Головна

Аналіз традиційних методів оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів в умовах ризику і невизначеності

  1. B) Аналіз і результати
  2. F. Критичний дискурс-аналіз
  3. I етап Аналіз ринку
  4. I етап бюджетного процесу - складання проектів бюджетів
  5. I. Аналіз досягнутих результатів та існуючих проблем
  6. I. СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ: ВИХІДНІ ПОНЯТТЯ
  7. I.2.1. 2. Модель оцінки впливу стимулювання

В ході реалізації ІП генерується певний рух грошових коштів у формі їх надходження і витрачання. Це рух грошових коштів реалізується в часі ІП являє собою безперервний процес і визначається поняттям «грошовий потік». Грошовий потік являє собою сукупність розподілених у часі надходжень і виплат грошових коштів, що генеруються в ході здійснення Іп (інвестиційного проекту). Поняття «грошовий потік» є агрегованим, складовим, що включає до свого складу численні види цих потоків. Для ефективного, цілеспрямованого управління грошові потоки класифікуються за різними ознаками. З економічної точки зору ІП можна представити у вигляді моделі грошових потоків, в якій найбільш укрупненно виділяються грошові притоки (CIFt) і відтоки (COFt) в t-му періоді. Як правило, грошові потоки розглядаються як рівномірні протягом періоду t і приводяться до кінця періоду.

Оцінка ефективності інвестиційного проекту являє собою один з найбільш відповідальних етапів у вирішенні цілого ряду стратегічних завдань, характерних для стадії реалізації інвестиційної стратегії. Обгрунтованість прийнятого інвестиційного рішення безпосередньо залежить від того, наскільки об'єктивно і всебічно проведена ця оцінка. В основі оцінки ефективності інвестиційного проекту лежить система показників, порівнюють отриманий ефект від реалізації ІП з його інвестиційними витратами. Ключовим питанням у цьому зв'язку є зіставлення грошових потоків, що обумовлено наступними факторами: тимчасовою вартістю грошей, нестабільністю економічної ситуації.

Для оцінки ефективності довгострокових інвестиційних проектів використовуються різні показники, найбільш відомі з яких:

Чиста поточна вартість - NPV, ден. од .;

Індекс рентабельності - PI, д. Од .;

Період окупності з урахуванням дисконтування - DPP, роки;

Внутрішня норма рентабельності - IRR,%;

Модифікована внутрішня норма рентабельності - MIRR,%;

Перераховані вище показники оцінки економічної ефективності інвестиційного проекту є основою для прийняття обґрунтованого інвестиційного рішення.

У численній літературі описані різні модифікації формул обчислення показників економічної ефективності інвестиційного проекту (NPV, PI, DPP, IRR, MIRR) залежно від вихідних умов, тому в даній роботі не буде докладно описуватися суть даних показників, так як зацікавлений читач сам може знайти цю інформацію в літературі. Очевидно, що кожен з вищенаведених показників має свої відмінні переваги і недоліки, які також детально описані в літературі, тому для прийняття обґрунтованих інвестиційних рішень необхідно спільне використання даних показників, так як вони дозволяють ОПР (особа, яка приймає решеніес різних сторін оцінити ефективність ІП.

Загальним недоліком перерахованих вище показників ефективності інвестиційного проекту є вимога визначеності вхідних даних, яка досягається шляхом застосування середньозважених значень вхідних параметрів ІП, що, може привести до отримання значно зміщених точкових оцінок показників ефективності і ризику ВП. Також очевидно, що вимога детермінованості вхідних даних є невиправданим спрощенням реальності, так як будь-який ІП характеризується безліччю факторів невизначеності: невизначеність вихідних даних, невизначеність зовнішнього середовища, невизначеність, пов'язана з характером, варіантами і моделлю реалізації проекту, невизначеність вимог, що пред'являються до ефективності інвестиційного проекту. Саме чинники невизначеності визначають ризик проекту, то є небезпека втрати ресурсів, недоотримання доходів або появи додаткових витрат. При аналізі довгострокових ІП, в тому числі на основі перерахованих вище показників, необхідно прогнозувати в часі майбутній стан великого числа невизначених параметрів ринкової кон'юнктури, тому абсолютно точний прогноз отримати практично неможливо. При прогнозуванні економічної ефективності та оцінки ризиків реалізації ІП ключовим є прояв невизначеності числових параметрів планованого ВП. Фатальна невизначеність породжує настільки ж непереборний ризик прийняття інвестиційних рішень. Отже, при проведенні прогнозів необхідно враховувати фактори невизначеності, що обумовлюють ризик за певним показником ефективності, тому ми неминуче стикаємося з проблемою формального представлення невизначених прогнозних параметрів, що визначають ІП, і проведення з ними відповідних розрахунків. Таким чином, наявність різних видів невизначеностей призводить до необхідності адаптації вищеописаних показників оцінки економічної ефективності інвестиційного проекту на основі застосування математичних методів, що дозволяють формалізувати і одночасно обробляти різні види невизначеності.

Якщо ІП формалізувати у вигляді моделі грошових потоків, яка в даній роботі прийнята за базову, то різні підходи до формалізації невизначеності розрізняються за способами опису вхідних параметрів ІП, тобто складових величин CIFt, COFt, rt. Серед різних підходів до моделювання в умовах невизначеності можна виділити три основні підходи: імовірнісний, нечітко-множинний і експертний. Як свідчить світовий досвід, ефективність застосування підходів на основі імовірнісних, нечітко-множинних і експертних описів до вирішення різних завдань, залежить від рівня і характеру невизначеності, пов'язаної з конкретним завданням. Дійсно, у міру збільшення невизначеності класичні імовірнісні опису поступаються місцем, з одного боку, суб'єктивним (аксіологічними) можливостям, заснованим на експертній оцінці, а, з іншого боку, нечітко-інтервальним описам, вираженим у вигляді функцій приналежності нечітких чисел або, в окремому випадку , у вигляді чіткого інтервалу. Суб'єктивні (аксіологічні) ймовірності - це імовірнісні формалізми, що не мають частотного сенсу, а представляють собою, наприклад, результат віртуального парі з Севіджу, точкову оцінку, засновану на принципі максимуму ентропії Гіббса-Джейнса. При цьому виникає серйозна проблема обґрунтування вибору цих оцінок. Крім того, як показано на конкретному прикладі в, принцип максимуму ентропії Гіббса-Джейнса не узгоджується з правилами раціональної економічної поведінки (не забезпечується монотонність).

Очевидно, якщо вихідні параметри ІП характеризуються репрезентативною статистикою, або є достатні підстави вважати, що вихідні параметри підкоряються певному вероятностному закону, то в даній ситуації застосування імовірнісного підходу цілком виправдано і ефективно. Однак, як правило, при моделюванні реальних ІП, статистика чи мало репрезентативна, або відсутня зовсім, тоді застосування імовірнісного підходу важко, або неможливо зовсім. Становище ускладнюється тим, що при моделюванні реальних ІП, доводиться мати справу з різними видами невизначеності, що пов'язано, з наявністю різного обсягу корисної інформації щодо невизначених параметрів ІП, а, отже, постає проблема одночасного використання й обробки такої різнорідної інформації, звідси виникає необхідність приведення даної інформації до єдиної форми подання.

У світовій практиці інвестиційного менеджменту використовуються різні методи оцінки ефективності інвестиційних проектів в умовах ризику і невизначеності, до найбільш поширеним з яких слід віднести наступні методи:

- Метод коригування ставки дисконтування (премія за ризик);

- Метод достовірних еквівалентів (коефіцієнтів достовірності);

- Аналіз чутливості показників ефективності (NPV, IRR і ін.);

- Метод сценаріїв;

- Методи теорії ігор (критерій максимина, максимакс і ін.);

- Побудова «дерева рішень»;

- Імітаційне моделювання за методом Монте-Карло;

Детальний опис вище перерахованих методів дано в різних літературних джерелах, тому зупинимося більш детально на особливостях і недоліках їх практичного застосування.

Метод коригування ставки дисконтування передбачає приведення майбутніх грошових потоків до справжнього моменту часу за вищою ставкою, але не дає ніякої інформації про ступінь ризику (можливих відхиленнях кінцевих економічних результатів). При цьому отримані результати істотно залежать тільки від величини надбавки (премії) за ризик. Також недоліком даного методу є істотні обмеження можливостей моделювання різних варіантів розвитку ІП, які зводяться до аналізу залежності показників NPV, IRR і ін. Від змін одного показника - норми дисконту. Таким чином, в даному методі різні види невизначеності та ризику формалізуються у вигляді премії за ризик, яка включається в ставку дисконтування.

Метод достовірних еквівалентів (коефіцієнтів достовірності) на відміну від попереднього методу передбачає коригування чи не норми дисконту, а грошових потоків інвестиційного проекту в залежності від достовірності оцінки їх очікуваної величини. З цією метою розраховуються спеціальні понижуючі коефіцієнти ?t для кожного планового періоду t. Даний метод має кілька варіантів залежно від способу визначення понижуючих коефіцієнтів. Один із способів полягає в обчисленні відношення достовірної величини чистих надходжень грошових коштів по безризикових вкладеннях (операціями) в період t, до запланованої (очікуваної) величиною чистих надходжень від реалізації інвестиційного проекту в цей же період t [29]. Очевидно, що при такому способі визначення коефіцієнтів достовірності грошові потоки від реалізації ІП інтерпретуються як надходження від безризикових вкладень, що призводить до неможливості проведення аналізу ефективності інвестиційного проекту в умовах невизначеності і ризику.

Інший варіант даного методу полягає в експертній коригування грошових потоків за допомогою понижувального коефіцієнта, що встановлюється в залежності від суб'єктивної оцінки ймовірностей. Однак інтерпретація коефіцієнтів достовірності як суб'єктивних ймовірностей, властива даному підходу, не відповідає економічній суті оцінки ризику [29]. Застосування коефіцієнтів достовірності в такій інтерпретації робить прийняття інвестиційних рішень довільним і при формальному підході може привести до серйозних помилок і, отже, до наступних негативних наслідків для підприємства.

Метод аналізу чутливості показників ефективності інвестиційного проекту (NPV, IRR і ін.) Дозволяє на кількісній основі оцінити вплив на ІП зміни його головних змінних. Головний недолік даного методу полягає в тому, що в ньому допускається зміна одного параметра ІП ізольовано від всіх інших, т. Е. Все решта параметри ІП залишаються незмінними (рівні спрогнозованим величинам і не відхиляються від них). Таке припущення рідко відповідає дійсності.

Метод сценаріїв дозволяє подолати основний недолік методу аналізу чутливості, так як з його допомогою можна врахувати одночасний вплив змін факторів ризику. До основних недоліків практичного використання методу сценаріїв можна віднести, по-перше, необхідність виконання досить великого обсягу робіт з відбору і аналітичної обробки інформації для кожного можливого сценарію розвитку, і як наслідок, по-друге, ефект обмеженого числа можливих комбінацій змінних, що полягає в тому , що кількість сценаріїв, які підлягають детальному опрацюванні обмежена, так само як і число змінних, що підлягають варьированию, по-третє, велика частка суб'єктивізму у виборі сценаріїв розвитку і призначення ймовірностей їх виникнення.

Якщо існує безліч варіантів сценаріїв розвитку, але їх ймовірності не можуть бути достовірно оцінені, то для прийняття науково обґрунтованого інвестиційного рішення щодо вибору найбільш доцільного ІП з сукупності альтернативних ІП в умовах невизначеності застосовуються методи теорії ігор, деякі з яких розглянуті нижче:

Критерій MAXIMAX не враховує при прийнятті інвестиційного рішення ризику, пов'язаного з несприятливим розвитком зовнішнього середовища.

Критерій MAXIMIN (критерій Вальда) мінімізує ризик інвестора, однак при його використанні багато ІП, є високоефективними, будуть необгрунтовано відкинуті. Цей метод штучно занижує ефективність ІП, тому його використання доцільне, коли мова йде про необхідність досягнення гарантованого результату.

Критерій MINIMAX (критерій Севіджа), на відміну від критерію MAXIMIN, орієнтований не стільки на мінімізацію втрат, скільки на мінімізацію жалю з приводу втраченого прибутку. Він допускає розумний ризик заради отримання додаткового прибутку. Користуватися цим критерієм для вибору стратегії поведінки в ситуації невизначеності можна лише тоді, коли є впевненість в тому, що випадковий збиток не приведе фірму (інвестиційний проект) до повного краху.

Критерій песимізму-оптимізму Гурвіца [33] встановлює баланс між критерієм MAXIMIN і критерієм MAXIMAX допомогою опуклою лінійної комбінації. При використанні цього методу зі всієї безлічі очікуваних сценаріїв розвитку подій в інвестиційному процесі вибираються два, при яких ІПj досягає мінімальної і максимальної ефективності. Вибір оптимального ІП по показнику NPV здійснюється за формулою:

 , (1.1)

де  - Коефіцієнт песимізму-оптимізму, який приймає значення в залежності від ставлення ОПР до ризику, від його схильності до оптимізму або до песимізму. При відсутності яскраво вираженої схильності ? = 0,5. При ? = 0 (точка Вальда) критерій Гурвіца збігається з максимина критерієм, при ? = 1 - з максімаксним критерієм.

Загальний недолік розглянутих вище методів теорії ігор полягає в тому, що передбачається обмежена кількість сценаріїв розвитку (кінцеве безліч станів навколишнього середовища).

Метод побудови «дерева рішень» схожий з методом сценаріїв та заснований на побудові багатоваріантного прогнозу динаміки зовнішнього середовища. На відміну від методу сценаріїв він припускає можливість прийняття самою організацією рішень, які змінюють хід реалізації ІП і використовують спеціальну графічну форму представлення результатів («дерево рішень»). Даний метод може застосовуватися в ситуаціях, коли більш пізні рішення сильно залежать від рішень, прийнятих раніше, і в свою чергу, визначають сценарії подальшого розвитку подій [29]. Основними недоліками даного методу при його практичному використанні є, по-перше, технічна складність даного методу при наявності великих розмірів досліджуваного «дерева» рішень, так як ускладнюється не тільки обчислення оптимального рішення, а й визначення даних, по-друге, присутній дуже високий суб'єктивізм при призначенні оцінок ймовірностей.

Імітаційне моделювання за методом Монте-Карло є найбільш складним, але і найбільш потужним методом оцінки і обліку ризиків при прийнятті інвестиційного рішення. У зв'язку з тим, що в процесі реалізації цього методу відбувається програвання досить великої кількості варіантів, то його можна віднести до подальшого розвитку методу сценаріїв. Метод Монте-Карло дає найточніші і обґрунтовані оцінки ймовірностей в порівнянні з вищеописаними методами. Однак, незважаючи на очевидну привабливість і переваги методу Монте-Карло з теоретичної точки зору, даний метод зустрічає серйозні перешкоди в практичному застосуванні, що обумовлено наступними основними причинами:

- Висока чутливість одержуваного результату за методом Монте-Карло до законів розподілу ймовірностей і видам залежностей вхідних змінних інвестиційного проекту;

- Не дивлячись на те, що сучасні програмні засоби дозволяють врахувати закони розподілу ймовірностей і кореляції десятків вхідних змінних, між тим оцінити їх достовірність в практичному дослідженні зазвичай не представляється можливим, так як, в більшості випадків, аналітики вимірюють варіації основних змінних макро- і мікросередовища, підбирають закони розподілу ймовірностей і статистичні зв'язку між змінними суб'єктивно, оскільки отримання якісної статистичної інформації не представляється можливим з найрізноманітніших причин (тимчасовим, фінансовим і т. д.) [6], особливо для унікальних ІП в реальному секторі економіки;

- Внаслідок двох вищеописаних причин, точність результуючих оцінок, отриманих за цим методом, в значній мірі залежить від якості вихідних припущень і обліку взаємозв'язків вхідних змінних, що може привести до значних помилок в отриманих результатах (наприклад, переоцінці або недооцінці ризику ІП), а, отже, до помилкового інвестиційного рішення;

Таким чином, проведений аналіз традиційних методів оцінки ефективності інвестиційних проектів в умовах ризику і невизначеності свідчить про їх теоретичної значущості, але обмеженою практичної застосовності для аналізу ефективності та ризику ІП через великої кількості спрощують модельних передумов, що спотворюють реальну середу проекту.

Поняття інвестиційного проекту. | Застосування теорії нечітких множин в оцінці економічної ефективності і ризику інвестиційних проектів в умовах невизначеності.

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати