На головну

Персональний розподіл доходів. Сімейні доходи, їхній рівень, джерела і структура.

  1. A. Перерозподіл іонів натрію в крові.
  2. A. Перерозподіл іонів натрію в крові.
  3. Акционерное общество, его создание, виды и структура.
  4. Аналіз рівномірності розподілу за допомогою коефіцієнтів концентрації та децильної диференціації
  5. Ввартість капіталу за рахунок нерозподілених прибутків
  6. Витрати на персонал підприємства та їх структура.
  7. Від стороннього джерела енергії

Персональний розподіл доходів - це розподіл доходів між окремими фізичними особами, сім'ями або домогосподарствами.

Сімейний дохід - сума доходів свідомо організованої на основі родинних зв'язків та спільності побуту невеликої групи людей, життєдіяльність яких спрямована на реалізацію соціальних, економічних та духовних індивідів, сім'ї, суспільства в цілому.

Існують різні джерела формування сімейних доходів:

- заробітна плата;

- доходи від власності;

- доходи від особистого підсобного господарства;

- доходи від кооперативної діяльності;

- доходи від індивідуальної трудової діяльності;

- державні трансфертні платежі (пенсії, допомога з безробіття, стипендії, безплатні послуги в галузі охорони здоров'я, освіти та ін.);

- доходи з інших джерел (спадщина тощо).

Доходи населення в ринковій економіці виконують такі функції:

1) добробуту - забезпечують певний рівень життя населення;

2) мотиваційну - сприяють ефективному включенню до виробничого процесу шляхом створення системи нових стимулів;

3) соціальну - формують відповідну якість життя, що охоплює умови праці, життя і відпочинку, соціальні гарантії та забезпеченість, охорону правопорядку і дотримання прав людини.

Поняття рівня і якості життя населення тісно пов'язані й визначають стан економічного та соціального розвитку країни. Рівень сімейних доходів не повинен бути нижчим за прожитковий мінімум, тобто за величину, яка у вартісному вираженні відображає законодавчо визначений рівень споживання товарів і послуг, необхідних для забезпечення життєдіяльності людини та збереження її здоров'я.

Прожитковий мінімум розділяє сім'ї (домогосподарства, окремих осіб) на дві умовні групи за рівнем споживання - забезпечених та малозабезпечених.

Оскільки крайнім проявом бідності є злиденність, то поряд із прожитковим мінімумом використовують поняття фізіологічного мінімуму, під яким розуміють вартісну величину середньодушового сукупного доходу, що забезпечує такий рівень задоволення потреб у харчуванні, нижче якого існування людини недопустиме.

Фізіологічний мінімум - межа, що розділяє дві найнижчі групи сімей за рівнем споживання - малозабезпечених (бідних) та незабезпечених (злиденних) (рис. 2.).


Рис. 2. Диференціація населення за рівнем споживання

Прожитковий мінімум є важливим соціально-економічним нормативом для визначення:

- розмірів мінімальної заробітної плати;

- мінімальної пенсії за віком;

- допомоги багатодітним сім'ям;

- виплат безробітним;

- стипендій та інших соціальних виплат;

- величини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

- державних стандартів обслуговування і забезпечення в галузях охорони здоров'я, освіти та ін..

Лише за умови виконання цих функцій прожитковий мінімум є засобом державної політики в подоланні бідності.

Рівень прожиткового мінімуму є важливою складовою для визначення методики на основі методики та рекомендацій ООН агрегованого показника - індексу розвитку людини(Ірл):

де і набуває значення від 1 до 5; Ірл - індекс розвитку людини; Іхі - індекс очікуваної тривалості життя при народженні; Іх2 - індекс рівня освіти; Іх3 - індекс рівня бідності; Іх4 - індекс рівня безробіття; Іх5 - індекс реального ВВП на душу населення.

У сучасній ринковій економіці доходи окремих фізичних осіб, сімей (домогосподарств) розрізняються не лише за рівнем, а й за структурою.

Структура сімейних доходів за напрямами використання їх:

- харчування;

- придбання одягу та взуття;

- придбання товарів тривалого користування;

- соціально-культурні та побутові послуги;

- комунальні послуги;

- транспорт;

- заощадження;

- інші витрати.

Структура витрат сім'ї є важливим показником економічного розвитку країни.

Згідно із законом Ангеля (німецького статистика, який у ХІХ ст. здійснив аналіз споживання сімей (осіб) із різними рівнями доходів), у міру зростання доходів сім'ї загальне споживання благ збільшується, але у різних пропорціях та структурних співвідношеннях. Зі зростанням доходів сім'ї знижується питома вага витрат на харчування, частка витрат на одяг, зазнають незначних змін витрати на житло та комунальні послуги, а от питома вага витрат на задоволення культурних та інших нематеріальних потреб суттєво зростає.

В умовах становлення ринкового середовища в економіці України внаслідок взаємозумовленої дії об'єктивних та суб'єктивних факторів формування доходів населення характеризується такими тенденціями:

- розширенням структурних складових сімейних доходів;

- суттєвим зниженням загального рівня реальних доходів;

- поглибленням розриву між номінальними доходами і доходами, що є у розпорядженні;

- слабким і нестійким зростанням факторних доходів;

- домінуванням перерозподільчих процесів у створенні доходів;

- зростанням частки доходів від реалізації продукції особистого підсобного господарства;

- натуралізацією частки отримуваних доходів;

- тонізацією доходів з метою ухилення від сплати податків.

Досягнення оптимальної структури і рівня сукупних сімейних доходів є одним із найбільш актуальних завдань сучасної політики.

 



Функціональний розподіл доходів. | Диференціація доходів населення. Крива Лоренцо і коефіцієнт Джині.
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати