Головна |
Система права- це обумовлена характером суспільних відносин внутрішня будова (структура) права, що полягає в об'єднанні правових норм в інститути, підгалузі та галузі права.
Первинним ланцюжком системи права є норма права - загальнообов'язкове, формально визначене правило поведінки, що відображає державно-владне веління нормативного характеру, яке встановлюється, санкціонується і забезпечується державою для регулювання суспільних відносин.
Норма права має внутрішню структуру, що виражається у її внутрішньому поділі на окремі елементи, пов'язані між собою: гіпотезу, диспозицію, санкцію.
Гіпотеза - частина норми права, яка містить умови, обставини, з настанням яких можна чи необхідно здійснювати правило, що міститься у диспозиції. Диспозиція - частина норми, що містить суб'єктивні права та юридичні обов'язки, тобто саме правило поведінки. Санкція - така частина норми права, в якій подано юридичні наслідки виконання чи невиконання правила поведінки, зафіксованого в диспозиції.
Диспозиції, гіпотези і санкції за складом поділяються на прості, складні та альтернативні, а за ступенем визначеності змісту - на абсолютно чи відносно визначені. Санкції можуть бути штрафними чи компенсаційними.
Правові норми можна групувати залежно від підстав на різні види. Залежно від суб'єктів, які прийняли нормативно-правовий акт, норми права можуть бути уведені законодавчими, виконавчими, судовими, контрольно-наглядовими органами, громадськими об'єднаннями, трудовими колективами, всім населенням. Залежно від галузі права розрізняють конституційні, адміністративні, фінансові, цивільні, кримінальні та інші правові норми; за характером диспозиції - уповноважуючі, зобов'язальні, заборонні; за способом виразу правила в диспозиції - імперативні, диспозитивні; за функціями у правовому регулюванні - матеріальні та процесуальні (процедурні); за терміном дії в часі - такі, що діють постійно і тимчасово; за місцем дії у просторі - загальнодержавні та місцеві; за колом осіб, на яких норма поширює свою дію - загальні (що діють на всіх громадян), спеціальні (що діють на певне коло осіб), виняткові (усувають дію норм щодо певних суб'єктів). У юридичній літературі можна знайти й інші підстави для класифікації норм права.
Правовий інститут - це сукупність правових норм, що становлять частину галузі права і регулюють окремий вид чи визначену сторону однорідних суспільних відносин.
Підгалузь права - це відособлена частина галузі права, що регулює окремі великі сфери суспільних відносин, які входять до загального предмету правового регулювання галузі.
Галузь права - це сукупність правових норм, що утворюють самостійну відособлену частину системи права, яка регулює якісно однорідну сферу суспільних відносин своїм особливим методом. Одна галузь від іншої відрізняється предметом і методом правового регулювання. Предмет правового регулювання - це визначена сфера суспільних відносин, яку врегульовує дана галузь. Метод правового регулювання - це сукупність прийомів, способів та засобів впливу права на визначену сферу суспільних відносин. Методи бувають імперативні, коли суб'єкти перебувають у підпорядкуванні і не є рівними за статусом (наприклад, в адміністративному праві), та диспозитивними, коли учасники відносин діють як рівні один одному суб'єкти.
Тема 1.1: Основи теорії держави | Основні теорії походження держави і права | Поняття та ознаки держави | Поняття функцій держави, їх види | Форми державного устрою | Форми державного правління | Політичні режими держав | Тема 1.3: Основи теорії права | Поняття та ознаки права | Функції та принципи права |