Головна

Вимоги до особистості творця.

  1. G Вимоги до оформлення творчих робіт
  2. Безпека гірничих робіт. Додаткові вимоги безпеки до розробки пластів, схильних до газодинамічних явищ.
  3. Біопсихічні та психосоціальні властивості людини - індивідуально-психологічні особливості особистості.
  4. Благополуччя як позитивний саногенний потенціал особистості

На подібність акторських і педагогічних здібностей вказували у свій час А. С. Макаренко, а також дослідники В. Н. Гоноболін, Ю. П. Азаров, Н. В. Кузьміна, Ю. Л. Львова, В. А. Кан-Калик та ін. Цю ж особливість відзначав і К. С. Станіславський.

До основних здібностей, необхідних і для творчості актора, і для продуктивної творчості педагога належать: розвинута уява, увага, емпатія, рефлексія, рухливість, яскраві, промовисті здібності, чарівність.


ВІДМІННІ РИСИ, ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ПЕДАГОГІЧНУ ТА АКТОРСЬКО-РЕЖИСЕРСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ

АКТОРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ
1. Наявність глядача
Присутні Відсутні
2. Предмет представлення
Показується герой. Відбувається перевтілення в іншу особистість Показується особистість учителя; образ про який іде мова; ставлення до ситуації, що диктується рольовою позицією педагога
3. Межі сфери діяльності
Діяльне життя на сцені відбувається в іншій сфері буття у порівнянні зі звичайним життям Діяльність відбувається в межах реально існуючих
4. Особливості чуттєвої сфери діяча
Почуття актора не виникає в результаті реального подразника. Він повинен лише бути "настроєний" на емоційну хвилю героя Почуття вчителя породжуються реальними обставинами. Він більш "відкритий" у прояві почуттів
5. Специфіка спілкування в діяльності
Якщо є актор, то поряд бачиться публіка, яка чекає маски, маскування, Спілкування відбувається переважно у формі монолога. У педагогічному процесі очікується реальна людина з реальними почуттями. Спілкування відбувається переважно у формі діалога.
6. Тривалість діяльності
У 5-6 раз менше, ніж в учителя. У 5-6 раз більше, ніж в актора.
7. Можливості імпровізації в діяльності
Можлива в період підготовки до вистави, концерту і в дуже малій мірі у процесі самої діяльності. Імпровізація не тільки допустима, але й необхідна.
8. Особливості програми діяльності
В один день репертуар, як правило представлений однією роллю, виставою В один день діяльність вчителя може бути різною
9. Залежність від "чорного залу" (глядачів, учнів)
Чим менше присутні в уяві актора, тим кращий, правдивіший, органічніший результат діяльності. Хороші актори під час гри "забувають" про глядача, зосереджуються на спілкуванні з партнером на сцені. Чим більше присутні в уяві вчителя, тим кращий результат діяльності, бо важлива організація співдружності.
10. Наявність помічників у діяльності
Присутні (драматург, режисер, гример, костюмер, суфлер та ін). Театральні засоби впливу складні: планшет сцени, кольорове оформлення, декорації, голоси за сценою, костюми Відсутні, хоча об'єктивно учитель не сам один, а учасник ансамблю педагогів. Школо-класний реквізит досить простий: стіл, стілець, дошка, наочні посібники, ТЗН.
11. Відповідальність за результат діяльності
Колективна Особиста. Наслідки помилок більш драматичні, ніж результати акторських невдач

Перечислені риси, які демонструють різницю в педагогічній та акторській діяльності, не перекреслюють названі раніше спільні ознаки. [4, 30-33].


9.4. Професійно-педагогічний тренінг (ППТ).

В основу ППТ покладено вчення педагогiв В. Ц. Абрамяна, Ю. П. Азарова, I. А. Зязюна, Л. Д. Єршова, В. А. Кан-Калика, О. О. Леонтєва, А. Д. Петровської, В. Л. Левi, К. С. Станiславського, В. О. Сухомлинського, Дж. Родарi та власний педагогічний досвід..

Професiйно-педагогiчний тренiнг (ППТ) - це галузь практичної педагогiки, яка орiєнтована на використання активних методiв самовиховання (рефлексiї) i групової навчальної дiяльностi задля розвитку здiбностей до педагогiчної взаємодiї у майбутнiх учителiв.

Метою професiйно-педагогiчного тренiнгу є дiагно-стування та сприяння подальшому розвитку i формуванню професiйних навичок та вмiнь з використанням педагогiчної технологiї.

Перед ППТ поставлено низка завдань:

1. Дiагностичний аспект. Зміст його полягає в тому, що дiагностичнi завдання розв'язуються самими учасниками тренiнгу. Активна позицiя у виглядi самодiагностики є одним iз видiв суб'ектно-об'єктної природи навчального процесу. ППТ дає можливiсть учасникам зробити крок у напрямi самовизначення власних виявiв у спiлкуваннi.

Дiагностика ППТ сприймається як навчання. Якщо для одних студентiв розв'язання дiагностичного завдання виступає лише початковою, пiдготовчою стадiєю, то для iнших подiбний тренiнг цим i обмежується.

Проведення занять у формi ППТ дозволяє групi студентiв простежити за досить короткий час метаморфози, яких зазнає образ одного iз студентiв вiд першого враження до формування сталих уявлень. На заняттях, що проходять у формi ППТ, вони одержують рiдкiсну можливiсть безпосередньо зiставляти свої бачення окремих учасникiв у даному колективi з тим, як їх бачать iншi.

2. Створення сприятливих умов для самопiзнання. Студенти мають можливiсть емпiрично верифiкувати рiзнi компоненти образу самого себе: наприклад, як сприймалися iншими за першим враженням, як ці враження розвивалися; як "прочитувалася", iнтерпретувалася поведiнка, якi приписувалися мотиви, почуття, намiри.

3. Пiдведення студентiв до осмислення, з одного боку, перешкод, труднощiв, характерних в органiзацiї ситуацiй педагогiчної взаємодiї, а з другого - до з'ясування умов i факторiв, що сприяли б успiшнiй взаємодiї.

Отже, введення професiйно-педагогiчного тренiнгу у технологiю занять предметiв педагогiчного циклу має подвiйне значення: дiагностичне i формуюче. З одного боку, вiн сприяє дiагностицi рiвня сформованостi i розвитку соцiально-перцептивних здiбностей (уваги, спостережливостi, уяви), кiнестезiї тiла, мовленнєвих задаткiв, а з другої - допомагає в їх подальшому формуваннi. Використання ППТ допомогає студентам не тiльки задуматися над проблемами творчого самопочуття педагога, залежностi стану навчально-виховного процесу вiд емоцiйного благополуччя учителя, але й сформувати в собi основу для управлiння емоцiями, настроєм.

Органiзацiя лабораторних занять через форму ППТ сприяє не тiльки формуванню професiйно-педагогiчних навичок, але й умiнню використовувати їх при вирiшуваннi педагогiчних ситуацiй через вправи-тести, розв'язання яких навчає студентiв аналiзувати свою поведiнку, орiєнтуватися у педагогiчних ситуацiях, у емоцiйному станi дiтей, пiзнавати їх особистостi та вчинки.

Пiд час занять у формi ППТ особливий акцент робиться на створеннi клiмату довiри, який сприяє реалiзацiї iнтенсивностi вiдкритого зворотного зв'язку. В результатi студенти мають можливiсть нiби побачити себе «iз сторони» i зорiєнтуватися у власному досвiдi взаємодiї, що є необхiдною передумовою i складовою розвитку педагогiчної майстерностi.

При використанні ППТ варто дотримуватися таких принципiв:

1. Принцип активностi учасникiв тренiнгу: пiд час занять студенти постiйно залучаються до рiзних дiй. Вони обговорюють i програють рольовi ситуацiї, запропонованi як викладачем, так i ними самими, спостерiгають за поведiнкою учасникiв ситуативного моделювання.

2. Принцип дослiдницької позицiї: у процесi роботи у групах створюються такi ситуацiї, коли учасники повиннi самi знайти рiшення проблеми, самостiйно сформулювати уже вiдомi закономiрностi взаємодiї i спiлкування вчителя з учнями;

3. Принцип суб'єктивiзацiї поведiнки: на початку заняття поведiнку студентiв намагаються перевести на суб'єктивний рiвень.

У структуру професiйно-педагогiчного тренiнгу входять два цикли вправ:

1. Вправи з практичного оволодiння педагогiчною технiкою:

а) технiка мовлення: дихання, постановка голосу, дикцiя, темп мови;

б) кiнестезiя: культура руху; вмiння розслабитися чи, навпаки, напружити необхiднi м'язи. Володiння своїм органiзмом (мiмiка, пантомiмiка);

в) управлiння емоцiями, настроєм (зняття надлишку психiчної напруги, створення творчого самопочуття);

г) соцiально-перцептивнi здiбностi (увага, спостереження, уява).

2. Вправи на оволодiння системою педагогiчної взаємодiї у заданiй педагогiчнiй ситуацiї.


СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Абрамян Л. Ц. Театральная педагогика. - К. : Лібра, 1996. - Р. 2.

2. Беспалько В. П. Слагаемые педагогической технологии. - М. : Педагогика, 1989. - С. 5.

3. Блонский П. П. Курс педагогики. - М., 1916. - С. 4.

4. Булатова О. С. Педагогический артистизм. - М. : Академия, 2001. - 240 с.

5. Гессен С. И. Основы педагогики. Введение в прикладную философию. - М. : Школа-Пресс, 1995. - С. 22.

6. Зязюн І. А., Сагач Г. М. Краса педагогічної дії. - К .: ІІМІБ, 1997. - Гл. IV, Гл. V.

7. Ершова А. П., Букатов Н. П. Режиссура урока : общение и поведение учителя. - М. : Флинта, 1998. - Р. 1.

8. Кожара Е. Система педагогической режиссуры. -СПб. : Изд-во СПбГПУ, 2003. - 250 с.

9. Основы педагогического мастерства. / за ред.. И. А. Зязюна - М. : Просвещение, 1989. - Гл. 2.

10. Педагогічна майстерність / за ред. І. А. Зязюна. - К. : Вища школа, 1997. - Р. 5.

11. Педагогічна майстерність: підручник / І. А. Зязюн, Л. В. Крамущеко, І. Ф. Кривонос та ін.; за ред. І. А. Зязюна. - К.: Вища школа, 2004. - Р. 5-6.

12. Станиславский К. С. Моя жизнь в искусстве. - М. : Искусство, 1983. - 424 с.

13. Станіславський К. С. Робота актора над собою. Ч. 1 і 2. - К. : Мистецтво, 1953. - 671 с.

14. Сухомлинський В. О. Як запобігти виснаженню нервових сил у процесі повсякденної діяльності // Сухомлинський В. О. Повн. зібр. тв. у 5 т. - К. : Радянська школа, 1975. - Т. 2. - С. 429-432.

15. Ушинський К. Д. Людина як предмет виховання. Спроба педагогічної антропології // Ушинський К. Д. Вибр. пед. тв. - К. : Рад школа, 1983. - Т.1. - С. 192, 193, 205.




ЛОГІЧНО-СТРУКТУРНА СХЕМА ЛЕКЦІЇ | СТРУКТУРНО-ЛОГІЧНА СХЕМА ЛЕКЦІЇ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ | СТРУКТУРНО-ЛОГІЧНА СХЕМА ЛЕКЦІЇ | СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ | СТРУКТУРНО-ЛОГІЧНА СХЕМА ЛЕКЦІЇ | СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ | СТРУКТУРНО-ЛОГІЧНА СХЕМА ЛЕКЦІЇ | СТРУКТУРНО-ЛОГІЧНА СХЕМА | СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ | СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ | Поведінка вчителя у конфліктній ситуації |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати