Головна

"Критика практичного розуму" - основні ідеї.

  1. Oslash; Основні види інтерактивних методів навчання
  2. "Критика здатності судження" - основні ідеї.
  3. "Критика чистого розуму" - основні ідеї.
  4. Акціонерне товариство: основні риси і види.
  5. Антропогенні екосистеми. Екосистема сучасного міста. Вплив урбанізації на природу. Архітектурно-містобудівні аспекти будівельної екології. основні принципи урбоекології
  6. Антропогенні фактори. Вплив виробничої діяльності людини на біосферу. Основні антропогенні фактори, що виникають внаслідок будівництва міст.

В практичній, морально-етичній сфері розум виконує творчу функцію, діє вільно. Це "практичний розум" (інтуїція), рушійною силою якого є воля. Кант розглядає Божественну волю основою творення. А так як воля містить у собі завжди елементи ірраціональні, то світ, створений Богом, не може бути до кінця пізнаний розумом. Це сфера панування "вільної причинності", що охоплює "трансцендентне", те, що існує поза свідомістю, недоступне і непізнаване. Йдеться про душу, Бога, безсмертя. Ці ідеї, за Кантом, "ніколи не можуть бути дані в досвіді і їх положення не можна ні підтвердити, ні спростувати", але вони цілком осягаються внутрішнім спогляданням і реалізуються "практичним розумом", що розкриває розмаїття людських морально-етичних цінностей: безсмертя, свобода, душа, Бог тощо. Звідси випливає основна думка гносеології Канта: розум людини обмежений у своїх пізнавальних можливостях тому, що Бог творить не за розумом, а за волею. Кант вводить поняття "речі в собі" для позначення реальності, яка до пізнання не має ніякого відношення.

Заслугою Канта є те, що він відділив питання "теоретичного розуму" - питання про існування Бога, душі, безсмертя - від питань "практичного розуму", показав, що "практичний розум" ширший, ніж "розум теоретичний" і незалежний від нього.

Здатність людини чинити морально, тобто виконувати свій обов'язок без усякого примусу, говорить про реальність свободи. Закони моралі, за Кантом, походять від єдиного верховного принципу - категоричного імперативу (лат. imperativus - владний), який є загальним правилом, нормою поведінки. Згідно з принципами Канта, треба ставитися до інших так, як би ти бажав, щоб вони ставились щодо тебе. Людина повинна відповідати за себе так, як би відповідала за все людство. Людина робить саму себе людиною тим, що поважає у собі людину і поважає людину в іншій. Згідно з Кантом, поведінка людини буде добродійною, якщо метою її є власна моральна досконалість і щастя інших. Ми не тому моральні, що віримо в Бога, а тому віримо в Бога, що моральні. Хоча ідеї Бога і безсмертя душі теоретично не доведені, вони мають практичну значущість, бо людина потребує підтримки свого вибору на користь моральної поведінки. Тому безглуздо говорити про обов'язки людини перед Богом.

Кант не поділяв думку Ж.-Ж. Руссо "назад до природи", говорячи, що люди ніколи не знайдуть таку природу, яку б вони бажали бачити, а лише таку, якою вона стала під впливом цивілізації. Цивілізація навчила людину поводитися зі своїми бажаннями і потребами. Повернення назад, до якогось ідилічного природного стану неможливе.



"Критика чистого розуму" - основні ідеї. | "Критика здатності судження" - основні ідеї.

Філософія і релігія. | Філософія Р. Декарта. | Філософія Б. спінози. | Філософія Г. Лейбніца. | Філософія Нового часу. Емпіризм. | Філософія Дж. Локка. | Філософія Д. Юма. | Теми для написання реферату | Хто є автором праці "Правитель"? | Хто вважав, що причинність є лише асоціацією ідей? |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати