Головна

Асфаліон.

Ввечері тільки заснув я, утомлений працею дуже

(Ситий не був я, аджеж пообідали ми ранувато

Та, як ти знаєш, і досить помірно), отож і приснилось,

Наче на скелю побіг я і там умостившися зручно,

Рибу я підстерігав, закинувши з вабою вудку.

И раптом до неї метнулася риба велика. Як всякий

Пес у сновидді мріє про хліб,- от мені так, рибалці,

Риба приснилася. Ось на гачок зачепилась, ось ніби

Кров полилась. Але вудка моя вся згиналась від рухів,

Так затріпалась та риба. Руки простягши й зігнувшись,

Я намагався маленьким гачком великую здобич

Витягти; далі згадав я, що треба ту рибу підняти,

Вудку тримавши міцніш, відпустив волосінь я, а далі

Знов потягнув: не зірвалась. Отак боротьбу закінчив я.

Рибу я витяг тоді золоту, звідусюди укриту

Золотом. Аж я злякався: чи то не улюблену рибу

Я упіймав Посейдона, а чи то бува не коштовність

Жінки його Амфітріти-цариці. Тихенько з гачка я

Бранку свою відчепив обережно й подбав, щоб на вудці

Золота того і крихти малої ніде не зоставить.

Тут у думках та надіях на суходіл перейшов я

І заприсягся: ніколи уже на простори морськії

Не випливати, зоставшись довіку на суші, і паном

Жити собі у достатку та в золоті. Тут я прокинувсь.

От і з'ясуй мені, друже, моє присягання й ухвалу,

Добре розваж: бо мене моя присяга дуже лякає.



Праксіноя. | Oльпіс.

Дай мені Гомера ліру | Строфа І | Строфа II | Строфа III | Феокріт (Теокріт) Ідилії Переклад Ф. Самоненка | ТІРСІС, АБО ПІСНЯ | Тірсіс. | ІДИЛІЯ ДРУГА | Праксіноя. | Праксіноя. |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати