Головна

Глава VII Чого бракує людям, які живуть в помилкової свободу

  1. VII. Хто живе розумно, той вільний від мирських хвилювань і знає, в чому благо
  2. Питання 38. Еквівалентні параметри складного ланцюга, що розглядаються в цілому як двухполюсник. Схема заміщення двухполюсника при заданій частоті (на прикладі).
  3. Глава I. [Що] здатність грішити не відноситься до свободи вибору
  4. Глава IX. Про те, що образ і подобу Божу, за яким ми створені, полягає в потрійний свободу
  5. Група 54 Пристрій обрешітки і покрівлі складної конфігурації
  6. Датування по короткоживущим ізотопів

Якось сидів юнак світлим неділею, заглибившись в се-
 бе і занурившись в думки; і в тиші його душі постала йому
 умозрімая фігура, майстерна в словах, але недосвідчена в справах і ки-
 чащаяся непомірним багатством.

Він почав питати. Звідки ти?

Вона сказала: Я - нізвідки.

Він сказав: Скажи, що ти таке?

Вона сказала: Я - ніщо.

Він сказав: Чого ти хочеш?

Вона відповіла: Я нічого не хочу.

Він знову сказав: Це якось дивно. Скажи мені, як тебе звати?

Вона сказала: Мене звуть Безіменна Стихія.

Юнак сказав: Тебе справедливо звуть Стихія, бо твої сло-
 ва і відповіді вельми дики. Відповідай мені на одне питання: яка мета
 твого навчання?

Вона сказала: Необмежена свобода.

Юнак сказав: Скажи, що ти називаєш необмеженої сво
 бодой?

Стихія сказала: Коли людина живе по своїй волі, не знаючи
 відмінностей і не думаючи ні про минуле, ні про майбутнє.

Юнак сказав: Ти - не на праведному шляху істини, бо така
 свобода веде людину від святості і позбавляє його свободи істин-
 ної; адже той, у кого відсутня здатність розрізняти, у того від-
 сутствует порядок, а все те, що не має правильного порядку, -
 зле і збиткове: як сказав Господь Ісус Христос: «Всякий, де-
 гавкаючий гріх, є раб гріха » (Ін. 8, 34). Але той, хто з чистою з-
 звісткою і помірної життям стане в праведному відмову від
 себе самого єдиним з Христом, той прийде до справжньої свободи,
 як сказав Він же: «Якщо Син звільнить вас, то справді вільними
 будете »(Ін. 8, 36).


Але Стихія сказала: Що ти називаєш впорядкованим і що
 безладним?

Юнак відповів: Я говорю про упорядкованому, якщо в дії
 враховано все, що зовні і внутрішньо відноситься до справи. якщо цього
 не відбувається, то я називаю це безладом.

Стихія сказала: Безмежна свобода повинна бути проти
 цього і все це зневажати.

Юнак сказав: Таке презирство було б проти всякої прав-
 ди, так само як і помилкова безмежна свобода; адже вона на-
 лена проти того порядку, який вічне Ніщо в своїй з-
 бильности додало всім речам.

Стихія сказала: Людина, яка стала ніким в своєму вічному Ні-
 що, нічого не знає про відмінності.

юнак: Вічне Ніщо, про яке тут, а також у всіх пра-
 Вільних міркуваннях вважають, що воно є Ніщо не через сво
 їй неістотності, а через свою перевершує всепресущест-
 ності, це Ніщо не містить в собі ніякої відмінності, але з
 нього, оскільки воно породжує все, відбувається відповідне
 порядку розрізнення всіх речей. Людина ніколи не буде повністю
 знищений в цьому Ніщо, його пам'ять збереже відміну влас-
 го походження, а його розум - власний вибір, хоча все, що
 було в його прапрічіне, опиниться за межами його розуму.

стихія: Чи слід взагалі розуміти це тільки в цій при-
 чині і з цієї причини?

юнак: Розуміти так було б неправильно, адже Воно не
 тільки в причині. Воно - творче Суще і Собою,
 оскільки Воно - поза причини, і Воно залишається тим, що є, і так
 Його і потрібно сприймати. Не будь в Ньому жодної різниці з
 суті і по сприйняттю нами, ти була б права. Але це не так,
 як раніше сказано. Це слід добре розрізняти.

стихія: Я чула, що був великий Майстер1, Який упра-
 здніл яке розрізнення.

юнак: Коли ти говориш, що він скасував яке розрізнення
 і що це відноситься до божества, то потрібно розуміти це так, що він
 думав про кожну з іпостасей в основі, в якій у них немає відмінностей,
 але не про їхні стосунки один з одним, де їх індивідуальні відмінності несо-
 мненно зберігаються. Якщо ж ти маєш на увазі те, що людина, від-
 здаючись від себе, зникає, то вже досить сказано, що розуміти
 це слід за тим, як ми це сприймаємо, а не по його суті.
 Зауваж при цьому, що «поділ» - зовсім не те, що «розрізнення»;
 як відомо, тіло і душа нероздільні, бо одне існує в дру-
 гом, і жоден член не може жити окремо сам по собі. Але душа від-
 Ліча від тіла, бо душа - не тіло, і тіло - не душа. З цього я де-
 гавкоту висновок, що воістину ніщо не може бути відокремлене від простої

1 Тут і далі мова йде про Майстра Екхарта.






суті; бо у кожного власна сутність, але зі своїм відрізни-
 ем: божественна сутність не - сутність каменю, і, навпаки, сущ-
 ність каменю - не сутність божественна, і сутність однієї тварі -
 не сутність іншої. Так вважають вчителі, кажучи, що, власне,
 ця різниця - не в Бога, але від Бога. І той Майстер пише в своєму
 коментарі до «Книжці Премудрості»: Як немає нічого більш мета-
 ного, ніж Бог, так немає і нічого більше різного. Тому твоє по-
 нимание помилково, моє ж вчення правильно.

Стихія сказала: Цей Майстер сказав багато справедливого
 про людину, створеному за образом і подобою Божою.

Юнак сказав: Він пише в одному місці, що Христос - едінород-
 ний Син, а ми - ні. Він - Син плоттю від плоті, бо явив Свою
 Божественність в людському єстві. А ми, люди, - сини не
 по плоті, і наше народження у Христі називається «відродженням»,
 оскільки воно веде до подоби Його природі. Він - образ вічного не-
 Небесного Отця, а ми створені за образом Пресвятої Трійці. І поет-
 му він сказав, що ніхто не може бути рівним Йому.

стихія: Я чула, що він стверджував, ніби така людина
 діє у всьому так само, як діє Христос.

юнак: Той же Майстер пише в одному місці так: побожний відповідного
 всім діє так само, як діє праведність, і це вірно, гово-
 рить він, бо праведник народжений від праведності, як написано: «пик-
 денний від плоті є плоть; а народжений від Духа є дух »(Ін. 3,6).
 І це істинно тільки для Христа, каже він, і ні для одного друго
 го людини. Бо у Христа немає іншої сутності, крім сутності Від-
 ца, і не народжений Він ні від кого, крім Отця Свого небесного, і потім:
 діє Він у всьому, як діє Його небесний Отець. Але всім дру-
 гим людям уготовано, каже він, лише більш-менш спів-
 чать з Ним, в залежності від того, в якій мірі ми народжені від
 Нього. Ці слова відкривають тобі правду в її істинному розумінні.

Стихія сказала: Його слова показують, що все, що дано Христа
 сту, дано і мені.

юнак: Це «все», що дано Христу, - є досконале облада-
 ня істинним блаженством. І Він сам сказав: «Батько дав Мені все»
 (Пор. Ів. 3,35). І це ж «все» Він дав усім нам, але не таким же обра-
 зом. І в багатьох місцях Він каже, що володіє всім по воплоще-
 ню, ми ж - по єднання з Ним, в якому стаємо богоподоб-
 ни. І тому Він володіє цим настільки ж благороднішим
 чином, наскільки благородніше Він був сприйнятливий до цього.

Але Стихія заперечила: Він, скасувавши схожість і об'єднува-
 ня, створив нас, позбавивши подібності, як абсолютно єдине.

Юнак відповів: Безсумнівно у тебе відсутній просвещаю-
 щая здатність розрізнення, виходячи з якого ми говоримо, що
 людині дано стати єдиним з Христом і все ж залишатися відмінних
 вим від Нього: в тій мірі, в якій він з'єднаний, і в тій мірі, в якій,
 незважаючи на роздільність, усвідомлює себе як Єдине. справжній


світло тебе ще не просвітив, бо справжнє світло приносить порядок
 і відмінність, ведучи нас від безмірної множинності. твоя гостра
 спостережливість укупі з красою природного світла панують в рас
 судочной думки, дуже схожою на світло божественної істини.

Стихія, готова слухати, наполегливо попросила, щоб він
 продовжив пояснювати їй це важлива відмінність.

Він відповідав: Найбільший недолік, який завдає шкоди
 тобі і тобі подібним, - це те, що в думках ваших немає способнос-
 ти правильного розрізнення істини. І тому той, хто хоче досягти
 Найвищого, що не впавши в цей гріх, повинен ретельно дотримуватися сему з-
 кровенная вченню, бо тоді він безперешкодно прийде до свого
 блаженства.

Боецій. «Втіха філософією» та інші трактати. М., 1990. с. 286. | Наскільки благородно веде себе істинно відчужений людина у всіх справах


ПОВЕРНЕННЯ В БОГА | СВЯТО ВІЧНОГО ЖИТТЯ | Генріх Сузо Heinrich Sense | Про внутрішню відчуженості і правильному розрізненні, досяжному за допомогою розуму | Глава II Як відчужений людина починає і завершує в Єдності | Глава III існує у вищому єдності будь-яка роздільність? | Як людина і все створіння одвічно перебували в Бога і як вони з'явилися в часі | Про дійсне повернення відчуженого людини, знаходить через єдинородного Сина | Про піднесених і важливих питаннях, які Істина пояснювала йому на прикладі одного відчуженого людини | Пор. Аристотель. Категорії гл. 6, стор. 65. |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати