Головна

Критерії вихованості учнів. Діагностика вихованості.

  1. I. Критерії поразки хвилею тиску
  2. II. Критерії поразки тепловим випромінюванням
  3. III. 1. Виявлення дітей з відхиленнями у розвитку та диференціальна діагностика
  4. III. 3. Критерії оцінки педагогічних інновацій
  5. III. Виявлення та діагностика дифтерії
  6. III. КРИТЕРІЇ ДОПУСКУ ДО ЗДАЧІ підсумкового МОДУЛЬНОГО КОНТРОЛЮ (ІСПИТУ).
  7. IV. Рецензування і критерії оцінювання контрольної роботи

вихованість - Інтеграційне властивість особистості, що характеризується сукупністю достатньо сформованих особистісних якостей, в узагальненій формі відображають систему соціальних відносин людини

Одним з розробників критеріїв моральної вихованості є А. В. Зосимовская. Вчений вважає недостатнім виділення двох типів спрямованості особистості, традиційно прийнятих в педагогіці: позитивну, власне моральну і негативну, аморальну. Він зробив висновок про те, що для регуляції виховного процесу необхідно враховувати стійкість і міцність мотивації поведінки людини. На основі аналізу можливих типів спрямованості дослідник виділив в якості головних синтетичних одиниць три позитивні різновиди:

-малостійка (Переважання добрих, моральних спонукань, що потребують систематичного педагогічному підкріпленні);

-стійка(Переважання міцно затвердилися моральних мотивів, що виявляються в стійкій здатності до самостійного морального поведінки в звичайних умовах);

-високо стійка (Здатність морально надходити як в повсякденних, так і в найважчих ситуаціях).

Крім цього автор виділяє три стадії негативної спрямованості:

-наметівшіеся, але ще не встигли вкоренитися нездорові нахили (непорядні вчинки, що не носять зловмисного характеру);

-успевшіе утвердитися негативні нахили (ігнорування загальноприйнятих вимог і правил);

-стадія моральної занедбаності (зловмисні грубі аморальні вчинки).

А. В. Зосимовская стверджує, що виділені типи адекватно відображають ієрархію основних положень особистості на умовній моральної шкалою. Володіючи простотою і компактністю, вона фіксує значущі моральні позиції особистості. Автор стверджує, що в процесі морального виховання необхідно враховувати не тільки загальні уявлення людини про моральних нормах суспільства, а й рівень його моральної свідомості.

Спостереження за станом моральної вихованістю молодших школярів показує, що, найчастіше, їх некероване поведінку як би відображає нашу дійсність. Істотним показником морального розвитку є розрив між моральними знаннями дітей і їх поведінкою. Для ліквідації розриву необхідно:

- Дотримуватися таке співвідношення між моральним досвідом дитини і що висуваються йому готовими моральними знаннями, коли цей досвід робить можливим застосування даного знання в поведінці;

-ставити перед дітьми спеціальні завдання по вичленовуванню загального морального змісту різних вчинків і виразу його в словесній формі;

-спонукати дітей ставити перед собою моральні питання, допомагати знаходити на них відповіді;

-вооружать дітей спеціальними засобами, необхідними для застосування моральних знань і втілення моральних мотивів у поведінці, тобто навчити дітей відповідними формами моральної поведінки;

-постійно оцінювати поведінку дітей з точки зору тих норм, якими вони хочуть опанувати.

 



| діагностика вихованості

Об'єкт педагогічної психології - людина. | Історія педагогічної психології. | Основні проблеми педагогічної психології. | | Формування індивідуального стилю навчальної діяльності учня. | Проблеми і причини шкільної неуспішності. | Розглянемо об'єктивні причини неуспішності. | Учитель як суб'єкт педагогічної діяльності. | ПСИХОЛОГІЧНА СТРУКТУРА ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ | |

© um.co.ua - учбові матеріали та реферати