На головну

Кліматичні ресурси та умови

  1. Internet- ресурси
  2. Бальнеологічні ресурси
  3. Бальнеологічні ресурси
  4. Біотичні туристичні ресурси
  5. Водні туристичні ресурси
  6. Електронні ресурси
  7. Етнічні ресурси 1 страница
З

найомство з природними туристичними ресурсами України варто розпочати з кліматичних, оскільки саме вони визначають просторову організацію відпочинку. Перебуваючи у тісному взаємозв'язку з усіма компонентами природи, клімат одночасно справляє на них значний вплив, в тому числі через показники погоди і на самопочуття людини, перетворюючись у важливий рекреаційний ресурс.

Туристичні кліматичні ресурси - це перш за все комфортні погодні умови, наявність сонячного сяяння, ультрафіолетової радіації, чистого насиченого фітонцидами та іонами повітря та ін., що у сукупності сприяє проведенню різноманітних туристичних занять. У результаті використання клімату в якості головного лікувально-профілактичного фактору формуються кліматичні курорти, які застосовують аеро-, геліо , талассотерапію. Досить часто на кліматичних курортах застосовуються також ландшафтотерапія, мікрокліматичні особливості (зокрема печер та шахт - спелеотерапія), інші природні лікувальні фактори (лікувальні грязі, мінеральні води, кавуни тощо). В Україні функціонують кліматичні курорти та курортні місцевості в усіх природних зонах [див. схема 2.1]. Територія України хоч і розміщена майже повністю (за винятком Південного берегу Криму) в зоні помірного континентального кліма ту, але зважаючи на різний вплив кліматоутворюючих факторів, має досить значні відміни характеристик погоди в різних регіонах. Це обу мовлює нерівномірний розподіл туристів як по регіонах держави, так і по сезонах.

Туристичну оцінку кліматичного потенціалу України, яка включає характеристику кліматичних умов держави, певним чином інтегрує в собі показник температури повітря. Адже температура відображає синтезований вплив сонячної радіації, атмосферної циркуляції і підстила



ючої поверхні, але не виключає впливу сильного вітру, прямої сонячної радіації, підвищеної вологості повітря, несприятливих атмосферних явищ.

Для літніх видів відпочинку за оцінками фахівців [7] найсприятливіші умови з середньодобовими температурами понад +15 °С не менше 100 днів за рік; для зимових - відповідно з температурою нижче О °С більше 110 днів. Обов'язковою умовою до того ж є наявність снігового покриву не менше 10 см та не більше 30-40 см. Варто також зазначити, що при температурі -10 °С починається зона дискомфорту. При низьких температурах вітер підсилює тепловіддачу організму, що може призвести до переохолодження. До того ж сильний вітер втомлює та подразнює нервову систему, ускладнює дихання, особливо у горах.

Тривалість періоду з температурами понад +15 °С в Україні найменша в гірських районах Карпат (до 50 днів), найбільша - в Причорномор'ї (понад 140 днів). Кількість днів з температурою нижче О °С у межах від 50 на Південному березі Криму до 130 у північно-східних регіонах [див. табл. 2.1].


Період з найсприятливішим для літньої рекреації температурним режимом в Україні становить 5-6 місяців (від 3 місяців у передгір'ї Карпат до 9 на ПБК). За Живицьким сприятливі дні при цьому становлять 80 %, в тому числі 40 % - комфортні погоди. [7].

В цілому безморозний період в Україні коливається від 145 днів у лісистих Карпатах, до 259 - на ПБК [12, с. 268-268], а в 1966 році в Ялті він тривав 342 дні [5, с. 180].

Щодо зимових видів відпочинку, то тривалість сприятливого періоду - від 0 місяців на ПБК до 4-5 - у Карпатах (з початку грудня до середини квітня). Як правило, постійний сніговий покрив на північному сході встановлюється у другій декаді листопада (в Карпатах навіть раніше), на півдні та в Криму - наприкінці грудня - початку січня. Сходить сніг на півдні Криму у другій декаді лютого, в північних районах України - у березні. Не зважаючи на корективи, які вносить глобальне потепління клімату, можна констатувати, що кількість днів з постійним сніговим покривом в Україні коливається від 20 до 115 і більше у високогір'ї Карпат. Товщина снігового покриву задовольняє вимоги не лише в гірських районах, а й на Поліссі та заході Поділля. У цих регіонах приблизно 70 % днів періоду мають сприятливий тип погоди.

Звичайно, що температурний режим не повністю характеризує кліматичні умови. Важливе значення в оцінці рекреаційної цінності клімату має режим ультрафіолетової радіації (УФР), який здійснює бактерицидну вітаміноутворюючу дію на організм людини і є невід'ємною складовою

геліотерапії.

Україна розміщена у другій зоні ультрафіолетевого комфорту, що означає: УФР надходить цілорічне, але сприятливий для геліотерапії період триває 6-8 місяців (з квітня до початку жовтня). Кількість УФР залежить від тривалості сонячного сяйва, яка зростає від 1738 год./рік на Волині до 2000-2200 в Закарпатті і приморських регіонах та 2400 і більше на заході Криму. Для порівняння: тривалість сонячного сяйва на Північному Кавказі становить 1750-1860 год./рік.

Річний хід атмосферного тиску значною мірою обумовлений тим, що держава знаходиться в зоні переважно західного переносу повітряних мас і в залежності від пори року під впливом кількох баричних максимумів та Ісландського мінімуму. Досить часто територією України проходять циклони (130-135 днів на рік [5]). Циклонічна погода є несприятливою для окремих видів рекреації, оскільки супроводжується значними змінами атмосферного тиску та інших метеорологічних елементів, які викликають сонливість, нудоту, роздратованість, загострення деяких хронічних хвороб. Особливо несприятливими є кліматичні умови для хворих та людей похилого віку у листопаді-лютому.




В різні пори року над територією України переміщуються різні типи повітряних мас. Як правило восени і взимку - зволожені, відносно теплі морські помірні і тропічні маси з Атлантики. Малохмарна морозна зимова погода - наслідок вторгнення холодних сибірських континентальних та арктичних повітряних мас. Навесні та влітку в Україну часто проникає сухе повітря з тропічних широт Євразії.

Циркуляція атмосфери обумовлює річний хід опадів, які можуть виступати значним лімітуючим рекреацію фактором. В Україні кількість опадів зменшується від 550-650 мм на північному заході до 300-450 мм у степовій зоні [див. рис. 2.1]. Мінімум опадів випадає на Тендрівській косі (Херсонська область) - до 300 мм за рік. Карпати та Кримські гори виступають бар'єром для вільного переміщення повітряних мас і тому їх передгір'я акумулюють значно більшу кількість опадів: відповідно 1200-1500 мм (до 2200 мм у Міжгірському і Тячівсь,кому районах) та 1000-1200 мм (до 1700 мм на західних ділянках Ялтинської яйли). Основна маса опадів випадає влітку, лише в Кримських горах та на ПБК - переважно взимку. Як лімітуючий фактор такий розподіл опадів виступає хіба що в Карпатах, де протягом літнього місяця їх може випасти до 580 мм.

Отже, територія України розташована у помірній кліматичній зоні (найсприятливішій для проживання людини), яка охоплює рівнинну частину території держави, Українські Карпати та Кримські гори. Південний берег Криму є складовою субтропічної (середземноморської) кліматичної зони. Під впливом підстилаючої поверхні (форми рельєфу, рослинності, наявність водоймищ, міст тощо) виникає місцева циркуляція, що позначається на особливостях мікроклімату окремих регіонів. Часто саме мікрокліматичні особливості і зумовлюють появу кліматичних місцевостей і курортів.


Південний берег Криму - один з основних кліматичних туристичних районів України. Його значення підсилюється унікальністю в межах держави. Південне узбережжя Криму від мису Іллі (поблизу Феодосії) до мису Айя (поблизу Севастополя) і південні схили Кримських гір до висоти 600 м - це область субсередземноморського слабкоконтинен-тального клімату. Для нього характерна м'яка волога зима з відсутнім стійким сніговим покривом і жарке сухе безхмарне літо. Від холодних повітряних мас ПБК захищають гори, пом'якшує цей вплив і незамерзаюче море. Однак, дані табл.. 2.2 показують, що клімат Ялти більш прохолодний у порівнянні з відомими курортами Середземномор'я. При пересічній температурі січня +2° - +4° С, інколи на ПБК трапляються морози до -17 °С.

Характерною особливістю теплого періоду є бризова циркуляція, яка зумовлює підвищення вологості повітря і зниження його температури. Спостерігається також поєднання денного бризу з долинним вітром (район Ялти та Місхора) і, як наслідок - переміщення морської вологи в гори та випадання там дощу.

В цілому поєднання температури (+20 - +24 °С), відносної вологості повітря (близько 60 %) та повільних вітрів створює комфортні умови для літнього відпочинку на ПБК. Вже в квітні формується сприятливий стійкий погодний режим з переважанням сонячних помірно вологих днів, що сприяє кліматолікуванню, який триває аж до початку листопада. Мінливість погодного режиму і метеорогічних елементів влітку найменша в році.

Тривалість сонячного сяйва (2200-2350 год./рік), комфортні погодні умови, які створюють можливість цілорічного функціонування санаторіїв та насиченість повітря фітонцидами і морськими солями сприяли формуванню на південному узбережжі Криму близько двадцяти при-



морських кліматичних курортів та курортних місцевостей [див. табл. 2.3] із спеціалізацією на лікуванні переважно легеневих (нетуберкульозного характеру), серцево-судинних та нервових захворювань.


Беззаперечним лідером не лише в Криму, а й загалом в Україні, за кількістю рекреаційно-курортних установ є Ялта, яка розташована на мальовничих схилах амфітеатроподібної улоговини, на березі відкритої Ялтинської бухти. Велика Ялта - центр Ялтинського туристичного району, до якого входять такі курорти як Алушта, Гурзуф, Алупка, Форос з їх курортними місцевостями. Як приморський кліматичний курорт Ялта почала розвиватися з 60-х років XIX ст. Сприятливими факторами були і залишаються: положення на березі теплого незамерзаючого моря, захищеність горами від північних вітрів, численні паркові насадження, які надають повітрю лікувальних властивостей, джерела мінеральних вод. Зима у Ялті м'яка, із значною кількість хмарних днів, весна прохолодна. Вже у квітні формується стійкий режим з переважанням сонячної, помірно вологої погоди і стає можливим проведення активних видів кліматотерапії. Літо і осінь - теплі та сухі. Сонячного сяйва у Ялті майже стільки ж, як у Ніцці, Каннах або Сан-Ремо, натомість, набагато більше, ніж у Сочі або Кисловодську. Купальний сезон триває близько 130 днів - майже до кінця жовтня. Однак, після повернення з субсередземноморського клімату ПБК в помірно континентальний решти України в осінній період варто приймати до уваги можливу акліматизацію.

У межах Ялтинського туристичного району функціонує близько 200 туристичних закладів різного профілю. Однак, розміщення усіх бажаючих відпочити є значною проблемою. З 1,5 млн. щорічних туристів, приблизно 2/3 оселяється у приватному секторі.

Феодосійський рекреаційний район дещо відрізняється від Ялтинського метеоумовами, оскільки включає в себе як частину ПБК (Судакський рекреаційний підрайон) так.і південно-східну степову частину Криму та південь Арабатської Стрілки з курортом Кам'янка. Купальний сезон, обумовлений погодними умовами, триває з кінця травня по вересень. Опадів за рік випадає 350-400 мм. Вагомим фактором у функціонуванні району є широке застосування мінеральних вод та лікувальних сульфідних мулових грязей озера Аджиголь.

Особливі кліматичні умови склалися в гірських районах України: Карпатах та Кримських горах. Висотна поясність зумовлює зниження атмосферного тиску, температури та вологості повітря, підвищення його чистоти і прозорості, насиченості негативними іонами. З підйомом у гори збільшується кількість годин сонячного сяйва, активність сонячної радіації, зростає біологічна активність ультрафіолетових частин спектру та швидкість вітру. Важливу роль при цьому відіграє експозиція


схилів, кут їх нахилу, пересіченість місцевості тощо. Поєднання багатьох типів клімату на порівняно невеликих територіях визначає суттєву різноманітність відпочинку і великі можливості кліматотерапії. Поряд з цим для гірських районів характерні небезпечні гідрометеорологічні явища - снігові лавини, дощові паводки, селеві потоки та інше.

Кліматична підобласть Українських Карпат охоплює гірські райони Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та Чернівецької областей. Погодні процеси і кліматичні умови підобласті формуються під впливом атлантичних і середземноморських циклонів з інтенсивними опадами протягом року.

В передгір'ї - до висоти 500-600 м - клімат помірно теплий, з середньорічними температурами біля 6 °С. Температура січня становить -3°-5°С. На висоті понад 1500 м середньорічна температура падає до О °С, а температура січня - до -12 °С. При вторгненні антарктичних циклонів падає до -ЗО °С. Тривалість періоду із стійким сніговим покривом у горах з грудня по кінець квітня та середня його товщина 30-50 см є сприятливим фактором для гірськолижного відпочинку, занять сноубордом, фрістайлом, лижних прогулянок тощо. Найсприятливіші умови в зимовий період мають такі центри як Рахів, Ясіня, Воловець, Паляниця, Подобовець, Тисовець, Славське, Ворохта, Розлуч, Турка, Буковель і Вижниця та інші.

Літо в Карпатах прохолодне й вологе, з частими дощами і вітрами. Влітку випадає до 70 % річної норми опадів. Більше опадів випадає на південно-західних схилах гір. Пересічна температура липня від +18° в передгір'ї' до +7 °С на висоті понад 1500 м. Максимальна температура падає від +37° до +30 °С. Захищені горами з півночі та заходу долини Закарпаття відрізняються теплим вологим кліматом з середніми температурами січня -3° -5 °С, липня - +19°- +20 °С.

Кліматичні умови Карпат є більш комфортними для організації зимових видів рекреації, а передгірних районів та Закарпаття, як зимових, так і літніх.

Важливими кліматичними курортами регіону є Ворохта, Косів, Шешори, Яремча, Ясіня, Яблуниця, Славське, Сойми, Перечин, Чинадійово, Кобилецька Поляна тощо. В табл. 2.4 зазначені лише ті, у яких клімат як лікувальний фактор має першочергове значення, їх можливості у лікуванні різноманітних хвороб посилюються використанням на більшості курортів регіону інших туристичних ресурсів, зокрема, бальнеологічних.




До даного регіону відноситься і курорт Солотвино, який використовує специфічні властивості мікроклімату соляних копалень для лікування хронічних неспецифічних захворювань легень, зокрема бронхіальної астми. У деяких випадках має сприятливу дію на функціональний стан нервової і серцево-судинної систем, на різні види обміну речовин, сприяє покращенню клінічного стану гіпертоніків. Подібні курорти є в Донецькій та Луганській, проектуються в Тернопільській та Чернівецькій областях.


Нижчі за висотою Кримські гори також характеризуються вертикальною зональністю. Зокрема, якщо для передгір'я властиві посушливі степові умови, то гірський Крим - це район з високою мірою зволоження (900-1100 мм опадів на рік). Сніговий покрив (висота в січні-лютому - 31-50 см) утворюється в листопаді і лежить до середини квітня. Однак, сніг заповнює лише улоговини, тоді як відкриті вітрам гірські вершини є оголеними. Кількість днів із сніговим покривом близько 110.

Температурний режим також досить різноманітний, при тому,
що середньорічні температури не опускаються нижче 6 °С. В
січні середньомісячна температура повітря становить -4°-5 °С (мінімаль
на -26 °С); в липні - +15 °С (максимальна за рік - +26 - +28 °С). У

Кримських горах часто виникають фени, тобто, вітри, які дмуть з гір і викликають підвищення температури та зниження вологості повітря.

Гірський Крим має сприятливі для розвитку туризму (пішохідного, спелеотуризму, пізнавального, взимку - гірськолижного тощо) кліматичні умови. В межах гірсько-кримської кліматичної області розташований кліматичний курорт Старий Крим

Клімат рівнинної частини України помірно континентальний. Максимальної континентальності та посушливості на території України він досягає в степовій зоні. Для літа властиві стійкі, переважно спекотні та сухі погоди. В липні середньомісячна температура становить +21°- +30 °С. Зима холодна, малосніжна з дуже мінливою погодою і середніми температурами від -7 °С на північному сході до -2 °С на південному захо-


ді. Степ - район з найменшою відносною вологістю повітря і кількість опадів (250-300 мм). На півдні в середньому за рік буває 70 днів з опадами.

Найсприятливіші кліматичні умови для лікування та відпочинку склалися на вузькій (до 40 км) приморській смузі, де і знаходяться основні приморські кліматичні курорти степової зони України, придатні для геліо-, аеро-, таласо- та кінезотерапії [див. табл. 2.6].



Одеська група курортів є ядром Одеського туристичного району, який охоплює території трьох причорноморських областей, та найбільшим у степовій приморській частині скупченням лікувально-оздоровчих закладів. І хоча перший лікувальний заклад було побудовано для використання бальнеологічних ресурсів Куяльницького лиману (1833 рік), на сьогодні більшість курортів групи використовують лікувальні властивості приморського клімату. Кліматичними приморськими курортами є 6 з 10: Аркадія, Великий Фонтан, Лузанівка, Лебедівка, Лермонтовський, Чорноморка. Крім того до Одеської групи курортів відносять курорти Кароліно-Бугаз, Затоку та Сергіївку.

Клімат є типовим для приморських районів степової зони. Зима малосніжна, тепла і м'яка з пересічною температурою січня в Одесі -З °С (абсолютний мінімум -ЗО °С). Літо сухе, жарке, пересічна температура липня становить +22,5 °С (максимум - +38°). Поєднання температурного режиму та вологості повітря (пересічна 75 %) е комфортним для абсолютної більшості туристів. Кількість годин сонячного сяйва близько 2200 з максимальною кількістю сонячних днів у серпні. Дуже сприятливі умови для проведення таласотерапії: вода поблизу берегів влітку прогрівається до +24°- +26 °С. Найкращий період для купання - червень-серпень. Загальна протяжність пляжів в Одесі близько 20 км. Для узбережжя властива бризова циркуляція. Важливим фактором для проведення аеротерапії є морське повітря, насичене солями хлору, брому та йоду.

Значення Одеської групи курортів (як і більшості інших у цій зоні) посилюється використанням лиманних та озерних лікувальних грязей, рапи лиманів та мінеральних вод.

Туристичні ресурси одеських кліматичних курортів ефективні при лікуванні хронічних захворювань опорно-рухового апарату, нервової, серцево-судинної систем та хвороб органів дихання нетуберкульоного характеру; в поєднанні з бальнеологічними ресурсами - органів травлення, гінекологічних захворювань. В регіоні наявні всі умови для розвитку водного, культурно-пізнавального, автомобільного тощо туризму.

Більше третини території (34 %) України займає лісостепова зона, яка хоч і є найбільш придатною для проживання людей, однак відзначається значною мінливістю погоди, що не є сприятливим для кліматолікування. Пересічна температура липня підвищується з північного заходу на південь від +18 °С до +22 °С, з абсолютним максимумом +39 °С. Пересічна температура січня становить -5°-8 °С з мінімумом на сході біля -36 °С. Сніговий покрив нестабільний і його середня висота рідко перевищує 20-30 см. Кількість днів із сніговим покривом від 110 на північному сході до 70 на південному заході. Кількість опадів змен-


шується із заходу на схід з 750 до 450 мм, так само як і кількість днів з опадами, відповідно від 180 до 130 за рік.

Кліматичні умови лісостепу є комфортними та субкомфортними для різнопланових туристичних занять і в літній, і в зимовий період, але малопридатні (через часту зміну метеорологічних характеристик) для кліматолікування. Кліматичні курорти та курортні місцевості зони [див. табл. 2.7] є результатом близькості великих міст (як от Конча-Заспа, Феофанія в зоні Києва, Соснівка - Черкас), додаткового використання бальнеологічних ресурсів (Біла Церква) або ж використання сприятливих мікрокліматичних властивостей території (Заліщики) тощо.



Перспективним для розвитку літньої рекреації та таким, що має тривалу історію існування є рекреаційне господарство Полісся. Однак аварія на ЧАЕС завдала йому значної шкоди (зокрема курортна місцевість Радча в Народицькому районі Житомирщини перестала функціонувати).

В цілому клімат Полісся помірний, вологий. Найчастіше комфортна
погода спостерігається в літні місяці. Захід відзначається підвищеною
хмарністю та прохолодою влітку і м'якою зимою. Пересічна температура
січня від -4 °С на Волині до -8 °С на Сумщині. Саме тут відзначають
ся абсолютні мінімуми температури - близько -36 °С. Висота снігового
покриву також найбільша на північному сході (30-40 см). Сприятливий
період для організації зимових видів туризму на Волині триває в серед
ньому 50 днів [8].

Характерною особливістю клімату Полісся є затяжні перехідні сезони з несприятливими для рекреації і тривалого відпочинку на відкритому повітрі умовами. Прихід вологого морського повітря з Атлантики і супроводжується сильною хмарністю та опадами. Річна сума опадів становить 500-600 мм, з яких 70 % випадає в теплу пору року. Більше третини періоду становлять вологі дні, тобто з вологістю понад 80 %.

Пересічна температура липня збільшується від +17 °С на півночі до +19,5 °С на півдні зони, з максимумом близько +39 °С. Сприятливий
період для організації всіх видів відпочинку в теплу пору року триває
145-155 днів.

Кліматичні курорти та курортні місцевості Полісся зосередженні з переважно навколо Києва: Ворзель, Пуща-Водиця, Буча, Клавдієве- Тарасове, Лютіж та Святошин. Варто зазначити також курорт Горинь - (Рівненська обл.) та курортні місцевості Дениші (Житомирська обл.) Грем'яч (Волинська обл.). Вони використовують чудові мікрокліматичні умови, що сприяють відновленню людського організму і лікуванню органів нервової системи в санаторіях «Першого травня», «Праця» (Пуща-Водиця), органів кровообігу - «Зірка», «Україна» (Ворзель) та багатьох інших.

Пуща-Водиця - справжній природній інгаляторій посеред соснового лісу. Літо тут прохолодне, осінь - тепла та суха, зима - м'яка. Пересічна річна температура становить 7 °С, відносна вологість - 76 %. Сприятливим є також вплив мальовничих пейзажів, можливість купання у лісових озерах, заняття лижним спортом або «тихим полюванням» - у залежності від сезону.

Досить цікавим з точки зору пізнавального туризму є перебування у місцях, пов'язаних з екстремальними явищами, в тому числі і кліматичними [див. табл. 2.8].


Для території України характерні і деякі негативні гідрометеорологічні явища: туман, ожеледь, завірюха, злива з громом, град, суховії; в гірських місцевостях можливі снігові лавини, селеві потоки та інше. Однак їх повторюваність незначна (ожеледь в середньому від 0 днів за рік у Ялті до 40 в Дебальцевому; грім - від 15 днів на Тарханкуті до 40-у високогір'ї Карпат; град - 1-2 дні на рік (4 дні в гірському Криму) тощо) і це не може завадити розвитку туристичного господарства у будь-якому регіоні держави. Параметри кліматичних умов знаходяться в межах оптимальних для розвитку всіх основних видів рекреаційної діяльності.

«Сприятливі кліматичні умови для сезонних видів відпочинку зберігаються тут протягом 70-77 місяців,..., тобто підсистема відпочинку і туризму в Україні може функціонувати практично безперервно» [7, с. 101]. А за підходом до оцінювання кліматичних туристичних ресурсів, наведеним Н. Фоменком: більша частина України отримує найвищий бал. Оскільки, має сприятливі кліматичні умови протягом більш ніж 9,5 місяців з теплим літом і помірно холодною зимою та стійким сніговим покривом (північний захід) або спекотним тривалим літом і короткою теплою


зимою без стійкого снігового покриву (південь). Найбільш несприятливими для туристичних занять в Україні можна вважати квітень та кінець жовтня - початок листопада.

Найкращі в кліматичному відношенні туристичні території зосередженні на узбережжі Чорного та Азовського морів (переважно для літнього відпочинку), та Карпатах і Закарпатті (як літня, так і зимова рекреація). Кліматичні курорти України сприяють оздоровленню та лікуванню захворювань органів дихання, нервової та серцево-судинної систем тощо. Важливим плюсом для розвитку туристсько-рекреаційного комплексу є відсутність періоду акліматизації для жителів переважної частини Європи, які є потенційними споживачами українського туристичного продукту. Клімат України не є екстремальним з точки зору адаптації, проте вимоги до неї зростають при зміні географічної зони (особливо в міжсезоння) та висотних поясів.

Список посилань:

1. Багрова Л. А., Боков В. А., Багров Н. В. География Крьіма. - К.: Либідь,
2001.

2. Географічна енциклопедія України: В 3-х т./ Редкол.: ... О. М. Маринич
(йідпов. ред.) та ін. - К.: УРЕ ім. М. П. Бажана, 1989. - Т. 1: А - Ж.; 1990.
-Т. 2: З-О.; 1991. - Т. 3: П - Я.

3. Заставний ФД Географія України. - Львів, Світ, 1994.

4. Климат УкраиньІ. / Под ред. Прихотько Г. Ф. й др. - Ленинград: ГИМИЗ,
1967.

5. Коротун І. М., Коротун Л. Н., Коротун СІ. Природні ресурси України.
- Рівне, 2000.

6. КурортьІ. Знциклопедический справочник. - М.: Сов. знциклопедия,
1988.

7. Мацола В.І. Рекреаційно-туристичний комплекс України. - Львів,
1997.

8. Павлов В.І., ЧерчикЛ. М. Рекреаційний комплекс Волині: теорія, прак
тика, перспективи. - Луцьк, Надстир'я, 1998.

9. Руденко В. П. Географія природно-ресурсного потенціалу України. - К.:
ВД «К.-М. Академія» - Чернівці: Зелена Буковина, 1999.

10.Фоменко Н. В. Туристичні ресурси та курортологія. - Івано-Франківськ,
2001.

її. Царик Л., Чернюк Г. Природні туристичні ресурси. Методи оцінки і аналізу. - Тернопіль, 2001.

М. Шищенко П. Г. Принципи й методьі ландшафтного анализа в регио-нальном проектировании. - Киев: Фитосоциоцентр, 1999.

ІЗ. Ярош АУИ. й др. Сравнительная медико-климатическая характеристика основних приморских курортних местностей ЕвропьІ й прилегающих к ней регионов Азии й Африки. - Симферополь: СОНАТ, 2000.




ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ | Бальнеологічні ресурси

Передмова | Глобальні тенденції розвитку туризму | Місце України на світовому туристичному ринку | Класифікація туристичних ресурсів | Інформаційні джерела та методи обробки інформації | Водні туристичні ресурси | Фонду України | Біотичні туристичні ресурси | Рельєф як туристичний ресурс | Культурно-історичні ресурси_____________ |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати