Головна

Поняття, види і значення основних принципів трудового права

  1. B,C-довільні значення. 1 страница
  2. D. Штучні консервовані, біологічні стимулятори, смакового призначення
  3. I. Александр II. Отмена крепостного права в России.
  4. II. Визначення коефіцієнтів світловідбиття оздоблювальних матеріалів.
  5. II. Відмітки про прибуття на місце практики, призначення, переводи і вибуття
  6. II. СРОКИ ТРУДОВОГО ДОГОВОРА (ст. 56)
  7. III. Права.

Галузеві принципи трудового права виражають загальні сутнісні властивості норм даної галузі права. Такі принципи конкретизуються і виявляються в окремих інститутах і нормах залежно від їх змісту і цільової спрямованості.

В літературі сучасні принципи трудового права поділяються на чотири групи:

1)такі, що виражають політику держави в галузі правового регулювання ринку праці й ефективної зайнятості;

2)що містять керівні засади в галузі встановлення умов праці працівників;

3)визначають правове регулювання застосування праці працівників;

4)що відображають головні напрями правової політики в галузі охорони здоров'я і захисту трудових прав працівників.

Виходячи з класифікації суспільних відносин, які є предметом сучасного трудового права України, на нашу думку, принципи трудового права можна поділити на 2 види:принципи правового регулювання індивідуальних трудових відносин і принципи правового регулювання колективних трудових відносин. Окрім цього, можливо виділити принципи, які є спільними для трудового права в цілому.

До принципів індивідуального трудового праваналежать основні засади правового регулювання індивідуальних трудових відносин, основними серед них є - свобода праці і заборона примусової праці; захист прав людини у сфері застосування праці; рівність прав і можливостей та заборона дискримінації; право на справедливі й безпечні умови праці, право на справедливу заробітну плату, що забезпечує рівень життя гідного людини для самого працівника і членів його сім'ї; принцип соціальної стандартизації і державного гарантування; принцип сприяння.

У ст. 43 Конституції України закріплений принцип свободи праці і заборона примусової праці:"Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується". У цій же статті говориться про заборону використання примусової праці: "Використання примусової праці забороняється.

Сучасний розвиток цивілізації на одне з перших місць висуває принцип захисту прав людини в сфері застосування праці.Цей постулат, що закріплений у загальновизнаних міжнародних актах, а також у Конституції України, має знайти належну конкретизацію в нормах трудового права. Цей принцип включає в себе захист соціальний і захист юридичний прав найманого працівника.

Принцип рівності прав і можливостей та заборона дискримінації у сфері праціналежить до основних принципів, закріплених у міжнародних актах. Останнім часом до цієї проблеми звернуто особливу увагу. Це стосується тендерних досліджень, спрямованих на подолання нерівності прав чоловіків та жінок, і створення рівних можливостей у доступі до праці, просуванні по службі, оплаті праці тощо. Проблема рівності набула особливого значення стосовно трудових прав неповнолітніх, осіб із обмеженими фізичними даними, осіб похилого віку, працівників-мігрантів. Принцип рівності також включає в себе такий аспект як рівність прав і можливостей між працівником і роботодавцем. Потрібно визнати, що в умовах становлення ринкових відносин, наявності безробіття та економічної нестабільності працівник і роботодавець фактично не є рівними суб'єктами. Працівник завжди є слабшою стороною і необхідна ціла система правових заходів щодо вирівнювання економічних і юридичних можливостей між цими суб'єктами. Право на справедливі й безпечні умови праці, на справедливу заробітну плату, що забезпечує рівень життя гідного людини для самого працівника і членів його сім'їяк принцип індивідуального трудового права витікає з чисельних конвенцій і рекомендацій МОП,з положень Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права та інших міжнародно-правових актів. Стаття 43 Конституції України закріпила право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці. Що стосується права працівника на справедливу і гідну заробітну плату, слід зазначити, що цей принцип не знайшов ще належного закріплення ні в Конституції, ні у трудовому законодавстві. Відбулася підміна цього принципу іншим - згідно статті 43 Конституції України розмір заробітної плати не може бути нижчим від визначеного законом,тобто мінімальної заробітної плати. Така юридична позиція не сприяє росту заробітної плати, оскільки в цьому принципі "закладено" орієнтацію на межу виживання, а не розвитку людини. Сучасний рівень заробітної плати не здатний забезпечити навіть відтворювальну її функцію. У доповідях перших осіб держави неодноразово визнавалося, що мати роботу в Україні, ще не означає бути соціально захищеним.

Принцип соціальної стандартизації і державного гарантуваннязакладено новою системою соціальних стандартів, що упроваджується в Україні. Такими стандартами виступають мінімальна заробітна плата, гранична межа тривалості робочого дня і робочого тижня, мінімальна щорічна відпустка, обов'язкові вимоги щодо прийняття на роботу та звільнення працівника, вимоги щодо охорони праці тощо. Ці правила, встановлені у законодавстві є обов'язковими для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду господарювання, втому числі й роботодавця-фізичної особи. Система соціальних стандартів у сфері праці слугують захисту інтересів найманого працівника і забезпечують стабільність його соціального статусу.

Принцип сприяння "in favorem"означає недопущення погіршення становища працівника порівняно з рівнем, передбаченим законодавством.

Для колективного трудового права характерним є принцип соціального партнерства, який є комплексним за характером і складом. До нього входять такі принципи-права як право працівників і роботодавців на об'єднання для захисту своїх прав та інтересів; свобода об'єднання, рівність прав і можливостей. Соціальне партнерство існує на різних рівнях: на державному (Генеральна угода), на галузевому (галузеві угоди), на регіональному (регіональні угоди),на виробничому(колективний договір)-і покликане вирішити протиріччя, узгодити інтереси найманих працівників і власників. Уданий час відбувається процес становлення механізму соціального партнерства. Законодавчу базу для цього створено такими Законами країни як "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (1999 р.),"Про організації роботодавців" (2001 p.),"Про колективні договори і угоди" (199 З p.),"про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" (1998 p.).

Для трудового права в цілому притаманними є принципи: захисту права працівників і роботодавців; оптимальної узгодженості між інтересами найманих працівників, роботодавців і держави.

 



Система трудового права | Поняття джерел трудового права, їх класифікація.

Поняття трудового права як галузі права | Предмет трудового права | Методи трудового права | Основні види джерел трудового права та їх загальна характеристика. | Підзаконні нормативні акти як джерела трудового права | Локальні нормативні акти | Поняття трудових правовідносин. Відмінність трудових правовідносин від цивільно-правових відносин, пов'язаних з виконанням роботи. | Юридичні факти як основа при виникненні, зміні та припиненні трудових правовідносин. | Сторони трудових правовідносин. | Особливості правовідносин, безпосередньо пов'язаних з трудовими. |

© 2016-2022  um.co.ua - учбові матеріали та реферати