Головна |
До керівника1. Керівник органу внутрішніх справ повинен: бути прикладом неухильного дотримання принципів і норм Кодексу; пам'ятати про традиції, честь і обов'язок російського офіцерства, носієм і продовжувачем яких він є; вважати своїм головним привілеєм особисту відповідальність за безумовне виконання оперативно-службових завдань, навчання і виховання підлеглих. 2. Статус посади, займаної керівником, повинен підкріплюватися його особистим авторитетом. 3. Справжній авторитет керівника створюється його бездоганною репутацією, професійною компетентністю, службовим досвідом, вимогливістю і принциповістю в поєднанні з гуманним і шанобливим ставленням до підлеглих. 4. Культура професійної поведінки керівника визначається ступенем розвитку його інтелекту, широтою ерудиції, просторістю інтересів, рівнем освіченості і вихованості. 5. Позитивний моральне обличчя керівника грунтується на професійно-етичні якості: чесність, порядність, самокритичності, вимогливості, доброзичливості, обов'язковості, відповідальності, принциповості, справедливості. 6. Вимоги професійної етики зобов'язують керівника: дотримуватися прав і свободи співробітника як людину і громадянина; ставитися до співробітника як до особистості, визнаючи його право мати власні професійні судження; проявляти високу вимогливість, принциповість у поєднанні з повагою особистої гідності; встановлювати справедливу, рівномірну службову навантаження на особовий склад; допомагати співробітникам словом і ділом, надавати морально-психологічну допомогу і підтримку, вникати в запити і потреби; використовувати в повній мірі психолого-педагогічні підходи та методи у виховній роботі з особовим складом; інформувати особовий склад про що складається морально-психологічній обстановці в підрозділі; регулювати взаємовідносини в службовому колективі на основі принципів і норм професійної етики; припиняти інтриги, чутки, плітки, прояви нечесності, підлості, лицемірства в службовому колективі; розглядати без зволікання факти порушення норм і принципів професійної етики та приймати по ним об'єктивні рішення; приймати неупереджені, справедливі й об'єктивні рішення з соціально-побутових проблем і питань заохочення особового складу; організовувати вироблення і реалізацію комплексу заходів з профілактики конфліктів; звертатися до підлеглих, називаючи їх за спеціальним званням та прізвища або тільки за спеціальним званням, додаючи в останньому випадку перед спеціальним званням слово «товариш», або по імені та по батькові і тільки на «ви»; контролювати дотримання співробітниками етикетних норм у оформленні і змісті службових приміщень; залишатися скромним в потребах і запитах, як на службі, так і в побуті. 7. У разі, якщо підлеглий опинився у важкій життєвій ситуації, його начальник покликаний надати всіляку допомогу і підтримку. 8. Керівник не має морального права: перекладати свою відповідальність на підлеглих; використовувати службове становище керівника в особистих інтересах; проявляти формалізм, чванство, зарозумілість, грубість, застосовувати рукоприкладство по відношенню до підлеглих; створювати умови для нашіптування і доносів в колективі; обговорювати з підлеглими дії вищих начальників; позичати гроші у підлеглих співробітників, приймати подарунки, використовуючи їх залежне службове становище. Служби в органах внутрішніх справ | Працівника органів внутрішніх справ | В органах внутрішніх справ | Органів внутрішніх справ | | Оперативно-службової діяльності | Стаття 10. Професійна моральна деформація | | | Органів внутрішніх справ | |