На головну

Демографічне поняття смертності. Середнє очікування протяжності життя.

  1. III. Осмислення поняття границі функції.
  2. Авторитарна командно-адміністративна система управління та її негативний вплив на суспільно-політичне життя. Неосталінізм
  3. Акт застосування норм права: поняття, ознаки, види
  4. Акти застосування норм права: поняття та класифікація
  5. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
  6. Базові поняття менеджменту знань
  7. Біотехнологія: визначення поняття, етапи розвитку, пріоритетні завдання

Смерть - завершальна фаза індивідуального існування кожного організму. Неминучість смерті походить із суперечливої сутності життя. Життя і смерть у живому організмі представляють діалектичну єдність. Заперечення життя, власне кажучи, міститься в самому житті, так що життя знаходиться завжди у співвідношенні зі своїм необхідним результатом - смертю.

У процесі життєдіяльності організму безупинно відбувається відмирання клітин; так само безупинно здійснюється відновлення структур, що відмирають. При порушенні погоджених процесів обміну в організмі, а також між організмом як цілим і середовищем настає смерть. Причиною смерті можуть бути:

- наростаючі старечі зміни;

- патологічний процес (хвороба);

- впливи зовнішнього середовища, що насильно обривають життя (нещасний випадок, вбивство).

Таким чином, смерть є завершальним етапом індивідуального розвитку.

Перші 1-4 хв. після припинення життєдіяльності організму - це так звана клінічна смерть, коли настає зупинка дихання і серця. Через 4-6 хв. після припинення серцевої діяльності і дихання виникає соціальна смерть, коли гинуть клітини кори головного мозку. І якщо в цей час оживити людину, вона залишиться розумово неповноцінною, в неї зникнуть набуті умовні рефлекси і не виникнуть нові.

Коли ж протягом 6-7 хв. людину не оживити, настає біологічна смерть, або просто смерть. Це вже остаточне припинення життєдіяльності організму у зв'язку з необоротним порушенням обміну речовин у клітинах.

Смертність населення - процес вимирання покоління. Це масовий процес, що складається з множини одиничних смертей, які настають у різному віці та визначають у своїй сукупності порядок вимирання реального або гіпотетичного покоління. У ХХ-ХХІ сторіччях показник смертності у цілому в усьому світі знижується, особливо це помітно у випадку країн, що розвиваються. Однак протягом останніх десятиріч у низькорозвинутих країнах світу він почав поволі зростати. У цих країнах загальний коефіцієнт смертності нерідко вищий, ніж у тих, що розвиваються.

Закон смертності Ґомпертца-Мейкгама (інколи просто Закон Ґомпертца) - статистичний розподіл, що описує смертність людини та більшості багатоплідних тварин. Згідно до закону Ґомпертца-Мейкгама, смертність є сумою незалежного від віку компонентну (член Мейкгама) та компоненту, залежного від віку (функція Ґомпертца), який експоненціально зростає з віком та описує старіння організму. В захищених середовищах, де зовнішні причини смерті усунені (у лабораторних умовах, в зоопарках або для людей в розвинених країнах), незалежний від віку компонент часто стає малим, і формула спрощується до функції Ґомпертца. Розподіл був отриманий та опублікований математиком Бенджаміном Ґомпертцем в 1832 році.

Згідно закону Ґомпертца-Мейкгама, ймовірність смерті за фіксований короткий проміжок часу після досягнення віку x складає: p = a + bx,де x - вік, а p - відносна ймовірність смерті за певний проміжок часу, a і b - коефіцієнти.

Закон смертності Ґомпертца-Мейкгама найкраще описує динаміку людської смертності у діапазоні віку 30-80 років. В області більшого віку смертність не зростає так швидко, як передбачається цим законом смертності, - явище, відоме як уповільнення смертності у пізньому віці.

Історично людська смертність до 1950-х років була здебільшого викликана незалежним від часу компонентом закону смертності (членом або параметром Мейкгама), тоді як залежний від віку компонент (функція Ґомпертца) майже не змінювався. Після 1950-х років картина змінилася, приводячи до зниження смертності в старшому віці і так званої «деректангулярізації» (згладжування) кривої виживання.

Смертність характеризують такі показники:

- загальні коефіцієнти смертності(тобто число померлих із розрахунку на 1000 осіб);

- віковий коефіцієнт смертності;

- показник дитячої смертностіз розрахунку на 1000 новонароджених тощо.

У ХХ столітті населення світу зростало найшвидше в порівнянні з усіма минулими епохами завдяки зменшенню смертності в багатьох країнах. Зменшення смертності пояснюється:

- прогресом медицини;

- значним збільшенням продуктивності сільського господарства, пов'язаного із зеленою революцією.

На межі ХХ-ХХІ століть смертність у світі становила 3,45%, в Африці -6,2%, Латинській Америці - 3,55%, Північній Америці - 1,81%, Азії - 3,48%, Європі - 1,72%, Океанії - 2,51%; у більш розвинених регіонах - 1,89%, менш розвинених - 3,9%.

Майже для всіх країн є характерною досить однорідна структура причин смертності:

- серцево-судинні захворювання. У доповіді Всесвітньої організації охорони здоров'я йдеться, про те, що найбільша кількість homo sapiens у світі йде з життя через захворювання серця і судин (29%);

- новоутворення, переважно злоякісні;

- нещасні випадки;

- хвороби органів дихання (переважно у дітей і людей похилого віку);

- хвороби органів травлення.

При цьому вірогідність смерті чоловіків у віці 15-60 років значно вища, ніж у жінок цієї ж вікової категорії. Особливо ця різниця відчутна в країнах Латинської Америки, Карибського басейну і Близького Сходу.

Взагалі, аналізуючи середню тривалість життя людини, можна бачити, що ця величина непостійна. Чим більш раннім є етап розвитку людства, тим коротшою є середня тривалість життя.

Судячи з кістяків, близько 40% неандертальців помирали у віці до 14 років; 15% - від 15 до 20 років і тільки 5% - у віці близько 40 років і більше. Рідко доживали до 50 років і люди кам'яного віку.

Протягом тисячоліть люди помирали, не досягнувши старості: рання дитяча смертність, масові епідемії, голод, тяжкі умови життя скорочували тривалість життя.

Статистично встановлено, що середня тривалість життя жінок вище, ніж чоловіків. Це відзначалося й у минулому, але особливо помітним стало в останні десятиліття. Таке явище відзначається в більшості країн. У певній мірі це пояснюється соціальними факторами; особливостями праці чоловіків, великим травматизмом, шкідливими звичками (алкоголізм, куріння). Не заперечуючи значення цих факторів, слід зазначити, що тільки вони не можуть цілком пояснити наявні різниці в тривалості життя. Припускають, що причини цих різниць пов'язані з особливостями нейрогуморальної регуляції в організмі в жіночої статі, своєрідною захисною дією жіночих статевих гормонів.

Можливо, що наявність двох Х-хромосом у жінок забезпечує велику надійність генетичного апарата. Слід враховувати, що видова тривалість життя - це не одна загальна для всіх величина. Існує діапазон нормальної тривалості життя, люди у віці 120-130 років - це відносно невелика група довгожителів.

Особливо багато довгожителів в Абхазії і Аджарії (Грузія), в Азербайджані, на Північному Кавказі, у гірському Алтаї. Більш високі показники довголіття спостерігаються в сільській місцевості. Це вказує, що потенційна можливість довголіття виявляється неоднаково в різних умовах середовища (характер і умови праці, кліматичні умови).

Згідно з доповіддю ВООЗ, у країнах з низьким рівнем доходу основними причинами смерті є пневмонія, хвороби серця, діарея, ВІЛ/СНІД та інсульт. При цьому на країни Африки припадає 9 з 10 дитячих смертей від СНІДу в усьому світі, а також 9 з 10 випадків смертності дітей від малярії.

У країнах з високим рівнем доходу список основних причин смертності очолюють хвороби серця, за якими ідуть інсульт, рак легенів, пневмонія, бронхіт або астма.

Така ж тенденція спостерігається в країнах Східної Європи, де високий рівень смертності пов'язаний переважно з серцево-судинними захворюваннями. За спостереженням ВООЗ, впродовж останніх 10-15 років у Східній Європі спостерігається серйозне зниження рівня у сфері охорони здоров'я в цілому. Порівняно з Заходом, в Східній Європі смертність людей в результаті випадкового отруєння в 16 разів вища. Багато випадків отруєння пов'язані з вживанням алкоголю.

Всесвітня організація охорони здоров'я застерігає, що рівень смертності в світі від захворювань, пов'язаних зі способом життя, до 2015 року може підвищитися удвічі, якщо не вжити усіх заходів щодо їх запобігання. Близько 17 млн. чоловік на рік передчасно йдуть з життя в результаті глобальної епідемії хронічних захворювань, що піддаються профілактиці. Це одна з основних причин смертності в сучасному світі. 36 млн. чоловік помруть від хронічних захворювань до 2015 року, половина з них - до настання 70-річного віку, якщо уряди не будуть вживати термінових заходів для зниження захворюваності.

Причини росту смертності працездатного населення:

· Рівень охорони здоров'я та якості початкової освіти.

За цими критеріями (за винятком системи вищої освіти та професійного вдосконалення) Україна помітно відстає від розвинених держав з рейтинговою позицією серед 125-и країн. За рівнем охорони здоров'я та якістю початкової освіти Україна є 94-ою (Польща - 26-ою, Норвегія - 10-ою, Японія - першою), вищої освіти та професійного вдосконалення - 48-ою (Польща - 33-ою, Норвегія - 9-ою, Фінляндія - першою).

Хоча історія знає приклади того, як недоступність лікарів стає причиною різкого зниження смертності. Коли у 1973 році лікарі Ізраїлю покинули свої кабінети через масові страйки, кількість госпіталізованих знизилась на 85%, а кількість померлих - на 50%. До речі, зафіксований показник смертності став найнижчим за всю історію країни.

· Непридатність умов праці, професійні захворювання.

Професійні захворювання - хвороби, що виникають внаслідок дії на організм несприятливих професійних чинників. На жаль, в Україні не ведеться офіційна порівняльна статистика щодо середньої тривалості життя представників різних професій. Така статистика кількісно виявила б ступінь взаємозв'язку між професійними захворюваннями та середньою тривалістю життя.

Професійні захворювання добре вивчені та класифіковані, так само як і їхній вплив на стан здоров'я людини. Найбільш практичним є поділ професійних захворювань на гострі й хронічні. До гострих відносять ті форми хвороби, симптоми яких були виявлені раптово, після одноразової дії тих чи інших шкідливих виробничих факторів. Хронічними професійними захворюваннями вважаються ті, що виникли у результаті тривалої дії шкідливих, небезпечних і виробничих факторів. Міністерство охорони здоров'я затвердило офіційний перелік хвороб, що віднесені до професійних.

Таблиця 20.



ІІІ. Якість надання медичних послуг | Вибірковий перелік професійних захворювань

Тенденції відтворення населення у світі. Демографічне старіння населення. | Які ж перебудови визначають успіх руху від відсталості до прогресу? | Співвідношення найважливіших показників якості життя в країнах різного типу, на кінець ХХ - початок ХХІ століття | Демографічне поняття народжуваності. Фактори та показники народжуваності. | Фактори народжуваності також можна поділити на | Загальний коефіцієнт народжуваності у 1985 - 2000-х pp. | Репродуктивна поведінка: поняття та структура. Дослідження репродуктивного населення. | Проблеми репродуктивної поведінки в Україні. | І. Соціально-економічні складові | ІІ. Умови формування стану репродуктивного здоров'я населення |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати