Місце порівняльного правознавства в системі юридичних наук. | Використання результатів порівняльно-правових досліджень. | Тема 2. Методологія порівняльного правознавства | Зміст порівняльно-правового методу | Переваги та недоліки нормативного та функціонального порівняння. | Поняття діахронного та синхронного порівняння., характеристика внутрішнього та зовнішнього порівняльного дослідження | Характеристика порівняльно-правових досліджень на мікро- , макро-, та інституціонального рівні, бінарне та мультипорівняння . | Правила організації та здійснення порівняльно-правового дослідження та способи оформлення результатів порівняльно-правового дослідження | Характеристика наукової думки щодо визначення поняття " правова система", ознаки правової системи | Співвідношення понять "правова система" і " система права", структура правової системи. |

загрузка...
загрузка...
На головну

Характеристика основних наукових підходів до класифікації національних правових систем в правові сім'ї

  1. CЕМИУРОВНЕВАЯ МОДЕЛЬ ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ ОТКРЫТЫХ СИСТЕМ
  2. Far manager - текстовая системная оболочка
  3. Gl] Тема 4. [:] Правовой договор, общепризнанные принципы и нормы международного права в правовой системе Республики Казахстан
  4. I. 1. Промышленность в системе народного хозяйства

Критеріям класифікації національних правових систем в сім'ї права приділяє значну увагу в своїх працях вітчизняний вчений-компаративіст В. Д. Ткаченко.

Наявність загальних ознак правових систем дозволяє їх класифікувати між собою або розподіляти їх в залежності від тих або інших спільних ознак - критеріїв на окремі групи або правові сім'ї. В науковій літературі правова сім'я розуміється як сукупність національних правових систем, що відокремлена на підставі спільності їх різноманітних ознак і рис.

Необхідність та важливість класифікації національних правових систем обумовлена наступними причинами. По-перше, суто науковими, пізнавальними та освітніми причинами. Оскільки всебічне дослідження «правової картини світу» потребує не тільки її загального (поверхневого) розгляду, а також вивчення її з точки зору особливого, тобто дослідження її за окремими , такими, що відображають схожі правові системи частинами. Тільки всебічне вивчення правових систем, що спочатку досліджуються окремо, а потім у їх взаємодії та взаємозв'язку одне з одним, дозволяє уявити таку, що адекватно відображає реальну дійсність правовую картину світу. По-друге, необхідність класифікації національних правових систем обумовлюється практичними цілями - цілями уніфікації діючого законодавства і уніфікації національних правових систем.

Враховуючи, що сама ідея групування правовых систем в "правові сім'ї" виникла в порівняльному правознавстві в 1900р. і була вже широко розповсюдженою в пер. Пол. 20 ст., однією із найважливіших причин проведення такої класифікації було прагнення юристів -теоретиків і практиків поступово забезпечити процес уніфікації всіх цивілізованих правових систем. Так, наприклад, учасники І Міжнародного конгресу порівняльного права в 1900 році розрізняли французьку, англо-американську, німецьку, слов'янську і мусульманську правові системи.

Проблему багатоманітності критеріїв класифікації національних правових систем досліджував рос. вчений Марченко, який пропонує наступні вимоги до таких критеріїв:

o мати у своїй основі постійні, фундаментальні, а не
тимчасові та випадкові фактори;

o бути більш-менш визначеними ознаками-критеріями;

o мати сталий об'єктивний характер;

o вирізняти основний, домінуючий критерій у разі, коли в основу класифікації правових систем покладено не одну, а кілька ознак-критеріїв.

На думку А. Х. Саїдова, насамперед слід розрізняти глобальну типологію, яка заснована на соціально-економічних критеріях, а також внутрішньо-типову класифікацію, що базується на юридичних критеріях. Саїдов підкреслює, що правова типологія дає уявлення про єдність загального (історичного типу права), особливого (правової сім'ї ) и унікального (конкретної національної правової системи).

У сучасній компаративістиці щодо класифікації правових систем сформувались два основні напрямки.

Класифікація Рене Давида. Відомий французький компаративіст пропонує два рівноправні критерії, за допомогою яких відбувається класифікація правових систем:

§ юридична техніка, якою користуються юристи тієї
чи іншої країни, створюючи і застосовуючи право;

§ однакові філософські, політичні й економічні прин
ципи.

Неважко побачити, що перший критерій, по суті, є технічний, а другий - ідеологічний.

Пояснюючи перший критерій, Р. Давид зазначає, що правові системи належать до однієї правової сім'ї тоді, коли методи роботи юристів, способи створення, систематизації, тлумачення норм права, джерела права і юридичний словник різних правових систем є ідентичними або в цілому збігаються. В іншому випадку ці правові системи належать до різних правових сімей.

Однак першого критерію недостатньо. Наприклад, якщо керуватись лише цим критерієм, то можна зробити висновок про те, що правові системи ФРН та НДР (йдеться про ситуацію до об'єднання цих держав) належали до однієї правової сім'ї. А це невірно, оскільки перша входить до романо-германської сім'ї, а друга входила до соціалістичної. Правові системи, що належать до однієї правової сім'ї, повинні спиратися на однакові філософські, політичні й економічні принципи.

На підставі цих критеріїв Р. Давид висунув ідею трихотомії - виокремлення трьох правових сімей (романо-германської, англосаксонської, соціалістичної) - саме ці правові сім'ї виокремлював Рене Давід в своїх ранніх дослідженнях. До вказаних правових сімей, згідно вчення Рене Давіда, примикає весь інший юридичний світ, що охоплює чотири п'ятих планети за назвою «релігійні і традиційні системи». У своїх більш пізніх роботах Р. Давид розподілив релігійно-традиційну правову сім'ю на окремі підвиди: мусульманську, індуську, іудейську сім'ї, а також на правові сім'ї країн Далекого Сходу, Африки та Мадагаскару.

Класифікація Конрада Цвайгерта. Видатний німецький вчений висуває як критерій класифікації поняття «правовий стиль». На думку К. Цвайгерта, поняття стилю як відмінної риси давно вже не є винятковим привілеєм мистецтва. Так, К. Цвайгерт наводить приклад застосування цього поняття в юриспруденції: згідно з 20-м каноном Кодексу канонічного права в разі відсутності відповідної ясно вираженої норми - норму, що підлягає застосуванню, слід вивести, виходячи з аналогії загальних правових принципів, що відповідають поняттю канонічної справедливості, постійно діючої панівної доктрини і стилю, практики римської курії.

Вчений вважає, що окремим правовим системам і їх групам притаманний певний стиль. Порівняльне правознавство прагне виявити ці правові стилі та залежно від вирішальних стильових елементів розташувати окремі правові системи у правових колах.

«Стиль права» як критерій для класифікації правових систем визначається, на думку К. Цвайгерта, наступними характеристиками:

o історичним походженням і розвитком правової системи;

o панівною доктриною юридичного мислення та її специфікою;

o своєрідними правовими інститутами;

o правовими джерелами і методами їхнього тлумачення;

o ідеологічними факторами.

На цій основі К. Цвайгерт розрізняв вісім правових сімей: романську, германську, скандинавську, загальну, соціалістичну, далекосхідну, ісламську, індуську.

Можливі й інші підходи до розмежування правових систем на певні види, наприклад:

o Чисті правові системи та правові системи змішаного
типу («гібридні»). Правові системи змішаного типу об'єднують правила та інститути, що походять з різних правових систем і взаємодіють між собою. Найбільш яскравою є взаємодія західних правових систем і традиційних правових систем, що існують у межах більшості азіатських та африканських правових систем. До змішаних належать, зокрема, правові системи Філіппін, Японії, Шрі Ланкі, Маврикії, Камеруну. Така змішаність відображає, а іноді сприяє проявам справжнього юридичного плюралізму;

o Розвинуті та нерозвинуті правові системи. Розвинуті правові системи - це системи, в яких розкрилися, розгорнулись якості писаного права; в них право е утворенням високого інтелектуального порядку, що виступає в суспільному житті як самостійний і сильний соціальний феномен. Нерозвинуті правові системи - це ті системи, в яких не розкрились, не розгорнулись якості права як самостійного і сильного соціального феномена, що відіграє особливу роль у житті суспільства. Такими системами в сучасному світі є релігійно-традиційні правові системи: основи рішень життєвих ситуацій тут взагалі перебувають поза правом - вони вкорінені у традиції, у релігійні норми, у постулати ідеології;

o Материнські і дочірні правові системи. Материнські правові системи - це ті системи, де вперше були створені оригінальні правові рішення і які в подальшому утворили основу певної правової сім'ї. Дочірні правові системи - це системи, які побудовані за моделлю інших (материнських) правових систем. Так, материнською є англійська правова система, тоді як правові системи Канади, Австралії, Нової Зеландії, які побудовані за моделлю права Англії, належать до дочірних.

Однак, класифікація правових систем має відносний характер, що обумовлюється наступними аспектами:

    • в деяких правових системах можна знайти інститути права, галузі й навіть правові системи, що за своєю природою і характером належать до інших правових сімей. Так, у правовій системі штату Луїзіана (США) як колишньої колонії Франції історично склалися і значною мірою зберігаються основні ознаки романо-германського права. Водночас правова система США, в межах якої існує правова система Луїзіани, належить до сім'ї англо-американського права.
    • відносний характер класифікації виявляється у взаємному переплетенні норм, інститутів, правових традицій різних правових сімей. Це обумовлено тим, що правові сім'ї можуть належати до однієї цивілізації. Так, сім'ї англо-американського та романо-германського права сформувалися під впливом західної правової традиції і мають багато спільного.
    • при класифікації слід враховувати об'єктивний процес конвергенції, або зближення двох основних правових сімей - англо-американської і романо-германської, який зменшує різницю між цими правовими системами.
    • класифікацію можна проводити як на рівні правових систем, так і на рівні провідних галузей права. Необхідно брати до уваги те, що одну правову систему можна зарахувати до різних правових сімей залежно від того, яка галузь (або галузі) права береться за критерій. Наприклад, правові системи латиноамериканських країн при класифікації, заснованої на приватному праві, виявляться з деякими відхиленнями - такими, що належать до романо-германської правової сім'ї, тоді як при класифікації, заснованої на конституційному праві, більшість цих країн потрапить до групи американського права сім'ї загального права.

 



Поняття правової сім'ї. | Поняття та характерні ознаки романо-германської сім'ї права
загрузка...
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати