Головна

Теорія П. Я. Гальперіна

  1. Die Verbandstheоrie- теорія структур
  2. I. Загальна теорія статистики
  3. I.2. Монополія і конкуренція. Теорія монополістичної конкуренції.
  4. Nbsp; ХВИЛЬОВА ТЕОРІЯ Елліот
  5. Автохтонна »(слов'янська) теорія виникнення держави на Русі.
  6. Аксіоматична теорія натуральних чисел.
  7. Аристотель: вчення про 4-х причини і теорія пізнання

про поетапне формування розумових дій і понять

I. Етап орієнтування. Підготовка до сприйняття нового матеріалу, актуалізація знань, умінь і навичок.

II. Етап пробудження інтересу. Встановлюємо, яка задача, для чого потрібні ці знання, вміння. Цілепокладання.

III. Етап повідомлення нових знань. Повідомлення учителем, через підручник нових теоретичних відомостей. Виконання певних розумових операцій, що сприяють засвоєнню матеріалу. Вказуються способи, прийоми виконання завдання: спостереження над текстом, визначення причинно-наслідкових зв'язків, зіставлення і т.д.

IV. Етап тренування, виконання завдань за аналогією.

V. Виявлення рівня сприйняття матеріалу і володіння прийом. Попередні висновки.

VI. Етап закріплення і узагальнення. Перенесення навичок в інші умови - інший твір, інші види діяльності. Ускладнення навички.

VII. Етап підсумків.

При формуванні читацьких умінь дотримуються принципи:

- Доступності,

- Послідовності (зв'язок між різними вміннями в одному класі в період знайомства і освоєння),

-усложненія (всередині вміння),

- Наступності (зв'язок умінь в різних класах в період закріплення і поглиблення),

-дополненія (внесення нового навику).

Найактивніший період освоєння навичок - 5-7-х класів.

Найважливіші завдання аналізу тексту - виявлення і осмислення ідейно-естетичної та моральної проблематики, образної системи, композиційних особливостей, авторської позиції - вирішуються при розборі, творів, що вивчаються вже в 5-6 класах. З цією метою необхідно виробити необхідні для аналізу важливі «стрижневі» вміння: порівняння, здатність бачити, як змінюються герої, оцінка персонажа.

Розглянемо послідовність формування вміння на прикладі досвіду порівняння. Порівнювати і зіставляти якісь предмети або явища в житті, в навколишньому світі - одне з головних умінь людини, яка пізнає світ, як відомо, в порівнянні. На уроках літератури часто дається завдання на порівняння або зіставлення, наприклад скласти порівняльну характеристику образів героїв. Однак неможливо відразу навчити учня виконувати цю роботу якісно - необхідні певні етапи:

На схожості або на контрасті будується система образів багатьох досліджуваних творів, а також пейзажні, портретні, побутові описи, мовні характеристики. Ось чому в середній ланці школи так важливо приділити увагу навчанню школярів вмінню порівнювати характери персонажів. Дуже важливо також, щоб учнів оволоділи вмінням бачити, як змінюються герої (по зовнішності, характеру, поведінки), тобто цілеспрямовано стежити за становленням і розвитком особистості персонажа літературного твору. Формування вміння оцінювати літературного героя дозволяє нам говорити про рівень розуміння художнього твору, його емоційному і раціональному сприйнятті, збагаченні почуттів і думок учнів.

На початку п'ятого класу літературний герой сприймається школярами як характер, що не змінюється в умовах, що змінюються події і обставини (казки). Але вже до кінця п'ятого класу дітям під силу усвідомити рух, розвитку характеру літературного героя. Поступово вміння порівнювати у п'ятикласників стає все глибшим.

Формування вміння порівнювати доцільно почати з найбільш легкого виду порівняння - з протиставлення: цариця-мачуха і царівна («Казка про мертву царівну ...») Герасим і челядь («Муму»), Жилін і Костилін («Кавказький полонений»). Потім порівняння стає складніше, тонше: треба зіставити героїв, які багато в чому схожі: Настя і Митраша («Комора сонця»), Іллюша і Павлуша («Бежин луг».

Якщо в п'ятому класі порівняння направлено в основному на виявлення відмінності (протиставлення), а в шостому класі - на схожість, то в сьомому класі однаково часто потрібно і вміння протиставляти, і вміння знаходити спільне, схоже. Для правильного керівництва учнівської діяльності потрібно не тільки позначити комплекс умінь, які повинні бути сформовані при аналізі того чи іншого твору, а й програмую роль кожного уроку в оволодінні новими вміннями.

Для того щоб допомогти учневі освоїти той чи інший навик, потрібно створити механізм його формування. Цю функцію виконують різні пам'ятки, рекомендації, алгоритми. Наприклад, цілеспрямовано стежити за становленням і розвитком особистості персонажа допоможе узагальнений план.

Формування характеру героя

1. Який герой на початку розповіді? Хто він? Як виглядає? Яка його сім'я, оточення? Що його найбільше займає, до чого він прагне, як ставиться до людей?

2. Які події навколишнього життя виробляють на нього найбільше враження і викликають зміни в поглядах, поведінці, в характері героя? Як ці зміни проявляються у зовнішньому вигляді, мови?

3. Чиї впливу зазнає герой? Як вони позначаються на ставленні героя до життя? На його поведінці?

4. Які вчинки, судження, почуття розкривають нам нові риси в характері героя, зміна його ставлення до життя, до людей?

5. Який з моментів життя героя можна вважати найбільш важливим, визначальним його майбутнє.

Цим планом як основою клас буде користуватися при аналізі різних творів, але кожен раз завдання буде коригуватися так, щоб розкрити індивідуальність авторської позиції і засобів її вираження. Письменник показує розвиток кожного персонажа як індивідуальний, неповторний, обумовлений масою різних факторів процес, і показує по-своєму, притаманними тільки йому художніми засобами.

План - приблизний орієнтир в навчанні вмінню бачити духовний розвиток героя. У кожному конкретному випадку якісь його пункти будуть доповнені, якісь висвітлені мало або навіть зовсім опущені.

Його призначення - довести підліткам, що розвиток кожного характеру, кожної особистості при всіх їх індивідуальні особливості обумовлено загальними закономірностями, що відображають закономірності життя, і вони повинні бути усвідомлені читачами.

Самостійні пошуки відповіді на питання плану «Формування характеру героя» спонукають учнів ежеурочно подумувати і запам'ятовувати найважливіші обставини, що впливають на героя.

Аналіз художнього тексту вимагає певних умінь, яким необхідно навчати. Ці вміння формуються в процесі розгляду художнього твору. Неодмінними умовами такого формування в середніх класах є, по-перше, обов'язкова повторюваність одних і тих же дій, по-друге, здатність переносити їх на новий матеріал (інший художній твір). Здатність спостерігати розвиток героїв, порівнювати їх і оцінювати формується тільки за умови, якщо на кожному уроці ми будемо цілеспрямовано пропонувати завдання і питання, які потребують застосування цих умінь.

Учні старших класів поступово оволодівають приватними прийомами аналізу творів різних літературних родів і жанрів, тобто отримують літературну освіту. Через співпрацю з учителем при аналізі творів і самостійну роботу по входженню в текст вони в підсумку усвідомлюють, що ця діяльність необхідна їм, перш за все, для самотворення, самовдосконалення особистості.

Види наочності при вивченні літератури | ЛІТЕРАТУРНО-ТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ


МОНОГРАФІЧЕСКСКІЕ І ОГЛЯДОВІ ТЕМИ | ВИВЧЕННЯ ТЕОРІЇ ЛІТЕРАТУРИ В ШКОЛІ | ПРОФЕСІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ВЧИТЕЛЯ ЛІТЕРАТУРИ | Диференціація навчання на уроках літератури | Організації диференційованого навчання | Коновалова Л. І.). МЕТОДИ ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ | Приклад педагогічного дослідження | ЛІТЕРАТУРНИЙ РОЗВИТОК УЧАЩХСЯ | Засоби навчання | Принцип наочності в навчанні |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати