Головна

Соціальні та біологічні умови психічного розвитку індивіда

  1. Альтерглобалізм як соціально-політичний феномен сучасного етапу глобального розвитку: поняття, ідеї та цінності
  2. Аналіз якісного складу та розвитку персоналу
  3. Блік відрахувань на соціальні заходи
  4. Вибір оптимального варіанта розвитку
  5. Глобальні тенденції розвитку туризму
  6. Етапи історичного розвитку управління персоналом

Психічний розвиток індивіда є біологічно і соціально зумовленим процесом. Онтогенез людського організму визначається біологічною спадковістю, а онтогенез особистості - соціальною спадковістю (Г. С. Костюк). Дані детермінанти розвитку є тісно пов'язаними. Джерелом біологічної спадковості є генетичний апарат людини, а джерелом соціальної спадковості є сукупність культурних надбань людства. Наявність двох детермінант розвитку визначила появу наступних концепції розвитку: біогенетичну і соціогенетичну.

Біогенетична концепція Соціогенетична концепція
- особистість є продуктом дії фатальних біологічних чинників, психічні властивості закладені у самій природі людини; - розвиток є наслідком безпосередніх впливів навколишнього середовища;
- особистісні якості людини генетично зумовлені; - розвиток дитини визначається лише вихованням, соціальними умовами життя; - в поведінці людини немає нічого вродженого, можна "сформувати" людину будь-якого складу;
- особливості розумового розвитку детерміновані спадковістю. - всі діти від народження рівні; індивідуальні якості формуються у процесі соціальної взаємодії.

Обидві концепції ігнорують власну активність людини і визначають за нею лише функцію пристосування. В. Штерн запропонував принцип конвергенції двох факторів.

Суть принципу конвергенції двох факторів полягає в наступному:

- обидва фактори однаково мають значимість у розвитку психіки дитини;

- між біологічним і соціальним факторами існує взаємодія;

- між біологічним і соціальним факторами існує нескінченна боротьба за провідну роль.

Сучасні уявлення про співвідношення біологічного і соціального базуються на положеннях Л. С. Виготського, Г. С. Костюка та інших. Узагальнено їх погляди можна представити таким чином:

- існує єдність біологічних і соціальних умов у процесі розвитку; останнє слово у розвитку належить соціальним умовам, але цей розвиток неможливий безбіологічних передумов;

- біологічні передумови (генотип) визначають структуру організму, його морфологічні і фізіологічні ознаки, будову нервової системи, стать, динамічні властивості нервових процесів, безумовно-рефлекторні мозкові зв'язки тощо;

- соціальні умови діють на розвиток індивіда через спілкування, виховання, навчання, трудову діяльність. Розвиток особистості здійснюється тільки шляхом соціалізації. В процесі дозрівання дитини, зростання її фізичних і розумових сил, становлення потреб і прагнень вплив суспільного середовища розширюється;

- елементарні функції (відчуття, сприймання) в більшій мірі спадково обумовлені, ніж вищі функції (довільна пам'ять, логічне мислення, мова); вищі функції є продуктом культурно-історичного розвитку людини;

- чим складніша функція, тим довший шлях її онтогенетичного розвитку, тимменший вплив біологічного компонента;

- роль біологічного і соціального у розвитку однієї і тієї ж властивості розрізняється в залежності від вікового періоду (мова розвивається під безпосереднім впливом соціального оточення, а психосексуальний розвиток у підлітковому віці більш залежить від вроджених моментів);

Фактори психічного розвитку - це провідні детермінанти розвитку людини (спадковість, середовище та активність).

Фактори психічного розвитку поділяються на:

- біологічні (вроджені, спадкові) - особливості анатомо-фізіологічної будови організму і нервової системи, природжені індивідуальні функціональні особливості; темперамент і задатки здібностей;

- соціальні - природне середовище, соціальне оточення, особливості образу життя; у розвитку психіки дитини важливу роль відіграє соціальна ситуація розвитку - особливе поєднання внутрішніх процесів розвитку та зовнішніх умов, типових для кожного вікового етапу. Це поєднання утворює умови та дає імпульс розвитку у дітей інтелектуальної сфери, пізнавальних здібностей, засвоєнню та дотриманню ними певних правил і норм поведінки;

- виховання і навчання як цілеспрямована передача людського досвіду конкретному індивіду; вроджені властивості організму, анатомо-фізіологічні особливості є необхідними передумовами розвитку, проте вони не визначають зміст і структуру психічного у дитини. Ні логічне мислення, ні творча уява, ні вольова регуляція дій не можуть виникнути лише шляхом органічного "визрівання" задатків. Для формування цих якостей потрібні певні соціальні умови та виховання (А. В. Запорожець);

- активність особистості.

 



Об'єкт, предмет та проблеми вікової психології | Рушійні сили розвитку особистості. Види протиріч у розвитку

Поняття віку. Періодизація вікового розвитку. Періодизація дитинства за Д. Б. Ельконіним | Поняття про соціальну ситуацію розвитку, провідну діяльність та вікові новоутворення особистості | Поняття акселерації та сенситивних періодів розвитку |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати