Головна

II. історичний блок

  1. II. історичний блок
  2. II. історичний блок
  3. II. історичний блок
  4. II. історичний блок
  5. II. історичний блок
  6. II. історичний блок

Поняття "технологія" вживається в педагогічній літературі в різних словосполученнях: технологія освіти, навчання, педагогічна технологія, інформаційна, комп'ютерна, інноваційна педагогічна технологія і ін. Важливо відзначити, що ще 15-20 років тому поняття "педагогічна технологія" не використовувалося у вітчизняній освітній практиці. Лише в роботах по зарубіжній педагогіці зверталися до даної термінології. Педагогів лякав відверто "виробничий" характер терміна "технологія", а багато викладачів, особливо гуманітарного циклу, асоціювали його з технократизмом у всіх його проявах, що викликало реакцію відторгнення. Тим часом, технологія своїм змістом може охоплювати не тільки матеріальне, а й духовне виробництво.

Разом з тим, технологічні ідеї в освіті не такі вже й нові. Н. П. Маслова в своєму дослідженні показала, що термін «технологія» вперше був використаний у вітчизняній педагогічній літературі в 20-ті роки XVIII ст. Федором Полікарповим- «справщиком», а пізніше директором Московського друкованого двору, автором ряду навчальних книг. Серед них «Слов'яно-греко-латинську лексикон» (1704р.), «Технологія» (1725г.). Цей же термін він використовує в додатку до третього видання широко відомої граматики М. Смотрітского (1721р.). Концепція граматики як мистецтва і ремесла (технології) передбачала систему визначень, знарядь, принципів та ін. [19].

Думка про технологізації навчання висловлювалася Я. А. Коменського майже 400 років тому. Він, зокрема, закликав до того, щоб освіта стала "механічним", щоб все, чому навчатимуть, не могло не мати успіху. Їм була сформульована найважливіша ідея технології - вимога гарантій позитивного результату. Практична реалізація цієї ідеї залежить від багатьох факторів, одним з першочергових Я. А. Коменський вважав відпрацювання механізму навчання, називаючи його дидактичної машиною, яка за умови правильного конструювання та правильної експлуатації давала б очікуваний результат. "Для дидактичної машини, - писав він, - потрібно знайти: 1) твердо встановлені цілі; 2) кошти, точно пристосовані для досягнення цих цілей; 3) тверді правила, як користуватися цими засобами, щоб було неможливо не досягти мети", тобто були висунуті технологічні вимоги: орієнтація на чітко і детально визначені цілі навчання, доцільний відбір виховно-дидактичних засобів, наявність абсолютно однозначних правил їх використання, що виключають педагогічну невдачу.

Вперше до поняття «педагогічна технологія» звертаються в США в 1940-і годив зв'язку з появою в школі різних технічних засобів представлення інформації - запису і відтворення звуку і проекції зображень - об'єднаних поняттям "аудіовізуальні засоби". Деякі педагоги пов'язували з «технізацією» надії на рішуче перетворення практики масового навчання. На цьому етапі в зміст поняття «педагогічна технологія» вкладалося застосування досягнень інженерної думки в навчальному процесі, і позначалася вона терміном «технологія в освіті».

Але вже в середині 50-х в західній педагогіці виникає особливий технологічний підхід до побудови процесу навчання. З'являється технологія побудови процесу навчання (сукупність засобів і методів), неминуче веде до запланованого результату або технологія навчання. Першим дітищем цього напрямку і одночасно фундаментом для подальшого розвитку стало програмоване навчання, автором концепції якого був американський психолог Б. Ф. Скіннер. Суть концепції в тому, що навчання веде не викладач безпосередньо, воно здійснюється на основі навчальних програм в машинному (комп'ютерному) і безмашинному (програмовані підручники) варіантах. При складанні програм чітко формулюються навчальні цілі і продумується послідовна, поелементно процедура їх досягнення. З цією метою весь навчальний матеріал ділиться на невеликі, завершення за змістом відрізки (кроки, порції), забезпечується їх опрацювання за заздалегідь складеними алгоритмам, здійснюється покроковий контроль, виправлення помилок, якщо вони є, корекція.

У 70-ті роки, завдяки розвитку нових наук, зокрема, кібернетики, інформатики, а також застосування системного підходу до навчання, вдалося поглянути на навчання як на процес, яким можна керувати і отримувати відтворювані результати заданого якості. У зв'язку з цим розширюється зміст поняття «педагогічна технологія», вона розуміється як новий напрямок у педагогічній науці, яке займається конструюванням оптимальних навчальних систем, проектуванням навчальних процесів. В її основі лежить ідея повної керованості навчальним процесом, проектування і відтворюваності навчального циклу, на відміну від традиційного навчання, яке характеризується неточністю постановки цілей, слабкою керованістю навчальною діяльністю, невизначеністю і неповторністю навчальних операцій, слабкістю зворотного зв'язку і суб'єктивністю оцінки досягнення цілей [26] . Найбільш інтенсивні роботи в цьому напрямі велися в західноєвропейських країнах, країнах Латинської Америки, США.

Наступний етап у розвитку педагогічних технологій - 80-ті роки - пов'язаний з розширенням технічної бази засобів нових інформаційних технологій, зі зростанням кількості та якості педагогічних програмних засобів, з використанням в навчальному процесі систем інтерактивного відео [6].

Генезис сутності (історія становлення) педагогічної технології можна уявити схематично: задум упровадити досягнення інженерний думки -> технічні засоби в освіті (навчальному процесі) -> програмованого навчання -> технологічний підхід -> педагогічна технологія (дидактичний аспект).

У вітчизняній педагогіці питання технології навчання актуалізувалися в кінці 1980-х років у зв'язку з пошуками шляхів досягнення в навчальному процесі гарантованих результатів. Одна з перших робіт по технології навчання у вітчизняній педагогіці була опублікована в 1980 році [2]. Автори дослідження вірно акцентували увагу на тому, що поява терміна "технологія навчання" - це не просто данина моді, а відображення факту виникнення педагогічного явища, що відкриває "новий етап у розвитку навчального процесу" [2, С.11]. Вони визначають технологію навчання в формальному плані як "цілеспрямований динамічний процес формування, обробки, передачі, сприйняття, усвідомлення, запам'ятовування і відтворення навчальної інформації" [2, С. 15].

 БеспалькоВладімір Павлович (1930) д-р пед. наук, професор, академік РАО (1992). Відомий фахівець в області технологізації навчального процесу

Слід зазначити великий внесок В. П. Беспалько в розробку теорії і практики педагогічної технології, його праці з теорії педагогічних систем і власне педагогічної технології. Педагогічна технологія, на думку В. П. Беспалько, передбачає "строго наукове проектування і точне відтворення в класній кімнаті гарантують успіх педагогічних процесів" [4, С.3]. Ключовим родовим поняттям тут є "педагогічний процес". Ознаками ж, визначальними специфіку педагогічної технології служать гарантованість успіху, тобто досягнення мети, наукове проектування, точність відтворення (але не результатів, як відзначають багато, а того педагогічного процесу, який проектується).

На початку 80-х років на проблемі педагогічної технології акцентував увагу М. В. Кларін, який виступив спочатку в журналі "Радянська педагогіка" до статті "Розвиток" педагогічної технології "і проблеми теорії навчання" [15], а пізніше (в 1989 році) опублікував книгу "Педагогічна технологія у навчальному процесі" [16], що отримала визнання педагогів. На основі аналізу представленого в цих роботах зарубіжного досвіду досліджень проблеми педагогічної технології, автор виділяє її специфічні ознаки: чітко визначені цілі навчання, гарантованість досягнення цілей, оперативний зворотний зв'язок. При цьому найважливіше значення надається орієнтації на чітко визначені цілі. Тому прихильники технологічного підходу в навчанні надають першочергову увагу цієї ланки навчального процесу. Крім того, суттєвими елементами є корекція навчального процесу, оперативний зворотний зв'язок.

 КларінМіхаіл Володимирович, доктор пед. наук, професор, провідний науковий співробітник з проблем теорії навчання, психолого-педагогічної підготовки вчителів, історії розвитку світової дидактики 20 століття.

Структура технологічного підходу до навчання включає: постановку цілей і їх максимальне уточнення; строгу орієнтацію всього ходу навчання на навчальні цілі; орієнтацію навчальних цілей і всього ходу навчання на гарантоване досягнення результатів; оцінку поточних результатів, корекцію навчання, спрямовану на досягнення поставлених цілей; заключну оцінку результатів [16, С. 14].

В останні десятиліття спостерігалася тенденція зростання числа наукових робіт, спеціальних видань, присвячених проблемі педагогічних технологій, навколо неї йшла гостра полеміка. У педагогічній літературі педагогічна технологія розглядалася на різних рівнях (методологічному, узагальненому теоретичному і конкретному - прикладному), сюди можна віднести роботи В. П. Беспалько, А. А. Вербицького, В. В. Гузєєва, В. В. Гринкевича, М. І. Махмутова, Г. І. Ібрагімова, М. А. Чошанова, М. В. Кларін, В. Ю. Пітюкова, Г. К. Селевко та ін ..

Педагогічну технологію як навчальну дисципліну вивчають тепер студенти педагогічних спеціальностей багатьох вузів. Все сказане свідчить про те, що педагогічна технологія як поняття до теперішнього часу вже міцно увійшло в понятійно-термінологічний апарат педагогіки.

Проблемно-комп'ютерне навчання | IV. блок застосування

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати