Головна

НЕПРЯМІ ВИТРАТИ

  1. Вплив процесних інновацій на витрати і зайнятість
  2. Питання 8.2. Постійні і змінні витрати.
  3. Довгострокові середні загальні витрати фірми (LATC, long average total cost) - це сума всіх витрат на виробництво випуску продукції фірми в довгостроковому періоді.
  4. Додаткові витрати при виробництві СМР в зимовий час
  5. Завдання №3. Визначити витрати на перебазування будівельної техніки і перевезення робітників в цінах на 01.01.2001р.
  6. витрати
  7. витрати
 4. Додаткова заробітна плата основних виробничих робітників  Зо * НдЗд = --- Нд- норматив додаткової заробітної плати
 5. Відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристосувань (витрати на утримання та експлуатацію обладнання)  Зо * Ніз.Роб. = --- Ніз.- норматив відрахувань на відшкодування зносу спец. інструментів
 6. Відрахування до фонду соціального захисту населення  (Зо + Зд) * НофсзнОфсзн = --- Нофсзн - норматив відрахувань до фонду соціального захисту населення
 7. Внески по обов'язковому страхуванню від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань  (Зо + Зд) * Н об.стр.В об.стр = --- Ноб.стр. - Норматив відрахувань
технологічна собівартість  С / с технолог. = Ст.1- Ст.1.1. + ... + Ст.7
 8. Загальновиробничі витрати  Зо * НопрРопр. = --- Нопрі - норматив общепроизв. витрат
цехова собівартість  С / с цехова = С / с технол. + Ст.8
 9. Загальногосподарські витрати  Зо * НохрРохр. = --- Нохрі - норматив загальногосподарських витрат
виробнича собівартість  С / с пр. = С / с цехова + ст.9
 10. Комерційні витрати  С / с произв. * НкрРк = --- Нкр - норматив комерційних витрат
 11. Відрахування в інноваційний фонд  (З / с произв. + Рк.) * НоіфОіф = ---
повна собівартість  З / С повна = С / с пр. + Ст.10 + Ст.11

У практиці економічної роботи прийнято розрізняти наступні види калькуляцій: нормативні, планові і звітні.

Нормативна калькуляція використовується в практиці управління виробництвом в якості еталону, порівняння з яким дозволяє виявити шляхи зниження витрат на виробництво продукції і резерви збільшення прибутку за рахунок зниження собівартості продукції кожного виду. Вона відображає рівень собівартості продукції, обчисленої за нормами витрат, чинним на момент її складання і складається в тих виробництвах, де існує нормативний облік витрат на виробництво.

планова калькуляція розробляється на певний період часу (рік, квартал, місяць) економічними службами з урахуванням можливостей використання матеріальних, трудових та інших видів ресурсів виходячи з діючих і передбачуваних до впровадження в цьому періоді норм і нормативів.

звітна калькуляція складається бухгалтерськими службами і, крім цілей порівняння з плановими даними, є важливим інструментом фінансового контролю над раціональним використанням у виробництві різних видів ресурсів.

методи калькулювання собівартості:

1. метод прямого рахунку застосовується при визначенні собівартості однорідної продукції. Витрати на одиницю продукції визначаються шляхом ділення загальної суми витрат на кількість виробленої продукції.

2. розрахунково-аналітичний використовується в многономенклатурних виробництвах. Даний метод заснований на використанні системи норм і нормативів витрати тих чи інших ресурсів при визначенні прямих витрат. Розрахунково-аналітичний метод використовується при визначенні собівартості продукції по калькуляційних статтях.

3. параметричний метод заснований на встановленні залежності зміни собівартості від зміни основних параметрів продукції. Застосовується для розрахунку собівартості однотипних, але різних за якістю виробів.

4. нормативний метод ґрунтується на нормах і нормативах використання ресурсів, як матеріальних, так і трудових. Він застосовується для розробки калькуляцій на нові види продукції.

5. попередільний (пофазний) метод використовується в галузях масового виробництва в умовах однорідного технологічного процесу і послідовних стадій обробки (бавовняна промисловість).

Найбільш поширеним і точним є розрахунково-аналітичний, тобто розрахунок витрат по калькуляційних статтях.

3. Структура собівартості - це процентне співвідношення окремих елементів витрат як в поелементному, так і в постатейному розрізі до собівартості в цілому.

Структура собівартості залежить від ряду факторів:

- Від особливостей продукції, що виробляється,

- Від особливостей технологічних процесів,

- Рівня механізації і автоматизації виробничих процесів,

- Розташування організації,

- Кваліфікації кадрів, їх навичок у виготовленні продукції,

Структура витрат в цілому по промисловості і її галузям щорічно змінюється.

К матеріалоємним галузям відносяться ті, в структурі витрат яких найбільшу питому вагу займають матеріальні витрати (наприклад, галузі легкої, харчової промисловості та ін.).

трудомісткі галузі - Галузі в структурі витрат яких найбільшу питому вагу займає оплата праці (наприклад, організації мясозаготовітельной галузі та ін.).

енергоємні галузі - Галузі в структурі витрат яких найбільшу питому вагу займає електроенергія (наприклад, чорна металургія та ін.).

фондоємні - Галузі в структурі витрат яких найбільшу питому вагу займає амортизація (наприклад, галузі добувної промисловості та ін.).

змішані - Галузі в структурі витрат яких виділяється два домінуючих елемента витрат (наприклад, організації машинобудування та ін.).

Структура витрат дозволяє виявляти основні резерви зниження і розробляти конкретні заходи щодо їх реалізації в організації.

В організаціях, що випускають понад трудомістку продукцію, головна увага має бути приділена заходам щодо підвищення продуктивності праці; на що відрізняються високою питомою вагою матеріальних витрат - економії сировини, матеріалів; на фондоемких виробництвах - скорочення простоїв обладнання, збільшення обсягу виробництва.

4. витрати класифікуютьза різними ознаками:

1) в залежності від способу віднесення витрат на собівартість одиниці виробу вони поділяються:

- прямівитрати (безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції. До них відносяться «сировину і матеріали», «паливо і енергія на технологічні цілі», «основна заробітна плата виробничих робітників»).

- непрямі(Пов'язані з роботою цеху, організації в цілому по виготовленню багатьох або всіх видів продукції, що випускається. Їх не можна прямо віднести на собівартість одиниці виробу. Непрямі витрати розподіляються між виробами і включаються в собівартість пропорційно якийсь договірній основі. Найчастіше пропорційно основної зарплати виробничих робітників . До непрямих витрат відносяться: «додаткова з / плата виробничих робітників», «відшкодування зносу спец. інструменту і пристосувань цільового призначення», «загальновиробничі, загальногосподарські, комерційні витрати».

2) за ступенем залежності від обсягу виробництва:

- змінні (Ці витрати змінюються прямо пропорциональале обсягом виробництва: «сировину і матеріали», «паливо і енергія на технологічні цілі», «основна заробітна плата виробничих робітників».

- Умовно-постійні(Ці витрати змінюються незначно при зміні обсягу виробництва: «загальновиробничі, загальногосподарські, комерційні витрати»).

3) по економічній ролі в процесі виробництва:

- Основнівитрати (пов'язані безпосередньо з технологічним процесом виробництва, тобто всі статті витрат, що входять в технологічну собівартість).

- накладні(Пов'язані зі створенням необхідних умов для обслуговування технологічного процесу виробництва продукції: «загальновиробничі, загальногосподарські, комерційні витрати».

5.Скорочення витрат (собівартості) є однією із стратегічних цілей організацій, які виробляють і продають продукцію. Продаж продукції служить джерелом доходів для організації, тому вона всіляко прагне збільшити обсяг продажів.

Поряд з цим організації докладають зусиль для зменшення витрат - собівартості виробленої продукції. Адже чим менше буде розмір витрат (собівартості), необхідних для виробництва продукції, тим більше буде розмір накопичень організації.

Прагнення до зниження собівартості продукції стимулює творчий пошук в організації, сприяє появі нових технологій, раціональних форм організації праці.

З економічної та соціальної позицій значення зниження собівартості продукції для організації полягає в наступному:

- У збільшенні прибутку, що залишається в розпорядженні організації, і отже в появі можливості не тільки в простому, але і в розширеному відтворенні;

- В появі більшої можливості для матеріального стимулювання працівників і вирішення багатьох соціальних проблем колективу організації;

- Поліпшення фінансового стану організації і зниження ступеня ризику банкрутства;

- Можливість зниження продажної ціни за свою продукцію, що дозволяє значною мірою підвищити конкурентоспроможність продукції та збільшити обсяг продажів.

6.Найбільш поширеним шляхом зниження собівартості продукції є підвищення продуктивності праці. Його мета - скорочення витрат праці на виробництво одиниці продукції. Основним способом підвищення продуктивності праці є впровадження у виробництво більш досконалих технологій. Вони дозволяють скоротити кількість операцій, що виконуються вручну, підвищити якість продукції.

При відсутності коштів для придбання нових технологій необхідно знайти і задіяти маловитратні резерви зниження собівартості продукції (раціонально організувати працю працівників, виключити простої, впровадити режими економії і ін.).

Можливості зниження собівартості продукції можна виявити і аналізувати за двома напрямками - за джерелами і факторам.

під джереламирозуміються витрати, за рахунок економії яких знижується собівартість.

Основними джерелами зниження собівартості є:

1. зниження витрат сировини, матеріалів, енергії на одиницю продукції;

2. скорочення витрат на управління і обслуговування виробництва;

3. економія позавиробничих втрат і витрат

під факторамирозуміють заходи, що викликають зміну собівартості. Виділяють наступні групи факторів:

1. підвищення технічного рівня виробництва:

- Впровадження прогресивного обладнання і нових технологічних процесів;

- Механізація і автоматизація виробництва;

- Застосування нових матеріалів, більш дешевих видів енергії.

2. поліпшення організації виробництва і праці:

- Впровадження автоматизованих систем керування виробництвом,

- Використання комп'ютерної техніки при проектуванні виробів;

- Своєчасне забезпечення робочих місць матеріалами, комплектуючими, інструментами.

- Скорочення втрат від шлюбу.

3. збільшення обсягу виробництва продукції.

Відрахування до фонду соціального захисту населеніяіВзноси по обов'язковому страхуванню від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. | Зміст й основні завдання Валютної політики центрального банку.

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати