На головну

III.3. Методика організації домашньої навчальної роботи

  1. A. Порядок виконання роботи
  2. Cистема контролю в організації зазвичай складається з
  3. E) представники виборного органу первинної профспілкової організації чи іншого представницького органу працівників (за наявності).
  4. I Актуальність дипломної роботи
  5. I розділ. Загальні характеристики організації
  6. I. 10. Опишіть принципову схему установки і хід виконання лабораторної роботи.
  7. I. Лабораторні роботи

Існуюче різноманітність видів домашніх завдань ставить питання про співвідношення їх видів, про зміст і обсяг домашніх завдань, тобто про методику організації домашньої роботи, яка є одним із слабких місць як в теорії, так і в практиці навчання.

Ні в навчальних, ні в методичних посібниках досі немає теоретичного обґрунтування відбору домашніх завдань. Є лише загальні вказівки. Наприклад, В. Я. Вівюрскій сформулював чотири принципи побудови системи домашніх завдань: принцип взаємозв'язку класної і домашньої роботи; принцип самостійної навчальної діяльності учнів; принцип конкретизації абстрактного матеріалу; принцип диференціації та дозування домашніх завдань.

З першого принципу випливає, що домашні завдання необхідно планувати так само, як і навчальний матеріал, що вивчається на уроках. При цьому слід враховувати, що система домашніх завдань повинна відповідати системі уроків по темі. Так, розробляючи систему домашніх завдань по темі, що вивчається, вчитель визначає обсяг матеріалу і його види, розподіляє матеріал по окремих уроків, враховуючи труднощі його засвоєння учнями, відбирає розділи пройдених тем для повторення і включає їх в уроки, визначає форму домашніх завдань і обсяг на кожному уроці, продумує рекомендовані методи для її виконання.

Отже, організовуючи домашню самостійну роботу, вчитель повинен відповісти на такі питання як: що ставити; як ставити і коли ставити додому.

Почнемо з питання - що ставити? У теоретичних дослідженнях є спроби вирішити питання про зміст і обсязі домашньої навчальної роботи. У цих дослідженнях сформульовані деякі рекомендації методистам, авторам підручників і методичних посібників. Є в них і положення, які може застосовувати у своїй практичній діяльності вчитель.

Наприклад, С. Л. Мендліной розроблені напрямки, що характеризують ознаки домашніх завдань:

1) новизна матеріалу (невивчений, вивчений на уроці);

2) теоретичність матеріалу (теоретичний, фактичний);

3) допомога, яка використовується при підготовці домашнього завдання (підручник, ТСО і ін.);

4) характер діяльності (продуктивний, що відтворює, що перетворює, механічний);

5) форма діяльності (письмове завдання, усне, навчально-практичний);

6) організація виконання (індивідуальне, групове);

7) ступінь обов'язковості (одне, варіативної, додаткове).

Як бачимо, в цій системі ознак відображені в єдності операційна і мотиваційна боку домашньої навчальної роботи. Педагогічно правильне поєднання ознак кожного конкретного домашнього завдання забезпечує виконання загальних дидактичних вимог до нього: доцільність, посильность, доступність, цікавість (привабливість) (19, С.33).

Питання про співвідношення теоретичної та практичної частини завдання, вивченого і невивченою матеріалу є одним з найважливіших, його потрібно вирішувати з загальних дидактичних позицій, виходячи з мети домашнього завдання. Так, досвідчений вчитель виходить з того, що мета вивчення будь-якого предмета в школі - не засвоєння рецептів вирішення окремих завдань, а оволодіння загальними методами пізнання. Тому, не можна визнати вірною методику вчителів, які заперечують задавання додому теоретичного матеріалу, якщо учні «все зрозуміли на уроці». По-перше, на уроці знання не засвоюються однаково міцно усіма учнями. По-друге, в середніх і особливо старших класах домашнє завдання може включати і самостійне вивчення суто теоретичного матеріалу, і попереднє ознайомлення з матеріалом, вивчати який належить лише на наступному уроці. Крім цього, домашнє завдання повинно також включати і самостійне рішення задач, яке вимагає застосування теоретичних знань на практиці. В цілому практична частина завдання (рішення задач, виконання вправ та ін.) Має важливе дидактичне значення. При її виконанні закріплюються знання, вміння, відпрацьовуються навички.

Необхідно також, щоб характер домашньої навчальної роботи був не тільки репродуктивним і відтворює, а й творчим, особливо ефективні завдання, сформульовані вчителем як пізнавальні завдання. Ще завдання додому повинні бути різноманітними і за змістом, і за формою, як і на уроці.

Відомо, що розвиває й інші функції домашньої навчальної роботи будуть реалізовані повніше, якщо завдання передбачає використання переваг домашніх умов. На будинок потрібно слід задавати те, що неможливо виконати в класі. Наприклад, завдання на складання учнем свого завдання набагато краще розвиває його, закріплює знання, вміння, ніж рішення кількох «готових» завдань. На уроці таке завдання не дає належного ефекту, так як не всі учні однаково швидко орієнтуються в своїх знаннях, «збираються з думками», згадують факти і ситуації, необхідні для складання завдання, таку роботу легше виконувати вдома, в спокійній обстановці. Завдання такого характеру має бути диференційованим і ускладнюватися з часом. Якщо спочатку воно полягає в складанні та виконанні завдання, подібної даної, то в подальшому вказується лише тема, розділ. Можна запропонувати також скласти задачу за ілюстрації в підручнику.

До завдань, які складно або неможливо виконати в класі відносяться і завдання типу: проведення спостережень (іноді розрахованих на тривалий термін), виконання експериментальних завдань, виготовлення приладів або їх моделей та ін. Завдання такого роду активізують мислення, збуджують інтерес, формують позитивні мотиви навчання , сприяють розвитку особистості школяра.

Визначаючи обсяг домашніх завдань з предмета, вчитель повинен керуватися нормами максимальної навчального навантаження учнів, встановлені СанПіНом (Санітарні правила і норми для шкільних установ, підготовлені Держсанепіднагляду Росії), згідно з якими учні повинні займатися вдома не більше зазначеного в таблиці 2 часу.

Таблиця 2

Гігієнічні вимоги до тривалості виконання домашніх

завдань

 клас
 К-вочасов  З 2-го полуг. до 1 год.  До 1,5 год.  До 2год.  До 2,5ч.  2,5ч.  2,5 ч.  До3 ч.  До3 ч.  До4 ч.  До4 ч.  До4 ч.

Щоб не перевантажувати учнів домашніми завданнями, їх доцільно будувати за принципом «мінімум-максимум». При цьому завдання-мінімум є обов'язковими для всіх, а завдання-максимум необов'язкові, розраховані на учнів, які цікавляться предметом, що має до нього схильність, вони можуть бути нерегулярними (16, С.284).

Таким чином, якщо узагальнити сказане раніше, то можна сформулювати ряд вимог до організації домашніх завдань:

- Завдання повинне бути зрозуміло кожному учневі, тобто всі учні повинні точно знати, що робити і як робити (ясність завдання);

- Завдання повинне бути мотивоване, пробуджувати в учнів допитливість і радість відкриття (установка на пізнавальні інтереси учнів);

- Завдання можна давати фронтально, диференційовано, але завжди з урахуванням особливостей учнів класу (установка на індивідуалізацію);

- Завдання не повинно бути одноманітним і однотипним. У завданнях повинні зустрічатися нестандартні питання (різноманітність завдань);

- Завдання повинне орієнтувати учнів на самостійний пошук рішення, на використання отриманих раніше знань і навичок в нових умовах (установка на розвиток самостійності);

- Кожне завдання повинно бути важким, але одночасно посильним для учнів (установка на подолання труднощів навчання);

- Завдання повинні включати в себе питання, що вимагають від учня умінь порівнювати, аналізувати, узагальнювати, застосовувати засвоєні знання в нових ситуаціях і т.п. (Установка на розвиток мислення);

- Завдання повинно передувати його перевірку (установка на контроль);

- Завдання по предмету повинно бути строго регламентовано і узгоджено із завданнями інших вчителів класу (облік обсягу завдань) (15, С. 49-50).

Відповідаючи на питання, що ставити додому, слід враховувати і вікові особливості учнів. Як відомо, домашні завдання в початковій і середній школі відрізняються за змістом, обсягом, складності. Однак, вимоги до них є загальними для учнів різних вікових груп. Наприклад, різноманітність завдань - необхідна умова плідної роботи як в початковій, так і в старшій школі. Відрізнятися буде тільки методика їх реалізації. Для початкової школи важливе дотримання вимоги посильності домашніх завдань. Не можна допустити, щоб домашня робота принесла дитині засмучення, дитина повинна йти в школу з легким серцем, з радісною перспективою. Тому, домашня робота за ступенем складності повинні бути легше тієї роботи, яка виконувалася в класі, або принаймні дорівнює їй.

У середній ланці збільшується обсяг матеріалу для домашньої роботи. Від учнів потрібні більш різноманітні вміння самостійної роботи: вміння працювати з книгою, працювати з картою, робити замальовки і пр. Ці особливості ведуть до різноманітності видів домашніх завдань, до збільшення частки завдань творчого характеру, частіше даються завдання на тривалі терміни.

У старших класах збільшується кількість завдань на самостійне придбання нових знань з книг, через спостереження, досліди. В учнів з'являється велика можливість працювати в тому напрямку, до якого є інтереси і схильності. Тому ширше використовується диференціація завдань.

Наступне питання, на яке слід відповісти при організації домашньої самостійної роботи - як і коли ставити додому?

У всіх методичних посібниках вказується, що домашнє завдання не можна давати наспіх, для цього потрібно відводити спеціальний час уроку, а методика здавна повинна бути також продумана, як і методи пояснення нового матеріалу. До кожного домашнього завдання необхідний інструктаж, мета якого полягає в рекомендаціях з підготовки домашнього завдання. Проводиться він може не тільки в кінці уроку, а й під час вивчення нового матеріалу, тобто де це доцільно.

Розрізняють декілька видів інструктажу: 1) учням показують, що робота над домашнім завданням аналогічна проведеної в класі; 2) запропонувавши завдання, вчитель сам або за допомогою учнів проробляє кілька вправ, схожих на ті, з якими учні матимуть справу будинку; 3) учитель, аналізуючи домашнє завдання, розглядає найбільш складні його елементи, попереджає учнів про труднощі і можливі шляхи їх подолання; 4) робить загальний огляд заданого і підкреслює найголовніше (істотне). Тут же вказується, де крім підручника можна знайти додаткове роз'яснення (15, С.51).

Зміст інструктажу по-різному в залежності від віку учнів. Так, наприклад, в початкових класах інструктаж супроводжується докладним роз'ясненням змісту домашнього завдання, способів його виконання. Учитель обов'язково з'ясовує - чи зрозуміли і записали завдання (прочитай, як ти записав; повтори, яке спостереження ти зробиш будинку та ін.).

Розгорнутий інструктаж до кожного виду завдання проводиться, як правило, і в 4-8-х класах. При репродуктивних завданнях, на перших порах, вчитель повинен проводити детальний інструктаж, звертаючи особливу увагу прийомам виконання завдань. Наприклад, задаючи на будинок завдання і вправи, аналогічні виконувалися в класі, вчитель для учнів молодшого та середнього віку повинен розібрати на уроці умова домашнього завдання, скласти короткий план її рішення, розбити задачу на ряд більш простих. Іноді буває досить виконати креслення до задачі, або записати її умова. Це пов'язано з тим, що багато школярів, особливо четвертого-п'ятого класів, не справляються з вирішенням домашніх завдань, аналогічних рішенням в класі, тому що не розуміють їх умова. Чи не для всіх учнів очевидна аналогія двох завдань, якщо в одній йдеться про врожайність, а в іншій - про продуктивність праці. Щоб це виявити, потрібно мати певний рівень логічного мислення, достатній досвід. Ті учні, які не потребують такої «підказкою», можуть в цей час виконувати якусь невелику самостійну роботу.

У старших класах, задаючи завдання, аналогічні виконувалися в класі, вчитель може обмежитися лише перерахуванням номерів. Для учнів старших класів рекомендується також проводити загальний інструктаж перед вивченням теми, з метою залучення їх до планування своєї роботи над темою.

Таким чином, в результаті інструктажу учні повинні дізнатися мету домашнього завдання, його обсяг, вимоги до нього (що потрібно засвоїти і на якому рівні?).

Крім цього, учні повинні знати, як організувати роботу, як заучувати, як оформляти результати, як здійснювати самоконтроль. Роз'яснення прийомів самостійної роботи над домашнім завданням буде залежати від віку учнів, їх підготовленості, від виду завдання. Щоб учні були зацікавлені в оволодінні прийомами самостійної роботи, вчитель при перевірці домашнього завдання повинен цікавитися не тільки правильністю та якістю його виконання, а й характером умінь до яких вдавався учень при виконанні завдання.

Крім виховної функції, перевірка домашнього завдання сприяє міцному засвоєнню знань і підготовці до подальшого навчання, своєчасного усунення недоліків в знаннях учнів. Регулярно перевіряючи домашні роботи, вчитель показує цим свою зацікавленість навчальною діяльністю кожного учня, підкреслює важливість виконання завдань.

Важливе значення має сам процес перевірки виконаних робіт. Щоб встановити факт виконання домашнього завдання і глибоко перевірити його у деяких учнів, учитель може швидко переглядати всі зошити, а для ретельної перевірки зібрати їх у 3-5 учнів. Не обов'язково завжди перевіряти в класі вправи, які учні виконали будинку. Краще на початку уроку запропонувати учням невелику самостійну роботу. Це можна зробити, якщо тема уроку є продовженням попередньої, якщо тема нова, то перевірку можна проводити і в кінці уроку.

При перевірці усних завдань доцільно проводити рецензування відповідей учнями, які повинні виділити переваги і недоліки відповіді. Рецензування сприяє розвитку мови, вчить критично мислити і оцінювати знання.

Як бачимо, форми контролю домашнього завдання можуть бути самими різними: контроль письмових домашніх завдань під час самостійної роботи учня на уроці у всіх або окремих учнів; контроль усних домашніх завдань у окремих учнів в той час, коли всі інші обговорюють і доповнюють відповіді товаришів; позаурочна перевірка зошитів учителем;

- Непрямий контроль, заснований на спостереженні за роботою учня на уроці, якщо передумовою для активності школяра було виконання домашнього завдання; взаємний контроль учнів при обміні зошитами;

- Самоконтроль учнів; контроль письмових робіт, що проводиться добре устигаючими учнями (4, С.59-60).

Щоб перевірка домашньої роботи виконала свої функції, вона вимагає певної системи, яка полягає в розподілі в часі таких основних моментів як зміст матеріалу перевірки, його обсяг і послідовність (що і коли перевіряти); порядок виклику учнів (кого і коли перевіряти); види і прийоми перевірки (як і якими способами перевіряти) (15, С. 58).

Таким чином, перевірка домашнього завдання є також важливим засобом формування відповідального ставлення учнів до домашньої роботи. Не секрет, що одні учні виконують домашнє завдання сумлінно, інші ставляться до цього, як до чогось другорядного, треті не виконують їх систематично. Які причини невиконання домашнього завдання?

Досвід показує, що далеко не кожен учитель передбачає труднощі, з якими стикаються учні при самостійному виконанні домашніх завдань, і не завжди правильно встановлює причини їх невиконання. Ці причини можна умовно розділити на дві групи - об'єктивні і суб'єктивні. До перших відносяться причини, пов'язані головним чином з недостатньою підготовкою учнів, недоліками в роботі вчителя, несприятливим домашніх умов. До других відносяться причини, пов'язані з негативним ставленням учня до навчальної діяльності, з його загальної неорганізованістю. Розглянемо їх більш детально.

причинами об'єктивного характеру можна пояснити такі явища: учень не вміє самостійно працювати з навчальними книгами, і контролювати свою роботу; учень вважає предмет важким; непосильність домашнього завдання, пов'язана або з недостатньою підготовкою учня в класі, або з не реальними вимогами вчителя; учень вагається зв'язати зміст матеріалу, повідомленого учителем на уроці, з текстом підручника; несприятливі побутові умови: виконання сімейних обов'язків, що віднімають багато часу, відсутність нормальних умов для навчальної роботи, різні побутові і сімейні негаразди і т.п.

К суб'єктивних причин відносять: відсутність інтересу до навчання (нерозуміння ролі знань в майбутньому житті; заучування напам'ять); нерозуміння цілей і змісту домашнього завдання; ненормальні взаємини між учнем і вчителем; загальна неорганізованість школяра (слабкі вольові якості, недостатній контроль з боку батьків).

Знання причин невиконання домашніх завдань дозволяє вчителю в кожному конкретному випадку більш цілеспрямовано вести навчальну роботу і своєчасно попереджати випадки невиконання та недобросовісного виконання домашньої роботи.



III.2. Класифікації домашніх завдань | III.4. Підготовка учнів до виконання домашніх завдань
© um.co.ua - учбові матеріали та реферати