Головна

Фіскальна політика держави.

  1. Аграрна політика П. Скоропадського
  2. Апарат держави. Орган держави. Інститут держави Апарат держави - частина механізму держави.
  3. Бюджетна політика та бюджетний механізм
  4. Валютна політика і валютне регулювання, їх особливості в Україні.
  5. Визначте кордони первинного розселення слов'ян і охарактеризуйте суспільний устрій, господарство, побут східнослов'янських племен напередодні утворення Київської держави.
  6. Виникнення терміна «політика» і виникнення політики як явища суспільного життя
  7. Вищі органи сучасної держави.

Важливим фактором регулювання ринкової економіки є фіскальна політика.

Фіскальна політика - це сукупність заходів держави у сфері оподаткування та державних витрат шляхом впливу на стан господарської кон'юнктури, перерозподілу національного доходу, нагромадження необхідних ресурсів для фінансування соціальних программ.

Фіскальну політику реалізує уряд як механізм суспільства загалом. Тому в певних межах урядові рішення щодо видатків та оподаткування можуть змінюватися, щоб впливати на рівноважний реальний ВВП в інтересах загального добробуту. За допомогою фіскальної політики уряд може змінювати структуру національної економіки, зменшити циклічне коливання, досягати повної зайнятості, сприяти економічному зростанню, впорядковувати державні фінанси, боротися з інфляцією.

Основною метою фіскальної політики є досягнення макроекономічної стабільності та нормального рівня безробіття на основі розвитку виробництва за допомогою зменшення податків і збільшення державних інвестицій.

Використання тих чи інших методів фіскальної політики залежить від стану економіки. Коли в разі економічного зростання спостерігається високий сукупний попит, а це загрожує вибухом інфляції, уряд підвищує ставки податків, водночас обмежуючи державні витрати. І навпаки, за умов спаду або кризи економіки ставки податків знижуються, а державні бюджетні видатки зростають.

Отже, основними функціями фіскальної політики є:

1) перерозподіл національного доходу;

2) вплив на стан господарської кон'юнктури;

3) нагромадження необхідних ресурсів для фінансування соціальних программ.

Фіскальна політика має досить простий інструментарій для впливу на господарське життя: податки і видатки. Саме за допомогою зміни податків та видатків і забезпечується вплив на макроекономічні процеси.

Державний бюджет складається з дохідної та видаткової частин. Доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, спрямування яких передбачено законодавством України. Але основним джерелом доходів держави в цивілізованому суспільстві є податки. Податки за економічним змістом - фінансові відносини між державою та платником податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій.

Функціями податків є:

1. Розподільна (перерозподіл вартості створеного ВНП між державою і юридичними та фізичними особами).

2. Фіскальна (централізація частини ВНП у бюджеті на загальносуспільні потреби).

3. Регулювальна (вплив податків на різні аспекти діяльності їхніх платників).

Мета дії податкової системи - не тільки формування державного бюджету, але і ведення державної відтворювальної політики, що неможливо без створення сприятливих умов. Вона покликана не тільки виконувати фіскальні функції, але і регулювати інноваційно-інвестиційні процеси. Податкова система повинна бути засобом перерозподілу ресурсів суспільства на майбутні цілі виробництва. Підтримка через податкову систему передбачає не тільки відновлення і розширення матеріальної бази, але і створення та впровадження нових технологій і техніки, перехід на нові види товарів, поліпшення їхньої якості та зниження витрат виробництва. Для того, щоб економічний механізм України функціонував на основі принципів ефективності відтворення, податкова система повинна містити елементи підтримки заходів для підвищення якості та конкурентоздатності продукції, збільшення інвестицій у нову техніку і технології.

Можливість поповнення бюджету за рахунок оподаткування є достатньо очевидною. Але в реальному житті це може виявитись зовсім не так, оскільки можна зіткнутися з безліччю інших проблем. Кожен податок, у якій би формі його не стягували, зменшує зацікавленість у продуктивній діяльності. Цю тенденцію достатньо чітко дослідив Артур Лаффер і вона ввійшла в економічну науку під назвою "крива Лаффера".

Отже, намагаючись збільшити податкові надходження за рахунок підвищення податкових ставок або акцизів, швидко досягають такої межі, коли може зменшитись податкова база, отримувані доходи або обсяги реалізації. Наслідком такого зменшення стане скорочення власне податкових надходжень. Звідси випливає доволі парадоксальний висновок: лібералізація податкової системи може забезпечити збільшення податкових надходжень. Крива Лаффера є аргументом на користь лібералізації оподаткування.

У найближчій перспективі перехід до меншої податкової ставки може означати зменшення надходжень до бюджету. Але з часом (нагадаємо, що крива Лаффера ілюструє довготривалу залежність) відбуватимуться певні зміни. Передусім збільшаться чисті доходи, а отже, зростуть і заощадження. Це сприятиме збільшенню інвестицій, зростанню виробництва, зайнятості, а отже, і збільшенню доходів, які є базою оподаткування.

Основним завданням податкової політики в середньостроковій перспективі має стати стимулювання економічного зростання на інноваційно-інвестиційній основі.

Для виконання цього завдання в 2011 р. потрібно запровадити:

- прискорену амортизацію для технологічного устаткування;

- стимули для модернізації основних фондів, а саме звільнення від оподаткування частини прибутку, що спрямовується на реінвестування, та збільшення груп основних фондів із запровадженням диференційованої шкали норм амортизації;

- інвестиційний податковий кредит на інвестиції у базові інновації.

Подальші стратегічні кроки щодо реформування податкової системи мають також полягати в переміщенні податкового навантаження з мобільних факторів виробництва на споживання природних ресурсів, насамперед за рахунок оподаткування тих товарів і послуг, споживання яких завдає найбільшої шкоди навколишньому природному середовищу.

Проведення фіскальної політики має особливості та виявляється через деякі форми й змістову обґрунтованість. Вона може бути стимулюючою й стримуючою.

Фіскальна політика

Стимулююча Стримуюча

збільшення державних витрат; зменшення державних витрат;

зниження податків; збільшення податків;

сполучення зростання державних сполучення зростання державних витрат із зниженням податків витрат із підвищеним оподаткуванням.

Стимулюючу дискреційну фіскальну політику застосовують переважно у періоди спаду економіки. Вона забезпечує зниження падіння виробництва, що важливо, але за рахунок дефіцитного фінансування.

Застосовують стримуючу дискреційну фіскальну політику в умовах інфляційного зростання.

Така державна політика орієнтується вже на позитивне сальдо бюджету.

Механізм дискреційної фіскальної політики досить простий. Але, оскільки в реальній економіці діють паралельні й різноспрямовані, а часом непередбачувані фактори, то вироблення оптимальної фіскальної політики - завдання гранично складне.

Поряд із дискреційною фіскальною політикою, важливу роль у регулюванні економіки відіграє так звана автоматична фіскальна політика, або політика автоматичних (вбудованих) стабілізаторів.

Як показує світовий досвід, податки - найдемократичніший спосіб економічного

регулювання, оскільки вони автоматично реагують на зміни економічного стану, виконуючи важливу стабілізувальну роль в економічній діяльності, без необхідності будь-яких заходів з боку уряду.

У 2002-2008 рр. українська економіка жваво розвивалася. Реальне зростання ВВП в середньому за рік становило 7 %. У 2008 р. зростання реального ВВП різко впало до 2,1 % і у 2009 р. спостерігалося його зниження до - 15,1 %, але в 2010 р. рівень реального ВВП зріс до 4,2 %, як видно з табл. 1.

Динаміка обсягів у ВВП 2005-2010 рр. Таблиця 1

Показники 2006 до 2005,% 2007 до 2006,% 2008 до 2007,% 2009 до 2008,% 2010 до 2009,%
ВВП у фактичних цінах, млн. грн. 23,3 32,5 31,8 -3,7 18,7
Реальне зростання ВВП, %   2,7 7,3 - 7,9 - 2,1 - 15,1 - 4,2 -
ВВП в розрахунку на 1 особу, грн   24,1 33,2 32,5 -3,3 19,3

Різке зниження ВВП, погіршення фінансових результатів діяльності підприємств та зниження доходів населення спровокували у 2009 р. різке звуження дохідної бази бюджету. Попри нагальну необхідність оптимізувати видатки, сконцентрувавши ресурси лише на пріоритетних напрямах, уряд у 2009р. визначив досить широкий перелік завдань: зберегти і навіть підвищити рівень соціального захисту населення; збільшити субсидії окремим галузям економіки; стабілізувати банківську систему; розширити капітальні інвестиції.

Визначені пріоритетні напрями антикризової політики відповідають ризикам для вітчизняної економіки, які актуалізувала глобальна фінансово-економічна криза, а тому не є дискусійними. Проте доволі неоднозначними з погляду економічної та соціальної ефективності виявилися механізми реалізації поставлених завдань. Фінансування заходів у межах кожного напряму потребувало додаткового обсягу бюджетних коштів. Водночас в умовах зниження ділової активності складним завданням стало збереження фінансової бази держави, принаймні на рівні попередніх періодів.

Важливим досягненням бюджетно-податкової політики уряду в 2010р. варто назвати мобілізацію до бюджету значного фінансового ресурсу в умовах спаду економіки, за рахунок:

підвищення ставок податків, активного залучення державних позик;

прихованої емісії облігацій внутрішньодержавної позики;

вилучення до бюджету частини фінансових ресурсів підприємств, несвоєчасне відшкодовування ПДВ;

розширення бази оподаткування.

Фундаментальною проблемою стало порушення принципу збалансованості бюджету.

Основні показники формування та виконання державного бюджету

України у 2006-2010рр., млрд. грн. Таблиця 2

Показники Фактичне виконання
Доходи 133,46 165,94 231,67 225,32 267,45
Видатки 137,06 174,24 241,45 242,36 324,02
Кредитування 0,19 1,52 2,73 2,83 5,68
Фінансування 3,79 9,81 12,5 19,87 57,74

Уряд та парламент протягом 2010 р. додатково розширювали видатки (на підвищення соціальних гарантій, боротьбу з грипом тощо). Обмеженість ресурсів змусила уряд визначати пріоритетні напрями скерування фінансових ресурсів. Уряд чітко визначив своїм головним завданням збереження соціальної стабільності, тому фінансування поточних видатків, передусім на оплату праці та трансферти населенню, здійснювалося першочергово.

Сьогодні значну загрозу макроекономічній стабільності становить:

а) ризик так званого «технічного дефолту», оскільки дефіцит фінансових ресурсів та

політичний чинник, імовірно, сприятимуть тому, що доходи бюджету спрямовуватимуться передовсім на фінансування захищених статей, а питання погашення зобов'язань вирішуватиметься або через реструктуризацію боргів уряду, що означатиме технічний дефолт України, або через нові боргові зобов'язання;

б) посилення фіскального тиску на економіку, в результаті розроблення урядом великої

кількості нормативно-правових актів, метою яких є збільшення податкових надходжень до бюджету. Деякі з них мають конструктивне спрямування, оскільки розширюють податкову базу за рахунок боротьби з ухилянням від сплати податків, проте наслідки інших можуть бути досить критичними. Особливо відчутно фіскальний тиск планується посилити на державний сектор економіки;

в) прихована емісія грошей.

Для подолання або ж зменшення перелічених вище ризиків для економіки України деякі науковці, а саме А. М. Соколовська, Л. М. Швабій, П. В. Мельник, пропонують:

а) встановлення та закріплення на законодавчому рівні оптимальних параметрів формування боргового тягаря для держави;

б) підвищення ставок акцизних зборів та розширення групи підакцизних товарів;

в) чітке визначення цілей та напрямів використання ресурсів боргового фінансування;

г) підвищення ефективності стягнення наявної бази оподаткування з метою зменшення тіньового сектору економіки;

д) затвердження обґрунтованості бюджету.

Фіскальна політика, на нашу думку, потребує удосконалення. Було б доцільно:

1) вдосконалити напрями видатків;

2) надати їй оптимального, гнучкого і рівнонапруженого характеру, не допускати довільного трактування, зробити її зрозумілою для всіх;

3) удосконалити систему соціального захисту населення;

4) вдосконалити систему пільг на податки (пільги повинні бути прозорими і конкретними, необхідна система контролю за наданням пільг);

5) посилити захист платників податку;

6) посилити економічні санкції та кримінальну відповідальність за нецільове використання державних коштів;

7) вилучені кошти від продажу державних облігацій необхідно спрямувати на розвиток

інноваційних підприємств, а не на поточне споживання чи фінансування збиткових підприємств,

що у майбутньому збільшить реальний дохід держави;

8) Україна повинна витрачати кошти на реформи, бо саме вони можуть стимулювати

зростання ВВП;

9) внутрішні і зовнішні запозичення можливі надалі, але держава повинна дотримуватися

встановленої межі.

Висновки. Особливістю фіскального регулювання економічного зростання в Україні стало спрямування його на досягнення результатів протягом короткострокових періодів. Недостатньою є спрямованість фіскальної політики на досягнення високої якості економічного зростання, перетворення внутрішнього споживчого попиту на дієвий фактор економічного зростання, державне фінансування розвитку інфраструктури. Для забезпечення довгострокового економічного зростання потрібна активна фінансова політика.

Перспективи подальших досліджень. Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є чітке визначення ролі фіскальної політики в розв'язанні проблеми становлення національного товарного виробництва, цільові напрями її ведення, особливості реалізації.

 



Державні та національні заощадження. Модель економічної рівноваги за методом «вилучення - ін'єкції» на базі сукупних і приватних інвестицій. | Эктодерма. Направленные к слепым концам первичной кишки впячивания эктодермы образуют ротовую и анальную бухты.

Роль держави в ринковій економіці та її економічні функції | Класична теорія макроекономічного регулювання | Кейнсіанська теорія як теоретична основа державного регулювання економіки | Монетаристська теорія | Теорія економіки пропозиції | Теорія раціональних очікувань | Роль держави в економічному кругобігу. | Сукупний попит. | Сукупна пропозиція. | Сукупний попит - сукупна пропозиція як модель економічної рівноваги |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати