Головна

Загальні відомості про вузли та смуги загороджень.

  1. I. ЗАГАЛЬНІ ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ЩОДО
  2. I. ЗАГАЛЬНІ ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ЩОДО
  3. I. Загальні положення
  4. I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
  5. I. ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА.
  6. I. Примітки до розкриття облікової політики та загальні відомості щодо банку
  7. IV. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

Система інженерних загороджень це сукупність різноманітних загороджень, що створюються за єдиним планом, відповідно до задуму бою, у поєднанні з системою вогню, природними перешкодами та з урахуванням маневру своїх військ та ймовірних дій противника.

При створенні мінно-вибухових загороджень встановлюються мінні поля, групи мін, окремі об'єктні міни, а також влаштовуються вузли, смуги та зони загороджень. Загородження, які влаштовуються у смузі оборони бригади, є тактичними загородженнями.

Вузол загороджень - комплекс комбінованих загороджень, що влаштовуються на місцевості основних дорожніх напрямках, переважно на перетинах доріг, у дефіле, міжгір'ї й т.п. з прилеглими обходами та об'їздами. Вузли загороджень звичайно влаштовуються на найбільш доступних для дій військ противника напрямках. У вузлі загороджень переважно створюються мінно-вибухові загородження, мінуються й готуються до руйнування ділянки доріг та дорожні споруди, влаштовуються невибухові загородження, готуються до руйнування або зруйновані важливі об'єкти (шляхопроводи, тунелі, дамби і т.п.) у поєднанні з наявними природними перешкодами.

Як правило, ВЗ мають перекривати дорожній напрямок і прилеглі об'їзди на 1-1,5 км по фронту і 2-3 км в глибину.

Смуга загороджень смуга місцевості глибиною 3-4 км перед позицією або оборонним рубежем з влаштованими на ній мінно-вибуховими, невибуховими загородженнями та створеними руйнуваннями в поєднанні з природними перешкодами. Зазвичай смуга загороджень прикриває важливий напрямок руху.

Мінні поля, вузли і смуги загороджень, як правило, прикриваються вогнем усіх видів зброї та ударами авіації.

Загородження перед переднім краєм головної смуги оборони влаштовуються головним чином під час підготовки оборони силами механізованих (танкових) частин, які обороняють смугу.

Загородження в глибині оборони створюються, як правило, на двох-трьох (переважно дорожніх) напрямках найбільш імовірного наступу противника, перед смугами оборони бригад 2-го ешелону, на відсічних рубежах, перед вогневими рубежами. В них зазвичай готуються вузли загороджень та руйнування на дорогах. За розрахунками провідних військових фахівців, в умовах Західного оперативно-стратегічного напрямку вузли загороджень на дорожніх напрямках доцільно створювати через 8-10 км.

Вузли загороджень готуються й утримуються підрозділами і частинами інженерних військ. Для створення загороджень за рахунок дистанційного мінування можуть залучатися авіація та артилерія.

Вузли загороджень створюються під час підготовки й розвитку системи загороджень як самостійні елементи системи загороджень, на дорожніх напрямках і в зонах загороджень. Залежно від місця вузла в системі загороджень він може вирішувати різні завдання.

Вузол, який створюють в якості самостійного елементу системи тактичних загороджень, влаштовується, як правило, в ланках першої позиції або між батальйонними районами оборони або на їх флангах з метою ускладнення пересування (або навіть припинити) просування противника на напрямку, який прикривається на ділянці по фронту до 2-3 км, а у разі спроб противника подолати вузол - завдати йому значних втрат за рахунок ураження вогнем під час бою на загородженнях і за рахунок ураження на мінних полях.

Найбільш ефективно це завдання має бути вирішено шляхом створення руйнувань і мінування прилеглих об'єктів уздовж кожного дорожнього напрямку (шляху), у всіх місцях його переходу через природні перешкоди і перешкоди, у дефіле, в густому лісі і т.п. Однак в цьому випадку ускладнене утримання підготовлених до руйнування об'єктів: підрозділи інженерних військ знаходяться на значній відстані один від одного, керувати ними складно, вони є наче "вмороженими" в дорожні напрямки і залучити (притягнути) їх для вирішення інших завдань, що виникають раптово, практично неможливо.

Загородження на дорожніх напрямках можуть утримуватись взводом декілька діб і лише частина з них буде приведена в дію. Більшість цих загороджень, як показують розрахунки, після ліквідації загрози буде знято. За цих умов самостійні дії окремих невеликих груп на дорожніх напрямках є небажаними. Підрозділи інженерних військ не повинні подрібнюватись для формування таких груп, а мають отримати свої конкретні завдання на території місцевості, що обладнується. Оскільки для утримання вузла загородження має бути призначений комендант, в обов'язки якого входить організація пропуску військ через підготовлені загородження, своєчасне закриття проходів та приведення в дію руйнувань і мінно-вибухових загороджень (комендантом має бути офіцер) то є зрозумілим, що мінімальним підрозділом, який готує і утримує вузол загородження, може бути тільки взвод.

Командир взводу може керувати відділеннями на обмеженій території (за допомогою посильних і простими засобами зв'язку), в межах 1-2 км по фронту і до 2 км у глибину. На цій території доцільно зосередити всі загородження, які готуються взводом.

У вузлі загороджень необхідно створити таку систему руйнувань окремих об'єктів, мінування їх об'єктними мінами для повторного руйнування, протитранспортних мін, груп мін, мінних полів і окремих мін, щоби взвод був максимально завантажений утриманням зазначених загороджень та їх переведенням з другого в перший ступінь готовності.

Загородження не тільки на дорожньому напрямку або в зоні, але й у самому вузлі загороджень мають створюватись по вузловій системі: кожне відділення повинне готувати та утримувати свій осередок загороджень.

Можливе улаштування вузлів загороджень ємністю на взвод, на посилений взвод і на роту. Інженерно-саперне (інженерне) відділення може готувати і утримувати осередок загороджень, як правило, в складі вузла загороджень і лише в порядку виключення -самостійно.

Вузол загороджень на дорожньому напрямку на середньо пересіченій місцевості

Витрата інженерних боєприпасів: зарядів ВР- 2-3 т; ПТМ - 400-600; фугасних

ППМ - 100-200; осколкових ППМ - 50-100; ПТрМ-8-10; СМ - 30-100

Час на влаштування вузла загороджень інженерно-саперним взводом - 10 год.

У вузлі загороджень на дорожньому напрямку на середньо пересіченій місцевості готуються до руйнування мости і віадуки, шляхопроводи, водопропускні труби, ділянки дорожнього полотна і мінуються броди. В дефіле, лісових масивах і на переходах через заболочені ділянки встановлюються мінні поля, групи мін, влаштовуються лісові завали та мінуються прилеглі об'їзди і обходи.

У вузлі загороджень на дорожньому напрямку в гірській місцевості готуються до руйнування мости і водопропускні труби через гірські струмки і річки, підходи до мостів, окремі ділянки дороги, гірські перевали і серпантини, влаштовуються міновані лісові завали і встановлюються протитранспортні (об'єктні) міни, протитанкові й протипіхотні мінні поля, а також групи мін, з осколкових мін спрямованого ураження, мінуються обходи та об'їзди.

Вузол загороджень в горах (на серпантині):

1 - скидання дорожнього полотна; 2 - завал дорожнього полотна.

Витрата інженерних боєприпасів: зарядів ВР - 3,5-5 т;

ПТМ - 300-500; фугасних ППМ - 200-300; осколочних ППМ - 50-100; ПТрМ - 10-15; СМ-40

Час на влаштування вузла загороджень інженерно-саперним взводом - 2 діб

У вузлі загороджень на водній перешкоді готуються до руйнування мости, що існують, гідротехнічні спорудження і ділянки дороги на підходах до переправ, встановлюються мінні поля і окремі групи мін на березі та у воді на ділянках де можлива переправа військ противника. В опорах моста і на греблі встановлюються об'єктні міни.

Утримування вузлів загороджень полягає у підтримуванні загороджень в постійній готовності до застосування, їхній охороні та обороні, пропускання своїх військ й у своєчасному приведенні загороджень в дію.

Під час утримування вузлів загороджень здійснюється регулярна перевірка стану окремих груп мін і мінних полів, вибухових пристроїв, основних і дублюючих ліній управління та електровибухових мереж, надійності закріплення зарядів, справності огорож. Виявлені несправності усуваються. На пунктах управління (підривних станціях) організовується постійне чергування і безперервне спостереження за противником.

Загородження перевіряються також після артилерійського обстрілу або ударів авіації, дій противника щодо влаштування проходів, після сильних дощів і снігопадів.

Утримування вузлів загороджень покладається на підрозділи інженерних військ, а прикриття об'єктів огнем на загальновійськові частини (підрозділи), на ділянці яких вони підготовлені.

Вузол загороджень на водній перешкоді:

1- міст, підготовлений до підриву по радіо; 2 - міст, що підготовлений до вибуху по дротах.

Витрата інженерних боєприпасів: зарядів ВР - 3-3,5 т; ПТМ 200-300; ППМ - 60-100; осколочних

ППМ - 40-60; ПТрМ - 8-10; СМ -25-30.

Час на влаштування вузла загороджень інженерно-саперною ротою складає 1 добу.

Залежно від обстановки, наявності сил і засобів інженерно-саперна рота звичайно утримує вузли загороджень на одному дорожньому напрямку, а інженерно-саперний взвод (взвод керованого мінування) утримує один-два вузли загороджень.

Пропускання своїх військ через вузол загороджень здійснюється по проходах, які залишають на дорогах. Проходи огороджуються і позначаються покажчиками «Прохід», на межі мінних полів встановлюються указки «Міни». При наближенні противника, за вказівкою (сигналом) старшого начальника, проходи закриваються, керовані мінні поля переводяться в бойовий стан, знімається огородження, а підготовлені до руйнування об'єкти підриваються. Проходи закриваються за допомогою мінних шлагбаумів.

Влаштування вузла загороджень розпочинається з підготовки до руйнування мостів, риття шурфів і закладання зарядів для устаткування вирв та ділянок протитанкового рову. На основній дорозі й об'їздах встановлюються групи керованих або некерованих протитанкових і протитранспортних мін. Для недопущення розмінування і відновлення дороги встановлюються міни-пастки або керовані міни. Готуються завали і руйнування дорожнього полотна, а також мінуються об'їзди та обходи. В глибині оборони вузли загороджень звичайно утримуються в другому ступені готовності. Переведення їх у перший ступінь готовності здійснюється після пропускання своїх військ за командою старшого начальника.

На напрямках, які мають найбільш важливе значення та визначають стійкість оборони, в смузі оборони бригади можуть створюватись (за планом старшого начальника) оперативні загородження.

Планування заходів щодо створення інженерних загороджень має бути єдиним. Воно здійснюється загальновійськовим штабом разом з начальником інженерної служби, начальником ракетних військ і артилерії та представником авіації.

Під час влаштування загороджень організовується взаємодія частин (підрозділів), що встановлюють загородження із загальновійськовими частинами і підрозділами, протитанковим резервом, а також між інженерними та артилерійськими підрозділами, які оснащені засобами дистанційного мінування.

Взаємодію організовує і здійснює загальновійськовий командир по завданнях, напрямках, рубежах і часу дій військ.

Про всі встановлені інженерні загородження командири підрозділів і частин, що їх встановлювали, доповідають у вищий штаб з поданням звітної документації на мінно-вибухові загородження у вигляді формулярів (складаються у трьох примірниках), у тому числі й на загородження, які встановлені дистанційним способом.

Перший примірник формуляру зберігається у командира частини (підрозділу), що встановив мінно-вибухові загородження або у командира частини (підрозділу), що прийняла загородження для утримування, охорони і оборони. Другий і третій примірники формулярів висилаються у вищі штаби.

При зміні військ інженерні загородження передаються по акту з додаванням звітної документації на них.

Утримання інженерних загороджень містить: регулярну перевірку і підтримування у бойовій готовності мінних полів і окремих мін та фугасів на підготовлених до руйнування об'єктах; переведення загороджень з одного ступеня готовності в інший і руйнування об'єктів; організацію пропуску військ через проходи в загородженнях.

За місцем вузлів загороджень в системі загороджень, характером їх обладнання, утримання та приведення в дію вузли загороджень можна розподілити на дві групи:

1. Вузли загороджень по позиціях.

2. Вузли загороджень поза позиціями.

а) вузол загороджень на позиціях.

Цей тип вузла загороджень може створюватись в смузі забезпечення, на першій, другій і третій позиціях між батальйонними районами оборони або на їхніх флангах, а також у глибині оборони на позиціях і рубежах, зайнятих військами для відбиття наступу противника, який вклинився, або проведення контратак. Такі вузли загороджень мають перекривати основні й паралельні їм дороги в смузі 2-3 км по фронту і до 2-3 км в глибину, тобто на глибину позиції.

Основу загороджень у вузлі складають руйнування штучних споруд (мостів, шляхопроводів, дорожнього полотна у вузьких місцях), мінні поля з ділянками керованих мін в проміжках між мінними полями, протитранспортні й об'єктні міни для повторних руйнувань і ураження, різноманітні міни кругового і спрямованого ураження (МОН-100; МОН-200; МОН-50; МОН-90; ОЗМ-160; ОЗМ-72). Вузли загороджень на позиціях, як правило, є елементами тактичних загороджень. Вони створюються за рішенням загальновійськового командира у тісній взаємодії з системою вогню. Загородження у вузлі групуються в осередки, кожен з яких містить один-два підготовлених до руйнування об'єкти, групи мін і мінні поля, протитранспортні й об'єктні міни, дротяні та інші загородження на ділянці 300-400 м по фронту і в глибину.

Вогневі осередки загороджень розташовуються перед переднім краєм, між ротними опорними пунктами, на флангах БРО і охоплюють основні дороги, які проходять через позицію, що зайнята військами.

Особливістю такого вузла є те, що для прикриття загороджень і ведення

бою на них у вузлі, окрім саперів, залучаються механізовані і танкові підрозділи, посилені артилерією, особливо протитанковими засобами. Для них у вузлі загороджень обладнуються вогневі позиції, які ешелоновані по глибині.

При вклиненні противника у вузол загороджень сапери здійснюють руйнування споруд, переводять мінні поля і окремі міни в перший ступінь готовності, а при наближенні против-ника уражають його керованими мінами спрямованого ураження МОН-100 (200, 50, 90), або ОЗМ-72 (160).

Механізовані і танкові підрозділи, які ведуть маневрену оборону, опираються на загородження й уражають противника вогнем своїх засобів, і взаємодію вогнем артилерії та авіації, по місцях накопичення противника перед загородженнями.

б) вузли загороджень поза позицій

Вузли загороджень цього типу створюються як елемент оперативних загороджень на дорожніх напрямках або в зонах загороджень. Дорожній напрямок може пролягати в смузі забезпечення, по передньому краю та у тактичній глибині й простягатися в глибину оборони на 100-120 км. На такому напрямку на відстані 5-6 км один від одного готуються завчасно або в ході бою вузли загороджень ємністю від одного взводу до роти.

В зоні загороджень вузли загороджень розташовуються на вузлах доріг і перекривають основні дорожні напрямки. Ці вузли створюються в таких місцях, де дії військ поза доріг є дуже ускладнені. Обсяг руйнувань у вузлі має бути таким, щоб противник був позбавлений можливості користуватися маршрутом без проведення складних відновлювальних робіт. Оскільки в цьому випадку головне завдання вузлу - виграти час, знизити темп наступу противника, то загородження повинні впливати на противника як найдовше.

З цією метою:

- готуються до руйнування основні існуючі споруди;

- встановлюються об'єктні й протитранспортні міни з різними строками уповільнення для повторних руйнувань і ураження противника;

- з цією ж метою встановлюються радіокеровані міни і фугаси;

- замість мінних, полів мають встановлюватись невеликі групи мін або окремі міни в найбільш неочікуваних місцях;

- якщо дозволяє місцевість, мають готуватися радіокеровані камнеметні фугаси, завали і ділянки скидання дорожнього полотна.

Такі вузли загороджень готуються та утримуються, як правило, тільки підрозділами інженерних військ. Бій на цих загородженнях не планується, хоча і мав би відбутися для прикриття відходу наших військ силами ар'єргардних підрозділів. З цієї причини в такому вузлі недоцільно встановлювати мінні поля, оскільки вони є ефективними тільки перед вогневими позиціями військ, які обороняються.

Таким чином, до складу вузлу загороджень можуть входити:

- підготовлені до руйнування мости, шляхопроводи, труби й інші споруди;

- заміновані групами мін й окремими протитранспортними мінами найближчі об'їзди і обходи;

- завали доріг, руйнування дорожнього полотна;

- протитранспортні та об'єктні міни, а також керовані по радіо фугаси для повторних руйнувань і ураження противника.

Склад вузла загороджень.

Склад загороджень, у вузлі визначається його призначенням, розміром, кількістю і якістю готових до руйнування і мінування штучних споруд, характером місцевості поза доріг в межах вузла і по найближчих обходах, складом гарнізону вузла і часом на його створення.

Можливо вважати, що в середньому для Західного ОСН, для створення вузла загороджень поза позицією необхідно: вибухових речовин до 3 т, протитанкових мін до 250-300 шт., протипіхотних мін до 100, протитранспортних і об'єктивних мін до 10, сигнальних мін - до 15-20. У вузлі на позиції, крім того, може бути встановлені до 2 км протитанкових і до 1 км протипіхотних мінних полів, для чого потрібно додатково до 2000 протитанкових і до 3000 протипехотних фугасних або до 300 осколочних мін, 10-20 мін спрямованої дії, 4-6 пакетів МЗП. Оскільки у такому вузлі планується ведення бою на загородженнях, то більша частина інженерних боєприпасів має використовуватись у керованих (по радіо та по дротах) протитанкових та протипіхотних мінних полях. За наявності відповідних засобів доцільно також застосовувати електризовані загородження.

У вузлі загороджень на дорожньому напрямку мають готуватися до руйнування 1-3 дорожніх споруди (із загальною витратою ВР 1,5-3 т), встановлюватись 300-400 протитанкових, до 100 протипіхотних і 4-6 протитранспортних та об'єктових мін.

Для виконання оперативних розрахунків доцільно керуватися наступними орієнтовними нормативами, які враховують характер місцевості.

  Місцевість
рівнинна середньо-пересічена гірська
Вибухові речовини, т 1-1,5 1,5-2,5 4-8
Протитанкові міни 400-500 200-300 150-250
Протитранспортні міни 3-4 5-8 5-10
Протипіхотні міни - фугасні - осколкові   40-100 40-80   40-60 20-40   10-60 20-60
Об'єктні міни 1-2 1-2 1-2
Сигнальні міни 15-20 15-20 15-20

На підготовку, вузла взводу може бути потрібно: на рівнинній місцевості 6-8 годин, на середньо пересіченій місцевості 8-12 годин, у горах 1-3 доби.

Створення та утримання вузла загороджень.

При створенні вузлів загороджень потрібно розрізняти підготовчий та виконавчий періоди. В підготовчий період здійснюється рекогносцировка, розробляється необхідна документація, ставляться завдання підрозділам, готуються інженерні боєприпаси, техніка та допоміжні засоби: прилади та пристрої прискорення встановлення і кріплення зарядів, прокладки вибухових мереж, огорожі і позначення мінних полів і груп мін.

У підготовчий період, який розпочинається з моменту прибуття підрозділів до вузла загороджень, уточнюються завдання, організується взаємодія з частинами і підрозділами на позиції, встановлюється бойова і безпосередня охорона на об'єктах, обладнуються пункти управління, польові склади інженерних боєприпасів, організовується регулювання руху через мости і ділянки доріг, які готуються до руйнування і мінування.

Після виконання зазначених заходів, або одночасно з цим, підрозділи розпочинають підготовку до руйнування і мінування об'єктів у вузлі. Залежно від умов оперативно-тактичної обстановки, поставленого завдання, характеру місцевості та обсягу намічених загороджень, наявності сил і засобів на підготовку вузла, способу утримання і приведення в дію загороджень у вузлі та планової бойової ефективності вузла загороджень в ньому можуть готуватися загородження одночасно, послідовно та змішаним способом: одночасно в декількох групах, а в кожній групі - послідовно.

Перший спосіб застосовується рідко і тільки в тих випадках, коли на підготовку вузла в обмежений час виділяються значні сили, наприклад, якщо на підготовку вузла, який повинен утримуватися взводом, призначається рота на 2- 3 години. В цьому випадку, щоб забезпечити фронт робіт, необхідно приступити до одночасної підготовки всіх об'єктів до руйнування і мінування.

Другий спосіб застосовується в тому випадку, коли підготовку вузла здійснює той підрозділ (взвод, посилений взвод), який в подальшому буде утримувати загородження у вузлі, а основний об'єкт вузла є важливим (наприклад, великий міст). В цьому випадку, підрозділ, який виділений на підготовку вузла, готує до руйнування в першу чергу основний об'єкт і лише після його готовності приступає до підготовки інших об'єктів, при цьому в другу чергу готуються об'єкти перед основним, а в третю чергу - за основним об'єктом.

Третій спосіб підготовки вузла застосовується найчастіше тоді, коли у вузлі знаходяться декілька (2-3) рівноцінних об'єктів й їх необхідно готувати до руйнування та мінування одночасно, в першу чергу. Після готовності цих об'єктів створюються загородження в другу чергу перед цими об'єктами, в третю чергу - за цими об'єктами. При цьому кожний з основних об'єктів вузла є основою осередку, в якому загородження розгортаються по фронту і нарощуються в глибину руйнуванням природних та штучних перешкод й у тісній взаємодії з системою вогню і планованими маневрами підрозділів, які обороняють вузол.

Незалежно від прийнятого способу підготовки загороджень у вузлі, на польових складах інженерних боєприпасів і на об'єктах, які готуються до руйнування та мінуються, організовується загальна і безпосередня охорона, а після мінування об'єктів - їхне утримання в другому (першому) ступені готовності.

Після завершення усіх робіт стосовно підготовки вузла підрозділ приступає до його утримання. З цією метою усі загородження у вузлі, якщо це не було зроблено на етапі підготовки вузла, об'єднуються в осередки загороджень, кількість яких визначається угрупованням загороджень і кількістю саперних відділень, які утримують вузол. Як правило, на утримання одного осередку призначається саперне відділення, яке для цієї мети може виставити один тризмінний цілодобовий пост і один (два) двохзмінних цілодобових парних патрулі. Командир відділення діє як комендант осередку.

Командир взводу, як правило, виконує функції коменданта вузла. Він розташовується на пункті управління підривом основного об'єкта який повинен бути обладнаний у тиловій частині вузла поблизу СП (КСП) командира підрозділу, який обороняється у вузлі (якщо вузол на позиції). З командирами відділень командир взводу підтримує постійній зв'язок посильними (від кожного відділення 1-2 особи), сигнальними засобами і особистим спілкуванням. Командири відділень повинні постійно знаходитися в своїх осередках і спостерігати, за тим, щоб усі загородження були в постійній готовності до переведення їх в, перший ступінь готовності та до вибуху, виключити можливість захоплення тактичними десантами противника. Крім того, коменданти осередків і комендант вузла організовують відновлення загороджень після авіаційних і артилерійських ударів противника і забезпечують безпечний пропуск своїх військ через загородження у вузлі.

Пост, як правило, охороняє один або частину крупного об'єкта, а парний патруль - групу загороджень уздовж дороги: фугаси, групи мін, мінні поля, протитранспортні міни, об'єктні міни, завали тощо. Вночі та в умовах обмеженої видимості кількість постів і патрулів повинно збільшуватись, щоб забезпечити надійну охорону. Тому, підступи до зарядів на об'єктах, підступи до фугасів і протитранспортних і об'єктних мін повинні мінуватись сигнальними мінами і іншими засобами сигналізації.

Кількість точок ініціювання на об'єкті має бути мінімальною, бажано, щоб їх на одному навіть такому об'єкті, як міст, було не більше 2-4. З цією метою усі заряди на об'єкті з'єднуються в єдиний заряд за допомогою з'єднувальних зарядів, в якості яких можливе використання ланки подовженого заряду У 3-3, гнучкі подовжені заряди СЗ-4П, СЗ-1П, заряди еластичного ВР СЗ-1Е, вальний кабель заряду ЗРП або подовжені заряди, які збираються на рейках з 200 чи 75-грамових промислових шашок.

Як основні, так і дублюючі заряди повинні розташовуватись у внутрішніх частинах елементів конструкції в захищених від куль і осколків місцях. В якості дублюючих зарядів, які прокладаються в землі або у внутрішніх порожнинах конструкцій можливе використання детонувального шнуру з детонаторами на його кінцях для безкапсульного збуджування вибуху. Застосування ДШ в якості з'єднувальних зарядів на фермах мостів недоцільно, оскільки важко захищати ДШ від перебивання осколками або кулями, в результаті цього ДШ може бути підірваний, що призведе до несанкціонованого вибуху і завчасному руйнуванню об'єкта. У виключному випадку, якщо неможливо застосування інших засобів, крім ДШ, він повинен бути захищений сталевим кутками або прикладений в металевих трубах.

Від основного заряду по рівчаку виводиться на уклін земляного насипу дороги з'єднувальний заряд, який зібраний з табельних або саморобних подовжених зарядів, детонувального кабелю і тут зверху обладнується точка ініціювання. Шурф і рівчак засипаються ґрунтом і ретельно трамбується. Точка ініціювання по всій конструкції ретельно маскується, так щоб її місцезнаходження було відомо тільки обмеженому колу осіб, яким доручено її охорона або використання при переведенні фугасу в перший ступінь готовності. Для захисту від розвідувально-диверсійних груп противника та від випадкових осіб кришку коробу, в якому розміщена точка ініціювання, можна з'єднати з сигнальною міною, яка встановлена з боку від точки ініціювання. Обладнана такими точками ініціювання групи фугасів на значній ділянці дороги може охоронятися одним парним патрулем, в протилежному випадку біля кожного фугасу необхідно виставляти вартового.

Мінні поля, які утримуються в другому ступені готовності, повинні бути огороджені дротовими огорожами, при цьому з метою маскування контур дротової огорож не повинен повторювати контур мінного поля. Для захисту від проникнення на мінне поле випадкових осіб і сигналізації про те по внутрішньому боку огорожі мінного поля доцільно встановлювати сигнальні міни. Оскільки при переведенні з другого ступеня готовності в перший, особливо коли слідом за цим надходить команда на приведення загороджень в дію, не завжди буде час на зняття огорожі з мінних полів, то з метою введення противника в оману відносно місця і накреслення межі мінних полів одночасно з бойовими повинні застосовуватись і хибні мінні поля, які огороджені так само, як і бойові, мінні поля. При переведенні мінних полів з другого ступеня готовності в перший огорожа повинна зніматися в перший чергу з бойових мінних полів, повністю або частково. З хибних мінних полів огорожа не знімається або знімається частково і навмисно недбало, щоб справити враження постійності робіт при його знятті. Групи мін при їх утриманні в другому ступені готовності необхідно маскувати під мінні поля, для цього навколо них необхідно встановлювати дротяні огорожі, які охоплюють значно більшу площу ніж та, яка зайнята групою мін. При переведенні в перший ступінь готовності огорожа навколо такої групи мін повинна бути знятою, якщо для цього є час, або залишеною що змусить противника при її розмінуванні витратити такі ж самі зусилля, які він вимушений був би витратити і при розмінуванні мінного поля.

Аналіз умов бойового застосування вузлів загороджень в сучасних операціях показує, що вузли загороджень в більшій кількості випадків утримувались і будуть утримуватись в другому ступені бойової готовності, в перший ступінь готовності вони переводяться лише при загрозі захоплення їх противником, а приводяться в дію - при плановому або змушеному відході з боєм чи без бою по загородженнях. Дуже часто оперативно-тактична обстановка може змінюватись так, що війська отримують успіх, потреба в інженерних загородженнях зникає і перед підрозділами інженерних військ, які утримують ці загородження виникнуть нові завдання. З урахуванням цих умов загородження у вузлі повинні створюватись, як правило, в другому ступені бойової готовності і так щоб їх при необхідності можна було швидко зняти або перевести в перший ступінь бойової готовності з подальшим приведенням в дію залежно від умов обстановки, яка склалася. В деяких випадках вузли загороджень можуть передаватися на утримання іншим підрозділам. Тому при їх створенні та організації утримання повинна також ураховуватись можливість швидкої і чіткої передачі як окремих загороджень, так і вузла в цілому іншим підрозділам.

 



Робота командира взводу після отримання завдання | Ступені готовності інженерних загороджень

Загальні відомості про пророблення проходів. | ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ПРОРОБЛЕННЯ ТА ПОШИРЕННЯ ПРОХОДІВ | Робота командира взводу | Пророблення інженерно-саперним взводом проходів у загородженнях перед переднім краєм | У мінних полях перед переднім краєм оборони | Встановлення ПТМП з використанням УМЗ. | Утримування мінних полів. | Дії загонів забезпечення руху | Розрахунок сил і засобів для забезпечення дій ЗЗР |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати