Головна

VI. ФІНАНСОВІ АСПЕКТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНИХ УМОВ ПРАЦІ І ЖИТТЯ НА СЕЛІ

  1. E. Служба охорони праці підприємств.
  2. I. Фінансові результати
  3. I. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ
  4. II. Анамнез життя.
  5. II. СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ ВІДРОДЖЕННЯ СЕЛА
  6. III. Анамнез життя.
  7. III. Примітки до Звіту про фінансові результати

Основними джерелами фінансування соціального розвитку села слід визначити:

- асигнування з Державного і місцевих бюджетів;

- власні кошти сільськогосподарських підприємств, агропромисло­вих об'єднань, агрофірм, міжгосподарських та інших інтегрова­них формувань;

- довгострокові кредити банків;

- кошти інвесторів (юридичних і фізичних осіб).

В пореформений період державна підтримка АПК мала б регулюва­тись Законом України "Про пріоритетність розвитку села та агропромис­лового комплексу в народному господарстві", прийнятому на початку 90-х років і доповненому в наступні роки, та визначатись його часткою у ВВП (близько третини).

За визначеною часткою мало б надходити в галузь до 20 млрд. грн. бюджетних асигнувань.

Фактично державна фінансова підтримка села (бюджетна і позабю­джетна) за останні п'ять років становила близько 4 млрд. грн. в середньому


рік, в тому числі бюджетна 927 млн. грн. або 1,6% видаткової частини Люджсту.

Без належної підтримки та відходу держави від функцій регулювання переважна більшість великих підприємств в роки затяжної економічної і іній та реформування втратила виробничу базу, а значна частина праце-'йтноі'О населення лишилась роботи. Соціально-культурні об'єкти пере­дні в комунальну власність і перебувають в занедбаному стані. Нові і і'їкти виробничої та соціальної інфраструктури на селі через відсутність ииштів майже не зводяться, тобто положення такого важливого для села і Ниродного господарства Закону у визначенні пріоритетів від початку його Прийняття не працювали.

В ситуації, що склалась на селі, та обмежених можливостей бюджету Законом України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" із змінами та доповненнями від 07.06.01 №2514 -III були визначені основні засади щодо розвитку аграрного сектору, згідно яких частка видатків з Державного бюджету на підтримку галузі мала бути ие меншою 5 відсотків. Всупереч цьому, реально вона склала: у 2001 році І, ?%, у 2002 році - 2,3%, у 2003 році - 3,6%, у 2004 році - 3,6%.

Як свідчить аналіз державної фінансової підтримки, обсягів бюджет­них спрямувань та діючих механізмів і інструментів їх використання, реа­льного впливу на поліпшення ситуації в аграрному виробництві та розвит­ку виробничої і соціальної структури села вони не мали внаслідок:

- недосконалості механізмів і інструментів підтримки, зокрема відсу­тності стратегічних цілей і пріоритетів підтримки, невизначеності конкре­тної мети і завдань та доведенню їх до конкретних суб'єктів господарю­вання, способів і методів реалізації програмних цілей і завдань, механізмів стимулювання по їх забезпеченню;

- розпорошеності бюджетних призначень за безліччю програм та окремих заходів підтримки (за бюджетною класифікацією по Мінагрополі-Тики їх більше 80);


- низької якості програмування, недостатньої конкретності і обгрун­тованості програмних цілей і завдань, їх некомплексності і незбалансова-ності ресурсами, відсутності прогнозування результатів і належного конт­ролю за цільовим і ефективним використанням коштів та відповідальності на всіх рівнях;

- несприйняття на державному рівні специфіки сільськогосподарсь­кого виробництва, особливо на сучасному етапі, внаслідок докорінних змін в структурі сільськогосподарського виробництва з переорієнтацією пере­важаючої раніше тваринницької галузі на рослинницьку, що зумовило уповільнення обертання капіталу та нестачу в коштах, особливо на почат­ковому і підготовчому етапах. Так, у 2004 році із спрямованих з Державно­го бюджету в галузь 2953 млн. грн. на 1 жовтня надійшло тільки 1100 млн. грн. або 33%, а в першому кварталі - тільки 5%;

- відсутності системності і своєчасності фінансування програм навіть на найлріоритетніших напрямах сільськогосподарського виробництва (селекція в тваринництві і рослинництві, підтримка продукції тваринницт­ва і рослинництва, підтримка фермерських господарств);

- неадресності підтримки, кошти в більшості випадків не надходять до безпосереднього виробника. При цьому, значна частина бюджетних спрямувань осідає в посередницьких і інших бізнесових структурах.

Крім того, відсутня прогнозованість, системність та прозорість дер­жавної підтримки. Принцип більшої фінансової підтримки сільськогоспо­дарського виробництва в регіонах із складними природно-кліматичними умовами не дотримувався. Навпаки, вона була вищою в регіонах гаранто­ваного сільськогосподарського виробництва: Автономній Республіці Крим, Київській, Одеській, Вінницькій, Черкаській та інших областях. Не врахо­вувалась необхідність державної підтримки розвитку окремих територій, населених пунктів, існуючої інфраструктури села. В цьому вина також мі­сцевих органів влади.


Якщо першочерговим завданням Державного бюджету є розв'язання шіальнедержавних проблем з продовольчого забезпечення населення, фі­нансування інших загальнодержавних програм, наукових розробок і фун­даментальних досліджень, то основним завданням місцевих бюджетів мало б бути утримання на належному рівні існуючої соціальної інфраструктури села, будівництво об'єктів медичного, побутового обслуговування, доріг та розв'язання проблем транспортного обслуговування, забезпечення життє-ідатності всіх населених пунктів. Зважаючи на те, що з кожним роком ре­гіонам залишається дедалі більша частка надходжень до місцевого бюдже­ту, а місцеві бюджети перевиконуються на противагу Державному, зако­номірним виглядало б паритетне співвідношення фінансування потреб се­ла (1:1). Наразі маємо повну диспропорцію з підтримки села, тобто про­стежується байдужість місцевих органів влади до долі села. Коли в окре­мих регіонах фінансування потреб села не здійснюється, це тривожний симптом, і навіть добрі наміри з Центру не здатні виправити ситуацію.

Розв'язанню проблем села на сучасному рівні міг би сприяти Закон України "Про державну підтримку сільського господарства" № 1877 від 24.06.04р. при умові повної дії і реалізації його положень. За цим Законом бюджетні асигнування на підтримку і соціальний розвиток села мали б фо­рмуватись у розмірі до 10% видаткової частини бюджету на підтримку аг­рарного виробництва та 1 % від валового внутрішнього продукту з перед­баченням коштів на соціальний розвиток села. Це значить, що державним бюджетом на 2005 рік фінансування галузі мало б скласти в обсязі 15,2 млрд. грн (11,5 млрд. грн. на підтримку виробництва і 3,7 млрд. грн. на со­ціальний розвиток села), а на 2006 рік понад 16 млрд. грн. (відповідно 12 і 4 млрд. грн.).

Реалізація завдань з відродження агроресурсного потенціалу і соціа­льного розвитку села має базуватись на методі державного цільового про­грамування. Розв'язання проблем села слід здійснювати поетапно, на осно­ві розробки науково збалансованих і всебічно обгрунтованих відповідних


державних цільових програм, обов'язковою умовою яких повинно стати і додаткове створення робочих місць, з працевлаштуванням всіх працездат­них мешканців конкретного населеного пункту. Ця умова має бути покла­дена в основу цільового програмування та контролю за реалізацією прийн­ятих державних цільових програм як з відродження агроресурсного потен­ціалу, підтримка яких відноситься до категорії "жовта скринька" та СіД, так і державного цільового програмування з відродження і розвитку соціа­льної інфраструктури села з підтримкою, що відноситься до категорії "зе­лена скринька". Особлива увага має бути приділена розвитку дрібно­товарного виробництва та малого бізнесу із створенням в сільській місце­вості мережі підприємств агровиробничого, агросервісного, побутового і медичного обслуговування; створення заготівельної і транспортної мережі, підприємств і цехів з розфасовки і доробки плодоовочевої продукції; зеле­них овочів, ягід, створенню спеціалізованих пересувних магазинів, автола-вок тощо.

Відповідно до потреб сучасного агропромислового виробництва та розвитку соціальної інфраструктури села на науково обгрунтованій основі має здійснюватись цільова підготовка кадрів у вищих і середніх учбових закладах та підготовка кваліфікованих кадрів масових професій, з обов'язковим працевлаштуванням та забезпеченням умовами проживання.

Проектом Державного бюджету на 2006 рік загальний обсяг підтри­мки сільського господарства має бути передбаченим у межах 16-17 млрд. грн. (14 млрд. грн за категорією "жовтої скриньки" на підтримку виробни­цтва та 3,8 млрд. грн. на соціально-культурні потреби та інші заходи "зеле­ної скриньки"). Зважившись на такий крок, з часом виграла б як націона­льна економіка, так і держава в цілому. У перспективі (2011-2015рр.) із стабілізацією сільськогосподарського виробництва на програми соціально­го розвитку села буде можливість спрямовувати понад 9 млрд. грн. Така спрямованість підтримки відповідає стандартам країн ЄС та вимогам СОТ.


В результаті поліпшиться виробнича, сервісна і ринкова інфраструк­тура на селі. Як і в країнах ЄС, пропорції підтримки будуть змінюватись на користь державних програм соціальної спрямованості, поліпшиться соціа-льне становище селян, зміниться на краще демографічна ситуація, а умови проживання на селі наблизяться до міських.



Державне регулювання аграрного ринку | VII. ДЕРЖАВНЕ Й САМОВРЯДНЕ УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМ РОЗВИТКОМ СЕЛА І СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ

Сільська територія: сутність, структура, функції | Сільська територія з погляду системоутворення | Організаційно-управлінські аспекти | II. СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ ВІДРОДЖЕННЯ СЕЛА | III. ОЦІНКА СОЦІАЛЬНОЇ ОБЛАШТОВАНОСТІ СІЛЬСЬКИХ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТИ | Динаміка інвестицій в основний капітал на розвиток соціальної сфери у сільській та міській місцевості за роками | Трудові ресурси | Продуктивність і оплата праці | Земельні ресурси та їх використання | Формуваннях |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати