Головна

Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Лекція 5. Податок на прибуток підприємств

План

1. Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

2. Порядок визнання доходів.

3. Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та порядок їх визнання.

4. Об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств та податкова база.

5. Ставки податку на прибуток підприємств.

6. Звітність з податку на прибуток підприємств.

Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (пп.14.1.56 ст. 14 Податкового кодексу України).

Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування (тобто які оподатковуються податком на прибуток підприємств) відповідно до ст. 135 Податкового кодексу України складаються з:

1) доходу від операційної діяльності;

2) інших доходів.

Дохід від операційної діяльності згідно з п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Інші доходи відповідно до п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, зокрема, включають:

1) доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, крім визначених пп. 153.3.6 п. 153.3 ст. 153 Податкового кодексу, процентів, роялті, від володіння борговими вимогами;

2) доходи від операцій оренди/лізингу, визначені відповідно до пункту 153.7 статті 153 Податкового кодексу;

3) суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду;

4) вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості;

5) дохід від реалізації необоротних матеріальних активів, майнових комплексів, оборотних активів, визначений з урахуванням положень статей 146 і 147 Податкового кодексу.

2. Порядок визнання доходів.

Згідно з п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно зі ст. 137 цього Кодексу, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань).

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України:

- дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар;

- дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

У разі продажу товарів за договором комісії (агентським договором) платником податку - комітентом датою отримання доходу від такого продажу вважається дата продажу товарів, що належать комітенту, яка зазначена у звіті комісіонера (агента) (п. 137.5 ст. 137 Податкового кодексу України).

Датою визнання та сумою доходів платника податку від проведення кредитно-депозитних операцій є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів) та їх сума, визначені згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Суми штрафів та/або неустойки чи пені, отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду, включаються до складу доходів платника податку за датою їх фактичного надходження (п. 137.13 ст. 137 Податкового кодексу України).

Датою отримання інших доходів є дата їх виникнення згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, якщо інше не передбачено нормами розділу ІІІ Податкового кодексу України (п. 137.16 ст. 137 Податкового кодексу України).

3. Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та порядок їх визнання.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (пп.14.1.27 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

1) витрат операційної діяльності;

2) інших витрат.

Витрати операційної діяльності згідно з пп. 138.1.1 ст. 138 Податкового кодексу України, зокрема, включають:

1) собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг;

2) витрати банківських установ, до яких, зокрема, відносяться процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, цінними паперами власного обігу; комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями; від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів тощо.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України (п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України).

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України).

Інші витрати згідно з п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного:

1) датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору;

2) датою збільшення витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів), визначена згідно з правилами бухгалтерського обліку.

3) витрати, понесені платником податку, у вигляді благодійних чи інших внесків та/або вартості товарів (робіт, послуг), переданих до неприбуткових організацій, які згідно з нормами цього розділу враховуються для визначення об'єкта оподаткування платника податку, включаються до складу витрат за датою фактичного перерахування (передачі) таких внесків та/або вартості товарів (робіт, послуг).

До складу інших витрат відповідно до п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України включаються:

1) адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством;

2) витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

3) інші операційні витрати, що включають, зокрема: витрати за операціями в іноземній валюті, втрати від курсової різниці, визначені згідно зі ст. 153 цього Кодексу; амортизацію наданих в оперативну оренду необоротних активів; суми нарахованих податків та зборів, установлених Податковим кодексом України (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, тощо;

4) фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку);

5) інші витрати звичайної діяльності, не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема: суми коштів або вартість товарів, виконаних робіт, наданих послуг, добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у ст. 157 цього Кодексу в розмірі, що не перевищує чотирьох відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року; витрати на створення резерву сумнівної заборгованості, які визнаються витратами з метою оподаткування в сумі безнадійної дебіторської заборгованості з урахуванням пп. 14.1.11 ст. 14 цього Кодексу тощо.

4. Об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств та податкова база.

Згідно зі ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є:

1) прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст. 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу;

2) дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі ст. 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Податковою базою для цілей розділу III "Податок на прибуток підприємств" Податкового кодексу України визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 цього Кодексу, з урахуванням положень ст. 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу (п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України).

5. Ставки податку на прибуток підприємств.

Ставки податку на прибуток підприємств визначено у ст. 151 Податкового кодексу України.

Основна ставка податку становить 16%. Проте згідно з п. 10 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу у перехідний період застосовуються такі ставки: основна ставка у 2013 р. становила 19%, у 2014 р. становить 18%, а для суб'єктів індустрії програмної продукції, які застосовують особливості оподаткування, передбачені в пункті 15 підрозділу 10 розділу XX, - 5%.

При здійсненні страхової діяльності юридичних осіб - резидентів ставки податку встановлюються у таких розмірах:

- 3% - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхової діяльності, визначеного пунктом 156.1 статті 156 Податкового кодексу України.

- 0% - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення у разі виконання вимог до таких договорів, визначених підпунктами 14.1.52 та 14.1.116 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

За ставками 0, 4, 6, 12, 15 і 20% оподатковуються доходи нерезидентів та прирівняних до них осіб із джерелом їх походження з України у випадках, встановлених ст. 160 цього Кодексу.

За ставкою 10% від об'єкта оподаткування, визначеного відповідно до пунктів 153.8 та 153.9 статті 153 Податкового кодексу України за операціями з цінними паперами та деривативами.

Сума перевищення прибутків від операцій із цінними паперами над сумою збитків від таких операцій включається до об'єкта оподаткування за такими операціями та оподатковується за ставкою, визначеною п. 151.4 ст. 151 Податкового кодексу України, тобто за ставкою 10%.

Крім того, відповідно до п. 154.6 ст. 154 Податкового кодексу України на період з 1 квітня 2011 року до 1 січня 2016 року застосовується ставка 0 відсотків для платників податку на прибуток, у яких розмір доходів кожного звітного податкового періоду наростаючим підсумком з початку року не перевищує трьох мільйонів гривень та нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівників, які перебувають з платником податку у трудових відносинах, є не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом, та які відповідають одному із критеріїв, наведених у п. 154.6 ст. 154 цього Кодексу.

Слід також врахувати, що Податковий кодекс України передбачає багато випадків, коли отриманий прибуток звільняється від оподаткування. Так, відповідно до норм ст. 154 Податкового кодексу України за певних умов звільняється від оподаткування: прибуток підприємств та організацій, які засновані громадськими організаціями інвалідів; прибуток підприємств, отриманий від продажу на митній території України продуктів дитячого харчування власного виробництва тощо. Крім того, норми розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу передбачають тимчасове звільнення від оподаткування у певних випадках прибутку суб'єктів господарської діяльності, отриманого від: надання готельних послуг; основної діяльності підприємств легкої промисловості; основної діяльності підприємств галузі електроенергетики, які виробляють електричну енергію виключно з відновлювальних джерел енергії тощо.

6. Звітність з податку на прибуток підприємств.

Податкова декларація з податку на прибуток підприємства складається платниками цього податку за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2011 р. № 1213. Ця форма звітності з податку на прибуток має застосовуватися і суб'єктами, для яких Податковим кодексом України встановлено спеціальні режими оподаткування, а саме:

- підприємствами, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції (ст. 155 ПКУ);

- суб'єктами космічної діяльності (п. 20 підрозд. 4 розд. XX ПКУ);

- суб'єктами космічної діяльності, які здійснюють види діяльності інші, ніж космічна (п. 20 підрозд. 4 розд. XX ПКУ, п. 152.11 ПКУ);

- підприємствами, що здійснюють діяльність за угодами про розподіл продукції (ст. 336 ПКУ);

- підприємствами, що здійснюють діяльність за договорами управління майном (п. 153.13 ПКУ);

- постійними представництвами нерезидента (п. 160.8 ПКУ), якщо оподатковуваний прибуток визначається ними в загальновстановленому порядку.

Водночас окремим категоріям платників потрібно звітувати про отриманий прибуток за іншими формами, а саме: неприбутковим установам та організаціям; страховикам; банкам; особам, які ведуть облік результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи; нерезидентам, які здійснюють діяльність на території України через постійне представництво та визначають суму прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, на підставі складання окремого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з органом державної податкової служби за місцезнаходженням постійного представництва.

Особи, які сплачують податок на прибуток за нульовою ставкою згідно з п. 154.6 ПКУ, звітують з цього податку за спрощеною податковою декларацією, форму якої затверджено постановою КМУ від 15.02.2012 р. № 98.

 



Закон нормального (гауссовского) распределения. | Нормирование качества воды
© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати