загрузка...
загрузка...
На головну

Переваги та недоліки різних типів дивідендної політики | Приклад | Приклад | Оподаткування дивідендів |

Основні теорії дивідендної політики

  1. Актуарні розрахунки: завдання і основні функції
  2. Безробіття та його основні поняття як соціально-економічного явища.
  3. Вибір позиції ствольного, основні правила роботи зі стволом.
  4. Види обов'язкового страхування та основні вимоги до їх здійснення
  5. Види фіскальної політики: дискретна і недискретна, стимулююча і стримуюча
  6. Державний бюджет як інструмент фіскальної політики. Мультиплікатор збалансованого бюджету

До числа найпоширеніших теорій дивідендної політики підприємства можна віднести такі:

напрям преференції інвестора (власника):

§ теорія іррелевантності Міллера-Модільяні;

§ теорія пріоритетності дивідендів або «синиця в руках»;

§ теорія податкових переваг;

напрям корпоративного біхевіоризму:

§ сигнальна теорія;

§ теорія відповідності дивідендної політики складу акціонерів («теорія клієнтури»);

§ теорія агентських витрат М. Дженсена;

§ теорія Ла Порта.

У загальному вигляді основний зміст теоретичних досліджень з питань дивідендної політики представлено в табл. 5.1.

Таблиця 5.1

Зміст теорій дивідендної політики

Теорія дивідендної політики Основні положення теорії Основні вимоги
Теорія Міллера-Модільяні Дивідендна політика не впливає на ринкову вартість підприємства та ціну капіталу, а тому не виникає проблеми оптимізації коефіцієнта виплат і форм виплат дивіденду. Новий випуск дивідендів прирівнюється до реінвестування прибутку, будь-який розмір дивідендних виплат є ефективним Теорія не враховує: - вплив податків; - витрати на емісію нових акцій; - асиметричність інформації ; - фактор ризику при прийнятті рішень щодо розподілу поибутку
Теорія пріоритетності дивідендів М. Гордона і Д. Літнера Зростання дивідендних виплат збільшує ринкову вартість капіталу, оскільки прибуток, виплачений у формі дивідендів, вже «очищений» від ризику і коштує завжди більше, ніж прибуток, відкладений на майбутнє. Пріоритет віддається максимізації поточних дивідендних виплат, оскільки має менший рівень ризику ніж капіталізація прибутку. Використання теорії можливе, якщо в складі акціонерів переважають дрібні інвестори
Теорія податкових переваг В інтересах акціонерів підтримувати невисоке значення коефіцієнту виплат, оскільки приріст капіталу завжди обкладається за нижчою ставкою, ніж приріст доходу. При високому значенні коефіцієнта виплат із-за збільшення податкових платежів зменшується ринкова вартість капіталу фірми За цією теорією, з метою найвищого податкового захисту сукупного доходу власників капіталу дивідендна політика має забезпечувати мінімізацію дивідендних виплат. Ця теорія може використовуватися у випадку, якщо в складі інвесторів переважають акціонери з високим рівнем доходу
Сигнальна теорія дивідендів Якщо темпи зростання дивідендів перевищують очікування акціонерів, відбувається автоматичне зростання ринкової ціни акцій. Високі дивіденди сигналізують про покращання фінансового стану (і навпаки). Особливо чутлива ринкова ціна акцій до раптових різких змін розміру дивідендів Акціонерне товариство має враховувати ринкові очікування своїх акціонерів і формувати дивідендну політику таким чином, щоб оголошений дивіденд не призводив до зниження ринкової ціни капіталу фірми. Розмір дивідендів доцільно збільшувати доти, доки темп приросту дивідендів буде меншим за темп приросту ринкової ціни акцій
Теорія «клієнтури» Дивідендна політика значною мірою залежить від складу акціонерів (клієнтури) і повинна відповідати очікуванням більшості власників. Та частина акціонерів, яка не згодна з дивідендною політикою, реінвестує свій капітал в інші фінансові інструменти, в результаті чого склад «клієнтури» стає більш однорідним Якщо в складі акціонерів переважають дрібні інвестори, яких цікавить поточний дохід, коефіцієнт виплати повинен бути високим. Якщо переважають високодохідні акціонери, яких цікавить можливий розмір податкової економії, коефіцієнт виплати повинен бути низьким. Для збереження постійного контингенту акціонерів неможна часто змінювати дивідендну політику
Теорія агентських витрат М. Дженсена Виникнення конфлікту інтересів принципал-агент у зв'язку із наявністю у підприємства вільних грошових потоків, на які претендують усі учасники корпоративних відносин Для вирішення принципал-агент конфлікту та попередження падіння ринкового курсу акції доцільно проводити додаткові емісії боргових зобов'язань, а також зменшувати грошові виплати акціонерам з метою збільшення корпоративного достатку; грошові виплати на користь акціонерів доцільно здійснювати у формі викупу акцій
Теорія Ла Порта Дивідендна політика підприємства є компромісом у конфлікті інтересів принципал-агент і визначається особливостями моделі корпоративного управління в певній країні. Грошові виплати визначаються рівнем залежності менеджменту від власників корпоративних прав Якщо акціонери захищені і мають суттєві фактори впливу на подальшу долю менеджерів, вони отримують вищі грошові дивіденди. Якщо менеджери підприємств не відчувають сильного тиску з боку акціонерної меншості, вони виплачують незначні грошові дивіденди або взагалі відмовляються від їх виплати

Приклад. Фінансово незалежна компанія має в обігу 700 тис. акцій, поточна ринкова ціна яких становить 56 грн., ринкова вартість фірми складає 39,2 млн. грн. Прибуток компанії за рік склав 4,2 млн. грн.; цю суму можна або виплатити у вигляді дивідендів, або вкласти в розвиток виробництва.

Визначте, як зміниться сукупний добробут власників при кожному варіанті використання прибутку. При розрахунках передбачається виконання передумов про ефективний ринок капіталу, що припускає, зокрема, відкритість інформації про виплату дивідендів «старим» акціонерам, відсутність емісійних видатків, податків і ін.

Рішення

Якщо буде обраний перший варіант використання прибутку, вартісні оцінки зміняться в такий спосіб:

  Ринкова вартість фірми (тис. грн.) Число акцій в обігу (тис. шт.) В розрахунку на акцію (грн.)
До виплати дивідендів 39 200
Дивіденди 4 200
Після виплати дивідендів 35 000
У випадку додаткової емісії 39 200

Крім того, щоб виконати інвестиційну програму, компанії необхідно провести додаткову емісію акцій на суму 4,2 млн. грн. у кількості 84 тис. штук (в розрахунку використовується екс-дивідендна ціна - 50 дол., оскільки саме вона відображає поточну ринкову вартість акції). Таким чином, після виплати дивідендів і додаткової емісії:

а) ринкова ціна акції знизиться на величину виплаченого дивіденду;

б) кількість акцій в обігу збільшиться й складе 784 тис. штук;

в) ринкова вартість компанії залишиться незмінною.

Якщо буде обраний другий варіант використання прибутку, емісія акцій не буде потрібною. У кожному разі сукупне багатство «старих» акціонерів не міняється: у випадку емісії кожний такий акціонер отримає на акцію 50 грн. у вигляді інвестицій в акціонерний капітал і 6 грн. у вигляді дивіденду; при невиплаті дивідендів акціонер отримає на акцію 56 грн. у вигляді інвестицій в акціонерний капітал.



Зміст, значення та основні завдання дивідендної політики. | Порядок формування та реалізації дивідендної політики.
загрузка...
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати