Головна

Завдання і функції органів місцевого самоврядування в сфері взаємодії суспільства і природи.

  1. I Лабораторне дослідження функції нирок
  2. I. ПОНЯТТЯ І ФУНКЦІЇ КОНФЛІКТУ
  3. I. Цілі і завдання дисципліни, її місце в навчальному процесі
  4. I. Цілі і завдання курсової роботи.
  5. I. Цілі і завдання освоєння дисципліни
  6. I. Мета і завдання курсових робіт

Муніципальне управління природокористуванням і охороною навколишнього середовища спрямоване на вирішення місцевих екологічних проблем. Воно здійснюється виконавчо-розпорядчими органами місцевого самоврядування на всій території Росії. Це найбільш численна система органів в країні, покликана вирішувати завдання в сфері взаємодії суспільства і природи. При оцінці діяльності цих органів важливо мати на увазі, що екологічні проблеми, як правило, мають локальний характер.

Діяльність з управління природокористуванням і охороною навколишнього середовища на місцевому рівні визначається Федеральним законом від 6 жовтня 2003 року "Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в Російській Федерації", іншими нормативно-правовими актами. До відання місцевого самоврядування належать:

- Володіння, користування і розпорядження природними ресурсами, що знаходяться в муніципальній власності;

- Забезпечення санітарного благополуччя населення;

- Регулювання планування і забудови територій муніципальних утворень;

- Контроль за використанням земель на території муніципального освіти;

- Регулювання використання водних об'єктів місцевого значення, родовищ загальнопоширених корисних копалин, також надр для будівництва підземних споруд місцевого значення;

- Благоустрій та озеленення території муніципального освіти;

- Участь в охороні навколишнього середовища на території муніципального освіти;

- Організація та утримання муніципальної інформаційної служби.

18. Екологічні обов'язки громадян РФ: поняття, види.

Юридична обов'язок - встановлена ??державою міра належної поведінки суб'єкта правовідносин; встановлені законом вид і міра належної суспільно необхідної поведінки, що забезпечує право іншої сторони і гарантується державою.

Ст.58 Конституції України гласить: кожен зобов'язаний охороняти природу і навколишнє середовище, дбайливо ставитися до природних багатств.

Обов'язок кожного зберігати природу і навколишнє середовище і дбайливо ставитися до природних багатств можна розглядати як правову і як моральну. Кожна людина і громадянин, якщо його життєдіяльність пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє середовище і використанням природних багатств, зобов'язаний дотримуватись відповідних адресовані їм вимоги законодавства, порушення яких тягне правові наслідки. Юридична відповідальність виконує функцію гарантії виконання громадянами покладених на них обов'язків. У той же час в цивілізованому суспільстві турбота про природу, охорона навколишнього середовища є проявом культури цього суспільства і моральним обов'язком його членів. Турбота про природу - моральний обов'язок кожного і по відношенню до екологічних інтересам наступних поколінь.

Юридичним критерієм дотримання обов'язків зберігати природу і навколишнє середовище і дбайливо ставитися до природних багатств служить здійснення людиною діяльності, пов'язаної з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище та природокористуванням, відповідно до вимог екологічного законодавства.

Ст.58 деталізується в екологічному законодавстві:

1) п.1 ст.77 ФЗ «Про охорону навколишнього середовища» передбачає загальну обов'язок осіб, які заподіяли шкоду навколишньому середовищу в результаті забруднення відшкодувати його в повному обсязі.

2) ст.13 ЗК покладає на власників, власників, користувачів та орендарів земельних ділянок обов'язок з охорони земель від різних видів шкідливого впливу, бережного ставлення до землі як до природного об'єкту, що випливають з наявності прав і земельних обов'язків; здійснювати заходи з охорони земель, дотримуватися порядку користування лісами, водними та іншими природними об'єктами; своєчасно приступити до використання земельних ділянок у випадках, якщо терміни освоєння земельних ділянок передбачені договорами; своєчасно проводити платежі за землю; дотримуватися при використанні земельних ділянок вимоги містобудівних регламентів, екологічних, санітарно-гігієнічних, протипожежних та інших правил, нормативів; не допускати забруднення, захаращення, деградацію і погіршення родючості грунтів на землях відповідних категорій; виконувати інші вимоги, передбачені Земельним кодексом і федеральними законами. Приблизно такі ж норми містяться в лісовому, водному законодавстві, законодавстві про надра та про тваринний світ.

3) п.1 ст.73 ФЗ «Про ООС» передбачає, що керівники організацій та фахівці, відповідальні за прийняття рішень при здійсненні господарської та іншої діяльності, яка справляє чи може справити негативний вплив на навколишнє середовище, повинні мати підготовку в галузі охорони навколишнього середовища і екологічної безпеки.

Функції державного управління охороною навколишнього середовища та природокористуванням. | Принципи охорони навколишнього середовища, їх відображення в праві.


Концепція сталого розвитку. | Склад і об'єкти екологічних правовідносин. | Методи еколого-правового регулювання. | Поняття екологічного права як галузі права. | Система екологічного права. | Джерела екологічного права. | Екологічне право як наука і навчальна дисципліна. | Історія правового регулювання суспільних відносин у сфері взаємодії суспільства і природи. | Поняття і види екологічних прав громадян. | Система державного екологічного управління. |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати