного використання існуючих виробничих потужностей, повного забезпечення підприємства необхідними товарно-матеріальними цінностями, що забезпечить зростання об'ємів фінансових ресурсів, проте може також вести до перевитрат та недоцільного їх використання і, до скорочення обсягів виробництва [68, с.152].

У зв'язку з реформуванням економічної системи України виникає практична потреба перегляду підходів щодо питань формування та використання фінансових ресурсів і зумовлює необхідність підвищення ролі фінансового управління як найважливішого елемента загальної системи управління підприємством [58, с.129].

Наукові дослідження, що проводяться у фінансовій сфері здійснюються через оцінку існуючих теоретичних підходів та глибокий аналіз сучасності. Наслідком цього є пошуки раціональних управлінських рішень, що дозволять удосконалити існуючі економічні системи шляхом ефективного розподілу та використання фінансових ресурсів [35, с.282].

Фінансові ресурси підприємств класифікують за такими основними ознаками: джерела формування; етапи формування, форми реалізації, напрямки реалізації [70, с.77]. В загальному вигляді класифікація фінансових ресурсів наведена на рисунку 1.1.

Основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємств є власні та залучені кошти. Власні фінансові ресурси формуються з власних джерел фінансування. Вони утворюються вже під час організації підприємства при формуванні його статутного капіталу. У процесі виробничо-господарської діяльності власні фінансові ресурси підприємства поповнюються завдяки отриманим доходам і прибуткам.

 
 

Рисунок 1.1 - Класифікація фінансових ресурсів підприємства

Ці фінансові ресурси називають власними внутрішніми фінансовими ресурсами. Водночас підприємство може отримувати фінансові ресурси у власне використання від емісії своїх акцій, одержання дотацій, субсидій, дивідендів, відсотків на цінні папери інших емітентів тощо. Такі фінансові ресурси називають власними зовнішніми фінансовими ресурсам [46, с.18].

До складу залучених фінансових ресурсів включають кредиторську заборгованість за товари (роботи, послуги), а також всі види поточних зобов'язань підприємства за розрахунками:

- суму авансів, отриманих від юридичних і фізичних осіб у рахунок подальших поставок продукції, виконання робіт, надання послуг;

- суму заборгованості підприємства з усіх видів платежів до бюджету, включаючи податки, утримувані з доходів працівників;

- заборгованість за внесками в позабюджетні фонди, фонд соціального страхування, до Пенсійного фонду, зі страхування майна підприємства та індивідуального страхування його працівників;

- заборгованість підприємства з виплати дивідендів його засновникам;

- суму векселів, які видало підприємство постачальникам, підрядникам у рахунок забезпечення поставок продукції, виконання робіт, надання послуг тощо [64, с.14-15].

За етапами формування фінансові ресурси поділяють на [44, с.42]:

- початкові, тобто ті, з якими підприємство розпочинає свою діяльність (статутний капітал, пайовий капітал);

- набуті (прирощені) - отримані підприємством у результаті його діяльності у формі чистого доходу (прибутку та амортизації), субсидій, дотацій тощо.

За формою реалізації фінансові ресурси підприємств поділяють на:

- матеріальні (укладені в основні засоби, запаси, незавершене виробництво тощо);

- нематеріальні (вкладені в нематеріальні активи);

- фінансові (вкладені у фінансові активи) [46, с.18].

За напрямками використання напрямками використання до складу фінансових ресурсів відносять: витрати на розвиток економіки підприємства; витрати на соціально-культурні заходи; витрати на розвиток науки; надання благодійної допомоги; витрати на обслуговування залучених фінансових ресурсів [65, с.14].

 
 

Етапи формування фінансових ресурсів зображено на рисунку 1.2.

Рисунок 1.2 - Етапи формування фінансових ресурсів

Таким чином, єдине визначення фінансових ресурсів у теорії фінансів відсутнє. На нашу думку, наведені у даному підрозділі визначення можна розглядати як три основні проекції, в яких розглядаються фінансові ресурси:

фінансові ресурси - як грошові кошти;

фінансові ресурси - як власний капітал та зобов'язання підприємства;

фінансові ресурси - як грошові кошти, що акумульовані у відповідних фондах, які мають певний порядок створення і використання.

Ми вважаємо, що найбільш вдалим є третій варіант розуміння фінансових ресурсів. Таке визначення враховує як джерела формування так і напрямки використання фінансових ресурсів підприємством. Крім того, таке розуміння фінансових ресурсів яскраво демонструє взаємозв'язок та взаємозалежність фінансових ресурсів з виробництвом та результатом фінансово-господарської діяльності підприємства. Дійсно, розуміння фінансових ресурсів лише як грошові кошти є однобічним та не повністю відображає роль фінансових ресурсів у процесі виробництва. Адже одним з основних факторів що визначає обсяги та ефективність виробництва є основні та оборотні засоби підприємства, що приймають безпосередню участь у процесі виробництва та за своєю суттю також є ресурсами підприємства.

Відмітимо розширення розуміння сутності фінансових ресурсів як фондів грошових коштів в напрямку розуміння сутності фінансових ресурсів в їх частині, матеріалізованій в активах. Видається неправомірним таке розширене трактування фінансових ресурсів, оскільки шляхом матеріалізації фінансових ресурсів в основних і оборотних засобах відбувається зміна їх форми вартості із грошової на матеріальну. Матеріалізовані в активах фінансові ресурси визначають радше виробничий потенціал підприємства, який втім може бути реалізований в ході продажу виробленої продукції, в результаті чого на банківський рахунок надходить виручка від реалізації, яка створює передумови для формування фінансових ресурсів у наступному періоді. Матеріалізовані в активах фінансові ресурси становлять їх запас, зміна величини якого між двома періодами і відповідатиме потоку фінансових ресурсів, генерованому підприємством чи залученим ним із зовнішніх джерел.

Підвищення ефективності залучення фінансових ресурсів передбачає диверсифікацію їх джерел.

Підприємство повинне насамперед визначити і використовувати внутрішні джерела фінансування: нерозподілений прибуток і амортизацію. Амортизаційні відрахування призначені для простого відтворення основних засобів, а прибуток виступає основним джерелом фінансування приросту активів і збільшує величину власного капіталу. Проте в умовах зростаючого ринку для збереження конкурентної позиції окремо взятого підприємства внутрішніх джерел фінансових ресурсів може виявитись недостатньо. Тому в разі потреби, коли немає можливості фінансувати приріст капіталу із внутрішніх джерел, підприємство може звернутись до зовнішніх. За умов розвинутого національного фінансового ринку і відсутності перешкод для міжнародного руху капіталів, зовнішні джерела фінансових ресурсів можуть бути використані в повній мірі та відзначатимуться особливою ємністю.

Найтрадиційнішим зовнішнім джерелом власних фінансових ресурсів є кошти власників, які акумулюються шляхом розміщення пайових цінних паперів. Використання у структурі зовнішніх джерел власних фінансових ресурсів субординованого боргу, корпоративного кредиту та внутрішньо-корпоративного перерозподілу фінансових ресурсів в першу чергу є характерним для великих корпорацій, які мають розгалужену корпоративну структуру. Субординований борг являє собою схему емісії і розміщення короткострокових і довгострокових боргових цінних паперів серед акціонерів та персоналу корпорації. Саме в якості джерела фінансування розширення і розвитку корпорації, реалізації крупних інвестиційних проектів, компенсації втрат при прояві ризиків, цей вид внутрішніх фінансових ресурсів є перспективним [68].

Основні етапи управління фінансовими ресурсами підприємства зображено на рисунку 1.3.

Рисунок 1.3 - Основні етапи управління фінансовими ресурсами підприємства

Для коректного визначення межі функціонування фінансових ресурсів потрібно подивитись на суб'єкт підприємницької діяльності як сукупність активів з одного боку, та сукупність зобов'язань і капіталу з іншого. Для здійснення статутної діяльності компанією формується набір активів, від користування якими очікується економічна вигода в майбутньому. Майбутня економічна вигода являє собою потенціал, що увійде прямо чи опосередковано у потік грошових коштів чи їх еквівалентів. Активи компанії відображаються у лівій частині балансу, тобто це основні й оборотні засоби, і являють собою реальний капітал, що використовується для забезпечення її статутної діяльності. Структура активів дозволяє визначити використовувані з метою одержання прибутку ресурси, які залученні до господарського обороту і контролюються підприємством. Пасив відображає джерела фінансування активів, які забезпечуються корпоративними цінними паперами (акціями та облігаціями), кредиторською заборгованістю (в тому числі забезпечену векселями), зобов'язаннями перед банками (у вигляді підписаних кредитних договорів), зобов'язаннями за розрахунками з бюджетом (у вигляді відповідних податкових декларацій), зобов'язаннями за розрахунками з оплати праці (у вигляді підписаних трудових договорів) тощо. Структура пасивів дозволить одержати уявлення про джерела фінансування цих активів і вимоги власників до реального капіталу підприємства. Такий підхід дозволяє виявити розміщення фінансових ресурсів.

Всі фінансові ресурси, що залучаються підприємством, включаються в господарський обіг і перетворюються на капітал. У свою чергу для зворотного процесу перетворення капіталу у фінансові ресурси потрібен час. Для коректного визначення величини фінансових ресурсів їх слід кількісно обмежити грошовими засобами, їх еквівалентами і цінними паперами - активами, що включають готівку, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання, короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які можна вільно конвертувати в грошові засоби та які характеризуються незначним ризиком зміни вартості.

Якщо розглянути актив балансу підприємства, то він являє собою матеріалізовані в капіталі фінансові ресурси - їх запас. Виходячи з реалій операційної діяльності керівництво підприємства здійснює управління його структурою: оперативно формує реальні активи і фінансові ресурси; реальні активи (матеріальні і нематеріальні) забезпечують потреби операційної діяльності, а фінансові - слугують фінансовим потенціалом, що може бути мобілізований для забезпечення операційної діяльності у поточному періоді, а також її відтворення на розширеній основі у майбутньому. Таке трактування структури активів зустрічається, зокрема, у результатах дослідження В. М. Суторміної [89, с.89-90], яка до фінансових ресурсів як структурної складової активів відносить вкладення капіталу корпорації в гроші, їх еквіваленти і цінні папери. Для формування реальних ресурсів, що забезпечуватимуть операційну діяльність на розширеній основі, необхідно мобілізувати потік фінансових ресурсів із зовнішніх і внутрішніх джерел, який матеріалізується в основних і оборотних засобах. Фінансові ресурси як запас проявляються у формі реальних активів підприємства, а фінансові ресурси як потік проявляються у формі фінансових активів підприємства в процесі їх цільового використання для здійснення статутної діяльності, рух яких показується у звіті про рух грошових коштів, що пояснює зміну у статті "грошові кошти і їх еквіваленти" між двома датами балансу.

На основі аналізу різних підходів до визначення сутності поняття "фінансові ресурси" нами було систематизовано основні ознаки фінансових ресурсів підприємств:

- згідно теорії капіталу сучасна економічна теорія визнає чотири фактори виробництва: земля, праця, капітал і підприємницькі здібності. Фінансові ресурси не визнаються фактором виробництва; фінансові ресурси лише визначають величину фінансового потенціалу, який може бути мобілізований і реалізований шляхом матеріалізації в активах підприємства. Цільове призначення фінансових ресурсів полягає у фінансуванні активів, від функціонування яких очікується отримання економічної вигоди в майбутньому;

- джерела фінансових ресурсів формуються підприємством у процесі операційної, інвестиційної і фінансової діяльності і за формою власності можуть належати підприємству як юридичній особі (нерозподілений прибуток, амортизація) або ж залучатись на кредитній основі (банківські кредити і облігаційні позики);

- формою виявлення фінансових ресурсів є грошові кошти та їх еквіваленти. Грошові кошти забезпечують кругообіг основних і оборотних засобів, а еквіваленти грошових коштів у вигляді цінних паперів використовуються як фінансовий заслін на випадок непередбаченого виникнення потреби у грошових коштах і формуються за умови відсутності реальних об'єктів для фінансування і розширення операційної діяльності.

Таким чином, фінансовими ресурсами підприємства є грошові кошти, які формуються в процесі його фінансово-господарської підприємства із внутрішніх і зовнішніх джерел, визначають фінансовий потенціал підприємства та потенціал виживання в умовах ринкової нестабільності, використовуються для фінансування процесів відтворення у наступному періоді функціонування.

 



Розділ 1. Теоретичні основи формування та використання фінансових ресурсів підприємства | Джерела формування фінансових ресурсів підприємства
загрузка...
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати