Головна

Шляхи і методи введення антимікобактеріальних препаратів

  1. I. Методические требования к структуре реферата и его содержанию
  2. I.5.1. Формат введення даних типу Дата
  3. II Методика выполнения работы
  4. II Методика выполнения работы
  5. II Методика выполнения работы
  6. II Методика выполнения работы.

Основні методи антибактеріальної терапії такі: звичайний, одноразовий прийом добової дози препарату, інтермітуючий.

Звичайний метод - щоденне призначення 2-3 рази на день індивідуальних доз антимікобактріальних препаратів.

Одноразовий (основний у фтизіатрії) прийом добової дози протитуберкульозних препаратів забезпечує у крові хворого бактеріостатичну концентрацію, достатню для лікувального ефекту. Цей метод дозволяє здійснювати принцип контрольованості лікування, особливо в амбулаторній практиці. Побічні реакції при одноразовому прийомі добової дози лікарських засобів виникають найчастіше.

Інтермітуючий метод полягає у призначенні одноразової добової дози антимікобактеріальних препаратів 2-3 рази на тиждень. Враховуючи повільний ріст і розмноження мікобактерій туберкульозу, цей метод рекомендований для продовження лікування хворих в амбулаторних умовах і для проведення профілактичних курсів антибактеріальної терапії.

Застосовують різні способи введення протитуберкульозних препаратів:

- ентеральний - пероральний прийом препаратів у таблетках або капсулах;

- парентеральний - внутрішньом' язовий, внутрішньовенний;

- внутрішньоплевральний;

- ендолюмбальний - введення препаратів у спинномозковий канал;

- інтратрахеальний - у вигляді інгаляцій аерозолів;

- ректальний - у клізмах, свічках;

- ендолімфатичний - введення препаратів у лімфатичні судини або вузли;

- у норицю;

- у суглоб;

- в окістя.

Перевага внутрішньовенного методу лікування порівняно з ентеральним прийомом протитуберкульозних препаратів полягає у швидкому створенні їх оптимальної концентрації в крові, тканинах і вогнищах ураження, у зменшенні їх інактивації, зниженні частоти побічного впливу на травний канал. У коротші строки досягається дезінтоксикація організму хворого, абактеріапьність, розсмоктування вогнищ, інфільтратів і закриття порожнин розпаду. Інфузійна терапія не викликає порушення функції життєво важливих органів. Внутрішньовенно можна вводити розчини: ізоніазиду, рифампіцину, ПАСК, етамбутолу, етіонаміду, ципрофлоксацину.

Внутрішньовенне введення застосовують:

- вперше виявленим хворим з поширеними деструктивними формами туберкульозу легень. Препарати призначають впродовж перших 2-3 місяців;

- вперше виявленим хворим для підвищення ефективності лікування, що не мало успіху. В цьому разі препарати призначають після 2-3 міс. неефективної антибактеріальної терапії;

- при хронічних формах туберкульозу - тривалість курсу внутрішньовенних вливань коливається від 2 до 6 місяців і залежить від ефективності цієї методики лікування в конкретного хворого.

Продовження строків внутрішньовенної антибактеріальної терапії до 8-12 місяців не відбивається позитивно на результатах лікування хворих.

Протипоказання до внутрішньовенних інфузій протитуберкульозних препаратів:



Фармакологічна характеристика антимікобактеріальних препаратів | Побічна дія антимікобактеріальних препаратів

ДОСЛІДЖЕННЯ ФУНКЦІЇ ЗОВНІШНЬОГО ДИХАННЯ | При якому захворюванні зниження швидкісних показників дихання є головним критерієм тяжкості? | Туберкулін і методи його введення. | Проба Манту: методика проведення і оцінка результату. | Відмінності між післявакцинальною й інфекційною алергіями | Гіперергічна реакція на туберкулін пов'язана тільки з інфікуванням організму мікобактеріями! | Проба Коха: методика проведення і оцінка результату. | Який контингент обстежених, за результатами масової туберкулiнодiагностики, не потрiбно вважати iнфiкованими МБТ? | Основні принципи лікування хворих на туберкульоз | Антимікобактеріальні препарати |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати