Головна |
Структура права - це внутрішня побудова права (система права), спосіб організації та взаємодії його елементів.
1. За субординацією у правовому регулюванні право (галузі права) можна поділити на:
- матеріальне;
- процесуальне.
Матеріальне право - це сукупність норм права, за допомогою яких держава безпосередньо регулює суспільні відносини, а саме: конституційні, адміністративні, фінансові, кримінальні, земельні, цивільні, трудові, сімейні тощо. Ці норми закріплюють порядок формування, структуру, правовий статус державних органів та їхніх посадових осіб, юридичних і фізичних осіб, форми власності тощо. Відповідно, виокремлюються такі матеріальні галузі права, як: адміністративне, конституційне, кримінальне, трудове, цивільне, фінансове та ін.
Процесуальне право - це сукупність норм права, що регулюють порядок застосування норм матеріального права, зокрема: відносини, що виникають в процесі розгляду кримінальних, цивільних і господарських справ; завдання й обов'язки суду при здійсненні правосуддя; права та обов'язки сторін. Воно походить від матеріального та має на меті обслуговування його інтересів, хоча характеризується порівняною самостійністю, єдністю та диференціацією процесуальних норм на галузі й інститути.
До процесуальних галузей права належать цивільно-процесуальне, кримінально-процесуальне, виправно-трудове, останнім часом виникають нові галузі процесуального права: конституційно-процесуальне, адміністративно-процесуальне та ін.
Матеріальне та процесуальне право співвідносяться як зміст і форма, адже процесуальні норми відображають порядок реалізації матеріальних норм права, що, відповідно, є однією з передумов ефективного впливу права на суспільні відносини.
2. За функціональним призначенням (функціями права) право можна розподілити на:
- регулятивне;
- охоронне.
Регулятивне право - це сукупність норм права, що регулюють поведінку суб'єктів права, закріплюючи суб'єктивні права та юридичні обов'язки,
Охоронне право - це сукупність норм права, що мають на меті охорону суспільних відносин, забезпечення їх недоторканності з боку правопорушників, недопущення та зменшення правопорушень, а також витіснення тих негативних відносин, які не відповідають об'єктивним законам розвитку суспільства, через застосування засобів державно-владного впливу.
3. За предметом і методом правового регулювання право поділяють на:
- публічне;
- приватне.
Публічне право-сукупність норм права, що регулюють відносини та закріплюють порядок організації, формування, структуру, правовий статус державних органів, захисту суверенітету, територіального ладу і правопорядку, міждержавні стосунки тощо. До публічних галузей права належать: конституційне, міжнародне публічне, адміністративне, кримінальне, кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне тощо. Особливістю публічного права є те, що воно регулює відносини фізичних та юридичних осіб з державою, а також між державними органами та між державами, інші суспільні відносини публічного характеру.
Приватне право-це сукупність норм права, що регулюють суспільні відносини у сфері приватного інтересу (майнові, особисті немайнові, шлюбно-сімейні, трудові відносини тощо). До приватних галузей права належать: цивільне, сімейне, трудове, авторське, житлове, міжнародне приватне тощо. Приватне право регулює відносини між фізичними та юридичними особами, котрі виникають, змінюються та припиняються з волі цих осіб, встановлює певні межі для їхніх дій.
Водночас, незважаючи на певне розмежування в системі права, що є досить умовним, приватне право, забезпечуючи права та законні інтереси фізичних осіб та їх об'єднань, не може бути повністю автономним від публічного, адже охороняється та захищається ним. .
4. Залежно від обов'язковості виконання вимог правових норм у структурі права виділяють також:
- об'єктивне;
- суб'єктивне право.
Об'єктивне (позитивне) право- це система норм права, що встановлюються державою та містяться у виданих компетентними державними органами нормативно-правових актах. Виконання норм об'єктивного права не залежить від волі суб'єкта (наприклад, обов'язок сплачувати податки, захищати Вітчизну, заборона переходити дорогу в невстановлених для цього місцях тощо).
Суб'єктивне право- цевид і міра індивідуальних можливостей суб'єкта права щодо виконання певних дій, реалізації встановлених нормами об'єктивного (позитивного) права прав і свобод людини та громадянина. Право в суб'єктивному значенні є персоніфікованим, тобто належить конкретній особі, а його реалізація безпосередньо залежить від волі суб'єкта (приміром, реалізація права на освіту, на звернення, на підприємницьку діяльність тощо).
Способи викладення норми права в статтях нормативно-правового акта | Поняття та види джерел права | Нормативно -правовий акт в системі правових актів | Види підзаконних нормативно-правових актів | Засади законодавчої діяльності. | Термінологія закону та нормативні дефініції. | Загальні вимоги до мови закону | Вимоги до тексту закону | Поняття та загальна характеристика системи права | Предмет і метод правового регулювання |