Головна

Тема 1.9. Діагностика результатів навчання в сучасній школі

  1. II. Обробка результатів вимірювання на ЕОМ.
  2. II. Обробка результатів вимірювання на ЕОМ.
  3. III 1. Загальна характеристика процесу навчання
  4. III 1. Поняття «засоби навчання», їх класифікації
  5. III 1. Поняття «засоби навчання», їх класифікації
  6. III 2. Функції засобів навчання
  7. III 2. Функції засобів навчання

1. Учитися і навченість.

2. Оціночний компонент навчання на різних етапах розвитку школи.

3. Оцінка і відмітка в навчанні.

4. Оціночна діяльність учня.

Всі класифікації методів навчання припускають перевірку знань учнів, перевірку характеру їх діяльності, корекцію цієї діяльності. Мета перевірки і оцінки знань учнів - забезпечити якість знань учнів, рівень їх розвитку.

Основні недоліки при здійсненні перевірки та оцінки знань: неправильне розуміння її функцій, невиправдано переоцінюється її роль в процесі навчання, перевірка і оцінка перетворюються на самоціль на уроці; використання одноманітних методів перевірки і оцінки знань; суб'єктивізм у виставленні оцінок, відсутність чітких, обґрунтованих критеріїв.

Необхідно, здійснюючи перевірку і оцінку знань, пам'ятати, що вона повинна виконувати три найважливіші функції: контролюючу, навчальну та виховує. Контролююча - це основна функція, а навчальну та виховну є супутніми. Однак при різних цілях і видах перевірки ці три функції можуть виявлятися по-різному. Наприклад, якщо взяти таку форму перевірки як підсумковий іспит (методи при його проведенні можуть бути різними), то переважною функцією тут є контролююча (вже немає часу на навчання).

Якщо ведеться поточна перевірка засвоєння матеріалу, що вивчається, то в цьому випадку домінувати повинна навчальна функція. Може бути домінуючою і виховує, коли, наприклад, вчитель прагне привчити окремих учнів до систематичної роботи, намагається впливати на їх психологічні особливості (розвивати волю, пам'ять та ін.), Стимулюючи їх оцінкою, при прояві зайвої самовпевненості здійснюється більш суворий підхід до оцінки. В цілому ж, хоча оцінка і повинна бути об'єктивною, за своєю природою вона завжди суб'єктивна.

Відповідно до цих функцій, вибираються і конкретні методи перевірки і оцінки знань учнів.

Найбільш поширеними є два види перевірки: поточна і підсумкова. Загальновідомими видами поточної перевірки є: різні форми усного опитування, перевірка письмових домашніх завдань, контрольні (самостійні) письмові завдання. Однак поряд з такими традиційними формами застосовуються і інші: перевірка за допомогою різних перфокарт, перевірка виконання завдання за допомогою комп'ютера та ін. Своєрідною формою контролю є повсякденне, систематичне спостереження вчителя за учнями. Різноманітні форми контролю повинні використовуватися не тільки в процесі традиційного «опитування», як своєрідного етапу уроку, а на протязі всього уроку.

Вчителю при підготовці до уроку необхідно пам'ятати, що пошуки необхідних форм контролю і його організація - це найважливіше завдання педагога. Кого, коли, скільки учнів, з яких питань, за допомогою яких засобів потрібно запитати і оцінити - все це повинно бути продумано учителем при підготовці до уроку. Поряд з цим слід продумати, чим повинні займатися учні під час опитування їхнього товариша. У кожного вчителя повинна бути своя система контролю, вона повинна включати різноманітні засоби і прийоми роботи, щоб учні розуміли, що вчитель постійно контролює їх успіхи, рівень і якість оволодіння знаннями.

Форми контролю не повинні зводитися тільки до організації відтворюючої, репродуктивної діяльності учнів, ніж традиційно страждає процес навчання в нашій вітчизняній школі. Необхідно враховувати індивідуальні особливості учнів при виборі форм контролю.

Особливі вимоги повинні пред'являтися до підсумкових письмових робіт, які необхідно проводити лише тоді, коли вчитель упевнений, що більшість учнів засвоїла відповідний навчальний матеріал. Такі роботи повинні бути посильними для учнів, які сприяють формуванню впевненості в їх силах, в іншому випадку інтерес до процесу навчання знижується.

Якщо говорити про письмових та усних формах перевірки знань, то кожна з них має свої специфічні сторони і своє значення. Усна форма сприяє виробленню швидкої реакції на питання, розвитку пам'яті учнів. Письмова перевірка ефективніше розвиває логічне мислення, привчає до більшої точності у відповідях. Останнім часом використовуються різні форми тестування з метою виявлення знань і рівня розвитку учнів. Використовуються вузівські форми роботи і відповідні форми контролю (лекції, семінари, заліки). Ці нові форми не повинні виключати і поточної перевірки знань учнів. Залікова система дає можливість більш ефективно вести тематичний облік знань учнів.

Специфічною формою перевірки та оцінки знань є іспити, які є і засобом державного контролю за роботою освітніх установ. У нашій вітчизняній школі іспити були введені в 1932 р (до цього проводилися «випробування»), методика і система їх проведення постійно змінювалася. З введенням іспитів заздалегідь готувалися спеціальні запитальники з урахуванням індивідуальних особливостей кожного учня, але в 1935 р такий підхід був засуджений, так як вимоги повинні бути єдиними з усіх відповідних навчальних предметів. До 1954 р іспити проводилися за всіма основними навчальних предметів, починаючи з 4-го класу. З 1954 р іспити залишилися тільки в 7 і 10 класах (з 1988 р - в 9 і 11 класах). Далі розповісти про сучасних формах атестації.



Тема 1. 8. Інноваційні освітні процеси | Вимоги, що пред'являються до оцінки знань

| | | Принцип міцності в оволодінні знаннями, вміннями і навичками | Правила принципу доступності | | | Тема 1.5. Методи навчання | Тема 1.6. Форми навчання. Урок як основна форма навчання | Класифікація дидактичних засобів. |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати