На головну

Порівняльна характеристика стратегічного і оперативного управління.

  1. G9.1 Програма навчання фахівців оперативного реагування (First Responders)
  2. I ХАРАКТЕРИСТИКА УМОВ ВИНИКНЕННЯ РАДІАЦІЙНИХ ПОРАЗОК
  3. I. Загальна характеристика фірми.
  4. I. ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЦИПЛІНИ
  5. I. Характеристика на студента, що проходив практику
  6. N 1. Загальна характеристика ДОКУМЕНТІВ ЯК ДОКАЗІВ

Для сучасної організації актуальною проблемою є одночасне застосування двох режимів управління - стратегічного і оперативного, в основі яких лежать протилежні стилі організаційної поведінки. Наукова література виділяє два типи організаційної поведінки: приростного і підприємницький. Нижче буде розглянуто, чому стратегічне управління вимагає підприємницького організаційної поведінки, а оперативне управління - приростного, і буде наведено порівняльну характеристику цих двох режимів управління (табл. 1.3).

Стратегічне управління, як уже було зазначено, пов'язане з постановкою цілей і завдань організації, з підтримкою певних взаємин з навколишнім середовищем, які дозволяють їй досягти поставлених цілей, відповідають її внутрішнім можливостям і дозволяють залишатися сприйнятливою до зовнішніх впливів. З ростом нестабільності господарської діяльності зростає потреба організацій у стратегічному управлінні.

Стратегічне управління - це в першу чергу підприємницька діяльність. Організація зможе адекватно реагувати на зміни зовнішнього середовища тільки в разі підприємницького підходу до розробки стратегії. Підприємницький образ дій можна розцінювати як не тільки можливий, а й кращий шлях розвитку організації в швидко мінливих умовах господарської діяльності, який забезпечує успіх і виживання. Підприємницький стиль організаційного поведінки характеризується прагненням до змін, до передбачення майбутніх можливостей і небезпек замість реакції на проблему. При такому підході ведеться глобальний пошук альтернативних шляхів дій, замість однієї генеруються численні альтернативи, процес прийняття рішень спрямований на вибір кращої з альтернатив.

Таблиця 1.3 Порівняльна характеристика режимів управління

 порівняльний ознака  Оперативне керування  Стратегічне управління
 цілі  оптимізація прибутковості  Оптимізація потенціалу прибутковості
 Шляхи досягнення цілей  Екстраполяція минулих підходів  передбачення змін
 фактор часу  Орієнтація на короткострокову і середньострокову перспективу  Орієнтація на довгострокову перспективу
 засіб управління  довгострокове планування  Стратегічне планування
 проблема  Повторювана, знайома  Є повторюваною, нова
 Рішення управлінських проблем  Реакція на виниклі проблеми, з запізненням по відношенню до їх появи  Передбачення проблем, активний пошук можливостей
 Стиль організаційної поведінки  приростного  підприємницький
 Організаційна структура  Бюрократична (механістична)  Органічна (адаптивна)
 структура влади  Зосереджена у виробництві та маркетингу  Зосереджена в загальному керівництві і НДДКР
 Ставлення до ризику  мінімізація ризику  свідомий ризик
 фактори успіху  Прагнення до економії на масштабах  Прагнення до диференціації
 Об'єкт уваги менеджменту  Внутрішнє середовище організації, пошук шляхів більш ефективного використання ресурсів  Особлива увага до навколишнього середовища, пошук можливостей створення конкурентної переваги, адаптація організації до змін
 управлінські навички  Уміння отримати прибуток, досягти поставленої мети, компетентність в діагностиці, координації та контролі  Уміння передбачати зміни, навички освоєння нових напрямків, схильність йти на ризик, підприємницькі здібності, стратегічне мислення

Результатом стратегічного управління є потенціал організації, що забезпечує досягнення стратегічних цілей, а також внутрішня структура і організаційні зміни, що забезпечують чутливість організації до змін у навколишньому середовищі.

Для ефективного стратегічного управління менеджер повинен мати не тільки підприємницькі здібності, а й володіти певними творчими якостями. В цілому завдання менеджера, що займається стратегічними проблемами, полягає в забезпеченні постійного потенціалу прибутковості, для цього він повинен:

- Визначити і провести стратегічні зміни в організації;

- Створити організаційну структуру і культуру, що сприяють стратегічним змінам, привести інші внутрішні ситуаційні змінні організації (цілі, завдання, технологію, системи і процедури та ін.) У відповідність зі стратегічними змінами;

- Підібрати і виховати працівників (керівників і виконавців), здатних провести стратегічні зміни.

Оперативне управління, на відміну від стратегічного, використовує існуючу позицію для досягнення цілей організації. Кінцевим продуктом оперативної діяльності є надання товарів, надання послуг споживачам за певну винагороду. В основному це забезпечується такими видами діяльності, як закупівлі, внутрішнє і зовнішнє матеріально-технічне забезпечення, виробництво, маркетинг та продажу, обслуговування.

У комерційної організації менеджер, який займається поточними операціями, повинен перетворити створений в режимі стратегічного управління потенціал організації в реальний прибуток. Його діяльність включає визначення загальних оперативних завдань, забезпечення їх виконання ресурсами, мотивацію персоналу, координацію і контроль керівників і виконавців в рамках організації в процесі виконання завдань.

Для режиму оперативного управління характерний приростного стиль організаційного поведінки, який проявляється у більшості фірм і фактично у всіх некомерційних організацій. Він характеризується постановкою цілей «від досягнутого», спрямований на мінімізацію відхилень від традиційної поведінки як усередині організації, так і в її відносинах з навколишнім середовищем.

Зіставлення організаційних характеристик, що відповідають різним режимам управління (табл. 1.3), показує, що стратегічне управління націлене на зміни, є гнучким і не має жорстких структур, в той час як оперативне управління стійко до змін, націлене на високу ефективність.

Одночасне застосування двох режимів управління організацією пов'язане з необхідністю розробки складних систем управління, відповідних за своїми характеристиками обох типів організаційної поведінки.

 



Системи управління на основі передбачення змін і гнучких екстрених рішень. | Основні завдання стратегічного менеджменту. Характеристика основних етапів стратегічного управління.

Передумови виникнення стратегічного менеджменту | Системи управління на основі контролю і екстраполяції. | Бачення і місія організації. Підходи до формулювання місії. | Цілепокладання в системі стратегічного менеджменту. Характеристика ефективних цілей. | Рівні стратегії організації. Корпоративна стратегія і її складові. | Ділова, функціональна і операційна стратегії організації. | Аналіз і оцінка зовнішнього середовища організації. | Внутріфірмова діагностика. | Методи аналізу організаційного середовища. | Стратегічна сегментація. Порядок виділення СЗГ. Аналіз і оцінка привабливості СЗГ. |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати