Способи нарахування та облік амортизації основних засобів. | Облік витрат на ремонт основних засобів. | Облік продажу та іншого вибуття основних засобів. | Поняття, склад і оцінка нематеріальних активів. | Облік надходження та вибуття нематеріальних активів. | Порядок нарахування і обліку амортизації нематеріальних активів | Матеріально-виробничі запаси, їх склад, принципи оцінки. | Документальне оформлення надходження та витрачання матеріальних цінностей | Облік матеріалів на складах і в бухгалтерії | Синтетичний облік матеріалів |

загрузка...
загрузка...
На головну

Методи обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції

  1. I. Лабораторні методи дослідження
  2. II. Наука як процес пізнання. Форми і методи наукового пізнання. Структура естественнoнаучного пізнання
  3. II. Спеціальні (активні) методи лікування.
  4. III Порядок обліку та оформлення виконаних робіт
  5. III. У чому різниця між витратним і ціннісним підходами до ціноутворення
  6. IV. Форми і методи контролю. критерії оцінок
  7. IV.3. Вплив інформованості споживачів на вибір рівня якості продукції монополістом

Одним з основних показників роботи підприємства є собівартість продукції. Розрізняють планову, кошторисну, нормативну і звітну, або фактичну, калькуляції.

планові калькуляції визначають середню собівартість продукції або виконаних робіт на плановий період (рік, квартал). Складають їх виходячи з прогресивних норм витрати сировини, матеріалів, палива, енергії, витрат праці, використання устаткування і норм витрат по організації обслуговування виробництва. Ці норми витрат є середніми для планованого періоду. Різновидом планової є кошторисні калькуляції, які складають на разове виріб або роботу для визначення ціни, розрахунків із замовниками та інших цілей.

Нормативні калькуляції складають на основі діючих на початок місяця норм витрати сировини, матеріалів та інших витрат (поточних норм витрат). Поточні норми витрат відповідають виробничим можливостям організації на даному етапі його роботи. В умовах інфляції і зростання цін на сировину, матеріали, паливо поточні норми витрат на початку року, як правило, нижчі за середні норм витрат, закладених в планову калькуляцію, а в кінці року, навпаки, вище. Саме тому і нормативна собівартість продукції на початку року, як правило, нижче планової, а в кінці року - вище.

Звітні, або фактичні, калькуляції складаються за даними бухгалтерського обліку про фактичні витрати на виробництво продукції і відображають фактичну собівартість виробленої продукції або виконаних робіт. У фактичну собівартість продукції включають і незаплановані непродуктивні витрати.

Калькулювання собівартості продукції здійснюють різними методами. під методом калькуляції розуміють систему прийомів, використовуваних для обчислення собівартості калькуляційної одиниці. Вибір методу калькулювання собівартості продукції залежить від типу виробництва, його складності, наявності незавершеного виробництва, тривалості виробничого циклу, номенклатури вироблюваної продукції.

На промислових підприємствах застосовують нормативний, позамовний, попередільний і попроцессний (простий) методи обліку витрат і калькулювання фактичної собівартості продукції.

Нормативний методобліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції застосовують, як правило, в галузях обробної промисловості з масовим і серійним виробництвом різноманітної і складної продукції.

Сутність його полягає в наступному: окремі види витрат на виробництво обліковують за поточним нормам, передбаченим нормативними калькуляціями; відокремлено ведуть оперативний облік відхилень фактичних витрат від поточних норм із зазначенням місця виникнення відхилень, причин і винуватців їх утворення; враховують зміни, що вносяться до поточні норми витрат в результаті впровадження організаційно-технічних заходів, і визначають вплив цих змін на собівартість продукції. Фактична собівартість продукції визначається алгебраїчним складанням суми витрат за поточними нормам, величини відхилень від норм і величини змін норм:

З ф = Зн + О + І,

де Зф - фактичні витрати;

Зн- нормативні витрати;

Про - величина відхилень від норм;

І - величина змін норм.

При цьому фактичну собівартість вироби можна встановити двома способами. Якщо об'єктом обліку виробничих витрат є окремі види продукції, то і відхилення від норм, а також їх зміни можна віднести на ці види продукції прямим шляхом. Фактичну собівартість цих видів продукції визначають способом прямого розрахунку за наведеною формулою.

Якщо об'єктом обліку виробничих витрат є групи однорідних видів продукції, то фактичну собівартість кожного виду продукції встановлюють розподілом відхилень від і змін норм пропорційно нормативним витратам на виробництво окремих видів продукції.

Другий спосіб калькулювання фактичної собівартості продукції є менш трудомістким.

Застосування нормативного методу обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції вимагає розробки нормативних калькуляцій на основі норм основних витрат, діючих на початок місяця, і квартальних кошторисів витрат по обслуговування виробництва і управління. В організаціях, що відрізняються відносною стабільністю технологічних процесів, норми витрат змінюються рідко, тому планова собівартість мало відрізняється від нормативної. У цих організаціях замість нормативних калькуляцій можна використовувати планові.

Відхилення фактичних витрат від встановлених норм за окремими видатками визначають методом Документування або інвентарним методом.

Поточний облік витрат за нормами і відхилень від них ведуть, як правило, тільки за прямими витратами (сировина і матеріали, заробітна плата). Відхилення по непрямих витрат розподіляють між видами і продукції після закінчення місяця. Аналітичний облік витрат на виробництво продукції ведуть у картках або особливого роду оборотних відомостях, що складаються з окремих видів або груп продукції.

Нормативний метод обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції покликаний виконувати дві функції: забезпечити оперативний контроль за виробничими витратами шляхом обліку витрат по поточним нормам і окремо - відхилень від норм і їх змін; забезпечити точне калькулювання собівартості продукції.

Однак деякі організації і галузі обмежують застосування даного методу використанням його лише як прийому калькулювання собівартості продукції. У цьому випадку даний метод не виконує своєї основної функції - оперативного поточного контролю за виробничими витратами.

позамовний методобліку витрат і калькулювання собівартості продукції застосовують на ремонтних роботах і деяких інших виробництвах. При цьому методі об'єктом обліку і калькулювання є окремий виробничий замовлення. Під замовленням розуміють виріб, дрібні серії однакових виробів або ремонтні, монтажні та експериментальні роботи. При виготовленні великих виробів з тривалим процесом виробництва замовлення видають не на виріб у цілому, а на його агрегати, вузли, що представляють закінчені конструкції.

Для обліку витрат на кожне замовлення відкривають окремий аналітичний рахунок із зазначенням шифру замовлення. Облік прямих витрат за окремими замовленнями ведуть на підставі первинних документів з обліку виробітку, витраті матеріалів і ін., В яких обов'язково вказують відповідний шифр замовлення. Непрямі витрати розподіляють між окремими замовленнями умовно за прийнятими в даному виробництві або даної галузі способам.

При цьому методі обліку витрат і калькулювання собівартості продукції всі витрати вважаються незавершеним виробництвом аж до закінчення замовлення. Звітну калькуляцію складають тільки після виконання замовлення. Час складання звітної калькуляції не збігається з часом складання періодичної бухгалтерської звітності.

При частковому виконанні замовлень і здачі їх замовникам частковий випуск оцінюють за фактичною собівартістю раніше виконаних замовлень з урахуванням змін в їх конструкції, технології, умов виробництва, т. Е допускається умовність оцінки часткового випуску замовлення і незавершеного виробництва. До недоліків даного методу обліку витрат і калькулювання собівартості продукції слід віднести також відсутність оперативного контролю за рівнем витрат, складність і громіздкість інвентаризації незавершеного виробництва.

Попередільний методобліку витрат і калькулювання собівартості продукції застосовують в виробництвах з комплексним використанням сировини, а також в галузях промисловості з масовим і крупносерійним виробництвом, де обробляється сировину і матеріали проходять послідовно кілька фаз обробки (переділів). В цьому випадку витрати враховують не тільки за видами продукції та статтями калькуляції, а й по переділів.

При комплексному використанні сировини або напівфабрикатів вироблювану продукцію різних сортів і марок переводять в умовний сорт за допомогою системи коефіцієнтів. При виготовленні з одного і того ж виду сировини декількох продуктів виділяють основний продукт. Решта розглядають як побічні (супутні) і оцінюють їх за встановленими цінами. Вартість оціненої побічної продукції віднімають із загальної суми витрат на виробництво, а решта витрати відносять на собівартість основного продукту.

розрізняють бесполуфабрікатний и напівфабрикатний варіанти попередільного методу обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції.

При першому варіанті, як уже зазначалося, обмежуються урахуванням витрат по кожному переділу. У бухгалтерських записах рух

напівфабрикатів не відбивається. Їх рух від одного переділу до ому бухгалтерія контролює за даними оперативного обліку руху напівфабрикатів в натуральному вираженні, який ведуть чих. Відповідно до такого порядку обліку витрат собівартість напівфабрикатів після кожного переділу не визначають, а обчислюють лише собівартість готового продукту.

При другому варіанті рух напівфабрикатів з цеху в цех оформляють бухгалтерськими записами і калькулюють собівартість напів-фабрикатів після кожного переділу, що дозволяє виявляти собівартість напівфабрикатів на різних стадіях його обробки і тим самим забезпечувати більш дієвий контроль за собівартістю продукції.

При Попередільний методі використовують найважливіші елементи нормативного методу - систематичне виявлення відхилень фактичних витрат від поточних норм (планової собівартості) і облік змін цих норм. У первинній документації і оперативної звітності фактичні витрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів, енергії та ін. Необхідно зіставляти з нормативним. Використання елементів нормативного методу дозволяє щодня здійснювати контроль за витратами на виробництво, розкривати причини відхилень від норм, виявляти резерви зниження собівартості продукції.

Попроцессний (простий) методобліку витрат і калькулювання собівартості продукції застосовується в галузях з обмеженою номенклатурою продукції і там, де незавершене виробництво відсутня або незначно (у видобувній промисловості, на електростанціях і т. п).

Прикладом такої галузі може служити вугільна промисловість, де виробнича собівартість 1 т вугілля визначається діленням витрат на кількість вугілля, виданого на поверхню. Вугілля, що залишився в шахті, в розрахунок не береться.

На підприємствах промисловості попроцессний метод облік витрат і калькулювання застосовується в простих допоміжних виробництвах, що виробляють один або кілька видів продукції (робіт, послуг) і, як правило, не мають незавершеного виробництва (енергетичні господарства, жестянобаночное виробництво та ін.).

 



Поняття і класифікація витрат | Облік витрат основного виробництва
загрузка...
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати