На головну

Функції плати за забруднення навколишнього середовища

  1. C - страховик звільняється від страхової виплати;
  2. I Лабораторне дослідження функції нирок
  3. I. Особливості оплати праці та окремих категорій педагогічних працівників.
  4. I. ПОНЯТТЯ І ФУНКЦІЇ КОНФЛІКТУ
  5. II. Особливості обчислення місячної заробітної плати вчителів у залежності від обсягу навчального навантаження.

Слід зазначити, що стягнення плати за забруднення виконує ряд економічних функцій: стимулюючу, що акумулює, розподільну і контрольну. Зокрема, вона стимулює підприємства до зниження шкідливих викидів, забезпечує механізм досягнення проектних показників, а також сучасного рівня технологій (робота по кращої технології), що спрямоване в цілому на забезпечення структурної перебудови економіки. Тим самим у підприємств-забруднювачів складається альтернатива: продовжувати забруднювати, що пов'язано зі значними платежами, що впливають на їх господарське становище, або, навпаки, спрямовувати кошти на екологічне оновлення виробництва, ресурсозбереження, що веде до оздоровлення навколишнього середовища і зниження природоемкости національного доходу. Крім того, в результаті платежів за природокористування утворюється стійкий джерело фінансування природоохоронних заходів у вигляді фондів охорони природи.

Як показав експеримент, платежі, встановлені на основі збитку, були досить високими, і при існуючій тоді системі оподаткування підприємства не могли винести це непосильний тягар. У той же час даний експеримент показав дієвість і ефективність економічних методів у вирішенні екологічних питань.

Введення платежів за забруднення навколишнього середовища спонукало керівників підприємств знайти резерви на придбання і введення в дію установок з очищення газів, що відходять, очисних споруд та іншого природоохоронного устаткування, зробило стимулюючий вплив на підприємства, які не мали розроблених і затверджених томів науково-технічних нормативів гранично допустимих викидів (ПДВ) і гранично допустимих скидів (ПДС). Під впливом проведення експерименту на підприємствах активно проводилась робота по уточненню матеріалів інвентаризації джерел забруднення навколишнього середовища, розробка та затвердження норм ГДВ та ГДС.

Результатом запровадження зазначених платежів і проведення пов'язаних з ними природоохоронних заходів мало місце зниження загальних викидів (скидів) забруднюючих речовин в навколишнє середовище. Введення зазначених платежів сприяло також значно збільшити кошти, що виділяються підприємствами на здійснення природоохоронних заходів.

Незважаючи на відмінність методичних підходів до визначення плати, позитивним результатом експерименту можна вважати придбання природоохоронними органами практичного досвіду у використанні економічних методів регулювання природокористування, посилення їх ролі в управлінні якістю навколишнього середовища. Деякі природоохоронні органи успішно застосували систему укладення договорів з підприємствами, де визначалися допустимі маси викидів (скидів) забруднюючих речовин, нормативи плати за забруднення та порядок надходження платежів.

Разом з тим природоохоронні органи на місцях зіткнулися з протистоянням багатьох міністерств і відомств, небажанням подведомсвенних їм підприємств брати участь в даному експерименті, що було характерно для підприємств паливно-енергетичного комплексу, нафтохімічної, лісової і деревообробної промисловості і ін. На ході експерименту негативно позначилася недостатня оснащеність підприємств і природоохоронних органів контрольно-вимірювальних апаратурою та засобами спостереження, недосконалість діючих форм обліку та статистичної звітності. Була виявлена ??організаційна непідготовленість більшості підприємств до переходу на нові методи управління, на багатьох підприємствах відсутні відповідні служби і фахівці з охорони навколишнього середовища.

Проведення експерименту дало можливість вже починаючи з 1991 р пом'якшити соціальну напруженість в ряді регіонів зі складною екологічною ситуацією, посилити матеріальну зацікавленість і відповідальність трудових колективів у виконанні природоохоронних заходів. Введення в практику зазначених платежів дозволило мобілізувати внутрішні резерви підприємств щодо скорочення забруднення.

За оцінками, тільки за рахунок приведення природоохоронного обладнання в нормальне працездатний стан і підвищення культури виробництва можна скоротити викиди забруднюючих речовин на 20-25%. На основі аналізу і узагальнення підсумків експерименту, апробації методичних підходів були розроблені єдині нормативи плати за забруднення та порядок справляння платежів, що можна умовно віднести до другого етапу запровадження платного природокористування в Росії. При підготовці нових нормативних документів були закладені принципи, виходячи з яких плата за забруднення повинна:

§ стимулювати підприємство в здійсненні природоохоронних заходів і поліпшення екологічної обстановки в районі, де воно розташоване;

§ передбачати платежі за кожен інгредієнт забруднення;

§ враховувати регіональну екологічну неоднорідність територій.

Дані принципи отримали своє відображення в постанові РМ УРСР від 9 січня 1991 № 13 «Про затвердження на 1991 рік нормативів плати за викиди забруднюючих речовин в природне середовище та порядку їх застосування», в якому висвітлено порядок визначення нормативів плати за забруднення на всій території Росії. Відмінною особливістю даного документа є те, що для врахування впливу екологічного чинника на рівень плати введені коефіцієнти екологічної ситуації та екологічної значимості атмосферного повітря та грунту територій, а також водних об'єктів по басейнах основних річок.

Принциповою особливістю даного етапу було те, що нормативи плати розглядалися як частина величини річного питомої економічного збитку, яка відшкодовує витрати на запобігання впливу викидів забруднюючих речовин на реципієнти та досягнення їх допустимого рівня. Для того щоб економічний механізм справляння плати за забруднення мав достатню гнучкість передбачалося зарахування в рахунок платежів сум, витрачених підприємством на виконання природоохоронних робіт. Такий підхід дозволяє природоохоронним органам стимулювати виділення підприємствами коштів на екологічні цілі.

Головними труднощами введення в практику зазначених платежів з'явилася непідготовленість до цього чинного на той час господарського механізму управління економікою. Так, наприклад, джерело платежів за забруднення - прибуток - до моменту проведення експерименту був уже розподілений між підприємством, міністерством і держбюджетом. Тому ввести їх в практику без деякого зміни фінансових потоків грошових коштів і встановлення обмежень на розмір відрахувань з прибутку було неможливо.



Економічний експеримент по вдосконаленню господарського механізму природокористування | Аналіз діючої в Україні системи платежів за забруднення навколишнього середовища і шляхи її вдосконалення

Вступ | Розвиток торгівлі викидами | Механізм обміну зобов'язаннями щодо зниження забруднення |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати