Головна

Методичні вказівки до вивчення теми

  1. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми
  2. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція).
  3. В результаті вивчення дисципліни слухачі повинні
  4. В результаті вивчення дисципліни студент повинен
  5. В результаті вивчення теми слухачі повинні
  6. В результаті вивчення теми слухачі повинні
  7. Вибір теми, підбір та вивчення літератури

Планування трудових показників посідає особливе місце у системі планування підприємства. Воно передбачає:

- забезпечення зростання продуктивності праці й перевищення її темпів над темпами росту заробітної плати;

- досягнення економії праці й фонду заробітної плати;

- забезпечення потреб підприємства у кваліфікованих кадрах, підвищенні їхньої кваліфікації;

- встановлення оптимальних пропорцій чисельності персоналу за виконуваними функціями;

- дотримання правильних співвідношень у заробітній платі окремих категорій працівників відповідно до якості й кількості роботи;

- посилення матеріальної зацікавленості працівників щодо покращення техніко-економічних показників виробничо-господарської діяльності підприємства.

План з праці

При вивченні теми варто зазначити, що планування трудових показників здійснюється у вигляді розробки Плану з праці.

що є найважливішим розділом плану економічного і соціального розвитку підприємства.

План з праці складається з двох розділів:

- промислово-виробнича діяльність;

- непромислова група.

Перший розділ містить такі планові показники, як чисельність промислово-виробничого персоналу, зростання продуктивності праці, фонд заробітної плати облікового і позаштатного складу працівників, фонд матеріального заохочення, середня заробітна плата, нормативи витрат зарплати на одиницю продукції.

По розділі "непромислова група" планується чисельність працівників, фонд заробітної плати, середня заробітна плата.

Складання планів здійснюється за такою схемою:

- аналіз показників за попередній період, оцінка очікуваного виконання плану і виявлення наявних резервів;

- визначення основних задач і розробка основних показників плану;

- збалансування всіх розділів плану.

Досліджуючи детальніше планування трудових показників, варто зосередити увагу на плануванні продуктивності праці як одного з основних елементів ресурсного обґрунтування виробничої програми підприємства.

Інформаційною базою планування продуктивності праці є:

- баланс робочого часу підприємства;

- виробнича програма;

- план організаційно-технічних засобів;

- план капітального будівництва;

- інформація оперативного обліку витрат робочого часу в звітному періоді (табель обліку робочого часу, фотографія, самофотографія).

- по факторний метод - полягає у розрахунку приросту продуктивності праці за факторами її зростання. Це є найпоширеніший метод планування продуктивності праці.

Планування продуктивності праці передбачає здійснення таких процесів:

- обчислення економії робочої сили під впливом факторів (Езаг);

- визначення вихідної чисельності промислово-виробничого персоналу в плановому періоді (Чвих );

- визначення планової чисельності працюючих (Чпл );

- розрахунок приросту продуктивності праці (ΔППпл ) у плановому періоді.

На першому етапі планування продуктивності праці варто визначити фактори, що впливають на економію робочої сили, і підсумувати їх.

де∑Чсб - сумарна чисельність керівників, спеціалістів і службовців у базовому періоді, осіб;∑Чс норм- те саме за прогресивних норм, прийнятих у плановому періоді, осіб.

Зміну чисельності робітників у результаті покращення використання робочого часу (ЧФРЧ) можна обчислити:

де Дб, Дпл - кількість робочих днів, відпрацьованих у середньому одним робітником відповідно в базовому і плановому періодах; Чпвп - вихідна чисельність ПВП, скоректована з урахуванням впливу структурних зрушень у виробництві, осіб; Проб - питома вага робітників у базовій чисельності ПВП, %.

- Підвищення технічного рівня виробництва. Економія робочої сили за рахунок зростання технічного

рівня виробництва (ЧТ ) розраховується за формулою:

Де t1, t2 - трудомісткість виготовлення одиниці продукції відповідно до і після впровадження технічного заходу, нормо-годин; Nпл - плановий обсяг випуску продукції, натур, од.; Кч - коефіцієнт часу, який визначається діленням кількості місяців дії заходу в плановому році на 12.

-Введення в дію та освоєння нових об'єктів.

Зміна чисельності робітників (Чосв) визначається як різниця між чисельністю, що планується для нових підприємств (вона встановлюється на основі технічних проектів), і тією чисельністю, яка була б необхідна при базовій продуктивності праці по галузі загалом.

Загальну економію чисельності працівників (Езаг) вираховують як суму економії чисельності (Ч) по кожному з перерахованих факторів.

Езаг = Чстр + Чq + Ч упр + Чфрг + Ч т.р + Чосв,

На другому етапі планування продуктивності праці вихідну чисельність промислово-виробничого персоналу в плановому періоді розраховують за формулою:

де Ко - темпи зростання обсягу виробництва в плановому періоді, %.

Третій етап планування продуктивності праці передбачає здійснення такого розрахунку:

Чпл = Чвих - Езаг,

На завершальному четвертому етапі планування продуктивності праці приріст продуктивності праці (ΔППпл ) у плановому періоді обчислюють за формулами:

Якщо по підприємству відома зміна трудомісткості виробничої програми загалом, тоді:

де ΔТпрогр - процент зменшення або збільшення трудомісткості виробничої програми в плановому році.

де Ероб. ч - економія (зростання) затрат робочого часу на виконання виробничої програми в плановому році, нормо-годин; Тпрогр.б - трудомісткість виробничої програми в базовому році, нормо-годин.

Метою внутрішньозаводського планування є визначення планової чисельності працівників підприємства. Воно спрямоване на забезпечення пропорційного і динамічного розвитку персоналу та передбачає визначення загальної й додаткової потреби працівників у плановому періоді, а також розрахунок їх кваліфікаційної структури.

Одним із завдань планування чисельності є забезпечення переважання темпів росту обсягу господарської діяльності над темпами росту чисельності, що віддзеркалює інтенсивність розвитку виробництва (зростання продуктивності праці).

Планування чисельності персоналу охоплює:

- прогнозування перспективних потреб підприємства в персоналі;

- вивчення ринку праці (ринку кваліфікованої робочої сили);

- аналіз стану робочих місць підприємства;

- розроблення програм та заходів щодо розвитку персоналу.

Чисельність працівників планується за окремими категоріями персоналу. Для розрахунку планової чисельності основних робітників надзвичайно важливо визначити дійсний фонд робочого часу. Обчислення фондів робочого часу ґрунтується на складанні балансів робочого часу одного середньооблікового робітника. Баланс робочого часу встановлює середню кількість годин, які повинен відпрацювати в плановому періоді один середньообліковий робітник.

Треба мати на увазі, що баланси робочого часу складають для такої категорії персоналу, як робітники. Для визначення планової чисельності робітників застосовують такі

методи:

Планову чисельність працівників допоміжного виробництва можна розрахувати за такими методами:

- структурних співвідношень;

- нормативним.

Загальна потреба в керівниках, спеціалістах і службовцях може визначатися відповідно до трудомісткості закріплених функцій, норм керованості, рівня механізації праці управлінського персоналу з урахуванням типових штатних розписів.

Для планування чисельності працівників загалом для підприємства можна використовувати також традиційні методи:

- факторно-аналітичний:

Чпл = ВП / ППп,

де ВП - обсяг виробництва; ППп - запланований виробіток на одного працюючого;

- дослідно-статистичний:

Чпл=Чзвіт+Ч;

- балансовий (баланс трудового персоналу):

Чпоч + Пр = 3 + Чкін. ,

де Пр - чисельність працівників, прийнятих на роботу; 3 - чисельність звільнених працівників.

Наступним важливим питанням цієї теми є планування заробітної плати на підприємстві.

У сучасних умовах національної економіки підприємствам коштів на заробітну плату ніхто не виділяє. Витрати на зарплату є частиною загальних витрат підприємства, тому їхньому регулюванню приділяють велику увагу. Відповідно зростає необхідність в об'єктивному і науково обґрунтованому плануванні заробітної плати, яке передбачає планування фонду оплати праці та середньої заробітної плати.

Фонд оплати праці

Фонд оплати праці (ФОП) - сума коштів, яка створюється на підприємстві для оплати праці всіх категорій персоналу і включається до собівартості продукції.

Його поділяють па:

- погодинний ФОП - це всі види оплати праці за фактично відпрацьований час (людино-години). Він охоплює:

- зарплати, нараховані відповідно до тарифних ставок і відрядних розцінок;

- премії;

- доплати за інтенсивність та умови праці, роботу в нічний час, за керівництво бригадою, навчання учнів;

- надбавки за професійну майстерність;

- поденний ФОН - це оплата за час, відпрацьований у людино-днях, що охоплює:

- годинний фонд зарплати;

- доплату підліткам за скорочений робочий день;

- оплату перерв у роботі матерів, які годують дітей;

- місячний (річний )

ФОП - це весь фонд заробітної плати, нарахованої працівникам підприємства, який складається з:

- денного фонду зарплати;

- оплати чергових та додаткових відпусток;

- оплати за час виконання державних і громадських обов'язків;

- зарплати працівників, скерованих на навчання або у відрядження;

- доплат за вислугу років.

Плановий ФОП

Плановий ФОП - сума коштів, що виділяється для оплати праці працівників у запланованому періоді. Вихідними даними для його розрахунку є виробнича програма підприємства, чисельність працівників за окремими категоріями, відрядні розцінки, тарифні ставки, фонд робочого часу.

Практична реалізація планування ФОП здійснюється за допомогою диференційованих та укрупнених методів розрахунку. Студентам необхідно приділити увагу визначенню та дослідженню характеристик цих методів. Варто також зазначити, що планування ФОП здійснюється за категоріями працюючих (робітники, спеціалісти, службовці, керівники).

Диференційований метод розрахунку досить точний і дає достовірні результати про необхідний фонд заробітної плати; передбачає встановлення прямої (основної) зарплати, потім визначають фонд погодинний, поденний, місячний. Розрахунок фонду заробітної плати відбувається за елементами його структури за кожною категорією працюючих. Щодо окремих категорій працівників планується:

- ФОП робітників-підрядників на основі планової трудомісткості та визначеної середньої підрядної розцінки;

- ФОП погодинних робітників на основі середньої тарифної ставки за відпрацьований час;

- ФОП керівників, спеціалістів, службовців на основі штатного розкладу;

- ФОП непромислової групи на підставі затверджених штатних розкладів, посадових окладів, тарифних ставок у такий самий спосіб, як і фонд оплати праці аналогічних груп промислового персоналу.

Окремо планують ФОП за нормативами. При цьому в планових розрахунках використовують величину фонду оплати праці за попередній період з урахуванням фактичних фінансових можливостей та нормативу його приросту. Планування приросту ФОП пов'язують з показниками, які характеризують обсяги виробництва, зростання продуктивності праці, зниження витрат на одну гривню товарної продукції.

Укрупнений метод розрахунку передбачає проведення планування ФОП загалом по підприємству і ґрунтується на диференційованих обчисленнях.

Після встановлення фондів оплати праці визначається рівень середньої заробітної плати для всіх категорій працівників. Середню заробітну плату розраховують на основі планової чисельності визначених категорій працюючих і планових фондів їхньої оплати праці.

Необхідно зауважити, що в процесі планування середньої зарплати по підприємству загалом у неї включають усі виплати з фонду матеріального заохочення, за винятком засобів, спрямованих для надання матеріальної допомоги.

У практиці господарювання середню зарплату визначають двома способами:

- розподілом планового ФОП на планову чисельність працівників;

- розрахунково-аналітичним методом з урахуванням впливу окремих факторів (зростання продуктивності праці, скорочення втрат робочого часу, зміни питомої ваги окремих категорій працюючих, підвищення мінімальної заробітної плати, зміни умов праці тощо).

Особливість планування середньої заробітної плати полягає у встановленні правильного співвідношення між темпами росту продуктивності праці й середньої зарплати.

Таким чином, планування трудових показників забезпечує формування соціальної відповідальності адміністрації підприємства перед своїми працівниками і суспільством. Від якості планування трудових показників залежить соціальна ефективність трудової, кадрової, соціальної політики, яка здійснюється на підприємстві. Планування необхідне також для обґрунтування потреби в ресурсах, залучення всіх виробничих потужностей, усіх ланок виробництва товарів та послуг, а також для узгодження діяльності між різними підрозділами всередині підприємства і взаємодії з іншими підприємствами.

Рекомендована література до теми

1. Закон України "Про оплату праці" № 144 від 24 берез. 1995 р. // Закони України. - 1997. - Т. 8. - С. 208-210.

2. Богиня Д. П. Основи економіки праці : навч. посіб, / Д. П. Богиня, О. А. Грішнова. - 3-тє вид. - К. : Знання-Прес, 2002. - 387 с.

3. Бойчик І. М, Економіка підприємства : навч. посіб. / І. М. Бойчик. - К., 2004. - 478 с.

4. Бондаренко О. О. Формування та планування додаткової потреби в персоналі / О. О. Бондаренко // Економіка та держава. - 2005. - № 4. - С. 61-64.

5. Економіка підприємства: теорія і практикум : навч. посіб. / за ред. Н. Г. Міценко, О. І. Ященко. - Л.: Магнолія - 2006, 2008. -688 с.

6. Єсінова Н. І. Економіка праці та соціально-трудові відносини : навч. посіб. / Н. І. Єсінова. - К. : Кондор, 2004. - 432 с.

7. Завіновська Г. Т. Економіка праці: навч. посіб. / Г. Т. Завіновська. - К.: КНЕУ. - 2003. - 432 с.

8. Москалюк В. С. Планування діяльності підприємства : навч.-метод. посіб. / В. С. Москалюк. - К. : КНЕУ, 2002. - 252 с.

9. Покропивний С. Ф. Економіка підприємства : підручник / С. Ф. Покропивний. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с.

10. Тимош /. М. Економіка праці : навч. посіб. / І. М. Тимош. - Т.: Астон, 2001. - 346 с.

11. Экономика труда : учебник / под ред. М. А. Винокурова, Н. А. Горелова. - М.; СПб, 2004. - 655 с.



Методичні вказівки до вивчення теми | Методичні вказівки до вивчення теми

ПЕРЕДМОВА | Методичні вказівки до вивчення теми | Методичні вказівки до вивчення теми | Методичні вказівки до вивчення теми | Методичні вказівки до вивчення теми | Методичні вказівки до вивчення теми | Методичні вказівки до вивчення теми | Методичні вказівки до вивчення теми | Методичні вказівки до вивчення теми | Методичні вказівки до вивчення теми |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати