Головна

Книгодрукування в Америці. «Американський друкар Бенджамін Франклін.

  1. Винекнення друкарства на Україні. Пересопницьке Євангеліє.
  2. Виникнення і розвиток книгодрукування 16 - перша пол. 17
  3. Діяльність друкарні Львівського братства уХУІ-ХУІІ ст. ст.
  4. Друкарні
  5. Друкарство в Україні
  6. Київська друкарня в часи правління Лаврою архімандрита Петра Могили.

На початку 18 століття на книжковому ринку панували арістократичні видання, у моді панувала легковажна чуттєвість, пристрасть до різних гарних та розкішних речей. Дані видання оформлювались у стилі рококо, для кого було характерним граціозні та декоративні прикраси, складені з асиметричних орнаментальних форм. Видавці випускали мініатюрні книги у вигляді квітів, овалу та серця, і як правило зміст деяких творів був еротичного або сентиментального характеру.

Розкішність видання та шалені тиражі робили ці книги дуже дорогими. Характерною особливістю аристократичних видань був так званий евфуїзм, термін що виник від назви модного на той час романа ДЖ. Лілі «Євфуес или анатомия ума». Це штучна, манірна сповнена метафорами та різними літературними оборотами мова, що була досить розповсюджено у салонах.

В основі даного роману покладено розповідь про пригоди аристократа XVI в., придумує свій мовний стиль (наприклад: «... самий зелений бук швидше горить, чим самий сухий дуб, самий чистий шовк швидше всього гниє, саме солодке вино швидше всього перетворюється в самий кислий оцет»). Нова проза Лили негайно викликала потік наслідувань. Досить довго євфуестичний стиль , декоративний і мало-мало вигадливий, був модним серед представників аристократі Англії, Проте історія Э. не загубилася в століттях, і якщо за шість років після першого видання роман «Эвфуэс, або Анатомія розуму» був перевиданий ще п'ять разів, те й в XX столітті Джон Лили не міг би поскаржитися на неуважність видавців. Втім, що навіть не читали роман, але літературно більш-менш утворені люди можуть досить часто зустріти терміни «эвфуизм», «эвфуэстический стиль», що визначає навмисну вишуканість, манірність, манірність

Просвітництво - прогресивна ідейна течія епохи становлення капіталізму, пов'язана з боротьбою проти феодальних порядків. Вона мала такий величезний вплив на всі сфери духовного життя суспільства, що й саму епоху називають епохою Просвітництва.

Характерною рисою Просвітництва було прагнення його представників до перебудови всіх суспільних відносин на основі розуму, «вічної справедливості», рівності та інших принципів, що, на їх думку, випливають з самої природи, з невід'ємних «природних прав» людини. Рушійною силою історичного розвитку і умовою торжества розуму просвітителі вважали розповсюдження передових ідей, знань, а також поліпшення морального стану суспільства. Вони прагнули розкріпачити розум людей і тим самим сприяли їх політичному розкріпаченню. Просвітителі вірили в людину, її розум і високе покликання. В цьому вони продовжували гуманістичні традиції доби Відродження. До вдатних діячів відносяться філософи, письменники, суспільні діячі Жан Мельє (1664- 1729 рр.), Вольтер (справжнє прізвище та ім'я Арус Марі-Франсуа, 1694-1778 рр.), Шарль Луї Монтеск'є (1689- 1755 рр.), Дені Дідро (1713-1784 рр.), Жан Жак Руссо (1712- 1778 рр.), Клод Андріан Гельвецій (1715-1771 рр.). значним представником англійського Просвітництва був філософ Джон Локк (1632-1704 рр.)..

Художні твори просветителів - повісті та драми Вольтера, Гете, романи Руссо, трагедії Шекспіра, комедії Бомарше, були демократичного спрямування. Оформлення даних видань не відзначалось певною пишністю, яка була характерною для арістократичних видань. У благородній простоті пропорцій знайшов своє відображення класицизм-стиль який відповідав канонам античного мистецтва.

Книги просвітителів були більш доступними та дешевими, ніж аристократичні.

Агітаційна література а основному складалась з мало об'ємних та малоформатних видань. Які розповсюджувались нелегальними засобами. Діячі просвітництва були вимушеними користуватись так званою езоповою мовою, щоб врятувати книги від цензури.

18 столття іноді називають століттям брошур та листівок.

В Англії були розповсюджені памфлети- гостросатиричні нариси, що були названі в честь парламентського лорда Памфлета .

Найвідомішим памфлетом був романа Джонатом Свіфта «Путешествие Лемюєля Гулівера» який сприймався як сатира на англійськиї аристократів.

18 ст Термін «энциклопедія» виник у Давньому світі. Еnkyklos paideia (энциклос пайдейя), що у перекладі з грецької означає - «коло знань». Цим терміном називались всі ті знання, якими повинна володіти вільна людина. Зміст їх складали так названі сім вільних мистецтв: на першому етапі вивчались грамматика, риторика, діалектика, а на другому - аріфметика, геометрія, музика та астрономія. Інші знання вважались практичними відомостями та у галузь высокої науки не входили.

В Середні віка були видання, що представляли собою енциклопедії за змістом. Але вони не називались терміном «енциклопедія». Цей термін, в тому розумінні, яким ми звикли користуватись в наш час з"явився лише у XVII столітті з метою позначення видань довідкового характеру. Поняття про універсальну енциклопедію, як про видання, що вміщювало відомості по всіх галузях знання, склалося у XVIII ст. У 1728 році у Англії була видана двух томна «Енциклопедія» Чемберса. Хоча наукової цінності вона собою не представляла, але стала першим виданням універсальної енциклопедії. найвищим досягненням, однією з духовних вершин «епохи Просвітництва» - XVIII століття є знаменита «Енциклопедія, или тлумаачний словник наук, мистецтв та ремесел» стоврена Дені Дідро та Ж. Б. Д Аламбером , включала в себе більше 60 тисяч статей, сімнадцятитомна Енциклопедія була піготовлена та випущена у світ в 1751―1766 гг. У підготовці видання приймали участь відомі вчені, письменники, мандрівники Франції та інший країн. Мета, яку прагнули досягти автори «Енциклопедії» - науковці, митці, військовослужбовці, церковні служителі - полягала в тому, щоб не просто зв'язати у єдине ціле існуючі знання, але й спрямувати їх до розуміння того, якими повинні бути нові суспільні відносини.

Відома історична роль Енциклопедії Д. Дідро в ідеологічній підготовці Великої французскої революції 1789―1794 гг.

У 1772 році почала виходити Британська енциклопедія у Лондоні.

У 18 столітті зявляються альманахи- невеликі збірники карманного формату що містили різні відомості, статті, вірш. Існували альманахи що містили так звані галантні анекдоти та новели для читання у можних салонах, але і були збірники революційних статей. Поступово деяки альманахи почали періодично виходити та перетворились у видання які ми звикли називати журналами.

Важливу роль у розвитку американської книги зіграв Бенджамін Франклін- Беджамін Франклін (англ. Benjamin Franklin ; 17 січня 1706 - 17 квітня 1790) -політичний діяч, дипломат, вчений, винахідник, журналіст, видавець, масон . один з засновників США. Перший американець, який став іноземним членом Російської академії наук. поряд з політичною та просвітницькою діяльністю Б. Франклін займався наукою.

З 12-ти років Бенджамін почав працювати підмайстром у друкарні свого брата Джеймса, а друкарська справа стало його основною спеціальністю на багато років. Бен був направлений до Лондона для вдосконалювання в типографській справі. У Лондоні він також був відзначений як старанний й ініціативний працівник. Крім вивчення новинок друкарської справи, Франкліна приваблювала англійська журналістика. На відміну від манірної й прісної пуританської преси в Америці журналістика в Англії носила розважальний характер: сатира, гумор, містика, думки на життєві теми превалювали над релігійними й політичними міркуваннями. Ознайомлення із цією англійською традицією пізніше дуже допомогло Франкліну в його власному видавничому підприємстві.

Повернувшись у 1726році до Філадельфії, Франклін якийсь час продовжує працювати на хазяїна, а в 1728 відкриває власну друкарню

. ". між іншим, під час подорожі до Америки він склав план свого життя з чотирьох пунктів, на першому місці в якому значилося бути ощадливим і працьовитим, а також виділялися 13 чеснот (у тому числі стриманість, мовчання, справедливість, спокій, поміркованість). Доклавши нелюдських зусиль, щоб досягти моральної досконалості, Франклін, як він сам згодом констатував, досягнув у цьому незначних успіхів. Проте поставлених завдань він не відміняв і все життя прагнув дотримуватися заданого самому собі курсу. я. Перебування в Англії збагатило Франкліна ще одним цінним досвідом - досвідом організації самодіяльних неформальних товариств. За зразком англійських клубів він запропонував своїм друзям, щоб кожний з них по черзі готував невелике дослідження на тему моралі, політики або філософії, щоб потім його винести на обговорення. У дискусійному клубі "Джунто", відкритому ним у Філадельфії, щотижня збиралися молоді люди і обговорювали актуальні політичні, соціальні, наукові питаннЗавдання цих зборів полягало не в тому, щоб «показати себе», а в тому, щоб сприяти «взаємному вдосконаленню». Завдяки цим зборам клубу, названого Франкліним Хунтою (Junto) він задумав видання "Пенсільванської газети» (1729 - 1748). Гарна поліграфія й захоплюючий зміст швидко зробили цю газету самою популярною і прибутковою на території всіх колоній, тим більше, що в ній містилися й досить їдкі випади проти політики британської влади. Так, реагуючи на те, що уряд став посилати ув´язнених у колонії. Франклін писав у The Pennsylvania Gazette, що тепер уже колонії у відповідь повинні послати гримучих змій до Британії.

Починаючи з 1732-1758 рр., Франклін протягом подальших 25 років як додаток до газети став видавати альманах «Бідний Річард» (Poor Richard). Рецепти, життєві поради у формі дотепних, часто римованих і тому легко запам´ятовуваних приказок, а також календар зробили альманах бестселером свого часу: десять тисяч примірників на рік, або приблизно один примірник на кожну сотню людей у колоніях. Завдяки цьому виданню Франклін став дуже заможним, а читання й проходження наставлянням «Бідного Річарда» перетворилося в невід´ємну частину життєвої практики більшості американців. У одному з останніх випусків альманаху був різкий випад: «Божевільного короля й божевільного бика не стримати трактатами й прив´яззю».

З успіху видавничої діяльності почалася блискуча кар´єра Франкліна як політика й суспільного діяча. Передплатниками його видань стали всі державні чиновники, починаючи з губернаторів і закінчуючи клерками місцевої Асамблеї у Філадельфії, до якої незабаром був одноголосно обраний молодий видавець. Друкарня Франкліна одержувала всі замовлення на виготовлення бланків, паперів і навіть паперових грошей. До речі, замовлення на друкування грошових купюр було отримане після того, як Франклін опублікував у своїй газеті статтю про користь збільшення грошової маси для економіки колоній. Франклін за допомогою власного видання привертав увагу до проблем, що його цікавили, а отримуючи довіру публіки, він міг приступати до реалізації будь-якої ідеї. Серед цих успішно реалізованих ідей було створення регулярної пошти, першої публічної бібліотеці США та заснування в 1751 р. - Філадельфійської академії, що стала згодом Пенсильванським університетом.



Видавнича діяльність | Особливості розвитку книжкової справи та книговидання в Росії та Україні у ХVІІІ столітті.

Англія. | Франциск Скорина - основоположник білоруського друкарства | Початок книгодрукування на українських землях. Книговидавнича діяльність І. Федорова в Україні. | Книга и книжкова справа в Західній Європі XVI столітті. | Початок друкарства в Північній Америці. | Острозька та Дерманська друкарні. | Діяльність друкарні Львівського братства уХУІ-ХУІІ ст. ст. | Початок книгодрукування в Києві | Первістки лаврського книговидання. Найвідоміші діячі лаврського осередку. | Київська друкарня в часи правління Лаврою архімандрита Петра Могили. |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати