Головна

Яка сутність соціального управління?

  1. II. ДЕРЖАВА, ЙОГО ПОХОДЖЕННЯ, СУТЬ І ТИПИ. ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ.
  2. Припинення адміністративних правопорушень: сутність, види
  3. Адміністративний процес: сутність, види
  4. Б) Сутність юридичної діяльності
  5. Квиток 12. Взаємодія біологічного і соціального в природі людини. Аналіз социобиологии.
  6. Квиток 13. Філософське вчення про людину. Сутність людини як сукупність суспільних відносин. Ціннісні орієнтації людини.

У сучасних умовах особливо важливого значення набуває наука управління і розгляд проблем соціального управління в гуманітарних науках і філософії.

Особливого значення набуває наука управління, що одержала назву «менеджмент». Під менеджментом в XIX в. розумілися найнесподіваніші речі, аж до технології виготовлення якого-небудь конкретного продукту. Ф. Тейлор вперше надав цьому терміну визначеність як «організації виробництва», або «раціональної організації взагалі». У XIX ст. машинне виробництво і технічний прогрес вимагали стандартизації та уніфікації виробничого процесу. Останнє призвело до виникнення науки про управління.

Управління - це внутрішня властивість суспільства, що випливає з його системної природи, соціального характеру праці, процесу спілкування людей, які реалізують цілі і діють на основі певних правил і норм поведінки. Управління - це та функція організаційних систем, яка є передумовою, станом, результатом обміну духовними і матеріальними видами діяльності між людьми в соціумі.

На відміну від менеджменту, що є раціональною формою управління підприємством в умовах ринкової економіки, соціальне управління є вплив на суспільство і його окремі частини, елементи з метою упорядкування структури, збереження цілісності, якісної специфіки даної соціальної системи, її відтворення, вдосконалення та розвитку. Специфіка соціального управління полягає в тому, що воно завжди усвідомлене, відповідним чином організований вплив
 в процесі вироблення і досягнення ясно поставленої мети, отримання загальних результатів взаємодії автономних частин цілого в ході відтворення та впорядкування соціально-діяльної структури суспільства.

Соціальне управління завжди виступає як сукупність чітко оформлених утворень і зв'язків між ними, здійснення яких дозволяє регулювати відносини між індивідами, соціальними групами і етнічними спільнотами, політичними, економічними, правовими та іншими інститутами суспільства. Соціальне управління орієнтується на ті об'єкти, явища і процеси в громадських системах, стан і розвиток яких має значимість для його буття, для нормальної життєдіяльності людей в цілому.

Організація і управління являють собою конкретну форму існування і функціонування систем, їх живу плоть. Організація в соціальних системах характеризується субординацією відносин і зв'язків між їх елементами. Координація ж дій між ними здійснюється за рахунок управління.

І хоча елементарною передумовою будь-якої системи є упорядкованість взаімосоставляющіх її зв'язків, елементів, але порядок є системним лише тоді, коли він обумовлений метою, що стоїть перед системою. Саме в тому випадку, коли порядок детермінований метою, ми і маємо перед собою організацію.

Отже, організація є такий порядок, який ставить за мету, обумовленої призначенням системи. І якщо в природному, стихійно існуючій системі мета задана причинного необхідністю, то в соціальній, свідомо організованій системі вона ставиться людиною. Але при всіх умовах мета системи обумовлює той певний порядок розташування елементів і їх взаємодії, який необхідний для її досягнення. Звідси випливає інша риса організації - ієрархічний, супідрядний
 і узгоджений характер зв'язків і відносин між елементами, оскільки вони в системі виконують різні функції. Наявність підпорядкування - необхідна умова здатності системи до реального функціонування. Необхідною умовою організованою життєдіяльності систем є управління. Без всіх цих об'єктивно складних обставин формування і розвиток соціальних систем неможливо. Органи управління в свідомо, цілеспрямовано організованій системі, в кінцевому рахунку, обумовлені і пов'язані з характером суспільного розподілу праці. Особливо наочно дану особливість можна показати на прикладі роботи будь-якого підприємства або колективу, функціонування якого забезпечується управлінськими зв'язками між його главою (директор, ректор і ін.), Головними радниками, фахівцями (бухгалтер, інженер, економіст, референти і т.д.), керівниками середнього і кінцевого ланок виконання дій (виконроб, бригадир, майстер, диспетчер і т.д.). Поділ самих функцій між суб'єктами управління відбувається відповідно до тієї метою, завданням, яке вирішує організація. Спосіб вирішення тих чи інших проблем залежить від ступеня влади, якою наділена організація, володіє суб'єкт управління. В даному випадку влада розуміється як можливість і право розпоряджатися, що визначаються сукупністю повноважень, що забезпечують за допомогою правових норм координацію діяльності людей.

Конкретна форма буття реальної взаємозв'язку суб'єктів та об'єктів владних відносин - істотна риса для розгляду проблем методологічних основ соціального управління.

Що таке суспільство | У чому специфіка філософського розгляду соціального управління?


У чому полягає формаційні, цивілізаційне і технологічне підставу періодизації історії? | базові поняття | ГЛАВА VIII КУЛЬТУРА: МНОГООБРАЗИЕ КУЛЬТУР, ЦИВИЛИЗАЦИЙ, ФОРМ СОЦІАЛЬНОГО ДОСВІДУ | ОСНОВНІ ІСТОРИЧНІ ТИПИ КУЛЬТУРИ ЗГІДНО ІСТОРИЧНОЇ КУЛЬТУРНОЇ ТИПОЛОГІЇ | Концепції типології культури | Життєві цикли культурних типів | БАЗОВІ ПОНЯТТЯ | ГЛАВА IX ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ СУЧАСНОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ. Людство ПЕРЕД ОБЛИЧЧЯМ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ | базові поняття | способи бачення |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати