Головна

ПОЗАКЛАСНА РОБОТА З ХІМІЇ 2 страница

  1. 1 страница
  2. 1 страница
  3. 1 страница
  4. 1 страница
  5. 1 страница
  6. 1 страница
  7. 1 страница
Весь шкільний курс вечірньої (змінної) школи поділяється на 16 залікових розділів. Перед вивченням кожного з них учням пропонується система питань, які охоплюють основний зміст, логіку і глибину розкриття навчального матеріалу, а також перелік умінь, якими учням потрібно оволодіти. Вчитель, починаючи викладання кожного залікового розділу, проводить вступний інструктаж, щоб сформувати в учнів загальне уявлення про той кінцевий результат, до якого він підводитиме учнів і якого вони самі повинні прагнути в процесі засвоєння матеріалу даного розділу. Система занять у межах залікового розділу включає підготовчий урок, консультації, тренувальні уроки, повторювально-узагальнюючий урок, практичне заняття, письмову контрольну роботу. З метою підготовки учнів до заліків у кабінеті хімії оформляють стенд або куточок, де вміщують розклад консультацій і заліків для всіх класів, рекомендації щодо підготовки, обсяг вимог до знань і умінь із залікових розділів програми, перелік практичних і контрольних робіт, уроків-семінарів, зразки розв'язків типових розрахункових і експериментальних задач, списки основної і допоміжної літератури. Перевірка знань під час заліку може бути усною, письмовою з використанням хімічного експерименту. Запитання і вправи вчитель підбирає для кожного учня індивідуально, використовуючі інформацію про успішність кожного з них, добуту різними шляхами протягом залікового періоду (оцінки за усну відповідь, самостійну письмову роботу, лабораторний дослід, практичну роботу, семінарсь 202. ке заняття, контрольну роботу). Враховуючи всі види перевірок і безпосередні спостереження за навчальною діяльністю учня, вчитель визначає вид заліку і виставляє підсумкову оцінку успішності. § 43. ЗМІСТ І СТРУКТУРА ПРОГРАМ З ХІМІЇ ДЛЯ ВЕЧІРНІХ (ЗМІННИХ) І ЗАОЧНИХ ШКІЛ Діюча програма з хімії для вечірніх (змінних) і заочних шкіл складена на основі програм для масової загальноосвітньої школи. Зміст цих програм майже повністю співпадає. Деяка відмінність зумовлена особливостями навчання у вечірній (змінній) школі. Так, починаючи з VIII класу, значно більше часу, ніж у масовій школі відводиться на повторення основних питань попередньої частини курсу. Це викликано специфічністю контингенту цих шкіл. Відповідно зменшується загальна кількість годин на вивчення нового матеріалу. Але глід враховувати, що в цих типах шкіл навчається працююча молодь, яка має певний життєвий і виробничий досвід і, отже, кращі навички в роботі. Крім цього, проведено перерозподіл годин. Так, дещо зменшено кількість годин на винчения теми «Початкові хімічні поняття», оскільки учні вже мають деякий запас конкретних фактів і спостережень. Замість тем програми масової школи «Водень. Кислоти. Солі» і «Вода. Розчини. Основи» у програму вечірньої (змінної) школи включено тему «Водень. Вода. Розчини», яка містить навчальний матеріал у більш концентрованому вигляді, за рахунок чого також економиться навчальний час. Відомості про найважливіші класи неорганічних сполук розглядаються не побіжно з вивченням фактичного матеріалу, а відокремлені у самостійну тему, яка вивчається одночасно з розглядом кількісних відношень в хімії, що також забезпечує часткову економію часу. На вивчення ж таких тем, як «Металургія», «Природні джерела вуглеводів» та деяких інших кількість годин дещо збільшено. На відміну від того, як це прийнято в масовій школі, хімічний експеримент не поділяється на демонстраційний і лабораторний. Зазначені у програмі досліди вчитель використовує на власний розсуд відповідно до конкретних умов. Якщо, скажімо, кабінет хімії недостатньо обладнаний або не вистачає навчального часу, вчитель може окремі лабораторні досліди замінити демонстраційними. Зміст і структура програми з хімії для вечірньої (змінної) школи на сучасному етапі її розвитку продовжують вдосконалюватись у зв'язку з переходом на дванадцятирічний курс навчання. Визначається обов'язковий для всіх учнів мінімум знань, що забезпечить можливість диференційованої освіти. У нових проектах навчальних планів для вечірньої школи вирішено проблему диференційованої освіти шляхом відведення спеціального часу в обсязі чотирьох годин на тиждень на поглиблене вивчення в усіх класах старшого концентру природничо-математичних, хіміко-біологічних і суспільно-гуманітарних циклів наук. Розробляється система методичних посібників і програм позашкільної освіти і предметних факультативів. Фрагментарність знань учнів буде усуватися переходом до системи блоко 203. вого, або циклового, вивчення основ наук по 5-6 предметів на тиждень замість 9-11 із складанням випускних екзаменів у IX і XII класах (з переходом на дванадцятирічний курс навчання). В очній школі передбачено три, а в заочній - два обов'язкових навчальних дні й один день - для факультативів. Заліки, як правило, будуть письмові і суворо обов'язкові для всіх учнів. Всі ці зміни допоможуть краще вирішувати складні і різноманітні завдання і проблеми; поставлені перед вечірньою школою сучасним життя, розвитком економіки і соціології. § 44. ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНІ УЧИЛИЩА В ЗАГАЛЬНІЙ СИСТЕМІ НАРОДНОЇ ОСВІТИ Згідно з Основними напрямами реформи загальноосвітної і професійної школи змінилася структура загальної середньої і професійної освіти. Нині середня загальноосвітня і професійна школа включає X-XI класи загальноосвітньої школи, професійно-технічні училища і середні спеціальні навчальні заклади. Вона забезпечує загальну середню освіту молоді, її трудову і професійну підготовку. Різні типи професійно-технічних навчальних закладів реорганізовані в єдиний тип - середнє професійно-технічне училище (СПТУ) з відповідними відділеннями за професіями, формами і строками навчання залежно від рівня освіти вступників. Випускники дев'ятих класів масових шкіл навчаються в СПТУ, як правило, три роки, дістаючи професію і завершуючи загальну середню освіту. Випускники одинадцятих класів для здобуття більш високої кваліфікації або складної професії навчаються в СПТУ строком до одного року. Середні профтехучилища покликані забезпечувати високоякісну професійну й загальноосвітню підготовку молоді до активної участі в сфері матеріального виробництва. Згідно з цим кожне училище спеціалізується на підготовці кваліфікованих робітників і молодшого технічного персоналу для певної галузі народного господарства. Тому СПТУ створюються на конкретній базі - на базі виробничих об'єднань, підприємств, будов і організацій, а в сільській місцевості - на базі районних агропромислових об'єднань, радгоспів, колгоспів, міжгосподарських підприємств. До навчального плану СПТУ включені всі загальноосвітні предмети, які вивчаються у старших класах масової школи, а також загальнотехнічні й спеціальні дисципліни, необхідні учням для оволодіння обраною професією. Місце хімії в навчальному плані визначено у такий спосіб, що цей предмет вивчається протягом усього періоду навчання їх до завершення учнями професійної підготовки. Це дає можливість використовувати знання з хімії під час вивчення предметів професійно-технічного циклу і, навпаки, використовувати знання професійно-технічного характеру під час вивчення курсу хімії. Загальна мета професійно-технічного навчання визначає специфіку завдань, які стоять перед вивченням хімії в СПТУ. Курс хімії середніх профтехучилищ сприяє розв'язанню завдань загальноосвітньої, політехнічної й професійної підготовки учнів. Тому викладання 204. хімії в СПТУ, порівняно з викладанням у масовій школі, покликано додатково вирішувати такі навчально-виховні завдання: 1) забезпечувати органічний зв'язок знань з основ хімії із знаннями з предметів професійно-технічного циклу; 2) узагальнювати відомості про хімічні речовини, матеріали, процеси, набуті учнями під час вивчення спеціальних предметів і освоєння професії; 3) сприяти свідомішому засвоєнню учнями навчального матеріалу з загальнотехнічних і спеціальних дисциплін і виробничого навчання; 4) сприяти формуванню в учнів основ професійної майстерності. Успішне розв'язання поставлених завдань можливе за певних умов. Передусім під час викладання хімії в СПТУ потрібно спиратися на хімічні знання, набуті учнями в масовій школі. Особливого значення набуває реалізація у навчанні міжпредметних зв'язків як способу здійснення політехнічного принципу. Систематичне і послідовне виявлення і встановлення контактів курсу хімії з курсами спеціальних предметів дає змогу поєднувати знання різного характеру в єдину систему, активізувати процес застосування їх в практичній діяльності, посилювати професійну спрямованість викладання хімії і тим самим готувати високоосвічених, кваліфікованих робітників, здатних за умов науково-технічного прогресу виробництва до керування складними пристроями, до зміни видів праці, до творчості. Щоб цього досягти, Е. Г. Злотников рекомендує: а) використовувати на уроках хімії навчальний матеріал предметів професійно-технічного циклу для формування в учнів основних хімічних понять; б) поглиблено вивчати теорії і закони, що лежать в основі технологічних процесів, з якими учні зустрічаються на виробництві; в) підбирати додатковий матеріал (приклади, вправи, задачі) професійного змісту; г) включати до складу лабораторних дослідів і практичних занять експерименти, пов'язані з професійною діяльністю учнів; д) забезпечувати зв'язок викладання хімії з життям, практикою комуністичного будівництва. Такий підхід дає можливість вдосконалити методику викладання хімії за умов взаємозв'язку з предметами професійно-технічного циклу і посилити професійну спрямованість навчання. § 45. ПОБУДОВА Й ЗМІСТ КУРСУ ХІМІЇ СЕРЕДНІХ ПРОФТЕХУЧИЛИЩ Курс хімії СПТУ включає такий самий мінімум загальноосвітніх хімічних знань, як і курс хімії масової школи. Його основний зміст єдиним для всіх училищ, незалежно від їхнього профілю, а фактичний і деякий теоретичний матеріал дається диференційовано, залежно від професійної спрямованості навчання. Тому зміст курсу хімії СПТУ, на відміну від змісту курсу хімії масової школи, має певні особливості. 205. Головна особливість полягає в тому, що в основу побудови курсу хімії СПТУ покладено локальний принцип. Оскільки кожне училище має своє професійне спрямування, то специфіка професії враховується під час побудови змісту курсу. Локальний підхід збагачує зміст середньої хімічної освіти учнів, сприяє підвищенню наукового рівня загальноосвітніх знань і професійної підготовки, підвищує інтерес до навчання. Відповідно до реалізації локального принципу значення тієї або іншої теми в курсі змінюється. Так, під час підготовки робітників хімічних підприємств весь курс хімії являє собою фундамент для побудови загальнотехнічних і професійних знань і умінь учнів, а для учнів-металістів тема «Метали» в курсі хімії якнайтісніше пов'язана з курсом «Матеріали й технологія машинобудування». Під час підготовки монтажників стальних і залізобетонних конструкцій курс хімії органічно поєднується з курсом матеріалознавства тощо. Особливе значення в програмах середніх профтехучилищ надається таким розділам, які призначені для повторення хімічних знань, набутих у масовій школі, і узагальнюючого повторення курсу. Щоб. забезпечити органічний взаємозв'язок із спеціальними предметами і професійну спрямованість викладання хімії, вчителю потрібно знати, що і як відібрати з навчального матеріалу предметів професійно-технічного циклу. З цією метою учитель ретельно аналізує програми загальнотехнічних і спеціальних предметів, відокремлює спільні системи понять і умінь, визначає місце і час вивчення цього матеріалу в курсі хімії, методику його викладання, відвідує уроки викладачів загальнотехнічних і спеціальних предметів, ознайомлюється з досвідом їхньої роботи. При цьому вчитель керується певними принципами відбору матеріалу1. Навчальний матеріал професійної спрямованості, який відбирається з курсів спеціальних предметів для уроків хімії, повинен: а) мати важливе загальнотехнічне й практичне значення, розкривати принципові положення хімізації народного господарства; б) сприяти підвищенню рівня навчання хімії, поглибленню й конкретизації хімічних знань учнів; в) забезпечувати оптимальні контакти між курсами хімії і спеціальних предметів. Під час побудови змісту курсу хімії для СПТУ враховується, що знання, яких набувають учні на уроках хімії, повинні мати практичне застосування, пов'язуватися з майбутньою професією учнів, використовуватися у процесі виробничого навчання. Методичні рекомендації щодо повторення навчального матеріалу з хімії зумовлені специфікою навчання в СПТУ2. В основному вони зводяться до того, що під час повторення слід домагатися, щоб матеріал, який розглядається в системі загальної і загальнотехнічної 1 Злотников Э. Г. Взаимосвязь курсов химии и спецпредметов в средних профтехучилищах // Совершенствование содержания и методов обучения химии в школе. - Л.: ЛГПИ им. А. И. Герцена, 1979. - С. 85-87. 2 Гуторов Г. С. Гаркунов В. П., Бадуева П. М. Методические рекомендации по преподаванию химии в средних ПТУ. - М.: Высш. шк., 1978. - 112 с. 206. освіти профтехучилищ певного профілю, забезпечив не лише теоретичну підготовку учнів, а й став практичною базою для вивчення технології металів, матеріалознавства та інших загальнотехнічних предметів. Оскільки під час вивчення матеріалознавства і технології металів питання хімії розглядаються до систематичного вивчення цього загальноосвітнього предмета, то під час повторення матеріалу курсу хімії неповної середньої школи особливу увагу слід приділити таким питанням: а) склад речовин, відмінність їхніх властивостей відповідно до сталого або змінного складу; б) будова речовини, види хімічного зв'язку, типи кристалічних решіток, залежність властивостей речовини від виду хімічного зв'язку і типу кристалічної решітки; в) речовина і енергія, енергетика хімічних реакцій; г) кінетика хімічних реакцій, каталіз. Після навчального повторення програма з хімії для СПТУ передбачає вивчення неметалів та їх найбільш типових сполук, металів і органічної хімії. Завершується програма узагальненням матеріалу за весь курс хімії. На відміну від масової школи, змістовна функція узагальнюючого повторення також має чітко виражену професійну спрямованість. При цьому важливо посилити міжпредметні зв'язки з профілюючими навчальними предметами, ширше залучати професійно спрямований матеріал. Це дає змогу переконати учнів, що знання з хімії необхідні для розуміння властивостей речовин, матеріалів і процесів, які використовуються в різних галузях виробництва. Запитання і вправи 1. Яке місце в загальній системі народної освіти посідають вечірні (змінні школи? Розкрийте їх значення. 2. В чому полягають особливості викладання хімії у вечірній (змінній) школі? 3. Які форми контролю знань і умінь учнів використовуються у вечірній (змінній) школі? 4. Як побудовані програми з хімії для вечірньої (змінної) школи? 5. Складіть план і конспект повторно-узагальнюючого уроку за одним із залікових розділів програми вечірньої (змінної) школи. 6. Яке місце в загальній системі освіти посідають СПТУ? Розкрийте їх значення. 7. В чому полягають особливості викладання хімії у середніх профтехучилищах? 8. Як побудовані програми з хімії для СПТУ? 9. Розробіть комплект задач для однієї з тем курсу хімії з урахуванням профілю СПТУ. Орієнтовні теми рефератів і курсових робіт 1.Індивідуальний підхід до учнів - важлива особливість навчання хімії учнів вечірньої (змінної) школи. 2. Професійна спрямованість викладання хімії вСПТУ. 3. Позакласна робота з хімії в СПТУ. 207. Розділ IX. ФОРМУВАННЯ ХІМІЧНИХ ПОНЯТЬ § 46. ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ ПОНЯТЬ У СВІТЛІ МАРКСИСТСЬКО-ЛЕНІНСЬКОЇ ТЕОРІЇ ПІЗНАННЯ Поняття. Викладання основ будь-якої науки обов'язково включає формування системи основоположних понять даної науки. Формування понять у навчальному процесі відіграє важливу роль у розвитку мислення, формуванні наукового світогляду учнів. В. І. Ленін, підкреслюючи важливість поняття як продукту мислення, писав: «поняття найвищий продукт мозку, найвищого продукту матерії»1. У спеціальній літературі поняття трактують по-різному: як особливу форму судження про сутність предметів певного класу; як смисл слова або терміна тощо. Оскільки у поняттях відображуються предмети або явища реального світу (навіть такі, які неможливо уявити у вигляді наочного образу), а продуктом їхнього відображення є знання, то поняття можна визначити як знання загальних, суттєвих властивостей класу предметів або явищ дійсності та суттєвих зв'язків і відношень між ними. Зрозуміти предмет або явище - це означає засвоїти його суттєві ознаки, тобто створити у свідомості поняття про нього. Адже знання складаються з понять, які встановлюються наукою, про суттєві ознаки, властивості речовин і явищ, про процеси і зв'язки між ними. Поняття становлять фундамент змісту навчального курсу і виступають як основна форма знань і мислення учнів. Цим підкреслюється важлива роль понять у пізнанні. Поняття безпосередньо закріплюються і відображуються у будь-якій знаковій формі. Вони являють собою певний знаковий спосіб відображення дійсності. Найчастіше зміст понять фіксується в мовній формі. В цьому випадку поняття виражають як у вигляді окремих слів («атом», «валентність», «кислота», «гомологія», «гібридизація»), так і у вигляді словосполучень («хімічна реакція», «взаємний вплив атомів у молекулі», «циклічна форма молекули глюкози» тощо). У процесі пізнання звичайно користуються ««замісниками» понять. Наприклад, слово «молекула» служить скороченням для поняття «найменша частинка речовини, що визначає її хімічні властивості і здатна до самостійного існування». Таким чином, поняття становить зміст слова, яке служить його скороченням. Відокремлюючи предмети, воно поєднує дане слово з цими предметами і перетворює його на знак, який репрезентує дані предмети у пізнанні. Отже, поняття можна визначити як форму мислення, яка відображує суттєві властивості, зв'язки і відношення предметів і явищ. Зміст і обсяг понять. У кожному понятті розрізняють його зміст і обсяг. Зміст поняття - це сукупність ознак, за якими узагальнюються об'єкти в даному понятті. Обсягом поняття називають сукупність об'єктів, які мають спільні ознаки. Наприклад, зміст поняття «хімічний зв'язок» становить така характерна ознака, як тип 1 Ленін В. І. Філософські зошити // Повне зібр. творів. - Т. 29. - С. 139. 208. взаємодії атомних ядер і електронів, який зумовлює існування двох- і багатоатомних сполук - молекул, іонів, радикалів, кристалів. Обсяг поняття «хімічний зв'язок» - це різні види хімічного зв'язку: ковалентний, іонний, водневий, металічний. Зміст поняття «просторова ізомерія» характеризується такими спільними ознаками сполук (стереоізомерів), як однаковий порядок зв'язків атомів, але різне просторове розташування їх. Обсяг поняття «просторова ізомерія» становлять різні види її: оптична, геометрична, конформаційна тощо. Саме ж поняття позначає не клас об'єктів, а лише якийсь з елементів його обсягу. Ця обставина важлива з гносеологічного погляду. Так, старогрецький філософ-ідеаліст Платон, а потім і філософи-реалісти вважали, що поняття як знакові форми позначають якісь особливі сутності. В наш час поняття також нерідко розглядають як «абстрактні об'єкти». Насправді ж за своїм смисловим змістом поняття являє собою відображення загальної структури об'єктів певного класу. Причому самі ці об'єкти можуть бути і конкретними, що існують у просторі і часі («вода», «сірка», окислення»), і абстрактними («електронна хмара», «енергетичний рівень», «ступінь окислення елемента» тощо). Процес формування понять. В основі формування понять лежить шлях наукового пізнання, вказаний В. 1. Леніним: «Від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього до практики - такий є діалектичний шлях, пізнання істини, пізнання об'єктивної реальності»1. Вихідним пунктом у пізнанні зовнішнього світу, а отже і в формуванні понять, є відчуття як найпростіша форма відображення об'єктивного світу. Відчуття людина здобуває у процесі живого споглядання- чуттєвого пізнання. У навчанні хімії спостереження, які дають учням знання про властивості речовин і зовнішні сторони хімічних процесів, створюють їх наочні індивідуальні образи. Різноманітність наших відчуттів відображує різноманітність світу. Ленінська теорія відображення розглядає відчуття як копію, знімок з дійсності, як суб'єктивний образ властивостей об'єктивного світу. Відчуття як джерело знань людини про навколишній світ входять початковим елементом у цілісний процес людського пізнання. З відчуттів виникає сприймання - це складний процес приймання і перетворення інформації, який забезпечує відображення об'єктивної реальності й орієнтацію у навколишньому світі. На відміну від відчуттів, які відображають окремі властивості речовин і явищ, сприйняття дають інформацію про об'єкт у його цілісності при безпосередній дії об'єкта на органи чуттів. Так починається процес осмислення відчуттів. Завдяки сприйманню виникають уявлення як образ раніше сприйнятого предмета або явища, а також образ, створений продуктивною уявою. Відповідно до цього уявлення формуються у двох формах: уявлення пам'яті й уява. Обидві форми уявлень - необхідна умова процесу пізнання. Уявлення пам'яті - це образи предметів і явищ, 1 Ленін В. І. Філософські зошити // Повне зібр. творів. - Т. 29. - С. 142, 209. що утворилися раніше під час безпосередніх спостережень, тобто у процесі живого споглядання, збереглися у пам'яті і тепер актуалізуються під час сприймань. Образи уяви, на відміну від сприймань, створюють такі уявлення й уявні ситуації, які безпосередньо не сприймалися в реальному світі. Так, наприклад, ніхто з хіміків не бачив атом водню, молекули кисню або води тощо, але кожний хімік уявляє собі їх, конструюючи свої уявлення на основі попереднього досвіду і різноманітних наукових матеріалів. Завдяки цьому уявлення виходять за межі чуттєвого пізнання. Допомагає в цьому хімічна мова. Вона включається у процесі пізнання і створює сприятливі умови для формування понять на підставі образів уяви. Отже, уявлення і поняття взаємозв'язані. Завдяки уявленням формування понять може відбуватись навіть за відсутності предметів і явищ, тому уявленням надається велике значення у пізнанні. Як форма індивідуального чуттєвого відображення, уявлення людини завжди опосередковані мовою, сповнені змісту, осмислені й усвідомлені. Від чуттєвих сприймань і уявлень за допомогою мислення людина піднімається до розкриття суті предметів і явищ, тобто на вищий ступінь пізнання - до створення понять. Отже, методологію процесу формування понять зумовлюють теорія відображення і ленінська формула пізнання. Спираючись на них, вчитель виходить з чуттєвого пізнання і цілеспрямовано веде учнів від спостережень до абстрактного мислення і від нього - до практичного застосування засвоєного. Але цей дидактичний метод наукового пізнання не слід розуміти так, що пізнання завжди починається з живого споглядання, далі переходить до абстрактного мислення і завершується практикою. У процесі пізнання часто наявними є всі три моменти одночасно або вони міняються місцями. Так, хімічні дослідження найчастіше починаються з абстрактного мислення і лише потім включають живе споглядання і практичну перевірку у вигляді експерименту. Завдяки успіхам теоретичної хімії цей шлях останнім часом застосовується дедалі частіше. А коли йдеться про навчання школярів, то слід особливо твердо пам'ятати, що на різних етапах навчання і залежно від змісту понять пізнавальна діяльність учнів може здійснюватися по-різному. Наприклад, під час формування таких понять, як «атом», «електрон», «протон», «нейтрон» «хімічний зв'язок», «електронна хмара», «s- і р-електрони», «σ- і π-зв'язки» тощо опора на конкретно-чуттєве сприймання у вузькому розумінні цього слова неможлива, У таких випадках поняття формуються за допомогою наочності і слова вчителя, опису класичних дослідів, результати яких привели вчених до висновку про недостатність відомих знань для пояснення нових фактів, про необхідність введення нових понять, які б адекватно їх описували, тощо. Так в учнів створюються уявні образи об'єктів, що вивчаються. А це і є певний ступінь абстрагування, оскільки під час виникнення уявлень частина ознак і властивостей цих об'єктів випускається з уваги. Отже, уявлення певною мірою вже є узагальненнями. Узагальнені уявлення створюють поняття. В. І. Ленін зазначав: «... уже найпростіше узагальнення, перше і найпростіше утворення 210. понять (суджень, висновків etс.) означає пізнання людини все більш і більш глибокого об'єктивного зв'язку світу»1. Отже, поняття - це узагальнене знання. § 47. МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ХІМІЧНИХ ПОНЯТЬ Класифікація понять. Хімічні поняття шкільного курсу дуже різноманітні за характером об'єктів, що ними узагальнюються, і за належністю їх до галузей науки. Вони відрізняються одні від одних ступенями складності, спільності й узагальненості. Різне й їхнє значення у досягненні цілей навчання. Одні з них фундаментальні за значенням і охоплюють дуже широке коло об'єктів, які узагальнюються. Це, наприклад, поняття про речовину, хімічну реакцію, розчин, будову, склад, властивості сполук тощо. Вони мають загально-хімічне значення і розвиваються протягом всіх років навчання в школі. Інші, навпаки, мають локальне значення і розвиваються тільки в межах теми або окремих уроків. Такими локальними поняттями є, наприклад, поняття про скло, цемент, мінеральні добрива тощо. Основні поняття й закони хімії, які потрібно включити в курс середньої школи, найбільш повно визначив С. Г. Шаповаленко і розділив їх на п'ять груп: 1) поняття про хімічні явища; 2) поняття про речовини; 3) поняття про хімічні елементи; 4) поняття про будову речовини, хімічні зв'язки і хімічну мову; 5) хімічні закони. Т. 3. Савич основні хімічні поняття розділила на три групи і подала їхню класифікацію у вигляді схеми, яка відображає взаємозв'язки основних груп понять2:   1 Ленін В. І. Філософські зошити // Повне зібр. творів. - Т. 29. -С 149-150. 2 Савич Т. 3. Формирование понятия о химической реакции. - М.: Просвещение, 1978. С. 15 211. З наведеної схеми видно, що до першої групи входять поняття про окремі речовини, класи речовин і загальне поняття про речовину та її властивості в цілому. Друга група включає поняття про окремі хімічні реакції, їх типи і види, про хімічне явище взагалі. До третьої групи належать поняття про окремі хімічні елементи, групи елементів, отже, і про періодичний закон і періодичну систему елементів Д. І. Менделєєва, про хімічний елемент взагалі. І. Н. Чертков, враховуючи теоретичні рівні пізнання речовин, поділяє поняття (на прикладі органічної хімії) за належністю їх до тих чи інших теорій, галузей науки на п'ять груп: 1) поняття теорії хімічної будови; 2) поняття електронної теорії; 3) стереохімічні поняття; 4) поняття про закономірності хімічних реакцій; 5) поняття високомолекулярної хімії1. Часто поняття поділяють за рівнем формування їх на теоретичні й емпіричні. До теоретичних належать ті, що відображують внутрішні відношення в предметах, їхню сутність (поняття про хімічний зв'язок, просторову будову молекул, електронну хмару). Емпіричними вважають такі, що утворюються на основі спостережень за допомогою узагальнення чуттєвих даних і відображають зовнішні явища і окремі відношення між предметами (поняття про індикатор, тепловий ефект хімічних реакцій, їх швидкість, оборотність). Відомо ще багато інших класифікацій, які використовуються у навчанні Це так звані: а) загальнологічна класифікація (поділ хімічних понять на загальні й одиничні); б) дидактична (поділ за належністю понять до основних хімічних теорій); в) хімічна (за належністю до певної галузі знань - поняття біохімії, геохімії, квантової механіки тощо); г) методична (об'єднує поняття про об'єкти хімії, зв'язки і відношення в хімії, поняття про методи науки). Наведені приклади свідчать про те, що єдиної класифікації хімічних понять немає. Разом з тим вчителю і учням необхідно орієнтуватися у різноманітності понять шкільного курсу. Тут стає у пригоді той факт, що філософи під поняттям часто розуміють систему знань. Скориставшись цим, Н. Є. Кузнецова об'єднала окремі й одиничні хімічні поняття у більш загальні, що дало можливість створити систему знань і на цій основі запропонувати класифікацію, в якій різноманітні хімічні поняття розподілено на вісім груп: системи знань про елемент, речовину, дисперсні системи, хімічну реакцію, хімічні закономірності і взаємозв'язки, методи хімічного пізнання і навчальної діяльності, політехнічні знання, світоглядні знання й узагальнення2. Зазначені системи знань становлять основний зміст курсу хімії. Характеристика найважливіших понять. Основи хімії, що вивчаються у школі, представлені різними системами знань. Найважливіші з них ті, в яких узагальнюються знання про реальні об'єкти 1 Чертков И. Н. Методика формирования основных понятий органической химий. - М.: Просвещение, 1980. - С. 21.

ПОЗАКЛАСНА РОБОТА З ХІМІЇ 1 страница | ПОЗАКЛАСНА РОБОТА З ХІМІЇ 3 страница

ПОЗАКЛАСНА РОБОТА З ХІМІЇ 4 страница | ПОЗАКЛАСНА РОБОТА З ХІМІЇ 5 страница | ПОЗАКЛАСНА РОБОТА З ХІМІЇ 6 страница |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати