Головна

Діагностика в навчанні. Критерії оцінки.

  1. I. Критерії поразки хвилею тиску
  2. II. Критерії поразки тепловим випромінюванням
  3. III. 1. Виявлення дітей з відхиленнями у розвитку та диференціальна діагностика
  4. III. 3. Критерії оцінки педагогічних інновацій
  5. III. Виявлення та діагностика дифтерії
  6. III. КРИТЕРІЇ ДОПУСКУ ДО ЗДАЧІ підсумкового МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ (ІСПИТУ).
  7. IV. Рецензування і критерії оцінювання контрольної роботи

У педагогічній літературі широко використовуються такі поняття (терміни), як педагогічна діагностика, контроль педагогічного процесу, перевірка знань і умінь, оцінка, відмітка. Термін «педагогічна діагностика» був введений в науку в 1968 році німецьким вченим К. Інгекампом. Під діагностикою він розумів процес, в ході якого вчитель спостерігає за учнями, проводить анкетування, обробляє дані спостережень і опитувань з метою описати їх поведінку, пояснити його мотиви або передбачити поведінку в майбутньому. У педагогічному словнику (Мінськ, 2006) педагогічна діагностикавизначається як підрозділ педагогіки, що вивчає принципи і методи розпізнавання і вивчення ознак, що характеризують нормальний або відхиляється від норм хід педагогічного процесу.

Цим же терміном позначають (С. С. кашлю і ін.) Процес вивчення зміни стану учасників педагогічного процесу, а також самої педагогічної діяльності та педагогічної взаємодії (діагностика - від грец. Diagnostikos - здатний розпізнавати). Сутність педагогічної діагностики - Вивчення результативності навчально-виховного процесу в школі на основі змін у рівні навченості та вихованості учнів і зростання педагогічної майстерності вчителів (А. І. Кочетов).

педагогічна діагностування має на меті своєчасне виявлення, оцінювання, аналіз перебігу навчально-виховного процесу та його продуктивності. Педагогічна діагностування та його складова частина діагностика в навчанні включає контроль, перевірку, оцінювання, накопичення статистичних даних, їх аналіз, виявлення динаміки, тенденції, прогнозування подальшого розвитку. Процедура діагностики: визначення об'єкта; постановка цілей; визначення критеріїв і показників; відбір методів і їх застосування; аналіз результатів; облік результатів діагностики при організації процесу навчання.

контроль - Невід'ємний елемент традиційного навчально-вихованням ного процесу, завдяки якому реалізується зворотний зв'язок в навчанні (вихованні). Це процедура отримання інформації про діяльність педагогів і учнів, її результати, встановлення ступеня досягнення цілей навчання і виховання, перевірки рівня знань, умінь і навичок, розвитку мислення, сформованості певних особистісних якостей. Контроль дозволяє коригувати хід навчально-виховного процесу, ставити конкретні завдання в подальшому навчанні і вихованні.

Початковим моментом контролю є спостереження і перевірка. В ході спостереження і перевірки виявляється і вимірюється той матеріал, який належить проконтролювати. В результаті накопичується первинна інформація, яка враховується, а потім піддається аналізу, синтезу, порівнянню. При цьому проводиться оцінювання цієї інформації з точки зору завдань контролю. Результати оцінювання словесно коментуються, а також можуть бути виражені в балах (відмітках).

Педагогічний контроль передбачає зовнішню зворотний зв'язок (забезпечується педагогом) і внутрішню зворотний зв'язок (самоконтроль, самооцінка учнів).

Реалізуючи свої функції (діагностичну, навчальну, виховує, розвиває), педагогічний контроль дозволяє привести в систему навчальний матеріал, засвоєний школярами за певний період; дозволяє виявити успіхи і недоліки в навчанні, визначити якість засвоєного матеріалу, його обсяг і ступінь розуміння учнями; сприяє вивченню педагогом учнів; сприяє розширенню, поглибленню і закріпленню знань, умінь і навичок; сприяє розвитку пізнавальних інтересів; підвищує відповідальність учнів і вчителя за виконану роботу; привчає школярів до систематичної праці і акуратності у виконанні навчального завдання; формує певні моральні та особистісні якості учнів, взаємини між ними.

Встановлено загальні вимогами до педагогічного контролю: індивідуальний характер контролю; систематичність, регулярність контролю на всіх етапах навчальної діяльності; різноманітність форм проведення контролю; всебічність контролю; об'єктивність контролю; диференційований підхід; єдність вимог вчителів, які здійснюють контроль за навчальною роботою учнів у даному класі.

У педагогічній практиці здійснюються різні види контролю (Див. Схему 14).

 Попередній контроль  Зазвичай проводять на початку навчального року, півріччя, чверті, на першій уроках з вивчення нового навчального предмета або його окремого розділу. Його призначення полягає у вивченні рівня готовності учнів до сприйняття нового матеріалу. На основі даних попереднього (діагностичного) контролю вчитель конструює вивчення нового матеріалу, передбачає повторення, організацію міжпредметних зв'язків, актуалізує знання
 Поточний контроль  Основне призначення - безперервне відстеження та отримання інформації про якість окремих етапів навчального процесу (для вчителя); зовнішній стимул, що спонукає до систематичних занять (для учня). Ведучи урок, учитель раз у раз звертається до учнів із запитаннями та завданнями з тим, щоб переконатися, чи правильно вони засвоїли матеріал, що вивчається, в чому проявляються неточності і прогалини в знаннях і уміннях. Залежно від відповідей учнів вчитель коригує навчальний процес
 Тематичний контроль  Проводиться по завершенні вивчення великої теми. Його призначення: систематизувати та узагальнити матеріал всієї теми; закріпити його як базу, необхідну для вивчення наступних розділів навчального предмета, шляхом перевірки знань. У старших класах тематичний контроль може здійснюватися в формі колоквіуму: Учням заздалегідь вказуються тема, питання, література.
 підсумковий контроль  Завершує значний відрізок навчального часу (чверть, півріччя, навчальний рік). При цьому враховуються результати текущегоконтроля і по ряду предметів проводяться контрольні роботи, що охоплюють основний навчальний матеріал. У старших класах підсумковий контроль може проводитися у формі заліку. Учням повідомляють розділи навчального предмета, програмні вимоги по предмету (обсяг знань, умінь і навичок). Потім в процесі співбесіди, виконання практичних завдань вчитель фіксує, що навчальний матеріал зарахований чи не зараховано ученікукак засвоєний
 заключний контроль  Передбачає атестацію учня по предмету на заключітельнометапе навчання в навчальному закладі. Це випускні або кваліфікаційні іспити, які приймає екзаменаційна комісія. За результатами іспиту учень отримує офіційний документ про закінчення навчального закладу (свідоцтво, атестат, диплом) або про присвоєння кваліфікації (розряду, категорії)

схема 14

К організаційним (загальним) формам контролю відносяться: індивідуальна, групова, фронтальна і комбінована (ущільнена) форми, а також взаємоконтроль, самоконтроль. конкретними (По зовнішньому вираженню) формами контролю є: контрольний урок, контрольне практичне заняття, опитування, колоквіум, залік, іспит.

Контроль здійснюється за допомогою різноманітних методів. Методи контролю (самоконтролю) в навчанні - Це способи виявлення результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів і викладання. Найбільш поширені в педагогічній практиці такі методи контролю:

Особливе значення для діагностики має метод тестування, так як він є одним з основних способів організації та здійснення моніторингу в освіті. В даний час в ході діагностики активно застосовуються тести дидактичні, тести психологічні, тести досягнень, тести навченості, тести здібностей. Наприклад, за допомогою тестів досягнень і дидактичних тестів здійснюються: діагностика успішності учнів школи за навчальний період (чверть, півріччя і т.д.); діагностика якості знань учнів школи з предметів за навчальний період; діагностика результатів діяльності педагогів школи; діагностика успішності класу; діагностика динаміки успішності учня. Завдання кожного сучасного педагога-опанувати основамітестологіі. тестология - Теорія і методика створення і використання тестів як об'єктивних і стандартизованих вимірювань, легко піддаються кількісній оцінці, статистичній обробці та порівняльного аналізу.

Важлива складова частина педагогічного контролю процес оцінювання діяльності учнів або педагогів. під процесом оцінювання учнів розуміється взаємодія педагога або технічної системи з учнями, в результаті якого з'являється парциальная і (або) кількісна оцінка. парциальная оцінка виражається в словесній формі, вироблених або невербальних реакціях вчителя, що відбивають емоційне ставлення вчителя до роботи учня (згода, схвалення, підбадьорення, зауваження, осуд, заперечення, докір, загроза, нотація і інше). відмітка - Це результат процесу оцінювання, фіксований кількісний показник (в балах) оцінки результатів навчальної діяльності учнів, який фіксується в документах.

Основні вимоги до оцінювання знань, умінь і навичок учнів: всебічність оцінки успішності, її значимість і диференційований характер; гласність і обгрунтованість, ясність критеріїв оцінки знань; поєднання оцінки вчителя із самооцінкою і взаимооценке. Оцінка включає в себе ряд показників роботи учня: фактичний стан знань; правильність, повнота, точність знань; знання літератури; самостійність; ініціативність і творчий підхід.

виділяють наступні функції процесу оцінювання: - діагностична: вимір засвоєння учнями навчального матеріалу, визначення обсягів засвоєного матеріалу і глибини розуміння; - навчальна: Визначається тим, наскільки при контролі спостерігається приріст знань, умінь і навичок; - розвиваюча: Визначається тим, наскільки присутній приріст психічних операцій в певних психічних процесах; - виховує: визначається тим, наскільки в учнів формуються стійкі відносини, позитивна адекватна «Я-концепція», співпраця, відповідальність та інші особистісні якості; - стимулююча: Визначається тим, наскільки учні готуються до кожного уроку, наскільки вони активні під час опитування, наскільки формується мотивація для занять цим предметом; - коригувальна: виправлення діяльності та поведінки учня і вчителя, якщо вони не відповідають вимогам педагогічного процесу.

У 2002/2003 навчальному році в загальноосвітніх закладах Білорусі була введена десятибальна система оцінки результатів навчальної діяльності учнів. Основними цілями її введення були: підвищення об'єктивності оцінки та якості навчально-пізнавальної діяльності учнів, її результатів; забезпечення соціальної захищеності особистості учнів; реалізація інтеграційного підходу в оцінці навчальних досягнень учнів в єдності знань, умінь, навичок з урахуванням індивідуальних властивостей і якостей особистості; створення умов для стимулювання навчально-пізнавальної діяльності учнів і досягнення більш високих результатів на основі введення інваріантної оціночної шкали, застосовної до різнорівневому навчання; забезпечення умов для адекватної самооцінки особистості та реалізації принципу соціальної справедливості в оцінюванні навчальних досягнень учнів.

Проблема цілепокладання в педагогіці. | Десятибальна система оцінки знань


Завдання пед-ки | Особистість, її структура і прояви | Сутність, закономірності та принципи процесу виховання і самовоспіт. | Загальні методи, засоби і форми виховання. | Загальна характеристика форм виховання та їх класифікація. | Формування наукового світогляду учнів. | Формування громадянської активності та демократичної культури школярів. Форми і засоби. | Професійна орієнтація школярів. | | Основи сімейного виховання. Тенденції та проблеми сімейного виховання на сучасному етапі. |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати